Рішення № 98706074, 02.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2021 р. Справа№200/5471/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправними дій та рішення від 19.04.2021 року № 0573-02-8/6682 щодо встановлення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 50% суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 14 років 8 місяців 26 днів без урахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби з 31.10.1977 року по 07.01.1980 року, роботу на посаді слідчого Добропільського ГУ МВС України в Донецькій області з 10.10.1984 року по 27.05.1991 року та роботу на посаді начальника слідчого відділу Добропільського ГУ МВС України в Донецькій області з 17.12.1995 року по 18.02.2000 року;

- зобов`язання провести з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з подальшим перерахуванням у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді та виплатити різницю між належною до сплати сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03.10.2016 року позивача звільнено у відставку з посади судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області.

З 04 жовтня 2016 року перебуває на обліку Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, де отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Перше грошове утримання отримав в листопаді 2016 року і за два місяці (жовтень-листопад) позивачу було незрозуміло, в якому розмірі його нараховано.

Позивач звернувся до управління в грудні 2016 року і отримав відповідь, що згідно розпорядження відповідача щомісячне грошове утримання йому призначено в розмірі 80% від заробітку працюючого судді, виходячи з страхового стажу роботи суддею 14 років 8 місяців 26 днів, а строк військової служби 2 роки 2 місяці 7 днів, а також службу в органах МВС з 01.10.1980 року по 18.02.2000 року зараховано до загального страхового стажу, необхідного для призначення довічного судді у відставці - 37 років 10 місяців 29 днів.

Не погоджуючись з розрахунком Пенсійного фонду позивач звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з відповідним позовом. Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.05.2017 року у справі № 227/1234/17, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, зокрема, зобов`язано Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 30.03.2017 року перерахунок і виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше здійснених виплат.

У березні 2021 року за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року у справі № 200/8725/20-а управління Пенсійного фонду провело перерахунок довічного грошового утримання судді з 19.02.2020 року, але у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Позивач не погоджуючись з зазначеним перерахунком звернувся до управління Пенсійного фонду з заявою про перерахунок і виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

19.04.2021 року управління Пенсійного фонду письмово повідомило позивача про відмову в задоволенні заяви про здійснення перерахунку.

З зазначених причин позивач звернувся до суду за захистом своїх конституційних прав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року замінено первинного відповідача Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби з 31.10.1977 року по 07.01.1980 року, роботу на посаді слідчого Добропільського ГУ МВС України в Донецькій області з 10.10.1984 року по 27.05.1991 року та роботу на посаді начальника слідчого відділу Добропільського ГУ МВС України в Донецькій області з 17.12.1995 року по 18.02.2000 року.

Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до наказу Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року № 182/В-г суддя Голубова Л.Б. у період з 19.07.2021 року по 01.08.2021 року перебувала в щорічній додатковій відпустці, у зв`язку з чим, розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) здійснюється в перший робочий день.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідачем надано письмовий відзив від 10.06.2021 року № 0500-2206-8/15149 (а.с. 48-52). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач з жовтня 2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Зазначає, що до застосування розміру 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді немає підстав, оскільки зазначений розмір було передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2012 року № 2453-VI. Але з 18.02.2020 року у зв`язку з рішенням КСУ № 2-р/2020 вказаний закон втратив чинність в частині регулювання щомісячного грошового утримання судді.

Діючим нині законом передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби з 31.10.1977 року по 07.01.1980 року, роботу на посаді слідчого Добропільського ГУ МВС України в Донецькій області з 10.10.1984 року по 27.05.1991 року та роботу на посаді начальника слідчого відділу Добропільського ГУ МВС України в Донецькій області з 17.12.1995 року по 18.02.2000 року, зазначає, що такий обов`язок покладено на управління постановою суду від 24.05.2017 року у справі № 227/1234/17 та було виконано управлінням.

Наголошує, що на момент розгляду справи спір виник лише в частині зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача, тому вважає, що в цій частині вимог слід закрити провадження.

Щодо вимог провести з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з подальшим перерахуванням у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді, зазначає, що така вимога є вимогою на майбутнє, тому також не підлягає задоволенню.

З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем надано відповідь на відзив від 22.06.2021 року, в якій зазначає, що право на відставку у нього виникло згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, згідно з вимогами пункту 11 Перехідних положень якого, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, а саме: Законом України «Про статус суддів» № 282-ХІІ від 15.12.1992 року, статтею 43 якого передбачено, що до стажу роботи судді зараховується стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у них стажу роботи не менше 10 років.

Враховуючи зазначене просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 29). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29 зв.бік).

Позивач з 03 жовтня 2016 року є суддею у відставці, що підтверджується записом в його трудовій книжці НОМЕР_2 (а.с. 31-32).

З 04 жовтня 2016 року перебуває на обліку Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, де отримує довічне грошове утримання судді у відставці, що не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що позивач звернувся до управління в грудні 2016 року і отримав відповідь, що згідно розпорядження відповідача щомісячне грошове утримання йому призначено в розмірі 80% від заробітку працюючого судді, виходячи з страхового стажу роботи суддею 14 років 8 місяців 26 днів, а строк військової служби 2 роки 2 місяці 7 днів, а також службу в органах МВС з 01.10.1980 року по 18.02.2000 року зараховано до загального страхового стажу, необхідного для призначення довічного судді у відставці - 37 років 10 місяців 29 днів.

Не погодившись з відповідачем, ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області. Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2017 року у справі № 227/1234/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Зокрема, суд зобов`язав Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, календарний період проходження строкової військової служби з 31 жовтня 1977 року по 07 січня 1980 року, та роботу на посаді слідчого Добропільського ГУ МВС України в Донецькій області з 10 жовтня 1984 року по 27 травня 1991 року і роботу на посаді начальника слідчого відділу Добропільського ГУ МВС України в Донецькій області з 17 грудня 1995 року по 18 лютого 2000 року.

Також суд зобов`язав Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 30 березня 2017 року перерахунок і виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше здійснених виплат.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін (а.с. 37-39).

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

08 квітня 2021 року позивач звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошової винагороди працюючого судді (а.с. 33).

Рішенням, оформленим листом від 19 квітня 2021 року № 0573-02-8/6682 управління відмовило в проведенні такого перерахунку (а.с. 34).

Підставою відмови в здійсненні перерахунку в рішенні вказано ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Разом з тим, пунктом 25 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено, що в інших випадках коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Управління Пенсійного фонду про рішення Добропільського міськрайонного суду від 24 травня 2017 року у справі № 227/1234/17, яким суд зобов`язав Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 з 30 березня 2017 року перерахунок і виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання в листі-відмові від 19 квітня 2021 року № 0573-02-8/6682 нічого не зазначив.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці без врахування судового рішення, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Судом встановлено, що на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Частиною четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII (пункти 22-23) були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, які були скасовані Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року.

Згідно з пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України в мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові № 620/1116/20 від 16.06.2020 року при вирішенні зразкової справи, висновки якої підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оформлене листом від 19 квітня 2021 року № 0573-02-8/6682 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

З зазначених причин, похідні вимоги про зобов`язання відповідача провести з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання також підлягають задоволенню, оскільки розмірі довічного грошового утримання судді у відставці - 90% суддівської винагороди судді встановлений позивачу судовим рішенням, що набрало законної сили. Однак, не підлягають задоволенню вказані вимоги у спосіб, обраний позивачем, а саме: з подальшим перерахуванням у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді, оскільки ці вимоги є передчасними та спрямованими на майбутні зміни у законодавстві. Захист прав позивачів на майбутнє не передбачений нормами КАС України.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді є протиправною, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно до паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оформленого листом від 19 квітня 2021 року № 0573-02-8/6682.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою довічного грошового утримання судді у відставці.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02 серпня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова