Рішення № 98697214, 26.07.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2731/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 року Залізничний районний суд міста Львові в складі головуючого судді Румілової Н.М., при секретарі Шиманській Я.І., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Комаровського С.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 11 травня 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача АТ «Державний ощадний банк України», в якому зазначив, що 23 травня 2012 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського облуправління ТВБВ 10013/039 та ним було укладено договір № 6760 про відкриття фізичній особі поточного рахунку в іноземній валюті та його розрахункове касове обслуговування. Відповідно до п. 1.1 Договору банк відкриває вкладнику рахунок № НОМЕР_1 в доларах США для зберігання грошових коштів, проведення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього договору. Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що сума початкового рахунок при його відкритті становить 65000.00 США, які були ним внесені. Пунктом 3.1.1. Договору сторони зазначили, що вкладник може отримати з рахунку кошти частково або повністю та поповнювати рахунок, про намір зняти таку суму. Пунктом 4.2.3. Договору сторони зазначили, що при бажанні вилучити з рахунку коштів в один робочий день, за три робочі дні повідомити банк про намір зняти таку суму. 2 травня 2018року ним було скеровано банку письмове повідомлення про намір отримати з рахунку 65 000 дол. США, в якому він просив також повідомити його на протязі трьох робочих днів про час та місце отримання коштів. Станом на 7 травня 2018року банк залишив дане письмове повідомлення без реагування. Просить суд стягнути з відповідача 65000 доларів США, пені з у рахуванням 3-процентів на день на підставі ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» - 68500 дол.США, а всього 133500дол.США, та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. згідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 30.07.2013 року рахунок було закрито у зв`язку з виплатою банком всієї суми коштів і нарахованих процентів з рахунку у відповідності з п. 8.2. укладеного Договору, Договір вважається припиненим. 02.05.2018 року на адресу Філії - Львівське обласне управління AT «Ощадбанк» від позивача надійшло повідомлення про намір вилучити з рахунку 65000,00 доларів США з проханням повідомити про час та місце отримання коштів, на що Банком надана відповідь від 18.05.2018 за № 39-09/2588/2018-13/с. Згідно цієї відповіді 29.07.2013 року в ТВБВ № 10013/039 позивачем по рахунку здійснена остання видаткова операція в межах залишку коштів на ньому в сумі 100 доларів США та даний рахунок закритий. Не дочекавшись відповіді, позивач після звернення одразу звернувся до суду. Згідно виписки по рахунку під час дії Договору ОСОБА_2 в період часу 23.05. по 29.07. 2013 р. здійснювались операції :внесення коштів, видаток, повернення коштів. Остання операція по поверненню коштів в сумі 100 доларів відбулася 29.07.2013 року. У відповідності до п.8.2. Договору договір вважається припиненим і рахунок закривається у разі відсутності коштів з моменту виплати Банком всієї суми коштів та у разі відсутності коштів на рахунку протягом 6 місяців з дня відкриття. Тому 30.07.20134 року рахунок було закрито і Договір вважається припиненим. Крім того, вважає, що вимога про стягнення пені є безпідставною, оскільки на правовідносини, що виникли між сторонами не застосовуються положення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та крім того, така вимога є похідною від вимоги про стягнення 65000 дол.США, а така підлягає відмові. Також просив врахувати, що згідно до ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, зазначив, що існує тільки одна квитанція від 29.07.2013 року про отримання готівки, однак інших квитанцій про зняття готівки з рахунку у відповідача немає, а тому відсутні докази того, що позивач зняв з рахунку кошти. Просив задовольнити вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що позивачем були зняти всі кошти з рахунку, касові операції щодо внесення та повернення (видачі) коштів з поточного рахунку ОСОБА_2 відбувались у 2012-2013 роках, касові документи за якими, на даний час, знищені, у зв`язку із закінченням нормативно визначених строків їх зберігання. Також зазначив, що заява на видачу готівки № 4884913 (#37891286) від 29.07.2013 про повернення позивачу коштів в сумі 100 дол. США має статус документа за закритим вкладом, строк зберігання такого складає 10 років після закриття рахунку. Цей касовий документ свідчить про повне виконання договірних зобов`язань за договором від 23.05.2012 року. Просив у позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови оппонента. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а ст. 599 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, редакція яких діяла на час розрахунково-касового обслуговування позивача, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Судом встановлено, що 23 травня 2012 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського облуправління ТВБВ 10013/039 та ОСОБА_2 було укладено договір № 6760 про відкриття фізичній особі поточного рахунку в іноземній валюті та його розрахункове касове обслуговування. Відповідно до п. 1.1 Договору банк відкриває вкладнику рахунок № НОМЕР_1 в доларах США для зберігання грошових коштів, проведення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього договору. Пунктом 2.5 договору сторони погодили , що сума початкового рахунок при його відкритті становить 65000.00 США. Банк відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 в доларах США для зберігання грошових коштів, проведення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього Договору. Позивач вніс 65000.00 США.

Як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 31 жовтня 2016 року (арк.спр. 44-45) 23.05.2012 року відкритий рахунок на суму 65000дол.США, в подальшому

за період 23.05.2012 року по 31.10.2016 року ОСОБА_2 в період дії договору здійснювались за рахунком операції: видатки, повернення коштів.

Остання операція по поверненню позивачу коштів в сумі 100 доларів США відбулась 29.07.2013 року, після чого вихідний залишок на рахунку склав 0.00 доларів США(арк.спр.147).

Згідно з п. 20 Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», що затверджена Постановою Правління НБУ 12.11.2003 № 492, в редакції, що діяла на момент закриття рахунку, поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставах, що передбачені договором між банком і клієнтом. У відповідності з п. 8.2. укладеного Договору, цей Договір вважається припиненим і рахунок закривається з моменту виплати Банком фізичній особі всієї суми коштів і нарахованих процентів з рахунку та у разі відсутності залишку коштів на рахунку протягом шести місяців з дня його відкриття.

Оскільки остання операція була проведена 29.07.2013 року суд приймає до уваги той факт, що 30.07.2013 року рахунок банком було закрито, а Договір з цієї дати вважається припиненим.

Суд також бере до уваги, що відповідачем на підставі положення Постанови Правління Національною банку України від 08.12.2004 року № 601, якою затверджений Перелік документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків їх зберігання, яка є спеціальним нормативно-правовим актом в даній сфері касові операції щодо внесення та повернення (видачі) коштів з поточного рахунку ОСОБА_2 , які відбувались у 2012-2013 роках, касові документі на даний час знищені, у зв`язку із закінченням нормативно визначених строки зберігання.

Відповідно до п. 1.1. Глави 1 Розділу 4 «Касові операції банків з клієнтами» про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління НБУ від 01.06.2011 року за №174 касовим документом, яким оформляються касові операції щодо видачі клієнту-фізичній особі готівки з рахунку є заява па видачу готівки.

Ст.749 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 року №601, строк зберігання документів за закритими вкладами у банках визначений в 10 років.

Таким чином, наявність оригіналу заяви готівки № 4884913 (#37891286) від 29.07.2013 року, яка була сформована під час здійснення касової операції з повернення ОСОБА_2 коштів в сумі 100 дол. США згідно Договору № 6760 від 23.05.2012 року та яка має статус документа за закритим вкладом, строк зберігання якого складає 10 років після закриття рахунку, свідчить про безпідставність звернення позивачем до суду та свідчить про повне виконання договірних зобов`язань відповідачем.

Суд вважає, що така вимога як стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідної від вимоги про стягнення 65000 дол. США та, крім того, не застосовується відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Також вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною та підлягає відмові, оскільки відповідно до положень ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо права споживачів на відшкодування моральної шкоди така відшкодовується тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом та крім того, така вимога є похідною від основної, яка не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають відмові у повному обсязі.

Понесені витрати позивачем суд покладає на позивача згідно вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.2, 10, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У позові ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Понесені витрати позивачем покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складений 2 серпня 2021 року.

Суддя Н.М. Румілова