Рішення № 98700941, 21.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2021Справа № 910/5306/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/5306/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 14, кв. 14; ідентифікаційний код: 39674568)

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775)

про стягнення 435 600,00 грн

Представники сторін:

від позивача: Пашніна А.В., ордер серії АЕ № 1062603 від 29.03.2021;

від відповідача: Ашмінець І.В., довіреність № 2-160д від 16.12.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - відповідач) про стягнення 435 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно отримав грошові кошти за банківською гарантією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5306/21, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.05.2021.

26.04.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідного до якого відповідач проти позову заперечує, зазначає, що оскільки позивачем було порушено строки постачання товару за укладеним сторонами договором, відповідачем було правомірно направлено до гаранта вимогу про сплату суми гарантії та отримано виплату по вказаній гарантії.

У підготовче засідання 12.05.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 12.05.2021 судом було оголошено перерву до 02.06.2021.

19.05.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає, що за умовами гарантії гарантом було забезпечено саме виконання зобов`язання, а також сплату неустойки, передбаченої договором поставки, при цьому, судовим рішенням у справі № 904/5667/20 було встановлено, що позивачем виконано зобов`язання з поставки товару в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/5306/21 призначене на 02.06.2021 не відбудеться, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, підготовче засідання призначено на 23.06.2021.

27.05.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, в якому відповідач зазначає, що гарантією було забезпечено саме належне виконання позивачем зобов`язання з поставки товару, а не виконання зобов`язання взагалі, як помилково вважає позивач, і судовим рішенням у справі № 904/5667/20 було встановлено, що поставку товару позивачем було здійснено з порушенням строків, передбачених договором поставки.

У підготовче засідання 23.06.2021 з`явились представники сторін.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.07.2021.

У судове засідання 21.07.2021 з`явились представники сторін.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечувала.

У судовому засіданні 21.07.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупець) було укладено Договір поставки арматури фонтанної № 503-20 (далі - Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язувався поставити покупцеві товар (арматуру фонтанну), зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п. 5.1 Договору поставки строк поставки, умови та місце поставки товару вказуються в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору.

У Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору поставки) сторони погодили, зокрема, загальну вартість товару - 8 712 000,00 грн (з ПДВ) та строк поставки товару: відповідно до Графіка поставки товару (Додаток № 3 до Договору поставки).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору поставки, ним було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 8 712 000,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткової накладної № 030820 від 03.08.2020, а також товарно-транспортної накладної № 280720 від 28.07.2020, а відповідачем було здійснено оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням № 321952 від 21.08.2020.

З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки, АТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" (далі - гарант, банк) видало Гарантію № 71.00.016186/1 від 28.02.2020, згідно з якою гарант безвідклично та безумовно і без заперечень зобов`язується виплатити бенефіціару (відповідачу) на письмову вимогу будь-яку суму, вказану в письмовій вимозі бенефіціара, що не перевищує 435 600,00 грн, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом (позивачем) зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія. Ця гарантія забезпечує виконання принципалом зобов`язань за Договором поставки, а також неустойки (пені, штрафу), передбаченої вказаним договором, нарахованим з моменту виникнення у бенефіціара права на їх нарахування до дати вимоги. Ця гарантія є безвідкличною, набирає чинності з дати видачі та діє до 31.08.2020.

За твердженнями позивача, 31.08.2020 банком було отримано вимогу відповідача №62.2.2-019-3959 від 27.08.2020 по банківській гарантії від 28.02.2020 №71.00.016186/1, в якій відповідач, у зв`язку з порушенням позивачем зобов`язань за Договором поставки, а саме строків поставки товару, вимагав у гаранта сплатити гарантію в сумі 435 600,00 грн.

Листом вих. № 1129 від 01.09.2020 банк повідомив позивача, що визнає заявлену вимогу дійсною, надіслав копію вищевказаної вимоги відповідача позивачу, просив позивача у випадку згоди з вимогою бенефіціара перерахувати грошові кошти в сумі 435 600,00 грн, а в разі наявності заперечень стосовно заявленої вимоги - надати копії документів, які підтверджують недійсність вимоги бенефіціара.

Листом вих. № 680 від 01.09.2020 позивач повідомив банк, що не вбачає правових підстав для задоволення вимоги бенефіціара, оскільки останньому відомо про наявність форс-мажорних обставин за Договором поставки.

Як зазначає позивач, для того, щоб не нести додаткових фінансових втрат, ним було перераховано на рахунок гаранта, зазначений в листі вих. № 1129 від 01.09.2020, грошові кошти в сумі 435 600,00 грн, в якості оплати за вимогою згідно гарантії, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 379 від 04.09.2020.

Листом вих. № 1179 від 17.09.2020 банк повідомив позивача, що меморіальним ордером № 224_1 від 04.09.2020, на виконання взятих на себе зобов`язань за банківською гарантією № 71.00.016186/1 від 28.02.2020, ним було перераховано відповідачу гарантію в сумі 435 600,00 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на ту обставину, що відповідач, зловживаючи безумовністю банківської гарантії, приховав від гаранта той факт, що несвоєчасне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором поставки обумовлено виключно настанням форс-мажорних обставин, про які відповідачу було відомо, обставини щодо належності/неналежності виконання позивачем взятих на себе зобов`язань були встановлені судом при розгляді справи № 904/5667/20, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отриману гарантію в сумі 435 600,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантія є одним із способів забезпечення виконання зобов`язання.

Статтями 560, 561 Цивільного кодексу України унормовано, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Статтею 562 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

За змістом частин 1 - 4 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Згідно з частинами 1, 2 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Як зазначають сторони у своїх заявах по суті справи, в забезпечення виконання позивачем зобов`язань за Договором поставки, банком було видано Гарантію №71.00.016186/1 від 28.02.2020.

Сторонами також не заперечуються обставини щодо звернення відповідача у межах строку дії гарантії до гаранта із вимогою про виплату гарантійної суми, виплати банком вказаної суми відповідачу та перерахування суми гарантії позивачем на рахунок банку в порядку регресу.

Спір у цій справі виник внаслідок того, що, за доводами позивача, відповідачем отримано гарантійну суму безпідставно, тоді як відповідач вказує на те, що позивачем було порушено умови Договору поставки, що відповідно до умов Гарантії № 71.00.016186/1 від 28.02.2020 є гарантійним випадком, відтак відповідачем було отримано гарантійну суму правомірно.

З огляду на положення статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі №910/20326/17.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення), гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Згідно з пунктами 36, 37 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.

При вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17.

При розгляді справи № 904/5667/20 судом було встановлено, що порушення строків поставки товару за Договором поставки виникло внаслідок настання обставини непереборної сили, що підтверджується сертифікатом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати № 3500-20-1245 від 10.07.2020 та сертифікатом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати №3500-20-1490 від 28.08.2020, якими засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): надзвичайні заходи на території Китайської Народної Республіки. Рішення Народного уряду провінції Цзянсу про здійснення плану надзвичайних заходів у сфері охорони здоров`я (карантин) та впровадження плану безпеки 1-го рівня з 24 січня 2020 року по 24 квітня 2020 року, що передбачає зупинку підприємств та роботу бізнесу. В результаті викладених обставин виробнику (Jianhu Haohui Electricity Petrochemical Machinery Co., Ltd) було об`єктивно неможливо в період до 24.04.2020 виконувати свої зобов`язання перед позивачем відповідно до Контракту № 713-1 від 26.12.2019 з компанією Jianhu Haohui Electricity Petrochemical Machinery Co., Ltd на поставку позивачу обладнання, зазначеного в специфікаціях. Також судом було встановлено, що позивач листом № 646 від 03.06.2020 повідомив відповідача про настання істотної зміни обставин, що вплинуло на строки виконання ним своїх договірних зобов`язань. На підтвердження викладеного у листі позивач надав висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати № 500/08-15 від 03.06.2020 про право вимагати перегляду умов Договору поставки в частині зміни строків виконання зобов`язань, оскільки у період 24.01.2020 - 24.02.2020 у провінції Jiangsu Китай був запроваджений карантин, зупинена робота всіх підприємств і, як наслідок, збій строків виробництва товару, замовленого позивачем у китайського виробника, у зв`язку з чим позивач запропонував відповідачу внести зміни до Графіку поставки товару (Додаток № 3 до Договору поставки) та визначити строк поставки товару до 18 серпня 2020 року включно з правом дострокової поставки товару.

Отже, під час розгляду справи № 904/5667/20, судом було встановлено, що позивач завчасно повідомив відповідача про наявність обставин непереробної сили, що відповідно до пункту 8.1 Договору поставки є підставою для звільнення позивача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020 у справі №904/5667/20 було залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2021, тобто набрало законної сили, відтак вищевказані обставини не потребують доказування при розгляді цієї справи.

Обставини, встановлені судом у справі № 904/5667/20, судове рішення в якій набрало законної сили, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують, що порушення строків поставки товару за Договором поставки відбулось внаслідок обставин непереборної сили, тобто не з вини позивача.

За результатами розгляду справи № 904/5667/20 судом було зроблено висновки, які спростовують настання гарантійного випадку та, як наслідок, підтверджують необґрунтованість вимоги відповідача про виплату гарантійної суми.

Відтак, відсутні правові підстави вважати, що позивачем було порушено зобов`язання за Договором поставки, забезпеченого гарантією, та настання у гаранта обов`язку виплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії.

Посилання відповідача на ту обставину, що можливість стягнення неустойки за порушення строків поставки товару за Договором поставки не ставиться в залежність від реалізації бенефіціаром права на звернення стягнення за банківською гарантією, суд вважає безпідставним, враховуючи те, що при розгляді справи № 904/5667/20 судом було встановлено, що порушення строків поставки товару за Договором поставки відбулось не з вини позивача, а внаслідок форс-мажорних обставин.

Доводи відповідача стосовно того, що гарантія є особливим засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань, а не засобом відповідальності, і надання гарантії сторони погодили в Договорі поставки, судом також відхиляються як необґрунтовані, оскільки відповідно п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов`язального права та регулятором поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов`язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання та умовами цивільного обороту.

Враховуючи ту обставину, що позивачем було виконано зобов`язання з поставки товару з порушенням строків з незалежних від нього причин, що встановлено в судовому порядку, суд дійшов висновку, що відшкодування позивачем у порядку регресу гарантійної суми суперечить вищевказаним загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає безпідставно отримана гарантія в сумі 435 600,00 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 6 534,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката судом не вирішується, оскільки позивачем зазначено лише орієнтовний розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, та повідомлено суд про намір подати докази на підтвердження понесення вказаних витрат у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-машинобудівна компанія" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 14, кв. 14; ідентифікаційний код: 39674568) безпідставно отриману гарантію в сумі 435 600 (чотириста тридцять п`ять тисяч шістсот) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 534 (шість тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.08.2021

Суддя О.В. Нечай