Ухвала суду № 98705958, 02.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

02 серпня 2021 р.Справа №160/12959/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» про забезпечення позову у справі №160/12959/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №209-о від 20.07.2021 року, яким анульовано Ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» на право роздрібної торгівлі пальним №04610314201900491, Ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» на право роздрібної торгівлі пальним №04630314201900490.

Разом з вказаною позовною заявою 30.07.2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову у справі №160/12959/21, в якій останній просить суд:

- постановити ухвалу про забезпечення позову ТОВ «ГАЗОВОЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження №209-о від 20.07.2021 року шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 209-о від 20.07.2021 року, яким анульовано Ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» на право роздрібної торгівлі пальним № 04610314201900491, Ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» на право роздрібної торгівлі пальним №04630314201900490, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ТОВ «ГАЗОВОЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження №209-о від 20.07.2021 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що оскаржуване розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №209-о від 20.07.2021 року є протиправним та таким, що прийнято безпідставно та з порушенням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а також без урахування ряду вкрай важливих обставин, натомість, позивачем при зверненні до контролюючого органу з заявами для отримання Ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №04610314201900491 та №04630314201900490 було дотримано приписи ст.15 вищевказаного Закону, водночас, розпорядження відповідача не містить посилання на встановлення факту подання ТОВ «ГАЗОВОЗ» (позивачем) недостовірних даних у документах, поданих разом із заявами на отримання ліцензій, як на підставу для їх анулювання. Крім того, відповідач не зазначив в оскаржуваному розпорядженні на підставі якої саме отриманої від уповноважених органів інформації було встановлено, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензій, не видавалися/не погоджувалися такими органами. З урахуванням вищевикладеного, оскаржуване рішення відповідача є очевидно протиправним та перешкоджає здійсненню нормальної господарської діяльності позивача, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Іншими підставами, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, є те, що відповідач та треті особи до вирішення спору у суді мають можливість: вчинити дії на виконання оскаржуваного розпорядження відповідача №209-о від 20.07.2021 року, яке грубо порушує права та інтереси позивача; здійснити припинення функціонування та демонтаж об`єктів позивача - автозаправних станцій, якими користується підприємство на законних підставах; укласти договори на демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд, бензинових, дизельних, газових автозаправних станцій і матеріалів, що призведе до непоправних дій у вигляді перешкоджання законній господарській діяльності підприємства позивача та спричинить його банкрутство. Тим самим будуть істотно порушені права позивача, що є орендарем об`єктів нерухомого майна за вищевказаними адресами. Позивача буде фактично позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність на вказаних об`єктах, що призведе до значних збитків підприємства, навіть у разі скасування судом оскаржуваного розпорядження Відповідача № 209-о від 20.07.2021 року. Виконання оскаржуваного розпорядження унеможливить захист і поновлення порушених прав та законних інтересів позивача у разі ухвалення рішення суду на його користь, оскільки навіть визнання протиправним та скасування розпорядження Відповідача №209-о від 20.07.2021 року не дозволить здійснити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Тобто на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить висновку про її задоволення у повному обсязі, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною першою ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.

До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «ГАЗОВОЗ», суд зауважує, наступне.

Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається, зокрема, на очевидну протиправність оскаржуваного рішення, з огляду на те, що воно прийнято безпідставно та з порушенням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а також без урахування ряду вкрай важливих обставин, натомість, позивачем при зверненні до контролюючого органу з заявами для отримання Ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №04610314201900491 та №04630314201900490 було дотримано приписи ст.15 вищевказаного Закону, водночас, розпорядження відповідача не містить посилання на встановлення факту подання ТОВ «ГАЗОВОЗ» (позивачем) недостовірних даних у документах, поданих разом із заявами на отримання ліцензій, як на підставу для їх анулювання. Крім того, відповідач не зазначив в оскаржуваному розпорядженні на підставі якої саме отриманої від уповноважених органів інформації було встановлено, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензій, не видавалися/не погоджувалися такими органами.

Однак, суд зауважує, що вищевказані доводи є аналогічними доводами, наведеними на обґрунтування позовних вимог, заявлених у справі №160/12959/21, оцінка яким має надаватися судом саме під час розгляду справи по суті, під час якого і буде досліджено та вирішено питання правомірності та обґрунтованості прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження.

Таким чином, забезпечення позову з вищевказаних підстав за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Водночас, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Отже, оцінку законності (протиправності) розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №209-о від 20.07.2021 року, яким анульовано Ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» на право роздрібної торгівлі пальним №04610314201900491, Ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» на право роздрібної торгівлі пальним №04630314201900490 може бути надано судом за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Таким чином, вищевказані обставини не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку.

Разом з тим, позивачем поряд із вищевказаними доводами наведено й інші підстави для вжиття заходів забезпечення позову, які суд вважає обґрунтованими та такими, що дійсно можуть свідчити про наявність підстав для їх вжиття.

Так, позивачем зазначено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, про що свідчить факт існування реальної можливості того, що ще до закінчення провадження у цій справі про визнання протиправними та скасування спірного рішення відповідача, підприємство буде фактично позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність, що спричинить значні збитки, а треті особи матимуть можливість вчинити на виконання оскаржуваного рішення дії щодо демонтажу належних позивачеві об`єктів - автозаправних станцій, якими користується підприємство задля провадження підприємницької діяльності з роздрібної торгівлі пальним в рамках Ліцензій №04610314201900491 та №04630314201900490, які анульовані спірним розпорядженням, зокрема, укласти договори на демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд, бензинових, дизельних, газових автозаправних станцій і матеріалів, що, в свою чергу, призведе до непоправних дій у вигляді перешкоджання законній господарській діяльності підприємства позивача та може спричинити його банкрутство.

При цьому, судом встановлено, що Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №04610314201900491 та №04630314201900490 було отримано ТОВ «ГАЗОВОЗ» 29.08.2019р. з терміном дії до 29.08.2024р. на місця торгівлі: Україна, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район (вул. Малиновського, 80, АЗС) та Соборний район (бульвар Зоряний, 1Г, АЗС), відповідно.

Оскаржуваним розпорядженням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №209-о від 20.07.2021 року анульовано Ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» на право роздрібної торгівлі пальним №04610314201900491 та Ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» на право роздрібної торгівлі пальним №04630314201900490, з посиланням на встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначено, що річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років. Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Таким чином, хоч всі ліцензії на пальне (виробництво, опт, роздріб, зберігання) видаються терміном на п`ять років, однак плата за них справляється щорічно. Водночас, чинним законодавством не передбачено повернення коштів у разі дострокового анулювання ліцензії на виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.

При цьому, ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання. Отже, саме з моменту одержання суб`єктом господарювання письмового розпорядження про анулювання ліцензії останній позбавляється права на провадження діяльності, зазначеної в такій ліцензії.

Як зазначалося вище, відповідно до частини 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом економічної діяльності позивача є «Роздрібна торгівля пальним» (код КВУД 47.30).

Отже, можливість здійснення позивачем господарської діяльності безпосередньо залежить від наявності відповідних ліцензій, анулювання яких призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, що матиме невідворотні наслідки, в тому числі, у вигляді збитків, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, та необхідності вивільнення працівників, які його обслуговують.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.

Як зазначалося вище, відповідно до приписів статті 150 КАС України небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

При цьому, інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При вирішенні заяви ТОВ «ГАЗОВОЗ» про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у заяві позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, при цьому, суд враховує, що анулювання ліцензій підприємства спірним розпорядженням відбулося не з підстав, що можуть свідчити про існування будь-якої загрози (екологічної, пожежної тощо) від продовження здійснення позивачем такої діяльності, щоб могло свідчити на користь невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні у справі «Беєлер проти Італії», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до звершення розгляду справи по суті позовних вимог, є вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №209-о від 20.07.2021 року, яким анульовано Ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» на право роздрібної торгівлі пальним № 04610314201900491 та Ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» на право роздрібної торгівлі пальним №04630314201900490, до набрання законної сили рішенням суду у справі у справі №160/12959/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження.

При цьому, суд вважає обраний позивачем захід забезпечення позову співмірним із заявленими позивачем вимогами, таким, що відповідає предмету позову.

Крім того, суд наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Враховуючи вище викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість поданої позивачем заяви та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» про забезпечення позову у справі №160/12959/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження – задовольнити у повному обсязі.

Зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) №209-о від 20.07.2021 року про анулювання Ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» (код ЄДРПОУ 40149127, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд.21, офіс 627, м. Дніпро, 49000) на право роздрібної торгівлі пальним № 04610314201900491 та Ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» (код ЄДРПОУ 40149127, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд.21, офіс 627, м. Дніпро, 49000) на право роздрібної торгівлі пальним №04630314201900490, до набрання законної сили рішенням суду у справі у справі №160/12959/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала підлягає негайному виконанню відповідно до ч.1 ст.156 КАС України.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» (код ЄДРПОУ 40149127, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд.21, офіс 627, м. Дніпро, 49000).

Боржник: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи згідно з ч.8 ст.154 КАС України.

Суддя: О.М. Турова