Рішення № 98706107, 30.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 р. Справа№200/6536/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просила суд: визнати протиправним та скасування рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 2 лютого 2021 року №31 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу період навчання в СПТУ №124 м. Донецька 01.09.1984 по 12.07.1986 (тривалістю 1 рік 10 місяців та 12 днів); зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового та пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди роботи: в міській лікарні №2 Енергетик м. Донецька на посаді медичної сестри блоку інтенсивної терапії кардіологічного відділення №1 з 02.02.2004 по 20.02.2007; в КЛПУ Обласна клінічна туберкульозна лікарня на посаді з 01.10.2014 по 01.03.2015; зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 січня 2021 року та призначити пенсію на пільгових умовах.

Ухвалою від 31 травня 2021 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07 липня 2021 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, в якому заявлено клопотання про заміну сторони по справі.

09 липня 2021 року ухвалою суду в задоволенні клопотання про заміну сторони по справі відмовлено.

19 липня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача.

Ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали, подати до суду відзив на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.

Від Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відзив на адміністративний позов не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначила, що 28 січня 2021 року через веб портал Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

02 лютого 2021 року рішенням Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №31 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку та визначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 дорівнює 20 років 4 місяці та 20 днів.

За даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, пільговий стаж за Списком №2 ОСОБА_1 на підприємстві КЛПУ «Обласна клінічна туберкульозна лікарня» дорівнює 7 років і 7 місяць з 01.03.2007 по 30.09.2014.

До загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 12.07.1986 тривалістю 1 рік 10 місяців та 12 днів, , так як у дипломі № НОМЕР_3 від 12.07.1986 не вірно зазначено по батькові позивача « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорту.

Крім того, до пільгового стажу позивача за Списком №2 не зараховано період роботи в міській лікарні №2 «Енергетик» м. Донецька на посаді медичної сестри блоку інтенсивної терапії кардіологічного відділення №1 з 02.02.2004 по 20.02.2007 (3 роки і 18 днів), однак про це в оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив.

06 квітня 2021 року позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про перегляд рішення від 02 лютого 2021 року №31 та надано наступні підтверджуючі документи:

- на підтвердження факту навчання в СПТУ №124 м. Донецька з 01.09.1984 похарчової та переробної промисловості» довідку Донецького професійного ліцею харчової та переробної промисловості від 22 березня 2021 року №01-07/07;

- на підтвердження факту роботи в міській лікарні №2 «Енергетик» м. Донецька на посаді медичної сестри блоку інтенсивної терапії кардіологічного відділення №1 з 02.02.2004 по 20.02.2007 довідку Міської клінічної лікарні №2 «Енергетик» м. Донецька від 25 лютого 2021 року вих.№30/03 та копію наказу про проведення атестації робочих місць за Списком №1 та №2 разом з відповідним протоколом.

Листом Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 травня 2021 року №499-435/Ф-02/8-0567/21 позивача повідомлено, що для перегляду рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №31 від 2 лютого 2021 року немає законодавчих підстав.

Позивач з такими діями відповідача не погодилась, вважає рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах протиправним та просить суд його скасувати, зобов`язавши відповідача зарахувати спірні періоди до пільгового стажу та призначити пенсію позивачу.

Відповідач - Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 37803258, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма - орган державної влади.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, тож суд вирішив розглянути справи за наявними в ній матеріалами.

Для повного та всебічного з`ясування обставин справи суд вважає за необхідне дослідити зміст наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькі області відзиву та доданих до нього документів, з яких встановив, що підставою для відмови в призначенні пенсії за віком позивачу було те, що ОСОБА_1 не надала довідок, уточнюючих пільговий стаж роботи із посиланням на розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємств та громадських формувань від 02.02.2021 КЛПУ "Обласна клінічна туберкульозна лікарня" знаходиться за адресою - місто Донецьк.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькі області Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085 із доповненнями та змінами затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в якому є місто Донецьк.

Тож, оскільки надані позивачем довідки видані на тимчасово непідконтрольній території відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення вони не враховані.

Трудовий страж позивача підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_4 від 18.07.1986 року

Згідно із записами у трудовій книжці позивач:

- з 01.09.1984 року по 10.07.1986 року навчалась в СПТУ №124 та отримала Диплом НОМЕР_3 від 12.07.1986 року - запис №1;

- з 02.02.2004 року по 20.02.2007 року працювала медичною сестрою блоку інтенсивної терапії кардіологічного відділення № 1 Донецької міської лікарні №2 «Енергетик» - записи №№11-12;

- з 01.03.2007 року по 01.03.2015 року працювала медичною сестрою стаціонару (палатною) у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії в Комунальній лікувально-профілактичній установі «Обласна клінічна туберкульозна лікарня» - записи №№13-15.

Згідно наданого позивачем наказу Міської лікарні №2 «Енергетик» №39 від 11.03.2004 року «Про підсумки проведення атестації робочих місць на підтвердження пільгової пенсії з списками №1 і 2 та інших пільг за умовами праці», затверджено перелік професій, які пройшли атестацію робочих місць з підтвердженням пільгової пенсії за списками №1 и №2 (Додаток (далі інформація відсутня через погану якість копії)).

До вказаного наказу додано Протокол засідання комісії з проведення атестації робочих місць за умовами праці від 18.02.2004, яким затверджено право на наступні умови та компенсації для медсестер фізіотерапевтичного відділення, які працюють на апараті УВЧ-300: додатково до посадового окладу -15 %, скорочений робочий день - 6,5 год.; додаткова відпустка 11 к.д.

Перелік професій, які пройшли атестацію робочих місць з підтвердженням пільгової пенсії за списками №1 и №2, затверджений наказом Міської лікарні №2 «Енергетик» №39 від 11.03.2004 року «Про підсумки проведення атестації робочих місць на підтвердження пільгової пенсії з списками №1 і 2 та інших пільг за умовами праці» в матеріалах справи відсутній.

З Диплома НОМЕР_3 від 12 липня 1986 року, виданого Середнім професійно-технічним училищем №124 м. Донецьк, ОСОБА_1 01.09.1984 року вступила до СПТУ№124 м. Донецьк та 12 липня 1986 року закінчила вказаний навчальний заклад.

Згідно довідки Донецького професійного ліцею харчової та переробної промисловості так званої «ДНР» №01-07/07 від 22.03.2021 року, ОСОБА_3 дійсно навчалась в СПТУ №124 в період з 01.09.1984 року по 25.07.1986 року.

Згідно Виписки з наказу №52 від 21.03.2013 року «Про чергову атестацію робочих місць на право пільгового пенсійного забезпечення співробітників КЛПУ «Облтублікарня», позивачу підтверджено право на пільгову пенсію за списком №2 .

Дослідивши Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) щодо ОСОБА_1 від 2.01.2021 року суд встановив, що з жовтня 2014 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків страхувальником КЛПУ «Облтублікарня».

Згідно відомостей по спеціальному стажу суд встановив, що продовж 2010, 2011, 2012, 2013, та 9 місяців 2014 року страховий стаж позивача обліковується за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013Б1.

Згідно п. 2 Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів від 09.09.2013 № 454, під кодом ЗПЗ013Б1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: […] жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік […] за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини та підстави винесення оскаржуваного рішення не спростовані відповідачем та підтверджуються відповідними доказами, тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Вони встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (стаття 51 Закону № 1788-ХІІ).

Відповідно до статті 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року.

Конституційний Суд України у рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) ст.13, ч.2 ст.14, п.п."б"-"г" ст.54 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. "Про пенсійне забезпечення", зі змінами, внесеними Законом України № 213-VІІІ від 02.03.2015р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та які втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 р. встановлено, що застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, п.п."б"-"г" ст.54 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України № 213-VІІІ від 02.03.2015р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону «Про Конституційний Суд України», з метою захисту та відновлення прав особи суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який утратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.

Пункт 3 Рішення № 1-р/2020 визначено порядок його виконання щодо тих осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.

Тож, Конституційний Суд в Рішенні № 1-р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII.

Відтак, що припис акту, визнаний неконституційним Конституційним Судом України із змістовних підстав більше не може бути застосованим під час розгляду справ судами з мотивів його суперечності Конституції України.

Поряд з тим, у контексті предмету спору юридична позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону № 1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідача.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України» вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Тож, ґрунтуючись на висновках Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, суд дійшов висновку, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Суд також звертає увагу на те, що конституційне подання отримано Конституційним Судом України 08.04.2015, конституційне провадження відкрито ухвалою від 13.01.2016 № 1-у/2016. При цьому зміни до Закону України № 1058-ІV прийняті 03 жовтня 2017 року Законом № 2148-VІІІ.

Таким чином, враховуючи, що на виконання вимог пункту 5 статті 62, пункту 4 частини другої статті 63 Закону № 2136-VIII, Конституційним Судом не було закрито провадження у справі № 1-р/2020, відсутні підстави вважати, що у зв`язку із ухваленням Закону № 1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017, втратили дію положення Закону № 1788-XII в частині регулювання прав на пільгову пенсію у період з 01.04.2015 року.

Проте положення пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 перешкоджають таким особам у реалізації права на пенсію на пільгових умовах за Законом № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VII.

Практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення Брумареску проти Румунії Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. theRomania, заява № 28342/95). У пункті 109 справи Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (MetropolitanChurchofBessarabiaandOthers v. theMoldova, заява № 45701/99).

Тож, неправомірне позбавлення особи пенсії суперечить принципу правової визначеності.

У будь-якому випадку сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави.

В рішенні від 21.04.2021 року по справі №360/3611/20 Верховний суд дійшов висновку, що пункт 2 частини другої статті 114, абзаци 2, 3 пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV за змістом і правовою природою є такими, що не відповідають Конституції України, тому Суд вирішує справу без застосування цих норм, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, та вирішив звернутись до Верховного Суду для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності цих положень Закону № 1058-IV.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

В рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (пункт 74).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку та застосував закон, який відтерміновує реалізацію зазначеного права позивача, отже діяв всупереч вимог верховенства права.

Матеріалами адміністративної справи підтверджено, що весь свій страховий стаж позивач набула до 01.04.2015 року, після 01.03.2015 року згідно відомостей трудової книжки та довідки ОК-5 позивач не працювала.

Вказане свідчить про те, що до позивача можуть бути застосовані приписи ст. 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції чинній до 01.04.2015 року, а саме призначення пенсії за віком на пільгових умовах при досягненні 50-тирічного віку та наявності необхідного пільгового стажу.

Щодо зарахування спірних періодів навчання та роботи суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зазначеним Порядком передбачено, що у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження трудового стажу уточнюючою довідкою.

Період навчання позивача в СПТУ №124 м. Донецьк з 01.09.1984 по 12.07.1986 року підтверджується записами трудової книжки та диплом, в якому неправильно вказано по-батькові позивача « ОСОБА_2 ».

На виконання приписів п. 1 Порядку № 637, позивачем надано довідку навчального закладу так званої «ДНР» який утворено на базі колишнього СПТУ №124 м. Донецьк відповідно до цієї ж довідки, в зазначеній довідці Донецький професійний ліцей харчової та переробної промисловості підтвердив факт навчання позивача з 01.09.1984 по 12.07.1986 року в СПТУ №124 м. Донецьк.

За правилами пункту 4.7 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем легітимної на той час влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до діючого на той час законодавства

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.

При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв`язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/theRepublicofMoldovaandRussia", "IlascuandOthersv. MoldovaandRussia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Також слід зазначити, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 21.02.2020 у справі №701/1196/16-а.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за неможливість проведення ним перевірки відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Щодо зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періоду роботи з 02.02.2004 року по 20.02.2007 року на посаді медичної сестри блоку інтенсивної терапії кардіологічного відділення №1 Міської лікарні №2 «Енергетик», суд зазначає наступне.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Факт роботи позивача в спірний період підтверджується даними трудової книжки, згідно довідки ОК-5 в спірний період страхувальником сплачено за позивача страхові внески.

Вказане є безумовною підставою для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.

Проте, записи трудової книжки не містять відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

На підтвердження пільгового характеру стажу, набутого позивачем в цей період позивачем надано наказ Міської лікарні №2 «Енергетик» №39 від 11.03.2004 року «Про підсумки проведення атестації робочих місць на підтвердження пільгової пенсії з списками №1 і 2 та інших пільг за умовами праці», яким затверджено перелік професій, які пройшли атестацію робочих місць з підтвердженням пільгової пенсії за списками №1 и №2 (Додаток (далі інформація відсутня через погану якість копії)) та Протокол засідання комісії з проведення атестації робочих місць за умовами праці від 18.02.2004, яким затверджено право на наступні умови та компенсації для медсестер фізіотерапевтичного відділення, які працюють на апараті УВЧ-300,зокрема, додатково до посадового окладу - 15 %, скорочений робочий день - 6,5 год.; додаткова відпустка 11 к.д.

Вказані документи не містять відомостей про віднесення посади позивача до Списку №2.

Проте, Перелік професій, які пройшли атестацію робочих місць з підтвердженням пільгової пенсії за списками №1 и №2, затверджений наказом Міської лікарні №2 «Енергетик» №39 від 11.03.2004 року «Про підсумки проведення атестації робочих місць на підтвердження пільгової пенсії з списками №1 і 2 та інших пільг за умовами праці», який зазначено в якості додатку до наказу Міської лікарні №2 «Енергетик» №39 від 11.03.2004 року позивачем ні відповідачу, ні суду не надано.

Враховуючи викладене, пільговий характер роботи в цей період належним чином не підтверджено, тож, суд дійшов висновку, що вказаний період підлягає зарахуванню тільки до страхового стажу позивача.

Щодо періоду роботи позивача з 01.03.2007 року по 30.09.2014 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до ст. 60 Закону № 1788-ХІІ, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до МКХ10, туберкульоз (A15-A19) віднесено до інфекційних захворювань.

Згідно ст. 1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 5 липня 2001 року № 2586-III, туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.

Вказане свідчить, що період роботи позивача з 01.03.2007 року по 30.09.2014 року в Комунальній лікувально-профілактичній установі «Обласна клінічна туберкульозна лікарня» повинен бути зарахований до страхового та пільгового стажу позивача в подвійному розмірі.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту оскаржуваного рішення суд встановив, що відповідач вказаний період в подвійному розмірі до страхового та пільгового стажу не зарахував, тож суд вважає за необхідне для забезпечення ефективного та належного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та відповідно до приписів ст. 24 Закону № 1058-ІV та ст. 60 Закону № 1788-ХІІ зобов`язати відповідача врахувати страховий та пільговий стаж набути позивачем з 01.03.2007 року по 14.09.2014 року в Комунальній лікувально-профілактичній установі «Обласна клінічна туберкульозна лікарня» в подвійному розмірі.

Щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача періоду роботи в Комунальній лікувально-профілактичній установі «Обласна клінічна туберкульозна лікарня» з 01.10.2014 року по 01.03.2015 року суд зазначає наступне.

Приписи ст. 1 Закону № 1058-IV визначають, що застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

При розгляді заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах органи Пенсійного фонду України мають не лише встановити факт зайнятості особи повний робочий день на певних (визначених нормативно-правовими актами) роботах (посадах), а й встановити ту обставину, що під час зайнятості на зазначених посадах заявник був застрахованою особою.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 02006780, КОМУНАЛЬНА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНА УСТАНОВА "ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ТУБЕРКУЛЬОЗНА ЛІКАРНЯ" зареєстрована за адресою: 83059, Донецька обл., місто Донецьк, ПРОСПЕКТ ІЛЛІЧА, будинок 104А (з 14 квітня 2014 року - непідконтрольна українській владі території України).

Відповідно до виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування "Індивідуальні відомості про застраховану особу" (Форма ОК-5) відомості про нараховану позивачу у спірний період заробітну плату, страховий та пільговий стаж - відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не зарахував до страхового та пільгового стажу позивача період роботи в Комунальній лікувально-профілактичній установі «Обласна клінічна туберкульозна лікарня» з 01.10.2014 року по 01.03.2015 року.

Аналогічних висновків дійшов Перший апеляційний суд Донецької області в постанові від 20 листопада 2019 року по справі №200/5886/19-а.

Перевіривши фактичні обставини справи, суд дійшов висновків:

- станом на 01.04.2015 року страховий стаж позивача, встановлений відповідачем без врахування спірних періодів становив 20 років 4 місяці та 20 днів, пільговий стаж роботи позивача з 01.03.2007 року по 14.09.2014 року в Комунальній лікувально-профілактичній установі «Обласна клінічна туберкульозна лікарня» в одинарному обчисленні за підрахунком відповідача склав 7 років 7 місяців, тобто у подвійному обчисленні пільговий стаж позивача складає 15 років 2 місяці;

- на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії 28.01.2021 року їй виповнилось 50 років.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, позивач станом на момент звернення за призначенням пенсії 28.01.2021 року набула права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для виплати пенсії документами, - зарахування стажу, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування спірних періодів до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 по справі №580/1617/19 та від 02.04.2021 по справі №813/5074/17.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 28.01.2021 року зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання в СПТУ №124 м. Донецька 01.09.1984 по 12.07.1986 тривалістю 1 рік 10 місяців та 12 днів; до страхового стажу період роботи в міській лікарні №2 Енергетик м. Донецька на посаді медичної сестри блоку інтенсивної терапії кардіологічного відділення №1 з 02.02.2004 по 20.02.2007; до страхового та пільгового стажу в подвійному обчисленні період роботи в КЛПУ «Обласна клінічна туберкульозна лікарня» на посаді з 01.03.2007 по 30.09.2014, та призначити пенсію на пільгових умовах.

В іншій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.

Ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 139 КАС України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд вирішив стягнути судовий збір на користь Державного бюджету України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у розмірі 908,00 грн..

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 37803258) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02.02.201 року №39 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Слов`янське об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 28.01.2021 року зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання в СПТУ №124 м. Донецька 01.09.1984 по 12.07.1986 тривалістю 1 рік 10 місяців та 12 днів; до страхового стажу період роботи в міській лікарні №2 Енергетик м. Донецька на посаді медичної сестри блоку інтенсивної терапії кардіологічного відділення №1 з 02.02.2004 по 20.02.2007; до страхового та пільгового стажу в подвійному обчисленні період роботи в КЛПУ «Обласна клінічна туберкульозна лікарня» на посаді з 01.03.2007 по 30.09.2014, та призначити пенсію на пільгових умовах.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 908 (Дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 30 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко