Рішення № 98700821, 27.07.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/92/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021 Справа № 908/1591/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві судового засідання Коцар А.О., розглянувши матеріали справи № 908/1591/21

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Петухової Валентини Іванівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса об`єкту надання послуги: АДРЕСА_2 )

про стягнення 3219 грн. 29 коп.

за участі у повноважених представників сторін:

від позивача: Білоус Д.С., довіреність №957/20-19 від 14.12.2020

від відповідача: Уткін О.Є., посвідчення ЗП № 002138 від 09.04.2019

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Петухової Валентини Іванівни 3219 грн. 29 коп., з яких: 3009 грн 68 коп. - сума основного боргу за договором № 203057 від 01.01.2008; 118 грн 91 коп. - інфляційні втрати, 79 грн 53 коп. -3% річних, 11 грн 17 коп. - пеня.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021 вказану справу у передано для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.06.2021 № 908/1591/21 відкрито провадження у справі № 908/1591/21 за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін). Судове засідання призначено на 24.06.2021 о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 24.06.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/1591/21. Перевірив явку представників сторін. Відводів складу суду не заявлено. Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні.

За наслідками судового засідання 24.06.2021, у зв`язку з тим, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 08.07.2021 о 12 год. 00 хв.

25.06.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 08.07.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд продовжив розгляд справи № 908/1591/21. Перевірив явку представників сторін. Суд запитав про наявність у сторін клопотань у справі. Представники сторін повідомили про відсутність будь-яких клопотань. Суд оголосив про надходження від відповідача на відзиву на позовну заяву та запитав щодо строку подання відзиву. Представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку для надання відзиву. Представник позивача не заперечив проти продовження строку для надання відзиву. Відзив на позовну заяву прийнято судом до розгляду та приєднано до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 08.07.2021 судом оголошено перерву без ухвали до 22.07.2021 о 10 год. 20 хв.

07.07.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 22.07.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд продовжив розгляд справи № 908/1591/21. Перевірив явку представників сторін. Суд оголосив про надходження від позивача відповіді на відзив, яка прийнята судом до розгляду та приєднана до матеріалів справи. Представник відповідача пояснив, що отримав відповідь на відзив. Представнику позивача надано вступне слово. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Представнику відповідача надано вступне слово. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та надав суду копію сторінки паспорту Петухової В.І. , яка прийнята судом до розгляду та приєднана до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 22.07.2021 судом оголошено перерву без ухвали до 27.07.2021 об 11 год. 00 хв. та запропонував позивачу надати суду для огляду оригінал договору № 203057 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2008.

В судовому засіданні 27.07.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Суд продовжив розгляд справи № 908/1591/21. Перевірив явку представників сторін. В судовому засіданні судом оглянуто оригінал договору № 203057 від 01.01.2008.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано пояснення: 01.01.2008 Концерном «Міські теплові мережі» (теплопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем Петуховою Валентиною Іванівною (споживач) укладено договір № 203057 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу у період з жовтні 2016 по квітень 2020 теплову енергію на загальну суму 3009,68 грн., що підтверджується рахунками, актами - приймання передачі, направленими на адресу відповідача. 06.10.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію щодо погашення заборгованості за теплову енергію у розмірі 3009,68 грн. Відповіді на претензію відповідач не надав, суму заборгованості не сплатив. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 3 009,68 грн., пеню у розмірі 11,17 грн., 3 % річних у розмірі 79,53 грн., втрати від інфляції у розмірі 118,91 грн.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Суду надано наступні пояснення: жодних послуг з теплопостачання відповідач не отримував від позивача, будь-яких договорів не укладав, тому договір, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог має ознаки підробки. Відповідно до Акту від 14.04.2004, посвідченого представниками теплової інспекції Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, Концерну «МТМ» та КП «ВРЕЖО № 1» м. Запоріжжя в нежилому приміщенні повністю демонтовані опалювальні прилади, гаряча вода відключена (ввід опломбований), централізоване опалення та гаряче водопостачання відсутнє. В нежитлових приміщеннях відсутні прилади споживання теплової енергії. Опалення приміщення здійснюється за допомогою електричної енергії відповідно до договору № 7438 від 29.11.2012, укладеного між Петуховою В.І. та ВАТ «Запоріжжяобленерго». Позивач неодноразово звертався до суду з вимогами до відповідача, проте ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.11.2015 № 908/5342/15 провадження у справі припинено. У справі № 908/5205/15 ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.10.2015 позовну заяву повернуто позивачу. Крім того, договір укладено 01.01.2008 - у вихідний день. Також, представник відповідача підтримав клопотання про застосування строків позовної давності.

27.07.2021 судом прийнято рішення, оголошено його вступну та резолютивну частину.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» (заявник, теплопостачальна організація) діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерна.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

01.01.2008 Концерном «Міські теплові мережі» (далі - теплопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем Петуховою Валентиною Іванівною (далі - споживач) укладено договір № 203057 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), відповідно до якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами.

Договором визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об`єкту розташованого за адресою: АДРЕСА_2, який є власністю відповідача згідно із договорами купівлі-продажу частини приміщення від 01.07.2002 та від 03.11.2004.

Відповідно до п. 3.2.6. договору споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Пунктами 6.1. - 6.4., 6.6. - 6.7.2. договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акти приймання-передачі.

Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документів споживач повинен зазначити район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за цим договором теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущені у минулі періоди.

Споживач з 10 по 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - день вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 днів, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання - передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідно до п. 7.2.8. договору в разі несплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленому у договорі, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу у період з жовтня 2016 по квітень 2020 теплову енергію на загальну суму 3009,68 грн., що підтверджується рахунками, актами - приймання передачі, направленими на адресу відповідача.

06.10.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію щодо погашення заборгованості за теплову енергію у розмірі 3009,68 грн. Відповіді на претензію відповідач не надав, суму заборгованості не сплатив.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 3 009,68 грн., пеню у розмірі 11,17 грн., 3 % річних у розмірі 79,53 грн., втрати від інфляції у розмірі 118,91 грн. Загальна сума заборгованості 3 219,29 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підставах.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чинному відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Між сторонами укладено договір № 203057 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2008.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Щомісячна кількість теплової енергії, відпущеної у спірний період, зазначена у актах приймання-передачі теплової енергії, які щомісячно надсилалися на адресу відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відзиві відповідач зазначає, що жодних послуг з теплопостачання у будь-який спосіб у зазначений період від позивача не отримував.

Проте, житловий будинок за адресою, АДРЕСА_2, обладнано загально будинковим приладом обліку теплової енергії, який відображає об`єм теплової енергії спожитої житловими приміщеннями, транзитними трубопроводами що проходять у нежитловому приміщенні, теплова енергія на опалення місць загального користування що входять в загальну систему теплопостачання, а саме: сходові клітини; ліфтові холи; загальні коридори; службові приміщення, приміщення культмасових заходів, консьєржів; електрощитові; колясочні; комори і таке інше (горище, технічне приміщення, підвал) де знаходяться транзитні трубопроводи опалення.

Відносини між виконавцями і споживачами послуг з централізованого опалення регулюються «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (надалі - Правила).

Розрахунки за послугу з централізованого опалення з мешканцями житлового будинку здійснюються відповідно до п.12 Правил, а саме: у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі квартири.

Згідно п.14 Правил, показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.

В вищезазначеному будинку є нежитлове приміщення (з власником зазначеного нежитлового приміщення Концерном «МТМ» укладено договір купівлі-продажу теплової енергії), що обладнане індивідуальним приладом обліку на опалення, та не враховується будинковим приладом обліку на опалення. Транзитні трубопроводи, що проходять по нежитловому приміщенню враховуються будинковим приладом обліку на опалення.

Надання теплової енергії в нежитлові приміщення регулюється «Правилами користування теплової енергії» затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007. Нарахування за теплову енергію по нежитловому приміщенню, а саме: по індивідуальному приладу обліку та за транзитні трубопроводи що проходять та враховуються будинковим приладом обліку на опалення відбуваються відповідно п.23 Правил 1198.

Пункт 23 Правил передбачає, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

31.10.2006 Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 359 була затверджена «Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення» (надалі - Методика). Дана Методика розроблена відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води». Методика встановлює порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування (далі - МЗК) у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (п.п. 1.1, 1.2. Методики).

Пункт 1.4. Методики передбачає, що кількість теплової енергії на опалення МЗК окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до плати за опалення.

27.02.2014 здійснено Розрахунок теплового потоку на опалення місць загального користування (розподілюючі трубопроводи у підвалі та на горищі житлового будинку) по АДРЕСА_2, яка надана суду.

Також, у 2012 році було здійснено Розрахунок витрат тепла на опалення приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2. У пункті 1.1.5 розрахунку було зазначено, що опалення здійснюється: стояками з поліетиленової труби dу 20L = 18,0 м, в ізоляції; стояками з поліетиленової труби dу 20L = 1,5 м, без ізоляції; підводками з поліетиленової труби dу 20L = 2,2 м, без ізоляції.

22.10.2012 проведено обстеження приміщення про що було складено Акт. Представниками комісії було зазначено, що система опалення приміщення загальна з житловим будинком, однотрубна з верхньою розводкою. По приміщенню проходять стояки системи опалення житлового будинку у кількості 4 шт. dу 20мм (згідно розрахунку теплового навантаження), стояки зашиті гіпсокартоном, смотрові люки відсутні. Зазначений Акт був підписаний з боку споживача, зауважень стосовно описаної системи опалення не було, окрім відсутності опису опалювальних приладів.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2020 у справі № 908/1381/19.

Відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів неукладеності договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2008 № 203057. В судовому засіданні 27.07.2021 судом оглянуто оригінал вказаного договору, підпис на якому є ідентичним підпису у сторінці паспорту Петухової В.І . Доказів звернення до правоохоронних органів щодо факту підробки договору відповідачем не надано. Крім того, у судовому засіданні 27.07.2021 представник позивача пояснив, що дата договору може не збігатись із датою фактичного його укладання та стосується внутрішнього обліку договорів, який здійснює позивач. Посилання на ухвали Господарського суду Запорізької області про повернення позовної заяви та про припинення провадження у справі до уваги суду не приймаються, оскільки вони стосуються інших періодів заборгованості. Матеріалами справи підтверджено, що у приміщенні позивача наявні розподільчі трубопроводи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 3 009,68 грн. підтверджені матеріалами справи та є обґрунтованими.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, розглянувши яке суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Суд розглядаючи дану заяву виходить з наступного, а саме, що загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 3009,68 грн. яка утворилася з жовтня 2016 року по квітень 2020 року. Як передбачили сторони в договорі № 203057 від 10.01.2008 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді розрахунковим періодом є місяць за результатами якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, при розрахунках по показникам приладів обліку на підставі самостійно отриманого у період з 10 по 12 числа місяця акту виконаних робіт.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше, як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм права, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства.

За змістом статті 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України саме на суд покладено обов`язок перевірки поважності причин пропущення позовної давності з урахуванням конкретних обставин справи та наявних доказів у справі.

Позивачем клопотання щодо поновлення строку для стягнення заборгованості не заявлялось.

Судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов`язання, яке полягало у оплаті позивачу вартості спожитої теплової енергії поставленої за період з жовтня 2015 по квітень 2018 року, сплинув у 2019 та у травні 2021 року (позовна заява надійшла до суду 01.06.2021, направлена поштою 28.05.2021, в той час як строк оплати встановлений договором до 20 числа наступного місяця, тобто - 21.05.2021).

Таким чином, стягненню підлягає сума основного боргу за період з листопада 2018 по квітень 2020 у розмірі 1314,13 грн., яка підтверджена матеріалами справи, а в частині стягнення 1695,55 грн. суд відмовляє в позові з мотивів пропуску позовної давності.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та відсотків річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Факт прострочення виконання грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи. Судом перевірено розрахунок 3 % річних позивача за період 20.11.2017 по 11.03.2020 у розмірі 79,53 грн. та втрат від інфляції у розмірі 118,91 грн. за період грудень 2017 - лютий 2020. Згідно із розрахунком суду стягненню підлягають 3 % річних у розмірі 25,01 грн. за період 20.12.2018 по 11.03.2020, та втрати від інфляції у розмірі 16,01 грн. за період грудень 2018 по лютий 2020.

Відповідно до п. 7.2.8. договору в разі несплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленому у договорі, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Позивачем нарахована пеня відповідачу у розмірі 11,17 грн. за період 20.12.2019 - 11.03.2020. Судом перевірено розрахунок пені позивача, згідно із розрахунком суду стягненню підлягає пеня у розмірі 10,94 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Відповідно д ост. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петухової Валентини Іванівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса об`єкту надання послуги: АДРЕСА_2 )

на користь Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4) суму основного боргу у розмірі 1 314 (одна тисяча триста чотирнадцять) грн. 13 коп., 3 % річних у розмірі 25 (двадцять п`ять) грн. 01 коп., пеню у розмірі 10 (десять) грн. 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 01 коп., судовий збір у розмірі 963 (дев`ятсот шістдесят три) грн. 26 коп.

3. В стягненні основного боргу у розмірі 1 695 (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять) грн. 55 коп., 3 % річних у розмірі 54 (п`ятдесят чотири) грн. 52 коп., пені у розмірі 0 (нуль) грн. 23 коп., інфляційних втрат у розмірі 102 (сто дві) грн. 90 коп., судового збору у розмірі 1 306 (одна тисяча триста шість) грн. 74 коп. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 02.08.2021.

Суддя А.О. Науменко