Рішення № 98703912, 01.04.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2760/18

№ провадження 2/646/91/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова в складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Абдюхановій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, яким просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошт у розмірі орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 у сумі 439596,43 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за позивачем на підставі договору купівлі-пролажу зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. «И-1», загальною площею 381,0 кв.м. та нежитлову будівлю літ. «Ь-1» загальною площею 18,1 кв.м. по АДРЕСА_1 . Речові права відповідача на земельну ділянку за вказаною адресою - не зареєстровані. Відповідач у період з 01.04.2015 року по 31.03.2018 року не сплачувала за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегла у себе майно - грошові кошти. За результатами обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0,1668 га для обслуговування та експлуатації належних їй нежитлових будівель, за результатами обстеження складено акт обстеження земельних ділянок, визначення їх меж, площ та конфігурації, межі земельної ділянки визначені відповідно до меж паркану. Розмір збережених відповідачем коштів розрахований позивачем складає 439596,43 гривень.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.05.2018 року провадження по зазначеній справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04 грудня 2018 року відповідач надала відзив на позовну заяву, яким зазначила, що вона є користувачем земельної ділянки площею 0,1668 га по АДРЕСА_1 , 28 травня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Харківської міської ради з проханням надати земельну ділянку в оренду для обслуговування нежитлових будівель літ. «И-1» та літ. «Ь-1» за вказаною адресою, але звернення було проігноровано. Такі звернення були подані ще двічі - у квітні 2014 року та 26.07.2018 року. ОСОБА_1 було сплачено земельний податок за використання земельної ділянки площею 0,1668 га за 2015-2017 роки, у розмірі, що нарахований органами державної податкової служби у загальній сумі 48929,41 грн. Також, відповідач зазначила, що припинила підприємницьку діяльність за станом здоров`я.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.07.2019 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме на сторони покладено обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 9856 від 21.09.2004 року належать нежитлові будівлі літ. «И-1» загальною площею 381,0 кв.м., літ. «Ь-1» загальною площею 18,1 кв.м. по АДРЕСА_1 .

На вищевказану земельну ділянку договори оренди у Департаменті територіального контролю Харківської міської ради - не обліковуються, рішень щодо продажу, надання у користування цієї земельної ділянки міською радою не приймалося.

Позивачем надано розрахунок орендної плати, за яким земельна ділянка по АДРЕСА_1 має площу 0,1668 га, набувачем є ОСОБА_1 , розмір безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати з 01.04.2015 по 31.12.2015 складає 124946,91 грн; з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 238732,16 грн, з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 60733,88 грн, з 01.01.2018 по 31.03.2018 - 15183,48 грн.

За результатами обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, план меж фактичного користування земельної ділянки, ситуаційна схема розміщення земельної ділянки.

Суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України)).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата" за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі ст.1212-1214 ЦК України.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Відтак, суд вважає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

При цьому, суд зауважує, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Судом встановлено, що відповідач тричі зверталася до Харківської міської ради із заявою про укладення договору оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Однак, на теперішній час договір оренди не укладено.

Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18).

Водночас, щодо порядку визначення сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. При вирішенні даного спору, як вірно зауважено місцевим господарським судом, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є спірна земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (у розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18.

Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст.79 ЗК України).

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18).

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 ПК України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч.2 ст.20 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 16.04.2019 у справі №922/744/18, від 09.04.2019 у справі №922/652/18).

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, спірна земельна ділянка не має визначених меж і кадастрового номера, інформація про неї не внесена до Державного земельного кадастру, у зв`язку з чим, така ділянка не може вважатися сформованою як об`єкт цивільного права у розумінні положень статті 79-1 ЗК України. Крім того, як встановлено судом та не заперечено Харківською міською радою, технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не можуть бути задоволені з огляду на відсутність технічної документації та несформованість земельної ділянки як об`єкта цивільного права.

На підставі викладеного, керуючись статями 12, 81, 141, 247, 280-282, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 в сумі 439596,43 гривень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду (Харківський апеляційний суд) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення (Червонозаводський районний суд м.Харкова).

Позивач: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, місце знаходження: майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003;

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Суддя: В.А. Єжов