Рішення № 98706194, 02.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2021 р. Справа№200/6009/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2021 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві заборгованості за страховими виплатами за період з листопада 2015 року по березень 2018 року;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві заборгованість за страховими виплатами за період з листопада 2015 року по березень 2018 року.

Позовні вимоги вмотивовано протиправністю припинення страхових виплат позивачеві за період з листопада 2015 року по березень 2018 року як внутрішньо переміщеній особі у зв`язку із закінчення строку довідки внутрішньо переміщеної особи та протиправністю невиплати заборгованості з огляду на відсутність порядку здійснення виплат за минулий час.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відмовлено у задоволенні заяви про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з позовом та поновлення цього строку з підстав дотримання строку звернення до суду.

20 липня 2021 року від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в позові у зв`язку з тим, що нормативно-правовими актами передбачено відновлення страхових виплат з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, позивач з такою заявою до Фонду не звертався у період з листопада 2015 року по березень 2018 року, а тому строк звернення до суду з цими вимогами сплинув.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 має зареєстрований страховий випадок та йому встановлено стійку втрату професійної працездатності безстроково.

Місце проживання позивача зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Горлівка, Донецька область).

За відомостями листа відповідача від 19 квітня 2021 року, а також наданого відзиву ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку у Костянтиновському міському відділенні та отримував страхові платежі в період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2015 року.

Згідно з постановою відповідача від 30 листопада 2015 року № 0534/72552/13 позивачеві припинено страхові виплати з 01 листопада 2015 року у зв`язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Виплати поновлено за заявою відповідача з 01 квітня 2018 року і сплачуються по сьогоднішній день.

Суд зазначає, що виплати поновлено постановою відповідача від 05 червня 2018 року, а тому попередня постанова від 30 листопада 2015 року втратила свою чинність.

Отже, позивачеві не виплачено страхові платежі з 01 листопада 2015 року по 31 березня 2018 року.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

За приписами частини п`ятої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком […].

Згідно з частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Враховуючи приписи наведених норм закону, суд дійшов висновку, що страхові виплати повинні виплачуватися щомісячно і проводитися позивачеві безстроково, оскільки позивач має зареєстрований страховий випадок та йому встановлено втрату професійної працездатності безстроково.

Судом встановлено, що позивачеві припинено страхові виплати з 01 листопада 2015 року, що є порушенням вимог частин п`ятої, сьомої статті 47 Закону № 1105-XIV, оскільки ці виплати зупинені органами Фонду соціального страхування України та не отримані позивачем за відсутності його вини.

Неможливість покладення на позивача відповідальності за неотримання страхових виплат підтверджується наступним.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З аналізу змісту статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII слідує, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права або «інші права», не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Відповідно до преамбули вказаного Закону ним встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

У спорі між сторонами цієї справи наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створила для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, передбачених Законом № 1105-XIV.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Отже, орган Фонду соціального страхування України, не виплачуючи позивачеві страхові виплати з підстав, передбачених підзаконними нормативно-правовими актами, якими фактично звужено права позивача та поставлено їх реалізацію в залежність від певних обставин, порушив право останнього на їх отримання.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на приписи частини четвертої статті 47 Закону № 1105-XIV, якою передбачено обмеження одержання виплат за минулий час трьома роками з дня звернення за їх одержанням, оскільки з підстав, наведених вище, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина сьома статті 47 Закону № 1105-XIV.

Доводи відповідача про здійснення виплат в межах асигнувань не приймаються судом до уваги, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо не можуть бути поставлені в залежність від видатків бюджету.

Вказане є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві заборгованості за страховими виплатами за період з листопада 2015 року по березень 2018 року;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві заборгованість за страховими виплатами за період з листопада 2015 року по березень 2018 року.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 КАС України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заборгованості за страховими виплатами за період з листопада 2015 року по березень 2018 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість за страховими виплатами за період з листопада 2015 року по березень 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 серпня 2021 року.

Суддя Ю.М. Льговська