Вирок № 98703415, 02.08.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/1582/18

н/п 1-кп/953/108/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2021 Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Губської Я.В.

при секретарі - Балан Т.А., Савицькій М.В., Куценко Н.М., Мордухович К.Г.

за участю прокурорів - Калюжка А.А., Голубничої Н.А., Курченко І.Г., Детюк М.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Микита М.Ф.

потерпілого - ОСОБА_2

представника потерпілого - адвоката Невольниченка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2017 року за № 12017220000000122 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ракошино Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, раніше не судимого, з неповною вищою освітою, розлученого, має на утриманні сина, 2011 р.н., працюючого водієм в ПП « ОСОБА_3 », зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

04.06.2016 року, близько 10:30 години ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем «DAF TRUCKS XF 105.510» н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3EK» н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , та на якому рухався по кільцевій дорозі м. Харкова (автодорозі «Київ-Харків-Довжанський») з боку Салтівського шосе в напрямку Білгородського шосе м. Харкова.

Під час руху по вказаній автодорозі, наближаючись до регульованого перехрестя з вулицею Соборною м. Харкова, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 8.7.3.е), 8.10 Правил дорожнього руху України, де вказано:

- п. 8.7.3.е) «Сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»;

-п.8.10. «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх не має - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів,

та наближаючись до регульованого перехрестя, не переконався в тому, що сигнал світлофора дозволяє йому проїзд перехрестя, проігнорував червоний для себе сигнал світлофора, виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen TRANSPORTER» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який, в цей час виїхав на перехрестя на дозволяючий для нього зелений сигнал світлофора.

Внаслідок дорожньо-транспортної події у водія ОСОБА_2 згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №311-КЕ/2017 від 25.09.2017 мали місце забійна рана в тім`яній ділянці голови праворуч та закрита травма лівого передпліччя у вигляді крайового перелому щилоподібного відростку променевої кістки, що відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №363/17 від 28.04.2017 перебувають у прямому причинному зв`язку з подією та її наслідками.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України не визнав та пояснив, що він дійсно 04.06.2016 року рухався по кільцевій дорозі (автодорозі «Київ-Харків-Довжанський») з м. Харкова в напрямку м. Києва. Близько 10.30 години сталося ДТП на перехресті з вулицею Соборною м. Харкова. Пояснював, що під`їжджаючи до перехрестя для нього горів червоний сигнал світлофора, перед ним було 5 машин: 4 легкових автомобіля, 1 вантажний автомобіль. Він призупинився, потім зовсім зупинився, стояв десь секунд 5 та після цього загорівся зелений сигнал світлофора і він продовжив рух. Стверджує, що рухався зі швидкістю приблизно 50-60 км/год., на світлофорі залишалося 4-5 секунд зеленого сигналу світлофора. Також, в поясненнях вказував, що коли він під*їхав до перехрестя залишалося 5 секунд зеленого сигналу світлофора, продовжив рух та коли він майже проїхав перехрестя - почув удар в задню сторону причепа. Подивився в дзеркало та побачив пошкоджений автомобіль, аби не заважати руху транспорту, проїхав далі. Зазначав, що позаду від нього через 2-3 машини рухався на автомобілі колега ОСОБА_4 , який також зупинився. В його автомобілі було пошкоджено 2 колеса, вони з ОСОБА_4 почали їх міняти, друге запасне колесо йому дав ОСОБА_4 . Також стверджує, що на його автомобілі встановлена обмежена швидкість, тому автомобіль може рухатися не більше 90 км/год., його автомобіль був завантажений, десь 15 тон. Приближаючись до перехрестя, він бачив, що автомобіль ОСОБА_2 стояв на світлофорі і удар на задні колеса прийшовся за перехрестям. Фура складає 17 метрів, кабіна водія фури була за перехрестям. Також, пояснив, що працює по трудовому договору від 17.11.2015 року у приватного підприємця ОСОБА_3 , на момент ДТП виконував роботи, згідно трудового договору.

У дебатах та під час судового розгляду просив його виправдати, в задоволенні цивільного позову відмовити, після роз*яснення права подати заяву про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності у зв*язку з закінченням строку давності відмовився і таку заяву до суду не подав.

Незважаючи на невизнання своєї провини обвинуваченим, суд, дослідивши показання останнього, вислухавши показання потерпілого, свідків і дослідивши інші докази у справі, вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України доведена повністю і підтверджується наступними доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні, який пояснив, що 04.06.2016 році близько 10- 10.30 години він виїхав з дому та поїхав у напрямку до м. Харкова з с. Липців в Харківській області. Під`їжджаючи до кільцевої дороги, перехрестя кільцева дорога та вул. Соборна метрів за 100-150 він побачив, що на світлофорі горіло червоне світло. Під*їжджаючи до світлофора, він почав збавляти швидкість до повної зупинки. Потім він остаточно зупинився на світлофорі, поряд з ним також стояли автомобілі. Коли загорілося зелене світло, він почав рух. З лівої сторони рухався автомобіль зі швидкістю десь 100 км/год., під керуванням ОСОБА_1 , і їхав з великою швидкістю, проїхавши на червоний сигнал світлофора. Він вдарився своїм автомобілем об фуру, якою керував ОСОБА_1 у задні колеса, оскільки фура дуже швидко рухалася, а він не зміг швидко зупинитися. Після зіткнення, він одразу зупинився, а автомобіль ОСОБА_1 зупинився достатньо далеко. Він вийшов з автомобіля, водій ОСОБА_1 теж вийшов та почав дивитися свої задні колеса, потім підійшов до нього, спитав як він, говорив йому, що проїхав на жовтий. Також, потерпілий пояснював, що ніякого свідка ОСОБА_4 він не бачив і його на місці ДТП не було, ніякі фури більше не зупинялися. В результаті цього ДТП він отримав перелом руки, а автомобіль постраждав більше права сторона: бампер, крило, колесо, лонжерон. Також, повідомив, що автомобілі зі свідками на прізвища ОСОБА_8 , ОСОБА_9 поряд стояли на світлофорі на червоному світлі з ним. Коли загорілось зелене світло, він почав рух швидше на зелений сигнал для нього, а ОСОБА_8 трошки відстав від нього, але також поїхав за ним. Крім того, вказував, що ніякого обгону він не здійснював, рухався у своїй полосі.

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні 11.04.2019 пояснив, що 04.06.2016 року він їхав на автомобілі «Шевроле Лачетті» зі своїм знайомим, вони їхали зі сторони с.Циркунів Харківської області до м. Харкова, приблизно о 10.00-11.00 год. він під*їхав до кільцевої дороги та зупинився на червоний сигнал світлофора. На цій дорозі роздільних смужок немає, але там вміщується дві машини, становляться в два ряди. Він стояв першим в правому ряду та дивився на світлофор, боковим зором побачив, що з лівої сторони під*їхав автомобіль «Фольксваген» білого кольору та також зупинився на світлофорі. Як потім йому стало відомо, за кермом даного автомобіля був ОСОБА_2 . Повідомив, що світлофор був з секундоміром. Коли включився зелений сигнал світлофора, він почав рух, і автомобіль «Фольксваген» білого кольору також поїхав, на зелений сигнал світлофора поряд з ним. Фуру «DAF TRUCKS XF 105.510» він з початку не бачив. Потім, він побачив, що фура їхала по кільцевій дорозі, зліва направо, дуже швидко, фура не зупинилися на свій червоний сигнал світлофора і раптом він почув хлопок. Сталося ДТП, з автомобіля «Фольксваген» полетіла пластмаса і всі інші учасники зупинилися. Він залишився на місці ДТП, поліція приїхала десь через 15-20 хвилин, склала протокол, його опитали і він поїхав по своїх справах. Він на місці ДТП підходив до потерпілого ОСОБА_2 , той скаржився, що в нього болить рука. Бачив пошкодження на бусі «Фольксваген» з потерпілим: не було бамперу, фар. Свідок повідомив, що має стаж водіння 20 років, часто перетинає це перехрестя і постійно бачить, як фури їдуть згори, не гальмуючи, перетинаючи та проскакуючи перехрестя. Пояснював в судовому засіданні, що водій білого автомобілю «Фольксваген», який стояв поруч з ним поїхав на свій зелений сигнал світлофора, і ніхто не завершував ніякі маневри на перехресті.

Провина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому за ч.1 ст. 286 КК України також підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні, достовірність яких не викликає у суду сумнівів, а саме:

- висновком експерта Обласного бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров`я ХОДА №311-КЕ/2017 від 25.09.2017, за яким у ОСОБА_2 мали місце закрита травма лівого передпліччя у вигляді крайового перелому шилоподібного відростку променевої кістки та наявністю двох забійних ран по внутрішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині; забійна рана в тім`яній ділянці голови праворуч. За ступенем тяжкості закрита травма лівого передпліччя відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості здоров`я, тому що для зрощення перелому променевої кістки потрібен термін, який перевищує 21 день (згідно п. 2.2.1 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 України від 17.01.1995 року; забійна рана в тім`яній ділянці голови - це легке тілесне ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров`я (згідно п. 2.3.3. цих Правил). Діагнози «забій м`яких тканин шиї та шийного відділу хребта, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку», які вказані в консультативному висновку лікаря - спеціаліста із ХМКЛШНМД від 04.06.2016 не підтверджуються об`єктивними даними, а тому за ступенем тяжкості не розцінюються (згідно п. 4.6. даних Правил) Відомості про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння на момент огляду лікарями ХМКЛШНМД відсутні. (а.с.98-105 т.с.2)

-висновком експерта Обласного бюро судово-медичної експертизи УОЗ ХОДА №1408-Ая/17, згідно якого у ОСОБА_2 мали місце наступні тілесні ушкодження:закрита травма лівого передпліччя у вигляді перелому дистального епіфізу лівої променевої кістки з наявністю забитих ран у нижній третині передпліччя, осаднена рана у тім`яній ділянці голови праворуч; закрита травма лівого передпліччя утворилась внаслідок локальної ударної дії тупого твердого предмету (предметів індивідуальні особливості діючої поверхні якого (яких) відобразились, з місцем прикладання сили у ділянці нижньої третини лівого передпліччя, та могла бути отримана не пізніше дати звернення до лікувального закладу, не виключено що і у строк, вказаний у постанові. Осаднена рана у тім`яній ділянці праворуч, вірогідніше за все, утворилась внаслідок тангенціальної (по дотичній) дії тупого твердого предмету (предметів), за механізмом тертя-ковзання (виходячи із звичайного механізму утворення), та могла бути отримана не пізніше дати звернення до лікувального закладу. Закрита травма лівого передпліччя не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 день), і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості (згідно п.п. 2.2.1.«а», «б», «в», 2.2.2., «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року). За ступенем тяжкості осаднена рана у тім`яній ділянці праворуч (враховуючи відсутність будь-яких слідів загоєння тілесних ушкоджень у цій ділянці) викликала незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відноситься до легких тілесних ушкоджень (відповідно до п.п.2.3.2.«б»,2.3.5«Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року).Показання ОСОБА_2 , що викладені у завіреній копії «Протоколу допиту потерпілого» від 14 лютого 2017 року в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним у частині механізму утворення встановлених у нього тілесних ушкоджень; (а.с.149-152 т.с.2)

-ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.03.2017 про тимчасовий доступ до справи про адміністративне правопорушення №640/9601/16-п; (а.с.153-154 т.с.2)

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 23.03.2019; (а.с.155-156 т.с.2)

-копією протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 №879320 від 04.06.2016, зі схемою ДТП, поясненнями сторін, ілюстративним матеріалом;(158-182 т.с.2)

- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.04.2017, що проводився на перехресті вул. Л.Сердюка та вул. Соборної в м.Харкові за участі потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в присутності понятих. В ході слідчого експерименту свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , повністю підтвердили показання потерпілого щодо механізму ДТП, обставин, за яких вона сталася, аналогічні з тими, що надавалися ОСОБА_8 в ході судового засідання та досудового розслідування, до протоколу слідчого експерименту долучено схему ДТП, що підписана без зауважень всіма учасниками слідчого експерименту. (а.с. 183-191 т.с.2)

- даними у висновку експерта ХНДЕКЦ №363/17 від 28.04.2017, де вказано, що у розглядаємій дорожній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «Daf Trucks» р.г НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог дорожньої: знаку 3.29 та п.п. 8.7.3 (е), 8.10 і 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 12 3 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігання ДТП для водія автомобіля «Daf Trucks р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог п.п. 8.7.3 е та 8.10 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У розглянутій дорожній ситуації у діях водія автомобіля «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимога п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з ДТП. У розглянутій дорожній ситуації у діях водія автомобіля «Daf Trucks» г. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 8.7.3 є 8.10 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку із ДТП. (а.с.193-196 т.с.2);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.05.2017, що проведений на а/ш Київ-Харків-Довжанський на перехресті вул.Л.Сердюка та вул.. Соборної в м.Харків зі схемою до нього, складеного за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , понятих (а.с.197-206 т.с.2);

- даними у висновку експерта ХНДЕКЦ №392/17 від 07.08.2017, згідно якого у розглядаємій дорожній ситуації, за поясненнями ОСОБА_1 водій автомобіля «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно де вимог п.п. 8.7.3 (е) і 8.10 Правил дорожнього руху України, а водій автомобіля «Daf Trucks» р.н НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігання цієї події для водія автомобіля «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 визначалася виконанням ним вимог п.п. 8.7.3 (е) і 8.10 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: «Чи мав водій автомобіля «Daf Trucks» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_14 технічну можливість запобігти ДТП з автомобілем «Volkswagen Transporter» р.н НОМЕР_3 з моменту виникнення небезпеки для його руху?», з технічної точки зору, неможливо. У розглянутій дорожній ситуації у діях водія автомобіля «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 8.7.3 (е) і 8.10 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з ДТП.З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, відповісти ні питання: «Чи є в діях водія автомобіля «Daf Trucks» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які знаходилися б у причинному зв`язку з даною подією - неможливо (а.с.208-210 т.с.2);

- даними у висновку експерта ХНДЕКЦ №540/17 від 08.08.2017, згідно якого у розглядаємій дорожній ситуації за поясненнями ОСОБА_1 водій автомобіля «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 8.7.3 (е) і 8.10 Правил дорожнього руху України. У розглядаємій дорожній ситуації водій автомобіля «Daf Trucks» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, питання: «Чи мав траво водій ОСОБА_1 перед перехрестям зупинити свій транспортний засіб марки «Daf», якщо на світлофорі світилося зелене світло з відліком часу - 5 секунд?», експертом не вирішувалось. Технічна можливість запобігання цієї події для водія автомобіля Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 визначалася виконанням ним вимог п.п. 8.7.3 (е) і 8.10 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, відповісти на читання: «Чи мав водій автомобіля «Daf Trucks» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 технічну можливість запобігти ДТП з автомобілем «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_3 з моменту виникнення небезпеки для його руху?», з технічної точки зору, неможливо. У розглянутій дорожній ситуації у діях водія автомобіля «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам т.п. 8.7.3 (е) і 8.10 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з ДТП. З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, відповісти на читання: «Чи є в діях водія автомобіля «Daf Trucks» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які знаходилися б в причинному зв`язку з вказаною подією?», з технічної точки зору, неможливо. З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, визначити швидкість руху автопоїзда «Daf Trucks» і автомобіля «Volkswagen Transporter» черед ДТП, з технічної точки зору, неможливо. У розглядаємій дорожній ситуації водію автомобіля «Volkswagen Transporter» ОСОБА_2 небезпеки для руху не виникало. З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, відповісти на читання: «Яка довжина зупинкового і гальмівного шляху транспортного засобу марки «Volkswagen», з технічної точки зору, неможливо. Зупинний шлях автомобіля «Daf Trucks» із напівпричепом в умовах місця події складав 47.5 м. Максимально допустима швидкість руху автомобіля «Daf Trucks» складала 70 км/год, а для автомобіля «Volkswagen Transporter» - 90 км/год. (а.с.212-216 т.с.2)

- показаннями допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_15 , який проводив експертизи №363/17 від 28.04.2017, №392/17 від 07.08.2017, №540/17 від 08.08.2017 та який пояснював з приводу наданих ним висновків, що всі обставини, вказані у висновку відповідають дійсності, наведені ним всі дані і додаткових даних немає, що унеможливлює проведення будь-яких додаткових експертиз. Також, повідомляв, що під час складання висновків були відсутні відомості про будь-якій обгін, виїзд на зустрічну смугу для водія ОСОБА_2 , дані про тохограф в автомобілі «Daf» також відсутні, протиріч щодо місця ДТП та зіткнення немає.

За даними висновків експертиз в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 пояснював, що за поясненнями потерпілого по обставинах подій (виїзд ним на зелений сигнал світлофора) в нього вбачаються невідповідності п.п. 12.3 ПДР, які перебувають в причинному зв*язку з ДТП, а в діях обвинуваченого вбачаються порушення п.п.8.7.3.е, 8.10 ПДР України, які перебувають у причинному зв*язку з ДТП та перешкод в нього технічного характеру не було. Також, за поясненнями обвинуваченого по обставинах подій ( виїзд ним на зелений сигнал світлофора) надати висновок подій, які необхідні, немає можливості, а в діях потерпілого вбачаються порушення п.п.8.7.3.е, 8.10 ПДР України, які перебувають у причинному зв*язку з ДТП (за поясненнями обвинуваченого виїзд на червоний).

- відомостями щодо справності світлофорів за місцем ДТП на дату 04.06.2016, зі схемою організації дорожнього руху, циклограмою роботи світлофорів;(а.с.217-223 т.с.2)

- даними журналу обліку хворих, реєстрації амбулаторних хворих, а саме ОСОБА_2 дата реєстрації: 04.06.2016, дані про діагнози.

- даними Харківського регіонального центру з гідрометеорології, щодо погодних умов на дату ДТП - 04.06.2016

- даними УОАЗ та ОР ГУНП щодо реєстрації повідомлення 04.06.2016 від громадянина ОСОБА_2 за фактом ДТП, яка сталася по вул. К.Корка на виїзді з м.Харкова;

- протоколами огляду предметів від 14.02.2017, в ході яких оглядалися слідчим фото тілесних ушкоджень верхніх кінцівок потерпілого, комп`ютерний диск, підписаний « ОСОБА_2 59» з даними рентген знімків, на підтвердження на явності тілесних ушкоджень.

- постановою відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області від 25.01.2018 по виділення матеріалів з кримінального провадження №12017220000000122 від 03.02.2017 для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за порушення ПДР. (а.с.106 т.с.2)

Оцінюючи у сукупності всі зібрані та досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, встановленим, що своїми діями, які виразились у порушення Правил безпеки дорожнього руху України особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України.

Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було.

Суд зазначає, що фактичне заперечення обвинуваченим власної провини у скоєному розцінюється судом як прагнення уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, оскільки його провина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України повністю підтверджується сукупністю наведених доказів, достовірність та допустимість яких не викликає у суду сумніву.

При цьому, суд надає оцінку і показанням свідка захисту ОСОБА_4 , який був допитаний за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні 09.10.2020 року. Даний свідок пояснював, що з ОСОБА_1 працював у приватного підприємця ОСОБА_3 водієм, їздили до Росії. ДТП сталося влітку в 2016 році, видимість була ясна, вони з ОСОБА_1 рухались з м. Харкова, була одна смуга, між ними була дистанція 50-100 метрів, рухалося декілька легкових автівок. Під`їжджаючи до перехрестя, він зупинився, а ОСОБА_1 встиг проїхати на зелений сигнал світлофора, він не встиг. Коли ОСОБА_1 перетинав перехрестя, почув якийсь шум, а потім побачив, що ОСОБА_1 потрапив у ДТП. Коли загорівся зелений сигнал світлофора, він почав рух, зупинився, аби допомогти ОСОБА_1.

До показань свідка захисту ОСОБА_4 суд відноситься критично, враховуючі ті обставини, що даний свідок не був залучений ані під час оформлення ДТП, ані в ході досудового розслідування до участі у справі, в тому числі і стороною захисту, проте свідок стверджує, що є знайомим обвинуваченого, був очевидцем ДТП, рухався на автомобілі поруч з місцем ДТП, зупинився на місці ДТП та надавав допомогу обвинуваченому. Відомості про наявність даного свідка під час ДТП спростовує і потерпілий, і свідок ОСОБА_8 , які були допитані в суді, були присутні під час оформлення ДТП, складання схеми, і відсутні дані про наявність даного свідка і під час досудового розслідування, під час складання адміністративного матеріалу.

Всі ці обставини та показання ОСОБА_4 про те, що він не бачив самого моменту ДТП, є знайомим обвинуваченого, з яким у добрих відносинах, ставлять під сумнів його непевні та неточні показання, що автомобіль ОСОБА_1 виїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофора. Також, суд враховує, що свідок у своїх показаннях посилається на те, що ОСОБА_1 встиг проїхати перехрестя, однак точно не вказує, на якій секунді сигналу дозволеного світлофора ОСОБА_1 проїхав, через який час сталося зіткнення, за яких обставин, як рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 та інші автомобілі , а тому суд не приймає дані показання до відома через їх неконкретність, та впевненість про перебування даного свідка на місці ДТП, оцінюючи їх критично.

Об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

У випадку виникнення ДТП за участю кількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст.286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Зіставлення фактичних обставин вчинення суспільно небезпечних діянь свідчать про те, що ДТП 04.06.2016 року сталося за участю двох водіїв транспортних засобів - водія автомобіля автомобілем «DAF TRUCKS XF 105.510» н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHWARZMULLER SPA-3EK» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 та автомобіля «Volkswagen TRANSPORTER» р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 .

В даному випадку суд дослідив характер та черговість порушень, які вчинив кожен з водіїв. На таку особливість у правозастосуванні вказує і Пленум Верховного Суду у Постанові «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14.

У п.7 цієї постанови роз`яснено, що у випадках, коли передбачені ст.286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Досліджуючи матеріали справи, обставини ДТП та докази, надані стороною обвинувачення, стороною захисту та потерпілим суд зазначає, що водій ОСОБА_1 створив аварійну ситуацію, порушивши вимоги п.п. 8.7.3.е), 8.10 ПДР України, коли наближаючись до регульованого перехрестя, не переконався в тому, що сигнал світлофора дозволяє йому проїзд перехрестя, проігнорував червоний для себе сигнал світлофора, виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen TRANSPORTER» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який, в цей час виїхав на перехрестя на дозволяючий для нього зелений сигнал світлофора.

При цьому, суд враховує, що такі дії обвинуваченого були первинні в даній ситуації та згідно висновків експерта, і з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з ДТП, яка сталася. Висновком експерта підтверджено, що технічна можливість запобігти ДТП для водія ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог п.п. 8.7.3.е), 8.10 ПДР України, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дані висновки суду обвинуваченим не спростовані та суд вважає їх обґрунтованими і доведеними всіма дослідженими під час судового розгляду доказами.

Посилання обвинуваченого на показання свідка ОСОБА_4 , чиї покази суд оцінює критично, на наявність інших обставин ДТП (обгін ОСОБА_2 ), які нічим не підтверджені, наявність на його автомобілі тохографа на момент ДТП (не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду), відомостей про місце удару, порушень ПДР потерпілим, що нивелює його провину, не спростовує висновків суду та провини обвинуваченого, оскільки вимогами п.п. 8.7.3.е), 8.10 ПДР України передбачено, що сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух» і у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх не має - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Доводи обвинуваченого про те, що ОСОБА_2 порушив вимоги ПДР України судом враховано при вирішенні даної справи та суд зазначає, що дійсно за висновками автотехнічних експертиз водій автомобіля «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 12 3 Правил дорожнього руху України (у разі виникнення небезпеки для руху водій повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу).

За даними слідства відносно ОСОБА_2 виділені матеріали за порушення ним КУпАП, даних про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за КУпАП суду не надано.

Однак, при вирішенні даної кримінальної справи, де обвинуваченим є ОСОБА_1 суд враховує, що порушення ОСОБА_2 п. 12.3. ПДР України не є обставиною, яка виключає відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 286 КК України, а може лише свідчити про ступень провини кожного з водіїв в ДТП, наявність пом*якшуючих чи обтяжуючих провину обставин та наявність обставин, які мають значення при вирішенні питання відшкодування шкоди.

В судовому засіданні не спростовано ніким з учасників, в тому числі і обвинуваченим, наявність у потерпілого ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень від ДТП 04.06.2016 року.

Таким чином, дослідивши всі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну оцінку, суд приходить до висновку про провину обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України за подіями 04.06.2016 року та відсутність даних про обставини, які б могли спростувати наявність причинного зв*язку між діями водія ОСОБА_1 та подією, що відбулася і наявністю середньої тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 від ДТП.

На підставі викладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного, порушення ПДР потерпілим, дані про особу обвинуваченого, його поведінку під час ДТП та під час розгляду справи, відсутність судимостей, матеріальний та сімейний стан, його вік та стаж керування транспортним засобом.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, розлучений, має дитину 2011 р.н., працевлаштований водієм, зареєстрований та проживає в Закарпатській області, за місцем мешкання характеризується задовільно, захворювань не має.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини, за яких вчинено, особу винного, відсутність обставин, які обтяжують та пом*якшують покарання обвинуваченого, і вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції, встановленої ч.1 ст. 286 КК України у вигляді обмеження волі без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи вимоги ст.5 КК України та наявність у обвинуваченого офіційної роботи, пов*язаної з правом керування транспортними засобами, як єдиного заробітку.

Підстав для застосування вимог ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає за обставин, вказаних раніше.

В силу вимог ст. 75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього в силу ст.76 КК України обов`язки.

Також, під час судового розгляду даного кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 286 КК України по подіях 04.06.2016 року судом встановлено, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності згідно вимог ст. 49 КК України закінчились.

Відповідно до вимог ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Згідно ч.5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КПК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. В цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України може звільнити від нього засудженого.

Враховуючі ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_1 заперечував в судовому засіданні проти закриття кримінального провадження відносно нього, клопотання про закриття провадження у зв*язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності не подав, просив суд виправдати його, та враховуючи, що з дня вчинення кримінального правопорушення (04.06.2016 року) і станом на теперішній час минуло 3 роки, що визначені в ст. 49 КК України (ч.1 ст. 286 КК України), суд, відповідно до вимог ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільняє ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на проведення судових автотехнічних експертиз №№ 363/17 від 28.04.2017, 392/17 від 07.08.2017, 540/17 від 08.08.2017 року у загальному розмірі 3954,80 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався, з даного приводу клопотань заявлено не було.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Стосовно цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 та цивільного відповідача ФО-П ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ст. 129 ЦПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Виходячи із положень п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв*язку з виконанням своїх трудових (службових) обов*язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров*ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивач ОСОБА_2 пред*явив цивільний позов до ФО-П ОСОБА_3 про відшкодування майнових збитків у зв*язку з пошкодженням автомобіля в ДТП, з врахуванням виплачених страховою компанією сум у розмірі 154817,29 грн. та вимоги до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у зв*язку з отриманими ушкодженнями, переживанням, лікуванням, відновленням автомобіля у розмірі 20000 грн.

З позовними вимогами потерпілого обвинувачений не погодився, цивільний відповідач ФО-П ОСОБА_3 відзиву на адресу суду не подав.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вимогами ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Вирішуючи питання відшкодування майнової шкоди з ФО-П ОСОБА_19 на користь потерпілого ОСОБА_2 у розмірі 154817,29 грн. згідно ст. 1172 ЦК України суд зазначає, що під час розгляду справи надані відомості про те, що станом на момент ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ФО-П ОСОБА_19 згідно трудового договору від 02.01.2016 року (а.с. 291 т.2), виконував перевозку багажу на автомобілі, належному ОСОБА_19 , розмір майнової шкоди у зв*язку з пошкодженням автомобіля потерпілого визначений звітом товарознавчої експертизи №04297 у розмірі 204817,29 грн., і доказів на спростування зазначеного суду не надано. За представленими даними ОСОБА_2 СК «Страхова група «ТАС» виплачено страхове відшкодування у розмірі 50000 грн., а тому суд вважає доведеними позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення невідшкодованої суми майнових збитків у розмірі 154817, 29 грн. саме з роботодавця ОСОБА_20 - ФО-П ОСОБА_3 , за вимогами ст. 1172 ЦК України.

Стосовно відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка згідно п.1,3 ч.2 зазначеної статті полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди", обов`язковому з*ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи обставини події ДТП, яка сталася з провини обвинуваченого та враховуючи, що потерпілий також порушив ПДР України, що є в причинному зв*язку з ДТП, визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує, що в результаті ДТП ОСОБА_2 завдано моральних та фізичних страждань у зв*язку з отриманими тілесними ушкодженнями, що с причинило для нього страждання, лікування та понесені витрати.

Враховуючи викладене та обставини скоєного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають задоволенню частково на суму 15000 грн. І саме таку суму моральної шкоди суд вважає обґрунтованою та такою, що відповідає обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

Ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання по ч.1 ст. 286 КК України у вигляді 3 років обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов`язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують покарання. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

На підставі ст.ст. 49, 74 ч.5 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за ч.1 ст. 286 КК України у вигляді 3 років обмеження волі, із застосуванням іспитового строку 2 роки - у зв`язку із закінченням строків давності.

Речові докази по справі (медична документація) - повернути потерпілому ОСОБА_2 після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз у загальному розмірі 3954,80 грн.

Цивільний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ФО-П ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування майнових збитків суму в розмірі 154817,29 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 15000 грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий Я.В.Губська