Постанова № 9868664, 07.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2010 року                     № 2а-6313/10/2670

10:43

За позовомКиївського міського центру зайнятості

доОСОБА_1

про стягнення 14784,75 грн. Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 14787,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не повернуто забезпечення, сплачене на підставі подання неправдивих відомостей.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав не отримання доходів в оскаржуваний період.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

на підставі заяви відповідача від 25.02.2009 наказом Деснянського районного центру зайнятості міста Києва № 2555 від 25.02.2009 ОСОБА_1 надано статус безробітного громадянина, зареєстрованого як такого, що шукає роботу, та призначено допомогу по безробіттю застрахованим особам.

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 72 від 24.11.2009 встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працював в ТОВ «НФО «Інформаційні технології»з 01.12.2006 по 02.03.2009 за сумісництвом. Викладене підтверджено копіями наказів про прийняття на роботу та звільнення.

Враховуючи встановлене вище, відповідача 28.12.2009 Деснянським центром зайнятості міста Києва знято з обліку та припинено виплату матеріальної допомоги.

Крім того, під час розгляду справи, відповідач не заперечив проти встановлених обставин, лише зазначив про те, що не отримував зарплату на підприємстві під час перебування на обліку в центрі зайнятості.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, вважає їх такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Закон України «Про зайнятість населення»01.03.1991 N 803-XII в умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 N 1533-IIIрозроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктами 1, 8 частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Частиною другою цієї статті встановлено, що виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється з причин, передбачених частиною першою цієї статті, та у разі виключення із навчального закладу за неуспішність та порушення дисципліни.

Положеннями статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачено сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” такими видами забезпечення, зокрема, є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, спори, що виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем виплачено на користь відповідача матеріальне забезпечення за період з 26.05.2009 по 25.10.2009 у розмірі 13901,53 грн. та кошти за його навчання за період з 26.10.2009 по 06.12.2009 у розмірі 883,22 грн.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, адже відповідач після отримання статусу безробітного та отримання матеріальної допомоги з цих підстав продовжував працювати та отримав за це відповідний дохід, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про неотримання в цей період доходів, адже його звільнено 02.03.2009 наказом № 29-К. Тобто є всі підстави вважати, що відповідачем надано центру зайнятості неправдиві відомості, що є підставою для повернення виплаченого йому страхового забезпечення.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№ 254 к/96-ВР від 28.06.1996 р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (02097, АДРЕСА_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, код ЄДРПОУ 03491091) 14787 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 75 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                               О.В.Кротюк

          Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –14.06.2010.