Рішення № 98695371, 30.07.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2050/21

РІШЕННЯ

іменем України

(Додаткове)

"30" липня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вознесенську за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінпром Маркет», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської областівід 29.06.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінпром Маркет», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №4090 вчинений 03.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором №05-14934-191213 від 19.12.2013 року Стягнуто з ТОВ «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346) на користь ОСОБА_1 кошти судового збору в розмірі - 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Біленським А.Г. - 29.06.2021 року до суду подано заяву (а.с. 18) про те, що позивачем понесені судові витрати з надання професійної правничої допомоги та докази на підтвердження розміру витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

05.07.2021 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Біленського А.Г. -надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі з вимогою відшкодувати судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1200 грн з долученням до цієї заяви копії договору про надання правничої допомоги від 02.06.2021 року з додатком №1 від 04.06.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру про сплату ОСОБА_1 1200 грн. за надану правову допомогу.

В судове засідання представники учасників справи не з`явилися.

Враховуючи неявку учасників справи, суд розглянув питання про розподіл судових витрат в порядку ст. 270 ч.4 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

При прийнятті 29.06.2021 року рішення, судом не здійснено розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо понесення судових витрат, позивачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та надано докази на підтвердження розміру витрат в строк, передбачений ст. 141 ч.8 ЦПК України.

Позивачем ОСОБА_1 надані докази понесення нею судових витрат на правову допомогу: договір на професійну правничу допомогу від 02.06.2021 року з додатком №1 від 04.06.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру про сплату нею 1200 грн. за надану правову допомогу.

У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вищезазначених положень ЦПК України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Положеннями ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Досліджуючи надані позивачем документи, судом встановлено, що згідно Договору про надання правничої допомоги від 02.06.2021 року, Додатку 1 до договору сторони домовились, що плата за надані адвокатом послуги встановлюється відповідно до виставлених останнім актів наданих послуг, згідно переліку послуг зазначених у Додатках, що є невід`ємною частиною даного договору п.3.2.

Відповідно до Додатку №1 до договору про надання правничої допомоги вартість послуги наданої адвокатом Біленським А.Г. складає 1200 грн. і суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у вказаній сумі доведені через те, що ці витрати були фактичними і неминучими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 1200 (одна тисяча двісті) гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя Старжинська О.Є.