Ухвала суду № 98694911, 30.07.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/2494/21

Провадження № 1-в/317/237/2021

У Х В А Л А

28 липня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ткаченко М.О.,

секретаря судового засідання Ігнатченко Ю.О.,

прокурора Погосяна К.А.,

засудженого ОСОБА_1 , (відеоконференцзв`язок)

захисника засудженого, адвоката Середи М.О.,

представника адміністрації установи Демчука О.М., (відеоконференцзв`язок)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за поданням начальника Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» про застосування умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, який до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженого 11.07.2016 Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 4 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 до Запорізького районного суду Запорізької області надійшло подання начальника Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» про застосування умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України у відношенні ОСОБА_1 ..

Подання вмотивоване тим, що засуджений ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі знаходиться з 13.02.2015. Під час тримання у Миколаївському слідчому ізоляторі стягнень та заохочень не мав. Під час відбування покарання в Жовтоводській виправній колонії (№26) порушень режиму тримання не допустив та отримав 5 заохочень правами начальника установи.

В ДУ «БВК (№ 99)» відбуває покарання з 11.09.2020. За період відбування покарання допустив 3 порушення установленого порядку відбування покарання. За виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки отримав 2 заохочення правами начальника установи.

На виробництві установи не працевлаштований, але виконує роботи по благоустрою місць позбавлення волі, також приймає активну участь у проведенні ремонтних робіт установи та відділення СПС. За вироком суду має цивільний позов на суму 169474,36 грн, але в бухгалтерії установи виконавчі листи на стягнення боргу відсутні. У відношенні до персоналу установи грубість не проявляє, виконує вимоги. Приймає участь у суспільному житті відділення, роботі самодіяльної організації засуджених, програмах диференційно-виховного впливу, прагне підвищення свого загальноосвітнього рівня, на профілактично-виховні заходи реагує позитивно, робить відповідні висновки. За характером спокійний, врівноважений, у відношенні із засудженими не конфліктний, підтримує стосунки із засудженими позитивної спрямованості. Дотримується вимог особистої гігієни. Провину у скоєному злочині визнає.

Початок строку – 06.02.2015, кінець строку – 14.05.2022.

У судовому засіданні представник адміністрації ДУ «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» підтримав подання та просив його задовольнити, звільнивши засудженого умовно-достроково.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник підтримали подання та просили його задовольнити, звільнивши ОСОБА_1 умовно-достроково від відбування покарання, оскільки засуджений довів своє виправлення та накладені стягнення наразі погашені.

Прокурор заперечував проти задоволення заяви засудженого, оскільки відсутні достатні підстави для застосування відносно нього умовно-дострокового звільнення.

Суд, вислухавши представника адміністрації колонії, засудженого та його захисника, прокурора, дослідивши зміст подання, особову справу засудженого, встановив наступне.

Зі змісту частини другої статті 50 КК України слідує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Статтею 81 КК України встановлено сукупність умов, за яких особа, засуджена вироком суду, підлягає умовно-достроковому звільненню від відбування покарання:

- засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України);

- засуджений відбув певну частину строку покарання, яка диференційована в залежності від тяжкості скоєного злочину (ч. 3 ст. 81 КК України).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до ст. 6 КВК України, під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Суд зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, не свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення.

Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та відношенню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду подання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка – це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намагання своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

11.07.2016 вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 засуджений за ч. 4 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна, у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 06.02.2015 по 11.07.2016 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28.10.2016 засудженому зараховано у строк відбування покарання час попереднього ув`язнення під вартою з 06.02.2015 по 28.10.2016 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Так, з урахуванням положень ст. 12, 24 КК України, станом на момент розгляду подання засуджений ОСОБА_1 відбув необхідний строк покарання, передбачений ч. 3 ст. 81 КК України, а саме не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом.

За вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.07.2016 ОСОБА_1 частково визнає свою провину. За цим же вироком із засудженого ОСОБА_1 в солідарному порядку на відшкодування матеріальної та моральної шкоди стягнуто на загальну суму 169474,36 грн.

Проте виконавчий лист на стягнення боргу у бухгалтерії установи відсутній, заборгованість засудженим у добровільному порядку не відшкодована.

Відповідно до довідки, виданої головним бухгалтером БВК № 99 та в.о. начальника ПЕВ БВК № 99, засуджений ОСОБА_1 на виробництві колонії з січня 2020 року по червень 2021 року не працював.

З матеріалів справи також вбачається, що засуджений ОСОБА_1 має одне стягнення, накладене правами начальника установи за порушення розпорядку дня, яке було знято, а також два стягнення за невиконання законних вимог адміністрації та паління у невстановленому місці. Дані порушення потягли за собою стягнення у вигляді суворих доган. З врахуванням його досить позитивної характеристики вказані обставини свідчать про нестабільність поведінки.

Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

Наявність заохочень у виправній колонії вказує, що засуджений стає або навіть став на шлях виправлення, але враховуючи інші характеристики поведінки та ставлення засудженого до своїх дій (відбуває покарання за напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень), які він частково заперечував та які були предметом оцінки суду і були спростовані; цивільний позов у кримінальному провадженні не відшкодовано, на даний час відсутні достатні дані, що засуджений вже довів своє виправлення і його звільнення не призведе до появи небезпеки суспільству чи окремим громадянам. Сама по собі поведінка засудженого без порушень режиму утримання не є достатньою для доведення виправлення і такою має бути поведінка кожного із засуджених.

Оскільки умовно-дострокове звільнення застосовується у кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, суд дійшов висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення в даному випадку є передчасним.

Керуючись ст. 6, 133, 123, 153, 154 КВК України, ст. 12, 24, 81 КК України, ст. 336, 369-372, 376, 392-393, 395, 537, 539 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання начальника Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» про застосування умовно-дострокового звільнення відповідно до ст. 81 КК України у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 30.07.2021 о 9-00.

Суддя М.О. Ткаченко