Ухвала суду № 98700936, 30.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.07.2021Справа № 910/11922/21Суддя Господарського суду міста Києва Турчин С.О., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУНІК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000»

про стягнення 78706,40 євро

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТУНІК» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» про стягнення 78706,40 євро заборгованості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУНІК» є іноземною особою, місцезнаходженням якого зазначено: 220033, Республіка Білорусь, м. Мінськ, пр-т. Партизанський, 2, корп. 5-3, прим. 412.

Так, згідно з частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Виходячи з положення ч. 1 ст. 170, подаючи заяву по суті справи, скаргу, заяву, клопотання або заперечення, іноземна юридична особа має надати суду документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Відповідно до статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб`єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Так, згідно з вказаною статтею документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Правовий статус іноземного суб`єкта господарювання підтверджується, як правило, випискою з торговельного (банківського, судового) реєстру країни, де такий суб`єкт господарювання є офіційно зареєстрованим. Правовий статус іноземних суб`єктів господарювання може також підтверджуватися еквівалентними доказами правового статусу, що визнаються як такі законодавством країни створення, громадянства або місця знаходження такого суб`єкта і видані компетентними органами цієї країни. Такий документ повинен бути легалізований з особливостями, визначеними Гаазькою конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року.

Так, згідно з частиною першою статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" від 10.01.2002 №2933-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції, що набула чинності з 22.12.2003; далі - Конвенція) ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Статтею 2 Конвенції передбачено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ,є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з частиною першою статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Статтею 5 Конвенції передбачено, що апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред`явника документа.

Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.

Таким чином, при зверненні до суду з вказаним позовом позивач повинен подати належним чином завірені копії письмових доказів, відповідно до вимог Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів та ст. 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження правосуб`єктності юридичної особи.

Матеріали позовної заяви містять копію «Свидетельство о государственной регистрации юридического лица», яка засвідчена тільки печаткою позивача та підписом керівника останнього без проставлення апостилю.

За таких обставин, позивач має усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом надання доказів правосуб`єктності іноземної юридичної особи позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУНІК» відповідно до вимог Конвенції.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

У поданій до суду позовній заяві зазначено, що найменуванням позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТУНІК», проте, відповідно до долученого до позову «Свидетельство о государственной регистрации юридического лица» найменуванням позивача є Общество с ограниченной ответственностью «ТУНИК».

Суд зазначає, що нотаріально засвідченого перекладу на українську мову «Свидетельство о государственной регистрации юридического лица» позивача матеріали позовної заяви не містять, а тому у суду відсутня можливість встановити правильність перекладу найменування позивача.

Таким чином, позивач має усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом надання нотаріально засвідченого перекладу документу, що є доказом правосуб`єктності позивача за відповідним іноземним законом на українську мову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви додано платіжне доручення №19 від 21.07.2021 щодо здійснення сплати 1180,60 євро, яке за твердженням позивача підтверджує сплату судового збору.

Згідно ст. 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України Про судовий збір за подання нерезидентами позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір може сплачуватися нерезидентами в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Таким чином, розмір судового збору, сплачений нерезидентом в іноземній валюті, повинен бути визначений з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день його сплати.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Проте, за результатами перевірки шляхом використання спеціальних функцій в програмі "Діловодстві спеціалізованого суду" за формою №1 встановлено, що зарахування до спеціального фонду Державного бюджету сплаченої позивачем суми судового збору в розмірі 1180,60 євро за платіжним дорученням №19 від 21.07.2021, не підтверджується.

Таким чином, з огляду на сплату судового збору в іноземній валюті та відсутності можливості у суду здійснити самостійно перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за подання даного позову, позивач має усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом надання суду доказів (довідки Державної судової адміністрації України) на підтвердження сплати судового збору у розмірі 1180,60 євро.

За таких обставин, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУНІК»підлягає залишенню без руху.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене та керуючись ст.162, 164, 174, ч. 2 ст. 232, ст. 233, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУНІК» залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили 30.07.2021 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя С.О. Турчин