Постанова № 98703281, 02.08.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/913/21

Провадження № 3/617/231/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року суддя Вовчанського районного суду Харківської області Петрова Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Вовчанську Харківської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділу поліції № 1 Чугуївського РУП ВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2021 року до Вовчанського районного суду Харківської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 163303 від 12.06.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 12.06.2021 року о 01-25 год. на а\д Харків-Вовчанськ КПП «Плетенівка» Чугуївського (Вовчанського) району, керував транспортним засобом – ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки, а також в медичному закладі, водій відмовився в присутності двох свідків.Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався судом завчасно та належним чином. Направив до суду клопотання в якому зазначив, що з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 163303 від 12.06.2021 року не згоден, свою провину не визнає, так як не керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Просив справу розглядати за його відсутності.

Так, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення підтверджується наступним:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 163303 від 12.06.2021 року в якому зазначено про згоду ОСОБА_1 з даним протоколом;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Алкотест 6820» в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

-поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у присутності яких водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляд у на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів та у медичному закладі;

-записом DVD диску від 12.06.2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Аналізуючи зазначені докази, вважаю, що вина ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України доведена належними та допустимими доказами у справі.

За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до положень ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи,честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При кваліфікації дій ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує наступне.

Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи викладене, суд вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`ягніння.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП судом не встановлено.

Суд враховує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.

Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обгрунтування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень тазастосування практики Європейського судуз прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантіїст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумніві щодо доведеності вини обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, відповідно до вимог ст.33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, наявність обставини що пом`якшує відповідальність та відсутність обставин які обтяжують відповідальність, у зв`язку з чим суддя вважає за можливе призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, що є достатньою мірою відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 9, 245, 247 п.1, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) (Одержувач ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300 Банк одержувача Казначейство України (ЕАП) Код одержувача 37874947 Рахунок одержувача UA168999980313020149000020001), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири грн.)

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяця.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Вовчанський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Н.М.Петрова