Ухвала суду № 98686121, 30.07.2021, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/2608/21

Провадження №: 1-м/332/1/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В,

при секретарі – Васильченко Н.О.,

за участю прокурора – Кульчитської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, не одруженого, дітей не має, освіта середня спеціальна, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого витроком Щербинського районного суду м. Москви Російської Федерації від 30.01.2020 року, з врахуванням апеляційної ухвали Московського міського суду від 04.06.2020 року, за ч.3 ст. 30, п. «б» ч.3 ст.228.1, ч.2 ст.228, ч.3 ст.69 КК Російської Федерації до покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, на даний час відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 1 УФСВП Росії по Тульській області»,-

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до суду з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно громадянина України ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання вказали, що ОСОБА_1 засудженого витроком Щербинського районного суду м. Москви Російської Федерації від 30.01.2020 року, з врахуванням апеляційної ухвали Московського міського суду від 04.06.2020 року, за ч.3 ст. 30, п. «б» ч.3 ст.228.1, ч.2 ст.228, ч.3 ст.69 КК Російської Федерації до покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, що також є карним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність. На даний час засуджений знаходиться в ФКУ «Виправна колонія № 1 УФСВП Росії по Тульській області»,кінець строку відбуття покарання – 19.09.2027 року. Останнє відоме місце проживання (місце реєстрації) ОСОБА_1 в Україні - АДРЕСА_1 .З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України російським судом та посилаючись на ст. 9 Конституції України, ст.ст. 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст. 606-610 КПК України, заявник просить визначити за Кримінальним кодексом України правову кваліфікацію діяння, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком РФ, визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим згідно з Кримінальним кодексом України.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з`явився, в клопотанні просив розглядати справу за його відсутності.

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що воно є обґрунтованим та відповідає вимогам закону та висловила свою думку про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

Заслухавши думку прокурора, захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 9 Конвенції про передачу засуджених (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна приєдналася на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» № 337/95-ВР від 22.09.1995 р., що компетентні органи держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно з положенням статті 10; або: в) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин згідно положення статті 11.

Відповідно до ч.1 ст.602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний, виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

За ч.1 ст.610 КПК України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідальність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу, розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України, протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Судом встановлено, що громадянин України – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений витроком Щербинського районного суду м. Москви Російської Федерації від 30.01.2020 року, з врахуванням апеляційної ухвали Московського міського суду від 04.06.2020 року, за ч.3 ст. 30, п. «б» ч.3 ст.228.1, ч.2 ст.228, ч.3 ст.69 КК Російської Федерації до покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу, у вигляді тримання під вартою – було залишено без змін. Строк відбуття покарання визначено рахувати з 30.01.2020 року., при цьому зараховано у строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 20.03.2019 року.

Згідно з розпорядженням, вищезазначений вирок набрав законної сили 04 червня 2020 року.

Під час відбування покарання на території Російської Федерації, засуджений написав заяву, яка додається до клопотання, в якій просив розглянути питання про передачу його для подальшого відбування покарання в Україну.

Як вбачається з довідки в ФКУ «Виправна колонія № 1 УФСВП Росії по Тульській області, станом на 20.10.2020 року відбута частина покарання складає - 01 рік 07 місяців, не відбута частина - 06 років 11 місяців.

В матеріалах клопотання міститься довідка про стан здоров`я засудженого, згідно якої захворювання, які входять до переліку медичних протипоказань до відбуття покарання у засудженого відсутні.

Відповідно до характеристики ОСОБА_1 за час відбуття покарання допускав порушення правил внутрішнього розпорядку та встановленого режиму утримання, має 9 дисциплінарних стягнень, заохочень не має.

Також, в матеріалах справи мається копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 , довідка Державної міграційної служби України, де зазначено, що ОСОБА_1 є громадянином України.

Таким чином, на розгляд суду були надані всі необхідні документи згідно зі ст.6 Конвенції про передачу засуджених від 21.03.1983 р. та ст. 610 ч.2 КПК України.

Відповідно до ст.11 Конвенції, при застосуванні процедури зміни вироку, суд змінює кваліфікацію дій засудженого відповідно до Кримінального кодексу України та визначає покарання.

За ч.4 ст.610 КПК України, при визначенні строку покарання у вигляді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків:

- якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

- якщо строк покарання призначений вироком суду іноземної держави, є меншим ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Вирішуючи клопотання Міністерства юстиції та визначаючи строк позбавлення волі, суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи та приймає до уваги наступне.

Положення ч.3 ст. 30, п. «б» ч.3 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідає положенням ч.2 ст. 15 - ч.2 ст. 307 Кримінального кодексу України (відповідно закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у великих розмірах), за якою передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Положення частини ч.2 ст.228 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідають положенням частини 2 статті 309 Кримінального кодексу України (відповідно незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у великих розмірах), за якою передбачено основне покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до 3 років.

В даному випадку засудженому ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України слід визначити покарання з врахуванням положень ч. 3 ст. 68 Кримінального кодексу України, згідно з якими за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Таким чином, за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 з врахуванням положень ст. 68 Кримінального кодексу України слід визначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців без конфіскації майна, що відповідає вимогам до визначення строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченим п. 1 ч. 4 ст. 610 КПК України.

При цьому, суд враховує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, замінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженій особі. Тому положення ч. 2 ст. 307 КК України в частині конфіскації майна не можуть бути застосовані, оскільки не передбачені зазначеним вироком РФ відносно ОСОБА_1 .

З цих же мотивів суд зазначає, що за ч.2 ст.309 КК України ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, оскільки це максимальна межа, передбачена санкцією ч.2 ст.309 КК України, а посилення покарання не допускається.

Положенням частини 3 статті 69 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідають положення частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України, згідно якої призначається покарання за сукупністю злочинів, коли остаточне покарання призначається шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України.

У відповідності до ч. 2 ст. 70 Кримінального кодексу України при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Згідно ч. 2 ст. 63 Кримінального кодексу України позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Таким чином, за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України шляхом часткового складання призначених покарань (такий спосіб складання покарань був застосований за вироком РФ відносно ОСОБА_1 ), слід визначити остаточно покарання засудженому ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 необхідно обчислювати з 30.01.2020 року. На підставі ч. 5ст. 72 КК України ОСОБА_1 необхідно зарахувати у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 20.03.2019 року до 30.01.2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

З урахуванням викладеного, суд вважає клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку РФ відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 12 березня 1983 року), ст.ст.369-372,602,610 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України – задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Щербинського районного суду м. Москви Російської Федерації від 30.01.2020 року, з врахуванням апеляційної ухвали Московського міського суду від 04.06.2020 року, яким громадянина України – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 30, п. «б» ч.3 ст.228.1, ч.2 ст.228, ч.3 ст.69 КК Російської Федерації до покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Визначити положення Кримінального кодексу України, якими передбачено відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винуватим вироком Щербинського районного суду м. Москви Російської Федерації від 30.01.2020 року, з врахуванням апеляційної ухвали Московського міського суду від 04.06.2020 року, а саме визначити, що положення ч.3 ст. 30, п. «б» ч.3 ст.228.1 КК Російської Федерації відповідають положенням ч.2 ст. 15 - ч.2 ст. 307 Кримінального кодексу України, а положення ч.2 ст.228 КК Російської Федерації відповідають положенням ч.2 ст. 309 Кримінального кодексу України.

Засудженому ОСОБА_1 на підставі вироку Щербинського районного суду м. Москви Російської Федерації від 30.01.2020 року, з врахуванням апеляційної ухвали Московського міського суду від 04.06.2020 року визначити покарання за ч.2 ст. 15 - ч.2 ст. 307 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на 6 років 8 місяців без конфіскації майна.

Засудженому ОСОБА_1 на підставі вироку Щербинського районного суду м. Москви Російської Федерації від 30.01.2020 року, з врахуванням апеляційної ухвали Московського міського суду від 04.06.2020 року визначити покарання за ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань визначити остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 у виді позбавляння волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 30.01.2020 року.

На підставі ч. 5ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення з 20.03.2019 року до 30.01.2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд міста Запоріжжя протягом семи днів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 30.07.2021р.

Суддя Р.В. Сінєльнік