Рішення № 98705724, 20.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року Справа № 160/1771/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача Іващенко С.В. Зубець Л.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙНТ ТРЕЙД" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙНТ ТРЕЙД" до Дніпровської митниці Держмитслужби в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UА110130/2021/000003/1 від 12.01.2021 року, а також складену картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00012 від 12.01.2021р.

В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскарженого рішення й картки відмови, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.

Ухвалою суду від 09.02.2021 р. справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження та з-поміж іншого відповідачу надано термін для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення у відзиві на позовну заяву указав, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийнято картку відмови, а також рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Відповідь на відзив дублює доводи позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи слідує, що між позивачем та АО «Новокаолиновый горнообогатительный комбинат» (Російська Федерація) був укладений зовнішньоекономічний Договір поставки продукції № 45К від 03.08.2020р. з Протоколом узгодження розбіжностей від 20.08.2020р. (далі – Контракт).

За умовами цього Контракту, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (Покупець) купує товар (продукцію) у АО «Новокаолиновый горнообогатительный комбинат» (Постачальник).

Відповідно до п. 5.2. Контракту в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 20.08.2020р., ціни на продукцію узгоджуються Сторонами в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору. Пунктом 5.1. Контракту передбачено, що валютою платежу за Контрактом є російський рубль.

Згідно п. 5.1. Контракту, сума Договору складається як загальна вартість всього Товару, поставленого Покупцю за весь період дії Договору згідно Специфікацій.

Пунктом 3.6 Контракту в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 20.08.2020р. передбачено, що поставка продукції здійснюється залізничним транспортом вагонними нормами на умовах FCA станція «Джабик» Південно-Уральської залізниці (в розумінні термінів Інкотермс 2010). При цьому витрати по доставці залізничним транспортом до станції призначення несе Покупець.

Відповідно до п. 3.12. Контракту в редакції Додаткової угоди № 1 від 07.09.2020р. до Контракту, разом з Товаром Постачальник зобов`язаний передати Покупцеві (представнику Покупця) наступні документи: оригінал залізничної накладної; оригінал УПД; сертифікат (паспорт) якості; оригінал ВМД; оригінал рахунку (інвойсу).

Умови щодо ціни товару, форми та порядку розрахунків встановлені Розділом 5 Контракту.

Так пунктом 5.1. Контракту в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 20.08.2020р., встановлено, що Покупець оплачує Товар на умовах 100% передоплати.

На умовах та в рамках зовнішньоекономічного Договору поставки продукції № 45К від 03.08.2020р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» та АО «Новокаолиновый горнообогатительный комбинат», організовано відповідно до Специфікації №4 від 21.12.2020р. поставку товару з Російської Федерації до України, а саме каолін.

З метою розмитнення та митного оформлення указаного товару, позивач подав відповідачу митну декларацію № UA110130/2021/000430 від 11.01.2021 року. Разом з декларацією декларантом надано: Декларацію митної вартості до митної декларації № UA110130/2021/000430 від 11.01.2021 року; Зовнішньоекономічний Договір поставки продукції № 45К від 03.08.2020р.; Протокол узгодження розбіжностей до Договору поставки продукції №45К від 03.08.2020р.; Специфікація № 4 від 21.12.2020р. до Договору поставки продукції № 45К від 03.08.2020р.; Додаткова угода № 1 від 07.09.2020р. до Договору поставки продукції № 45К від 03.08.2020р.; Рахунок-фактура №3484 від 30.12.2020 р.; Договір транспортного експедирування №1163/05-18 від 29.05.2018 р.; Заявка на перевезення вантажу № 14 від 21.12.2020р.; Рахунок на оплату залізничного перевезення №20 від 11.01.2021р.; Залізнична накладна (СМГС) №30159945 від 30.12.2020р.; Банківські платіжні документи (SWIFT) б/н від 29.12.2020р., б/н від 06.10.2020р.; МД 10511010/301220/0238432 від 30.12.2020р.; Прайс-лист від виробника №б/н від 01.12.2020р.; Висновок експерта ДТПП № ГО-31 від 11.01.2021р.; Сертифікат якості (паспорт) на продукцію № 932 та свідоцтво офіційного Дилера віл 03.08.2020 року.

Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору, у сумі – 595200,20 російських рублів, яка складає 316000,80 грн. із розрахунку за курсом валюти – 0,384, включаючи транспортні витрати у сумі 87444,00 гривень.

При митному оформленні вказаного товару відповідач посилався на порушення позивачем строків оплату товару, а тож зазначив, що наданий прайс-лист не містить періоду або строку дії; в рахунку-фактурі № 3484 від 30.12.2020 року відсутні умови поставки товару; надана залізнична накладна не містить інформації щодо тарифу перевезення за межами митої території України; надані документи на транспортування товару не містять інформації щодо числових значень винагороди експедитора; відправлення товару здійснено всупереч положень договору; висновок торгово-промислової палати від 11.01.2021 року має довідковий характер і ґрунтується на документах, які мають розбіжності, а також указав про безпідставність включення страхових витрат до митної вартості товару.

На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.

Позивач додаткових документів не надав, у зв`язку з чим відповідач карткою за №UA110130/2021/00012 від 12.01.2021р.. відмовив у митному оформленні товару за поданою митною декларацією та прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UА110130/2021/000003/1 від 12.01.2021 року, відповідно до якого митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням резервного методу 2-ґ.

Вважаючи це рішення й картку протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом. При цьому, декларант сплатив різницю митних платежів та випустив товар у вільний обіг.

Вирішуючи спір суд виходить із того, що відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п`ятої вказаної статті Митного кодексу України митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митниці мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митницею та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний органне може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, згідно із норм Митного кодексу України, митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному декларантом.

Аналізуючи наведені норми у своїй сукупності суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації

Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.

Зокрема, відповідач посилався на порушення позивачем строків оплату товару, а тож зазначив, що наданий прайс-лист не містить періоду або строку дії; в рахунку-фактурі №3484 від 30.12.2020 року відсутні умови поставки товару; надана залізнична накладна не містить інформації щодо тарифу перевезення за межами митої території України; надані документи на транспортування товару не містять інформації щодо числових значень винагороди експедитора; відправлення товару здійснено всупереч положень договору; висновок торгово-промислової палати від 11.01.2021 року має довідковий характер і ґрунтується на документах, які мають розбіжності, а також указав про безпідставність включення страхових витрат до митної вартості товару;

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд перш за все, визнає необґрунтованими його доводи, що наданий разом з декларацією прайс-лист адресний виключено на адресу позивача, оскільки прайс-лист за своїм призначенням є способом розповсюдження продавцем інформації про товар та не впливає на числові показники митної вартості товару. Порушення ж строків оплату за товару й відправлення товару усупереч положенням договору (на наступний день після його передоплати) на ці показники також не впливає, ці обставини стосуються лише учасників господарських операцій та не є підставою для висновків про заниження митної вартості товарі.

Стосовно зауважень митниці, щодо того, що у рахунку-фактурі №3484 від 30.12.2020 відсутні умови поставки, тоді як у специфікації №4 сторонами узгоджено умови поставки FCA, суд зазначає, що посилання на умови поставки та специфікацію не є обов`язковим реквізитом рахунків-фактур, при цьому, що з такого рахунку цілком можливо встановити посилання на укладений між ними договір поставки продукції № 45К від 03.08.2020р., в якому у свою чергу узгоджені умови поставки товару на умовах FCA.

Неспроможними суд також знаходиться посилання митниці про включення страхових витрат до митної вартості товару, адже судом не встановлено, що імпортований товар страхувався декларантом. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Що стосується доводів митниці, що надана залізнична накладна не містить інформації щодо тарифу перевезення за межами митої території України суд зазначає, що навіть технічні помилки у такому документів не впливають на визначення митної вартості товарів, позаяк відомості залізничної накладної взагалі не містить числових показників.

Слід зазначати, що вартість перевезення за межами митної території України зазначена у рахунку Експедитора ТОВ «Транс Центр» № 20 від 11.01.2021 р. та Довідці про транспортні витрати № 01/01 від 11.01.2021 р., які були надані декларантом при митному оформленні товару. Щодо посилань відповідача, що ці документи не містять числові значення винагороди експедитора суд зазначає, що умовами договору транспортного експедирування від 29.05.2018 року рахунок експедитора не повинен містити окремих числових значень його винагороди. Розмір винагороди експедитора окремо зазначається лише в Акті виконаних робіт №20 від 31.01.2021р. та звіту експедитора до акту виконаних робіт №20 від 31.01.2021р., які складається, та надається експедитором в кінці звітного місяця.

При цьому, судом приймаються до уваги посилання декларанта, що ці документи (акт та звіт), а також платіжні доручення щодо сплати цих послуг на адресу ТОВ «Транс Центр» не надавалися до митного оформлення, оскільки як вже зазначено вище, ці документи складаються експедитором лише у кінці відповідного звітного місяця.

Щодо посилань Відповідача на Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року – Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2, суд зазначає, що у ньому дійсно йде мова про те, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури, інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Проте умовами Договору поставки продукції № 45К від 03.08.2020 року не передбачено отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу) для проведення попередньої оплати товару.

Окрім того, сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої Позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром (аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18), зокрема, у банківському платіжному документі (SWIFT) від 29.12.2020 р. у графі 70 «Призначення платежу» є посилання на рахунок на оплату: «Предоплата за каолин согласно контракта 45К от 03.08.2020г.. счёт № 1542 від 21.12.2020г.».

Стосовно тверджень відповідача, що «наявна безприбутковість продажу каоліну марки КР-2, фактурна вартість якого визначена на рівні 4800,00 рос.руб./тн» суд приймає до уваги пояснення від виробника товару АО «Новокаолиновый горнообогатительный комбинат», який у листі №б/н від 19.01,2021р. повідомляє, зокрема мова оригіналу: «У нашому листі вих.№ б/н від 07.10.2020щодо собівартості каоліну та включених в неї витрат зазначено, що крім основних витрат у вартість включено: митний збір (200 руб./тн) та збір за подачу і прибирання вагонів (200 руб./тн). Повідомляємо, шо дані додаткові витрати нами помилково були вказані в листі вих.№ б/н від 07.10.2020р. щодо собівартості каоліну, і підтверджуємо, шо середня собівартість для всіх марок каоліну становить 4605.60 руб./тн і не включає в себе будь-яких додаткових витрат».

Тобто, до собівартості каоліну не включаються додаткові витрати на митний збір та збір за подачу і прибирання вагонів, а в листі виробника вих.№ б/н від 07.10.2020 ці додаткові витрати були зазначені помилково, а тому середня собівартість каоліну становить 4605.60 руб./тн і продаж каоліну марки КР-2. фактурна вартість якого визначена на рівні 4800.00 рос.руб./тн. ніяк не свідчить про безприбутковість.

Що стосується посилань відповідача на те, що висновок торгово-промислової палати від 11.01.2021 року має довідковий характер і ґрунтується на документах, які мають розбіжності то вони судом до уваги узагалі не приймаються, оскільки митний орган лише обмежився констатуванням того, що цей висновок має розбіжності, проте у чому саме вони полягали представник митниці так і не пояснив.

Неподання ж декларантом запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митницею іншого методу визначення митної вартості.

При цьому, суд зазначає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом митний орган не вказав, на підставі яких документів (договір, специфікація, товаросупровідні документи, що свідчать про ідентичність, однаковість усіх ознак оцінюваних товарів за ідентичними поставками) ним визначена митна вартість товару саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, порівняння ціни ідентичних товарів саме за ціною договору, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Отже, під час митного оформлення товару позивач подав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Натомість відповідач всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Також відповідач не довів суду обов`язкову в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору та впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення Дніпропетровської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4570,00 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙНТ ТРЕЙД" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення у про коригування митної вартості №UA110130/2021/000003/1 від 12.01.2021 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA110130/2021/00012 від 12.01.2021р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙНТ ТРЕЙД" судовий збір у розмірі 4570,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 31 травня 2021 року.

Суддя О.В. Єфанова