Рішення № 98686007, 29.07.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/4252/20

2/311/326/2021

29.07.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 липня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Рекуненко І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

30 грудня 2020 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 44810,60 гривень за кредитним договором № б/н від 22.05.2015 року, а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 , відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 22.05.2015 року отримала у АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В порушення умов укладеного кредитного Договору, станом на 26.10.2020 року відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.05.2015 року у загальному розмірі 44810,60 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі – 30120,80 грн., (в т.ч. 0.00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту, 30120,80 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту), заборгованості за нарахованими відсотками в сумі – 0.00 грн., заборгованості за простроченими відсотками – 10542.00 грн., 4147,80 грн. – заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 грн., 0,00 грн. – нарахована пеня, 0.00 грн. – нарахована комісія. Також позивач зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим на підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 змінено найменування позивача з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ «ПриватБанк». До теперішнього часу відповідачка ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.05.2015 року у добровільному порядку не погасила, тому позивач АТ КБ «ПриватБанк» вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в загальному розмірі 44810,60 гривень за кредитним договором № б/н від 22.05.2015 року, а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Василівського районного суду від 15 лютого 2020 року відкрито провадження у даній справі, визначено проведення розгляду справи за правилам спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду надано заяву представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Дашко В.М., в якій представник просить розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення, не заперечують (а.с.71).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем перебування відповідачки, що підтверджується поштовими повідомленнями з відміткою про отримання відповідачкою судових повісток особисто 13.03.2021 року, 27.03.2021 року, та які містяться в матеріалах справи (а.с.82,83), також належне сповіщення відповідача здійснено судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик відповідача до суду, відповідно до приписів ч.11 ст.128 ЦПК України. Проте, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки до суду відповідачкою на адресу суду не подано, відзив на позов не подано.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

У відповідності до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання. Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 22.05.2015 року позичальник ОСОБА_1 отримала в банківський установі - ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно умов укладеного договору, кредитний Договір складається із: заяви позичальника, умов та Правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифами банку (а.с.10,11-12, 13, 14-55, 56).

Згідно наданих позивачем статутних документів, Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов`язків Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", у зв`язку з чим на підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 змінено найменування з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ "ПриватБанк" в новій редакції (а.с.63-64). Станом на 14.06.2018 року проведено державну реєстрацію вищевказаних змін, що вбачається з відомостей з ЄРДПОУ (а.с.62).

Як зазначено в Анкеті-заяві АТ КБ «ПриватБанк» 22.05.2015 року надав відповідачу ОСОБА_1 кредитну картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі, встановленому Договором (а.с.10).

З наданої позивачем Довідки вбачається, що ОСОБА_1 підписала кредитний договір № б\н, за яким було видано наступні кредитні картки: 07.12.2018 року картка № НОМЕР_1 (термін дії: листопад 2021 року), та в подальшому, а саме 21.08.2018 року Банком видавалася картка № НОМЕР_2 (термін дії: липень 2022 року), що вбачається з довідки, яка міститься в матеріалах справи (а.с.8).

В порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно не виконувала, кредитними коштами користувалася, що вбачається з виписки за кредитним договором, проте передбачені умовами договору платежі для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов Договору, своєчасно не вносила, у зв`язку з чим за кредитним договором № б/н від 22.05.2015 року утворилася заборгованість.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.05.2015 року, відповідач ОСОБА_1 станом на 26.10.2020 року має заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальній сумі – 44810,60 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі – 30120,80 грн., (в т.ч. 0.00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту, 30120,80 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту), заборгованості за нарахованими відсотками в сумі – 0.00 грн., заборгованості за простроченими відсотками – 10542.00 грн., 4147.80 грн – заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 грн., 0,00 грн. – нарахована пеня, 0.00 грн. – нарахована комісія.

Вказаний розрахунок відповідачем ОСОБА_1 не оспорений, відзив, заперечення на позов суду не надано та в судовому засіданні належними та допустимими доказами відповідачкою не доведено, контррозрахунок нею не наданий

До позовної заяви позивачем також надано виписку по картковому рахунку (а.с.65-67), з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 після підписання анкети-заяви та в подальшому отримання кредитної картки, безпосередньо користувалася грошовими коштами, отримувала кошти через банкомат, розраховувалася в торгівельних мережах, частково погашала заборгованість за кредитним договором.

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, банк просить, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальник), в тому числі стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими, а також нарахованими відсотками, згідно ст..625 ЦК України.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 22.05.2015 року, позивач посилається на витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», в редакції, що діяла на момент підписання заяви та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", як невід`ємні частини спірного договору, а також Паспорт споживчого кредиту.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, а також те, що вказані документи станом на 22.05.2015 року містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За таких підстав, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України.

Отже, суд приходить до висновку, що вказані Тарифи з обслуговування кредитних карт "Універсальна", Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 19 грудня 2019 року.

Анкета-заява від 19 грудня 2019 року, підписана ОСОБА_1 , також не містить відомостей щодо визначеної процентної ставки.

Крім того, в позовній заяві позивач посилається на те, що у паспорті споживчого кредиту (а.с.11-12) сторонами погоджено істотні умови кредитного договору.

Проте, анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , не містить умов про те, що складовою невід`ємною частиною Договору банківського обслуговування є Паспорт споживчого кредиту.

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо типу кредитного продукту як «Універсальна», «Універсальна Gold», за якими вказані різні умови кредитування. Також зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Крім того, зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація, зазначена у ньому, зберігає чинність та є актуальною лише в період з 07.02.2018 року до 22.02.2018 року, що є значно меншим періодом, ніж той, за який банк здійснює розрахунок заборгованості.

Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту за різними видами кредитних карток та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Враховуючи викладене, посилання позивача про підписання позичальником паспорту споживчого кредиту, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили процентну ставку за кредитним договором.

В даному випадку відсутні підстави вважати, що АТ КБ «ПриватБанк» при укладенні договору з ОСОБА_1 дотримався вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме повідомив відповідача, як споживача, про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які ПриватБанк вважав узгодженими.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності і розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки за користування кредитом.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Оскільки у заповненій і підписаній позичальником ОСОБА_1 . Анкеті-заяві відсутні умови про сплату відсотків на неї не може бути покладений обов`язок по сплаті цієї частини визначеної позивачем кредитної заборгованості.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч.4 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тлумачиться як основоположний принцип судочинства.

Відповідно до ч.1, 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Одночасно з цим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 грошові кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» до теперішнього часу не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, так як Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не передбачено нарахування відсотків за користування кредитом, у тому числі прострочених відсотків, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Щодо заборгованості по тілу кредиту в сумі 30120,80 грн., вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, так як позивачем доведено належними і допустимими доказами порушення відповідачем ОСОБА_1 грошових зобов`язань, внаслідок чого утворилася така заборгованість по тілу кредиту, в розмірі 30120,80 грн., тому позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками в сумі 10542,00 гривень та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст..625 ЦК України в сумі 4147,80 грн. суд вважає недоведеними належними та допустимими доказами, тому відмовляє у їх задоволенні.

Разом з тим, враховуючи, що отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 грошові кошти – тіло кредиту в сумі 30120,80 грн. у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» до теперішнього часу не повернуті, а також з урахуванням вимог частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів через суд шляхом зобов`язання виконання боржником ОСОБА_1 обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів (тіло кредиту) в розмірі 30120,80 грн.

Викладені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у Постанові від 03 липня 2019 року, у цивільній справі № 342/180/17.

За таких обставин, суд вважає необхідним позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 30120,80 грн., а в іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідачки заборгованості за простроченими відсотками в сумі 10542,00 гривень та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 4147,80 грн., суд відмовляє у їх задоволенні за вищенаведеними підставами.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем 03.11.2020 року сплачено судовий збір в сумі 2102,00 гривень, тому відповідно до положень ст.ст.133,141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню понесені позивачем та документально ним підтверджені (а.с.72) судові витрати по оплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 1412,75 грн., виходячи з наступного розрахунку: 30120,80 грн. х 100 % : 44810,60 грн. = 67,21 % (відсоток розміру задоволених позовних вимог; 2102,00 грн. х 67,21 % : 100 % = 1412,75 грн. (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

Керуючись ст.ст.509,526,527,530,623,638,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.258,263-265,280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м.Київ вул.Грушевського, буд.1 «Д», ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_4 , МФО - 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.05.2015 року в розмірі – 30120 (тридцять тисяч сто двадцять) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м.Київ вул.Грушевського, буд.1 «Д», ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_4 , МФО - 305299) понесені судові витрати в розмірі – 1412 (одна тисяча чотириста дванадцять) гривень75 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО