Рішення № 98685774, 19.07.2021, Свалявський районний суд Закарпатської області

Справа № 306/1790/20

Провадження № 2/306/181/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Тхір О.А.,

з участю секретаря судового засідання – Станкович Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», в інтересах якого діє представник Ляр Дмитро Юрійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» (яке є правонаступником ПАТ КБ "ПриватБанк") Ляр Д.Ю. звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 18.08.2009 року у розмірі 14455,79 грн. та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 18.08.2009 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, та взяла на себе зобов`язання сплатити відсотки за користування кредитом, сплатити пеню та штрафи в разі прострочення виконання взятих на себе зобов`язань, що встановлені в Умовах та Правилах надання банківських послуг. Зауважує, що банк свої умови за кредитним договором виконав повністю.

Стверджує, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 станом на 27.10.2020 року утворилась заборгованість в розмірі 14455,79 грн., яка складається з наступного: 14455,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14455,79 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту. Позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

У дане судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому одночасно з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач у судове засідання будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, не з`явилася, 02.03.2021 року подала суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечила повністю, оскільки вважає, що рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку є неправомірними. Вказує, що банк зобов`язаний був повідомити позичальника про відповідні зміни відсоткової ставки по кредиту, однак не здійснив цього, а тому умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, зміна фіксованої процентної ставки була здійснена банком без її згоди. Стверджує, що посилання банку в позовній заяві на те, що виписка по картковому рахунку, згідно із якою відповідач після отримання карти неодноразово здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, й часткового погашення заборгованість по кредиту, підтверджує згоду з умовами кредитування є необґрунтованими, не містить відомостей про факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 14455,79 грн., стверджує про безпідставне зарахування внесених нею коштів на погашення заборгованості за відсотками, оскільки банк такі нараховував неправомірно, без узгодження збільшеної відсоткової ставки. А тому просила відмовити у задоволенні позову.

26.03.2021 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив відповідача, згідно з яким вказував на укладення договору між сторонами, відповідач підписала анкету-заяву цим самим підтвердила, що ознайомилась з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами кредитування, просив заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі.

За викладених обставин, суд провів розгляд справи на підставі наявних в ній доказів відповідно до ст. ст. 198, 223 ЦПК України, без участі сторін, в порядку, передбаченому ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достатності, виходячи зі внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, зважаючи на позицію сторін у справі, висловлену в письмових заявах, відзиві, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч.1 ст.634 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із положень ст. 1055 ЦК України слідує, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ч.1ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні.

Із доданих до позовної заяви доказів встановлено, що 04.09.2009 року, ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала заяву б/н від 04.09.2009 року, та довідку про умови кредитування, хоча позивач посилається на договір б/н від 18.08.2009 року, та зауважує, що саме з 18.08.2009 року виникли кредитні правовідносини між сторонами та відповідачу відкрито рахунок та видано кредитну картку зі стартом саме 18.08.2009, тобто, набагато раніше, ніж позивач звернулась з відповідною заявою та підписала відповідні умови кредитування за карткою «Універсальна» . Відповідно до виявленого бажання, відповідачці 04.09.2009 року встановлено початковий кредитний ліміт в розмірі 500,00 гривень, згідно з умовами підписаної анкети-заяви відповідачем 04.09.2009 У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 1400,00 гривень, в подальшому кредитний ліміт збільшувався неодноразово, зокрема, 26.06.2011 до 3800 грн, та 08.11.2012 зменшено до суми 3700 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку, без дати без підпису та зазначення хто її сформував, разом з цим ці ж обставини підтверджуються випискою по картковому рахунку відповідача, де наявні відомості і про збільшення кредитного ліміту 26.06.2011 року на картковому рахунку НОМЕР_1 , та про зменшення кредитного ліміту до суми 3700 грн. 08.11.2012 на цьому ж картковому рахунку. Разом з цим з наданої виписки про рух коштів по особовому рахунку ОСОБА_1 встановлено, що по зазначеній карті відбувався рух коштів до 01.10.2020 року, відомості про зміну кредитного ліміту чи збільшення його після 08.11.2012 відсутні, як і по інших картках, які за твердженням банку видані ОСОБА_1 на виконання умов укладеного банку, тобто у виписці по особовому рахунку про рух коштів наявні відомості про збільшення кредитного ліміту до 3800 грн та в подальшому зменшення до 3700 грн. Однак, у довідці без номера і без дати про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ОСОБА_3 ( договір б/н), зазначено про наступні зміни кредитного ліміту 23.05.2017 року – збільшено до 16000 грн, та в подальшому неодноразову зміну в сторону зменшення, однак у виписці про рух коштів такі відомості відсутні.

Крім того, з розрахунків заборгованості ОСОБА_1 , наданих банком: станом на 31.05.2015 (період 04.09.2009 -31.05.2015) заборгованість складала 3791,45 грн (з яких 3685,99 грн., 105,6 грн – заборгованість за процентами), станом на 30.09.2019 (період 01.06.2015 – 30.09.2019) заборгованість складала 16046 за тілом кредиту та 1091,62 грн. за нарахованими відсотками, станом на 27.10.2020 (період 01.10.2019 -27.10.2020 ) заборгованість відповідача складає 14455,79 грн (з якої 0,00 грн – за тілом кредиту та 14455,79 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту)

У анкеті-заяві ОСОБА_1 вказано, що кредитний ліміт картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», становить 500 грн, базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору становить 2,5 % на місяць із розрахунку 360 днів у році., матеріалами справи доведено збільшення кредитного ліміту до 3800 грн, інші суми, що зараховувались до тіла кредиту є завуальованими відсотками та пенею, що вбачається з виписки про рух коштів за договором ОСОБА_1 .

Разом з цим як з розрахунків заборгованості так і з виписки по рахунку встановлено, що банком відповідно до умов договору нараховувались відсотки за користування кредитом в обумовленому розмірі до 29.08.2014 року, та зараховувались кошти на погашення заборгованості з врахуванням і зазначених обумовлених відсотків (30% річних що дорівнює 2,5 % на місяць). Однак, з 01.09.2014 року, всупереч узгодженої процентної ставки, банком зараховувались внесені відповідачем кошти на погашення заборгованості в тому числі і відсотків, нарахованих у розмірі 34,80 % річних, з 08.12.2015 за ставкою 2,9 % на місяць, з 20.07.2016 – 3,6 % на місяць, а з 01.10.2019 року всупереч умов договору банком зараховувались кошти і розраховано заборгованість відповідача одночасно за трьома відсотковими ставками на різні суми заборгованості 3,6 % (процентна ставка), 7,2 % (процентна ставка при порушенні умов кредитування, місяць) 86,40 % (процентна ставка на прострочений кредит, річна) . Однак, не додано належних і допустимих доказів, які б свідчили про такі домовленості між сторонами, або про те що такі умови під підпис доведено відповідачу. Тому суд погоджується із запереченнями відповідача в частині позовних вимог щодо неправомірного розрахунку заборгованості та нарахування відсотків в не обумовленому розмірі. Отже, такі розрахунки заборгованості та зарахування коштів на погашення неправомірно розрахованої заборгованості здійснювались банком протиправно та всупереч умов договору.

Позивач та його представник, будучи зобов`язаними довести всі обставини на які вони посилаються, не надали суду розрахунок заборгованості, який би відповідав умовам кредитного договору, та умовам кредитування за кредитною карткою «Універсальна 55 днів пільгового періоду», з якими ознайомлено та погодилась відповідач.

Згідно з довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», банком було видано кредитну карту MasterCard Mass (відновлювальна кредитна лінія) з пільговим періодом - до 55 днів зі строком внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, базова відсоткова ставка, в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році) 2,5%. Розмір щомісячних платежів - 7 % від заборгованості, проте не менш 50 грн. та не більше залишку заборгованості.

Посилаючись на те, що Заява, в сукупності з тарифами, а також умовами та правилами надання банківських послуг складають умови кредитного договору, який відповідач не виконує, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла станом на 27.10.2020 року, в сумі 14455,79 грн., з яких згідно з розрахунком станом на 27.10.2020 наявна лише заборгованість у розмірі - 14455,79 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, в той час як заборгованість за тілом кредиту зазначено 0, 00 грн, - не існує.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник, яку банк визначив у розмірі 0,00 грн), стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Посилання представника позивача на те, що заборгованість по тілу кредиту становить 14455,79 коп. спростовується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку, з яких вбачається, що позивачем до тіла кредиту протиправним протягом строку користування карткою включено пеню за прострочку, відсотки користування кредитним лімітом, та банк самостійно в односторонньому порядку здійснював автоматичне списання коштів з рахунку відповідача на погашення відсотків в не обумовленому сторонами розмірі та необумовлені платежі, та таким чином збільшував заборгованість за тілом (простроченим тілом кредиту)

Представник позивача в позовній заяві та відзиві на відзив посилається на укладення договору на умовах, зазначених у позові та в розрахунках банку, при цьому, зауважує, що відповідач своєчасно та в установленому порядку повідомлена про зміну умов кредитування. Зміну кредитного ліміту, отримала кредитну картку особисто, та на підтвердження вказаних обставин надає Витяг з умов та правил надання банківських послуг (які викладені російською мовою та відсутній переклад такого документу українською мовою), які не містять підпису відповідача про ознайомлення з такими, разом з цим додано відомості про внесення змін в договірну базу по платіжних картах, договірну базу по споживчому кредитуванню і в депозитні договори (наказ шаблон №906 с-169 від 23.082006), російською мовою без перекладу на українську мову, та датовані 2006 роком – до укладення кредитного договору (підписання анкети-заяви відповідачем) без підпису відповідача про ознайомлення з такими, та відомості про важливі зміни в процедурі оформлення і тарифах по кредитних картках в ПриватБанк і А-Банк (наказ шаблон № 906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014, відмінений 05.02.2015), російською мовою без перекладу на українську мову, та без підпису відповідача про ознайомлення з такими. Разом з чим відповідач заперечує існування кредитних правовідносин на умовах, зазначених в розрахунках банком.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов було ознайомлено відповідача, який (за твердженням позивача) при цьому погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядку нарахування.

Крім того, і роздруківка із сайту позивача належним доказом такого бути не може, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані змінені відповідачу Умови та правила банківських послуг, та прийняття змінених умов кредитування, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, без надання суду підписаного сторонами договору (або умов і правил, тарифів, що містять підпис про ознайомлення з такими відповідача), в якому досягнуто домовленостей сторонами про його істотні умови: відсоткову ставку, строк дії, тощо, не можливо перевірити обґрунтованість наданих банком розрахунків

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані, не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка, в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих позивачем документів до суду неможливо однозначно встановити обставини, на які він посилається, розрахунки заборгованості суперечливі, не відповідають умовам, з якими погодилась відповідач, підписуючи анкету-заяву та довідку про умови кредитування.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, Банк має право на стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 фактично отриманої суми кредитних коштів, які в добровільному порядку банку не повернуті, та відсотки штрафи і пеню в обумовленому в анкеті-заяві та довідці про умови кредитування розмірі. Однак, банк належного розрахунку заборгованості відсотків, пені та штрафів, у розмірі узгодженому сторонами не надав.

Тому суд, вирішуючи питання про наявність заборгованості бере до уваги належний і допустимий доказ – виписку з карткового рахунку про рух коштів ОСОБА_1 , з 29.08.2014 року. З 04.09.2009 року до 29.08.2014 року банком правомірно розраховано заборгованість відповідача з врахуванням узгодженої відсоткової ставки (2,5% на місяць = 30% річних) згідно з розрахунком заборгованості станом на 29.08.2014 року за відповідачем рахується заборгованість за наданим кредитом у розмірі 3540,02 грн, та 69,93 грн –прострочена заборгованість за кредитом (тілом кредиту), загальний залишок заборгованості за відсотками176,90 грн., тобто загальний розмір заборгованості станом на 29.08.2014 року становив 3786,85 грн., та така доведена матеріалами справи.

Згідно з випискою з карткового рахунку з 30.08.2014 року до 01.10.2020 банком в суму заборгованості неправомірно включено суму відсотків у розмірі 24636,21 грн за відсотковою ставкою, неузгодженою сторонами відповідачем використано, та кошти внесені відповідачем у сумі 24636,21 грн зараховано на погашення такої заборгованості неправомірно.

Так як банк просить стягнути лише заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 14455,79 грн (величина, що не узгоджувалась сторонами при укладенні договору), а відповідачем фактично винесено після 29.08.2014 року суму 24636,21 грн (яку банко зараховано на погашення відсотків нарахованих поза межами укладеного договору), що є значно більше, ніж просить стягнути банк, та і разом з цим покриває доведену суму заборгованості за тілом кредиту і відсотках, нарахованих до 29.08.2014 року у сумі 3786,85 грн. , тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним правомірно нараховано заборгованість за договором від 18.08.2009 (умов якого суду не надано), адже, за випискою по рахунку про рух коштів, встановлено, що внесені кошти у сумі 24636,21 грн зараховувались неправомірно на погашення підвищених відсотків, не обумовлених в договорі.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин наявності договірних правовідносин та укладення кредитного договору від 18.08.2009, на який посилається у позові чи іншого, на зазначених позивачем умовах (підвищених відсотків) з ОСОБА_1 позивачем не надано, розрахунків заборгованості, які б відповідали умовам узгодженим сторонами (при підписанні анкети-заяви 04.09.2009) суду теж не надано.

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас положеннями частин 1,4ст.12,частин 1-3ст.13ЦПК України регламентовано, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із учиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. За загальним правилом суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи, збирання доказів не є обов`язком суду та учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, в задоволенні заявлених вимог слід відмовити.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 551, 1050, 1054 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», в інтересах якого діє представник Ляр Дмитро Юрійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Відомості про учасників справи:

Найменування позивача: Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», адреса 49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570.

Ім`я відповідача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Свалявського районного суду

Закарпатської області О.А.Тхір

19.07.2021 року

Рішення в повному обсязі складено та підписано 26.07.2021 року.