Постанова № 9868578, 10.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2009 року           17:01           № 2а-4322/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинського М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства МО України «Центральний проектний інститут»

до Державної Податкової Інспекції у Солом’янському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.11.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач Державного підприємства МО України «Центральний проектний інститут»звернувся до суду з позовом до відповідача в особі Державної Податкової Інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення від 10.12.2008р. №0001742307/3 не відповідає чинному законодавству України і повинно бути визнаним недійсним в частині донарахування податку на додану вартість та санкцій.                    

Відповідач позов не визнав. В своїх запереченнях на позовну заяву зазначив, що ознайомившись з доводами Позивача, вважає, що позовна заява ДП Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут»не підлягає задоволенню оскільки перевіркою встановлено, що протягом вересня 2005, листопада 2005, квітня-травня 2006 та березня 2007, підприємство декларувало обсяг звільнених від оподаткування ПДВ операцій. При цьому в квітні-травні 2006, березні 2007 розподіл сум податку на додану вартість з придбаних товарів, робіт та послуг, які беруть участь як в оподатковуваних так і неоподатковуваних операціях не здійснювався. Під час перевірки проводився розрахунок сум податку на додану вартість, що були сплачені при придбанні товарів, (робіт, послуг), які використовувались в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях відповідних звітних періодів та які підлягали віднесенню до складу податкового кредиту пропорційно частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Представники сторін у судове засідання з’явились.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень представників сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва,          

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р.

На підставі Акту перевірки від 22.04.2008р. № 5615/623-05-07989865, 07.05.2008р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001742307/0, яким визначив позивачу податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 78298,50 грн.          

Після адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, Відповідач, прийняв нове податкове повідомлення-рішення від 10.12.2008р. №0001742309/3, сума податкового зобов'язання за основним платежем і санкціями була зменшена до 52035,00грн. (60767,00грн. –8735,00грн.- де 8735,00грн. часта суми завищеного податкового кредиту та штрафні санкції сплаченої до бюджету позивачем з чим відповідач погоджується).

Відповідач податкове повідомлення-рішення мотивував тим, що Позивач порушив вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.3, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168.

В п.3.1.5 Акту перевірки (стор.25 абз.З) Відповідачем зазначено: «Документальною перевіркою встановлено наступне:

«При перевірці правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту встановлено віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений при придбанні автомобіля УАЗ 3163-030 МД (легковий універсал) у розмірі 16148,33грн. у лютому 2007 року».

Позивач зазначає, що Відповідач ототожнює поняття автомобіль легковий універсал з поняттям автомобіль легковий та робить висновок проте, що Позивач неправомірно відобразив в рядку 17 декларації з податку на додану вартість суму податкового кредиту у розмірі 16148,33грн.

Позивач вважає, що такі висновки відповідача помилкові, враховуючи наступне.

У пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 вказано, що «Податковий кредит звітного періоду

визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. б та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з,

придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку».

Положення абз.2 пп.7.4.2. п.7.4 ст.7 Закону №168, на яке посилається Відповідач, визначає наступне: «Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів».

В ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344 (далі-Закон №2344) дано визначення:

автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт;

автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно;                    

таксі (таксомотор) - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з

.того та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

В законодавстві чітко визначено, що автомобіль легковий це - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений тільки для перевезення пасажирів. Проте, визначення - автомобіль легковий універсал не наведено.

Законом України №2344 дано визначення: що «транспортний засіб спеціального призначення -транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо)».

Згідно технічного паспорта завода-виробника, придбаний Позивачем автомобіль легковий універсал це автомобільний транспортний засіб - за допомогою якого здійснюється перевезення пасажирів, вантажів автомобільними дорогами чи виконання спеціальних робочих функцій.

Визначальною умовою щодо включення суми податку при придбанні товару до складу податкового кредиту (пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168) є саме мета з якою платник податку планує використовувати товар.

Як вбачається з документів наявних у справі, у лютому 2007р. Позивач придбав автомобіль УАЗ 3163-030 МД (легковий універсал) з метою використання автомобіля по виконанню спеціальних робочих функцій, а не для перевезення пасажирів.

Вище зазначене твердження позивача знаходить своє підтвердження наступними документами:

-          Ліцензія від 01.07.2007р. на проведення ...(спеціальних робочих функцій), що

потребують спеціального обладнання, яке може встановлюватись на автомобілях легковий універсал УАЗ 3163-030 МД. (Копія додається).

- Дозвіл Управління автомобільної служби МО України на встановлення спеціального обладнання на автомобілі УАЗ 3163-030 МД (легковий універсал).

-          Технічний паспорт завода - виробника автомобіля УАЗ 3163-030 МД.

- Наказ по ЦПІ про встановлення на придбаний автомобіль УАЗ 3163-030 МД (легковий універсал) спеціального обладнання для виконання спеціальних робочих функцій та переведення вказаного автомобіля в розряд спеціального призначення, згідно вимог Закону №2344 та наказів Міністерства транспорту №338 та №363.

- Наказ по ЦШ про закріплення автомобіля УАЗ 3163-030 МД (легковий універсал) за відповідним спеціалізованим підрозділом підприємства.

- Акти на проведення робіт по дообладнанню автомобіля УАЗ 3163-030 МД (легковий універсал).

- Рахунки на оплату матеріалів і робіт по дообладнання автомобіля УАЗ 3163-030 МД.

Автомобіль УАЗ 3163-030 МД (легковий універсал) та його дообладнання придбавалось з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях (для виконання спеціальних робочих функцій) необхідних Позивачу у межах господарської діяльності.                    

Враховуючи викладене, суд вважає, що Позивач правомірно не погоджується з висновками вказаними в Акті та результатами перевірки викладені в Акті не на підставі перевірених даних і фактів, що випливають з наявних оригіналів документів, а на викривлених даних, не додержана об'єктивність, не в повній мірі прийняті до уваги документи та заяви які надані підчас перевірки.

Норми пп.7.4.1. та абз.2 пп.7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону №168 щодо податкового кредиту знаходяться в одному нормативному акті і внесені до нього одночасно, то вирішуватись описана колізія повинна лише за правилами пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону 2181 тобто, «Уразі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.»

Щодо донарахування 18542 грн. завищеного податкового кредиту суд встановив наступне.

У Акті перевірки (стор.25абз.8) Відповідач зазначає, «В порушення пп. 7.4.3 п. 7.4 ст.7 Закону №168,..., в квітні-травні 2006 року, розподіл сум податку на додану вартість з придбаних товарів, робіт, послуг, які беруть участь як в оподатковуваних так і неоподатковуваних операціях не здійснювався».

«Сума завищення податкового кредиту становить 18 542грн.»

Тобто, Позивач не здійснював розподіл частини податкового кредиту пропорційно обсягів операцій, які звільненні від оподаткування.

Позивач виконував пільгові проектні роботи у 2-му кварталі 2006 року згідно з договорами К—8000018380 від 10.04.2006 р, К—8000013803 від 24.09.2004р.

Для точного визначення сум розподілу частини податкового кредиту пропорційно обсягів операцій, які звільненні від оподаткування ПДВ та повноти розрахунку податку Позивачем було застосовано пооб’єктний облік доходів та витрат, як того вимагають положення ст.11 Закону №1251, ст.11 Закону №334, а також пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону № 168 та стандарти бухгалтерського обліку.                    

Ведення пооб'єктного обліку, відповідно до вимог чинного законодавства, є більш правильним при визначені частин податкового кредиту, які звільненні від оподаткування ПДВ, що дає можливість виконати вимоги ст.11 Закону №1251, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168, п.11.1 ст.11 Закону №334 і розрахувати повноту сплати податку.

Після виведення повних, точних фінансових результатів по вищевказаних договорах за квітень, травень 2006р.. Позивач на виконання вимог ст.11 Закону №1251, п.4.5 ст.4 Закону №168, правильно визначив суми розподілу ПДВ (частки) по неоподатковуваних операціях та провів коригування податкового кредиту в травні, червні 2006р.. тобто зменшив на 17092грн. (85459грн. х 20%) та на 2291грн. (11455грн. х 20%).

Позивачем було Скориговано (зменшено) податковий кредит по пільговим роботам, проведеним у 2 кварталі 2006 року на суму 19 383грн. (17092грн. + 2291грн.).

Приписами пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168, на який посилається Відповідач, визначено: «У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду».

Звітний (податковий) період, згідно пп.7.8.1 ст.7 Закону №168. є календарний місяць.

Правильно обчислити суму частки товарів (робіт, послуг), які використовуються в

оподатковуваних операціях, а частково ні, в оподатковуваних операціях звітного періоду можливо визначити тільки при виведені фінансового результату.

Згідно вимог п.11.1 ст.11 Закону №334 фінансовий результат визначаються один раз у календарний квартал.

В ч.1 ст.11 Закону України «Про систему оподаткування»№1251 визначено, що «Відповідальність За правильність обчислення, своєчасність стати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.»

Таким чином, Позивач вважає, що при розгляді даної ситуації вищевказані Закони №168, ; №334 та №1251 припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

За результатами перевірки Відповідач не врахував коригування (зменшення) податкового кредиту проведеного Позивачем на 19383грн. та незаконно додатково зменшив податковий кредит ще на 18 542грн.

Чим відповідач порушив вимоги ст.2 Закону №509 якого визначається, що: «Завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів)...».

Відповідач не надав доказів того, що Позивач не здійснював розподіл частини податкового кредиту пропорційно обсягів операцій, які звільненні від оподаткування, а лише вдається до заперечень, чим порушує вимоги ч.2 ст.71 КАС України.

Приписи пп. 4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону №2181 вимагають, що «Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; ...». В даному випадку таких обставин контролюючим органом не встановлено, а тому позбавляти платника податку права на корегування податкового кредиту за квартал у контролюючого органу не виникло.

Крім того, ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509 визначає, що «Завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів...».          

Конституція України (ст.19) вимагає: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лите на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

В порушення зазначених норм Конституції України, Закону №1251, Закону №509, Закону №2181, вимог Наказу ДПА України від 10.08.2005р. №327 Відповідач, ні в тексті Акту перевірки, ні в Додатках про частки податкового кредиту, що підлягає зменшенню, не надано правильних (точних) обсягів звільнених операцій, на підставі яких проводяться розрахунки податку на додану вартість.          

Відповідачем самостійно (як того вимагає пп. 4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону №2181) не визначено суму податкового зобов'язання платника податків (відсутні повні розрахунки).

Оскільки, орієнтовну суму 18542грн. (без врахування квартального фінансового результату) було розраховано Позивачем самостійно ще до закінчення звітного періоду, а Відповідач незаконно пристосував цю суму для визначення завищення податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове зобов'язання по податку на додану вартість (саме завищення податкового кредиту) у розмірі 18542грн. не правильно обчислено (не точне на 841грн.(19383грн.-18542грн.).

Сума 18542 грн., додатково без врахування сум коригування відповідачем включено в податкове повідомлення-рішення від 10.12.2008р. №0001742307/3 в супереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані а тому підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.12.2008р. №0001742307/3 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визначення суми податкового зобов'язання ДП МО України "Центральний проектний інститут" за платежем: податок на додану вартість та застосування штрафних санкцій в сумі 52035,00грн.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кишинський М.І.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –11.11.2009 р.