Рішення № 98693676, 20.07.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6670/20

Провадження № 2/752/2113/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.07.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Воробйова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Управління Державної Казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2020 року позивач в особі представника звернувся до суду із позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Управління Державної Казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва, про стягнення моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю державного виконавця.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 20.12.2017 Голосіївським районним судом м. Києва було винесено заочне рішення по справі № 752/16686/17. На виконання вказаного рішення, Голосіївським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист. Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабковою Тетяною Ігорівною від 20.06.2018 відкрито виконавче провадження № 56634842. 26.06.2018 державним виконавцем було отримано інформацію про наявність нерухомого майна у власності боржника, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна № 56153727, датований 26.06.2018. В порушення строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», лише через 7 місяців державним виконавцем Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві було направлено доручення до Святошинського районного відділ ДВС у м. Києві здійснити опис та арешт ј частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 71,7 кв.м., житловою площею 41,9 кв.м., що належить ОСОБА_2 та лише через 8 місяців після виявлення нерухомого майна, яке належить боржнику на праві власності, державним виконавцем Святошинського районного відділу ДВС у м. Києві було зроблено виїзд за адресою місцезнаходження майна боржника, про що складено відповідний акт. Позивач зазначає, що ним багаторазово направлялись клопотання про вчинення виконавчих дій, скарги на державного виконавця, які не принесли бажаного результату. Позивач вважає, що державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) умисно ігноруються клопотання та скарги стягувача, всі вказівки органів Міністерства юстиції України, які надходять від органів Державної виконавчої служби вищого рівня, продовжують ігнорувати.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва шляхом безспірного списання на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю державного виконавця у виконавчому провадженні № 56634842.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.04.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшло.

Представник відповідача Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшло.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Управління Державної Казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшло. Надав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у ньому.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшло.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, всебічно та об`єктивно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.12.2017 Голосіївським районним судом м. Києва було винесено заочне рішення по справі № 752/16686/17 (набрало законної сили 19.01.2018) за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, яким стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь швидкого ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу № 940 від 09.02.2017 в сумі 281502, 88 грн, що включає заборгованість з повернення суми грошових коштів за непоставлений товар та 20610,49 грн заборгованості по сплаті пені, заборгованість за договором купівлі-продажу № 986 від 12.04.2017 зі сплати пен6і в розмірі 2991,60 грн, заборгованість за договором купівлі-продажу № 1005 від 08.05.2017 зі сплати пені в розмірі 434,55 грн та 2849,29 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.2018 було видано виконавчий лист № 752/16686/17.

Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабковою Тетяною Ігорівною від 20.06.2018 відкрито виконавче провадження № 56634842 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 308388,81 грн в якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Постановою державного виконавця від 01.03.2020 об`єднано виконавче провадження № 56634842 та № 57510440 у зведене виконавче провадження № 58518118.

Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державне підприємство, установа, організація.

Грошові кошти, наявні н банківських рахунках божника відсутні у кількості необхідній для задоволення вимог державного виконавця, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 , про що свідчать наявні в матеріалах справи виконавчого провадження (зведене виконавче провадження № 58518118) відповіді банківських установ.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 56153727 від 26.06.2018, ОСОБА_2 належить ј частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 71,70 кв.м.

28.01.2019 державним виконавцем було доручено Святошинському РВДВС в м. Києві здійснити опис ј частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 71,70 кв.м., житловою площею 41,9 кв.м., що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.02.2019 державним виконавцем Святошинського районного відділу ДВС у м. Києві було зроблено виїзд за адресою місцезнаходження майна боржника, про що складено відповідний акт.

Згідно з відомостями, які містяться в Акті державного виконавця від 05.02.2019 встановлено, що здійснити опис та арешт ј частини майна боржника виявилось неможливим, оскільки двері квартири ніхто не відчинив, на стук не відповів.

Положеннями п.4, п. 13 ч. 3 ст. 18 закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи після виїзду державного виконавця 05.02.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , більше виїздів зроблено не було, з поданням до суду про проникнення до житла чи іншого володіння боржника, державний виконавець не звертався.

За статтею 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, а також з положень статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Відповідно до частини четвертої статті 13, частини першої статті 55, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

27.02.2019 Голосіївським районним судом м. Києва у справі № 752/16686/17 було винесено ухвалу за поданням державного виконавця Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Бабкової Т.І. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа в рамках виконавчого провадження № 56634842, яке було задоволено.

В зазначеній ухвалі встановлено, що суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що державним виконавцем вживались дії для виконання рішення суду, та те, що боржник ухиляється від виконання рішення.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування, незалежно від вини цих органів

У частині першій статті 1174 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства прокуратури або суду, встановлюється законом.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, встановлено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.)

Відповідно до ст. 3 Закону України у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): моральна шкода (пункт 5).

Статтею 4 Закону України встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. (ч.ч. 2, 3 ст.13 цього Закону).

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

У відповідності до правової позиції Верховного суду України у справі №6-2203цс15 відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Разом з тим, у відповідності до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода, завдана органами досудового розслідування і прокуратури є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, а тому підлягають стягненню кошти на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на підставі статей 1174, 1176 ЦК України.

Відповідний правовий висновок щодо застосування статей 1166, 1167, 1176, 1173, 1174 ЦК України викладено у правовому висновку Верховного суду України у постанові від 22.06.2017 у справі №6-501цс17.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. Така ж позиція викладена у постанові Верховного суду України від 02.12.2015 у справі №6-2203цс15.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок вищезазначеної бездіяльності стягувачу ОСОБА_1 завдаються суттєві страждання, зумовлені фактичною безрезультатністю виконавчих дій у виконавчому провадження № 56634842, неможливості повернути кошти, які були протиправно вилучені у боржника внаслідок неповернення грошової суми згідно з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2017.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 132/1436/17.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що у позивача є усі законні підстави для відшкодування моральної шкоди у зв`язку з бездіяльністю державного виконавця.

Пунктом 9 постанови ПВСУ від 31.03.1995 № 4 передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. Якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Такий висновок суду відповідає аналогічним правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18).

Відповідно до роз`яснення Пленуму Верховного Суду України п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» (далі постанови Пленуму ВСУ) моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, позивачу було завдано моральну /немайнову/ шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з незаконним притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд погоджується з позивачем та наданими останнім докази, що вказана бездіяльність державного виконавця впливали на душевний стан позивача, змушували його нервувати, створювали позивачу дискомфорт, порушували його звичайний уклад життя, а отже призвели до порушення його моральних життєвих зв`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою у порядку, визначеному законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з ст. 44 Бюджетного кодексу України державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету за визначеними цим розписом періодами року відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду.

Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.

Відповідно до пункту 23-1 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Згідно із пунктом 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 14 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З системного аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що Державна казначейська служба України, діючи від імені держави у цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов`язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету.

Таким чином, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Таким органом у цій справі, зокрема є відповідний орган Казначейської служби, який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні № 56634842, позивачу спричинено моральну шкоду, спричинена шкода перебуває в причинному зв`язку з бездіяльністю державного виконавця, суд, приходить до висновку, що з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва шляхом безспірного списання на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю державного виконавця у виконавчому провадженні № 56634842 (зведеному виконавчому провадженні № 58518118) в розмірі 5000,00 грн.

Визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби у завданні моральної шкоди, а також тих обставин, що наведеними вище судовими рішеннями про визнання бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби порушене право позивача фактично було відновлено. При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

В порядку статті 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Управління Державної Казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю державного виконавця - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України через Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва (ідентифікаційний код: 38039757, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська. Буд. 69-Б) шляхом безспірного списання на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Новоград Волинським ГРВ УМВС України в Житомирській області, 19.06.1998) у якості відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю державного виконавця у виконавчому провадженні № 56634842 (зведеному виконавчому провадженні № 58518118) в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державної казначейської служби України через Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва (ідентифікаційний код: 38039757, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська. Буд. 69-Б) ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Новоград Волинським ГРВ УМВС України в Житомирській області, 19.06.1998) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Мазур