Рішення № 98706212, 02.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2021 р. Справа№200/6389/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «АБ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2021 року Приватне підприємство «АБ ПЛЮС» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 06 квітня 2021 року № 553-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача (позовні вимоги викладено в редакції позовної заяви від 23 червня 2021 року).

Позовні вимоги вмотивовано протиправністю наказу про проведення перевірки з огляду на те, що на підставі пункту 73.3 статті 73 Податкового Кодексу України, пункту 16 Порядку № 1245 позивач звільнений від обов`язку надавати відповідь на запит, який не містить фактів про порушення платником законодавства та відомостей про джерела інформації про такі порушення, а тому у відповідача, у свою чергу, відсутня передумова проведення перевірки та винесення наказу – неотримання (відмова у наданні) інформації на запит.

Крім того, вважає безпідставним посилання в оскаржуваному наказі на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89, якою скорочено строк дії обмежень на проведення деяких видів перевірок, встановлених Податковим кодексом України, оскільки вона дозволяє проведення перевірок суб`єктів господарювання, які сформували податковий кредит за операціями з ризиковими контрагентами, але відсутні докази, що позивач з такими контрагентами мав господарські операції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України.

Після усунення недоліків ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05 липня 2021 року до суду надішло клопотання позивача про залучення судової практики в обгрунтування власної позиції.

07 липня 2021 року відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у позові з підстав того, що оскаржувати наказ після його реалізації неможливо, оскільки він трансформувався в іншу якість – перевірку, акт, податкові повідомлення-рішення тощо. На підтвердження свої позиції приводить практику Верховного Суду у справах № 520/1376/2020, № 826/17123/18, № 813/5892/15.

Вважає, що запити контролюючого органу відповідають встановленим вимогам, а тому наявні підстави для призначення перевірки; запити не повинні містити інформацію про встановлені порушення, вони надсилаються при наявності інформації про ймовірність порушення податкового законодавства. На підтвердження цієї позиції приводить практику Верховного Суду у справах № 280/4671/19, № 802/579/15-а.

13 липня 2021 року позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що наказ про проведення перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов`язків у платника податків, тому є таким, що має правове значення та може бути предметом розгляду.

Крім того, звертає увагу суду, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви щодо безпідставності проведення перевірки, обгрунтованої приписами постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89.

23 липня 2021 року відповідачем в якості доповнення до відзиву надано податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2021 року, прийняті на підставі акта перевірки від 02 червня 2021 року № 5696/05-99-07-15/25101110.

28 липня 2021 року позивачем надано відповідь на доповнення до відзиву, де він заперечував щодо процесуальної можливості подання доповнень до відзиву. Крім того, зазначив, що надані відповідачем суду податкові повідомлення-рішення оскаржеі ним у досудовому порядку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

12 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області направлено запит № 4832/6/05-99-07-15-19 про надання Приватним підприємством «АБ ПЛЮС» інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо взаємовідносин з контрагентом-покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСОПТ» на суму податку на додану вартість 455, 3 тис. грн за період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року та з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «АБРАУ КУПАЖ» на суму податку на додану вартість 1512,0 тис. грн за період 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

19 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області направлено запит № 579/05-99-07-15-19 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСЛОЗАВОД ПІВДЕННА ОЛІЯ» на суму 3 115, 2 тис. грн за листопад 2019 року та по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «АБРАУ КУПАЖ» на суму 1512, 0 тис. грн за грудень 2020 року.

Вищезазначені запити направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку та отримано позивачем 25 лютого 2021 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті).

17 березня 2021 року за вих. № 15, № 16 позивачем на адресу відповідача направлено відповіді на вищенаведені запити, в яких, посилаючись на відсутність підстав для надіслання запитів, визначених підпунктом 1 абзацу 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового Кодексу України, позивач відмовив відповідачеві у наданні інформації та документів по взаємовідносинам з визначеними контрагентами.

06 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та абзацу 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2020 року № 89 прийнято наказ № 553-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «АБ ПЛЮС».

Вказаним наказом визначено проведення перевірки з 20 травня 2021 року тривалістю 5 робочих днів за періоди діяльності з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року, з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року з метою перевірки достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСЛОЗАВОД ПІВДЕННА ОЛІЯ» за листопад 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «АБРАУ КУПАЖ» за грудень 2020 року.

У позовній заяві позивач зазаначає, що наказ вручений йому 20 травня 2021 року.

Цей наказ реалізовано шляхом проведення перевірки, про що складено акт перевірки від 02 червня 2021 року № 5696/05-99-07-15/25101110, та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2021 року № 743305990715, № 743405990715.

Вказані податкові повідомлення-рішення надані суду відповідачем разом з доповненням до відзиву. Позивач виразив заперечення щодо процесуальної можливості подання доповнень до відзиву, а тому суд зазначає, що вказані рішення приймаються ним в якості доказів, оскільки у відзиві відповідач посилається на те, що оскаржуваний наказ реалізований шляхом проведення перевірки, складення акта та податкових повідомлень-рішень, а тому на підставі частини другої статті 79 КАС України зобов`язаний подати суду ці докази разом із відзивом, але не міг, що вбачається із тих обставин, що дата надходження відзиву до суду та дата прийняття податкових повідомлень-рішень однакова - 07 липня 2021 року.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти Верховної Ради України вказано, що […] за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Із змісту рішень Конституційного Суду України суд вбачає, що оскаржувати наказ після його реалізації неможливо, оскільки він вже трансформувався в іншу якість - перевірку, акт, податкові повідомлення-рішення тощо.

При застосуванні та аналізі наведених положень судом враховано правова позиція, наведена в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №520/1376/2020 (суддя-доповідач Гусак М.Б., судді Гімон М.М., Усенко Є.А.), а також інша усталена практика адміністративних судів, яка виникла після прийняття вказаної постанови Верховним Судом, а саме рішення перших інстанцій від 12 травня 2021 року у справі № 640/23304/19, від 08 червня 2021 року у справі № 320/8602/20, постанову суду апеляційної інстанції від 14 квітня 2021 року у справі № 1.380.2019.006233.

Суд зазначає, що наведена правова позиція узгоджується з висновками Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 826/17123/18 (постанова від 21 лютого 2020 року), згідно з яким, якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

У межах цієї справи судом встановлено, що позивач оскаржує наказ після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, проведення перевірки, результати якої оформлено актом перевірки від 02 червня 2021 року № 5696/05-99-07-15/25101110, прийняття податкових повідомлень-рішень, а тому оскарження спірного наказу є неналежним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Суд звертає увагу, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Інші наведені сторонами доводи не впливають на вирішення спору по суті.

Таким чином, позовні вимоги в цій справі задоволенню не підлягають.

Підстав для розподілу судового збору немає.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «АБ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 серпня 2021 року.

Суддя Ю.М. Льговська