Постанова № 9868688, 26.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2010 року           14:50           № 2а-12697/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача:                     не з’явилися;

відповідача:                     не з’явилися.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі міста Черкаси

до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” в особі Черкаського обласного відділення “Черкасиекокомресурси”

простягнення заборгованості

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26лютого2010року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

14жовтня2010року (відповідно до відмітки канцелярії) Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі міста Черкаси (далі по тексту –позивач, УПФУ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” в особі Черкаського обласного відділення “Черкасиекокомресурси” (далі по тексту –відповідач, ДК “Укрекокомресурси” в особі Черкаського обласного відділення “Черкасиекокомресурси”), в якому просить стягнути заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2046,03грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04листопада2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1697/09/2670 та призначено попереднє судове засідання на 20листопада2009року. Попереднє судове засідання 20листопада2009року відкладалося на 14грудня2009року у зв’язку з неприбуттям представників сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14грудня2009року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі №2а-1697/09/2670 та призначено справу до судового розгляду на 12січня2010року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12січня2010року судове засідання відкладалося на 26лютого2010року у зв’язку з неприбуттям представників сторін та зобов’язано представника позивача виконати вимоги ухвали про відкриття провадження у справі та надання витребуванних ухвалою про відкриття провадження документів.

Представником позивача неодноразово подавалися заяви про розгляд справи за відсутності представника УПФУ (18листопада2009року №11055/07, 08грудня2009року №11908/07, 31грудня2009року №12518/07, 22лютого2010року №1828/07 ), які долучені до матеріалів справи.

В судове засідання 26лютого2010року представники сторін не з’явилися.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв’язку з неприбуттям в судове засідання представників відповідача розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

В С Т А Н О В И В:

Черкаське обласне відділення “Черкасиекокомресурси” Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Придніпровському районі міста Черкаси в якості платника страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до матеріалів справи Черкаське обласне відділення “Черкасиекокомресурси” Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” має заборгованість зі сплати до бюджету страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені за період січень-травень 2008 року у розмірі 2046,03грн., в т.ч.: 1) 1488,05грн. основного боргу по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, 2) 352,59грн. фінансових санкцій та 205,39грн. пені, яка виникла на підставі рішення від 11січня2008року №17 та рішення від 26березня2008року №263 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, (у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду).

Судом встановлено, що Черкаське обласне відділення “Черкасиекокомресурси” має статус філії без права юридичної особи, що підтверджується довідкою №14884/02 про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, у зв’язку із чим позов УПФУ поданий до головного підприємства, а саме: Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” в особі його філії Черкаського обласного відділення “Черкасиекокомресурси”.

В матеріалах справи докази сплати відповідачем суми заборгованості зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій та пені на загальну суму у розмірі 2046,03грн.

Правовідносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, визначають коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платників страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат і регулюються Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення правовідносин) роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону, є страхувальниками відповідно до положень цього Закону.

Частиною першою статті 15 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону є платниками страхових внесків до солідарної системи.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

З урахуванням викладеного, відповідно до положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ДК “Укрекокомресурси” в особі Черкаського обласного відділення “Черкасиекокомресурси” є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та несе обов’язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону базовим звітним періодом є календарний місяць.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягали сплаті, даних картки особового рахунку страхувальника юридичної особи, яка має найманих працівників, рішення від рішення від 11січня2008року №17 та рішення від 26березня2008року №263 заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені складає 2046,03грн.

Відповідно до абзаців 1-2 частини третьої статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимоги про її сплату. Вимоги про сплату недоїмки є виконавчим документом.

УПФУ вручено відповідачу вимоги: від 03березня2008року №Ю-9 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 123,20 грн. - 18березня2008 року (відповідно до корінця вимоги про сплату недоїмки по страховим внескам), від 01квітня2008року №Ю-9 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 246,40 грн. - 15березня2008 року (відповідно до корінця вимоги про сплату недоїмки по страховим внескам), від 05травня2008року №Ю-9 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 854,45 грн. - 20травня2008року (відповідно до корінця вимоги про сплату недоїмки по страховим внескам), від 02червня2008року №Ю-9 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 1171,25 грн. –17червня2008 року (відповідно до корінця вимоги про сплату недоїмки по страховим внескам), від 01липня2008року №Ю-9 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 1488,05 грн. - 17липня2008 року (відповідно до корінця вимоги про сплату недоїмки по страховим внескам)

Згідно з абзацом 3 частини третьої статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

В матеріалах справи докази сплати відповідачем суми заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 2046,03грн. протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату відсутні.

Відповідно до абзаців 4-8 частини третьої статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов’язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов’язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов’язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем вимог територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки від 03березня2008року №Ю-9, від 01квітня2008року №Ю-9, від 05травня2008року №Ю-9, від 02червня2008року №Ю-9 та від 01липня2008року №Ю-9.

Відповідно до пункту 2 частини дев’ятої статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно пункту 5 частини дев’ятої статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною тринадцятою статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев’ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев’ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов’язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

УПФУ вручено позивачу рішення від 11січня2008року №17 на суму 614,27грн. та рішення від 26березня2008року №263 на суму 170,00грн. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, (у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду) на загальну суму 784,27грн. –11січня2008року та 26березня2008року відповідно.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем зазначеного рішення від 11січня2008року №17 та 26березня2008року №263 до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, борг до УПФУ відповідачем був частково погашений: в грудні 2007 року – 107,61грн. штрафних санкцій, та 118,68грн. –пені, і на момент розгляду адміністративного позову заборгованість по штрафним санкціям і пені складала: 352,59грн. фінансових санкцій та 205,39грн. пені.

Відповідно до абзаців 3 та 4 частини чотирнадцятої статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків. Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов’язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Згідно з частиною п’ятнадцятою статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах як органів державної влади, що здійснюють владні управлінські функції, випливає з Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за №442/6730.

Відповідно до покладених на нього завдань управління контролює надходження страхових внесків та інших платежів до фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Територіальним органам Пенсійного фонду України, згідно з положеннями статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, надано право приймати рішень про сплату недоїмки по страховим внескам, пені та штрафів.

Таким чином, спір за участю відповідного управління Пенсійного фонду України та суб’єкта господарювання про стягнення заборгованості за платежами до Пенсійного фонду України має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням того, що сума заборгованості (недоїмки) Черкаського обласного відділення “Черкасиекокомресурси” ДК “Укрекокомресурси” по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 2046,03грн. відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачено; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з картки особового рахунку платника страхових внесків, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд вважає позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі міста Черкаси обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі міста Черкаси задовольнити.

2.Стягнути з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” в особі Черкаського обласного відділення “Черкасиекокомресурси” (18016, м. Київ, вул. Калініна, 63/1, ідентифікаційний код 21702918) на користь Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі міста Черкаси (18016, м. Київ, вул. Г. Сталінграда, 10, р/р 256083011731 ОПЕРВ обласного управління Ощадбанку м. Черкаси, МФО354507, ідентифікаційний код 21366934) заборгованість у розмірі 2046,03грн. (дві тисячі сорок шість гривень три копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 В.А. Кузьменко