Рішення № 98685373, 30.07.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5911/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С. , розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», в якому просило в рахунок погашення заборгованості у розмірі 133333,88 грн за кредитним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008 року, що був укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , яка складається із загальної суми боргу за кредитним договором 104274,66 грн, суми збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції 19666,22 грн, три проценти річних від простроченої суми 9393,00 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки – жилий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 67,00 кв.м. та житловою площею 50,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та жилий будинок з надвірними будівлям, загальною площею 149,5 кв.м. та житловою площею 50,30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (адреса: 04112, м. Київ, вул Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, поверх 6, оф. 32, Код ЄДРПОУ: 38750239 п/р IBAN НОМЕР_1 в AT «Альфа Банк»; МФО: 300346) право продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження зa початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підстави оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження». З метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням передати предмет іпотеки в управління TOB «ФК «Довіра та Гарантія» на період до моменту його продажу в порядку ст. 41 Закону України «Про іпотеку», для чого: вилучити у ОСОБА_1 та передати TOB «ФК «Довіра та Гарантія» вищезазначений предмет іпотеки протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили; надати право TOB «ФК «Довіра та Гарантія» отримувати в усіх установах, підприємствах, організаціях (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, житлово-комунальних органах, в органам газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв`язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях), а також Державній реєстраційній службі, органах нотаріату будь-яких документів (оригіналів, їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок), необхідних для управління майном, укладення будь-яких договорів, у тому числі, але не виключно: договорів найму, оренди, суборенди, договорів на постачання комунальних послуг, забезпечення нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв`язком, договорів, пов`язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані вищевказаного предмета іпотеки; надати право TOB «ФК «Довіра та Гарантія» на укладення у- відповідності до вимог чинного законодавства усіх необхідних договорів, у тому числі, але не виключно: договорів найму, оренди, суборенди, договорів на постачання комунальних послуг, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв`язком, договорів, пов`язаних з експлуатацію, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані вказаного предмета іпотеки з правом TOB «ФК «Довіра та Гарантія» діяти без довіреності, підписання документів на умовах, які будуть визначені на розсуд TOB «ФК «Довіра та Гарантія», реалізацію інших прав, необхідних для управління майном; надати право TOB «ФК «Довіра та Гарантія» на отримання, доходів від управління предметом іпотеки, якими є доходи, що будуть отримані TOB «ФК «Довіра та Гарантія» за договорами, за якими він є стороною - управителем, а у випадках укладення договорів оренди - доходи у вигляді орендної плати, що отримані від передачі в оренду предмета іпотеки третім особам; надати право TOB «ФК «Довіра та Гарантія» на спрямування отриманих як управителем доходів, за вирахуванням зроблених витрат TOB «ФК «Довіра та Гарантія» у зв`язку з управлінням майном, у тому числі, пов`язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета іпотеки, податків, інших обов`язкових платежів, на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед TOB «ФК «Довіра та Гарантія». Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що 28 січня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/07-169/42, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 97200,00 грн. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 28 січня 2008 року між позичальником та банком було укладено Іпотечний договір № 014/07-169/42, посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області Ізмайловою В.Б. за реєстр. № 251, відповідно до якого предметом Іпотеки є жилий будинок з надвірними будівлям, загальною площею 67,00 кв.м. та житловою площею 50.50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та нежить іпотекодавцю на праві приватної власності, вартість предмета іпотеки становить 46889,00 грн; та жилий будинок з надвірними будівлям, загальною площею 149.5 кв.м. та житловою площею 50.30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності, вартість предмета іпотеки становить 74731,00 грн. Відповідно до п. 1.2.1 та 1.2.2 Договору іпотеки, загальна сума вартості предмета іпотеки становить 121620,00 грн.

Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, проте всупереч кредитного договору відповідач не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам.

Позивач є правонаступником первісного кредитора.

Зважаючи на те, що розмір щомісячного платежу на погашення заборгованості дорівнював 1393,84 грн, останній платіж - 1130,50 грн, позивач нарахував заборгованість відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України – у період з 28.11.2016 по 28.01.2023 в розмірі 104274,66 грн; інфляційне збільшення заборгованості в розмірі 19666,22 грн, три проценти річних від простроченої суми 9393,00 грн, а всього в розмірі 133333,88 гр.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2021 року у справі відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не надала.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 28 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/07-169-42, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит на купівлю будинків у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 97200,00 грн зі строком повернення до 28.01.2023, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 15,5 % річних.

Згідно із п. 1.3 кредитного договору погашення кредиту здійснюється позичальником шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів протягом всього строку дії цього договору згідно Графіку погашення кредиту та інших платежів. За рахунок кожного рівного платежу здійснюється погашення щомісячних процентів за користування кредитом та погашення частини кредиту. Рівний платіж розраховується таким чином, щоб всі щомісячні платежі були рівними на весь період дії договору.

Сторони домовились, що процентна ставка за користування кредитом може збільшитися на 5 відсотків річних від ставки, вказаної в п. 1.4 договору, при настанні таки умов, зокрема, як несвоєчасне надання кредитору договору (полісу) страхування застави/іпотеки та/або життя (або страхування від нещасного випадку) позичальника та документів, що підтверджують повну сплату страхового платежу (якщо страхування передбачено умовами п. 4.1 договору), невиконання позичальником зобов`язань, передбачених розділом 5 цього договору (п.1.6).

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти призначені для використання на купівлю будинків /та на сплату додаткового проценту кредитору за цим договором/. Забезпеченням зобов`язань позичальника за цим договором є будинки за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 .

Згідно із п. 3.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що сторони встановлюють, що нарахування процентів по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються кредитором щомісяця на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

У відповідності з чинним законодавством, позичальник здійснює погашення заборгованості за Договором в наступному порядку: нарахована пеня/штраф, комісії за обслуговування кредиту, заборгованості за процентами, заборгованість за кредитом. З підписанням цього договору сторони домовилися, що у випадках порушення позичальником будь-яких умов договору, кредитор має право самостійно визначити інший порядок (черговість) погашення заборгованості позичальника перед кредитором (п.3.4).

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору позичальник, зокрема зобов`язаний: щомісячно до 28 числа кожного місяця, починаючи з місяця поточного з місяця отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно з Графіком та остаточне погашення отриманого кредиту до 28 січня 2023 року включно на рахунок, зазначений в п. 4.1 цього договору; щомісячно до 28 числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів у попередньому місяці згідно з Графіком на відповідний рахунок банку.

Пунктом 5.5 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, достроково здійснити повернення кредиту, процентів та інших платежів, що визначені договором.

Кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадку невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту та в інших випадках, передбачених цим договором. Таке дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 календарних дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового повернення. У випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за договором, у т.ч. у випадку невиконання позичальником зобов`язань з дострокового погашення заборгованості відповідно до умов договору, кредитор має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника за власним вибором звернути стягнення на предмет іпотеки/застави будь-яким способом, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріусу, або одержати відшкодування з майна позичальника, або звернутися до поручителів/майнових поручителів, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов відповідних договорів, що забезпечують зобов`язання позичальника за договором (п.6.5).

Відповідно до п.8.6 кредитного договору з укладенням договору позичальник надав згоду на те, що кредитор має право повністю або частково передати (відступити) свої права та зобов`язання по цьому договору, а також за договорами, пов`язаними із забезпеченням виконання зобов`язань за цим договором, третій особі без додаткового отримання згоди позичальника.

За порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки (п.10.1).

Пунктом 12.7 кредитного договору передбачено, що всі інші відносини сторін, не передбачені договором, регулюються чинним законодавством України. До всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цього Договору, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки (ст. 257, 259 ЦК України).

08 квітня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 014/07-169/42 до кредитного договору № 014/07-169/42 від 08 січня 2008 року.

Сторонами кредитного договору погоджено графік погашення заборгованості за кредитом та відсоткам.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що позичальник має право здійснювати часткове дострокове погашення кредиту з припиненням кредитних канікул за умови подання до кредитора відповідної заяви та укладення додаткової угод до кредитного договору про припинення кредитних канікул та внесення змін до графіка погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором. У разі порушення позичальником зазначеного порядку кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником в повному обсязі у порядку, передбаченому пунктом 6.5 кредитного договору.

Графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту викладено в новій редакції в Додатках № 1, 2 до цієї додаткової угоди, які є невід`ємною частиною додаткової угоди (п.3).

За рахунок щомісячного платежу в розмірі 1442,14 грн відповідно до графіку підлягають погашенню заборгованість за тілом кредиту та проценти за користування кредитними коштами.

28 січня 2008 року в забезпечення виконання грошових зобов`язань між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № 014/07-169/42.

Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки, відповідач передав в іпотеку наступне нерухоме майно:

1. Жилий будинок з надвірними будівлям АДРЕСА_2 на земельній ділянці Костянтинівської міської ради. На земельній ділянці розташовано: житловий будинок шлакобетонний літ. А-1, загальною площею 67,00 кв.м., житловою площею 50,50 кв.м., гараж з цегли літ. Б, вбиральня з цегли лит.Д, водопровід металевий лит.Г, огорожа з дерева лит № 1-2, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського МНО Ізмайловою В.Б. 28 січня 2008 року за реєстром № 250, зареєстрованим в державному реєстрі правочинів, номер правочину 2655624, реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на не рухоме майно 19724606. Заставна вартість будинку становить 46889,00 грн;

2. Жилий будинок з надвірними будівлям АДРЕСА_2 на земельній ділянці Костянтинівської міської ради. На земельній ділянці розташовано: житловий будинок з гіпсоблоку, обкладений цеглою літ. А-1, загальною площею 149,5 кв.м., житловою площею 50,30 кв.м., погріб з цегли літ.Б, огорожа з дерева лит №, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського МНО Ізмайловою В.Б. 28 січня 2008 року за реєстром № 249, зареєстрованим в державному реєстрі правочинів, номер правочину 2655464, реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на не рухоме майно 19729516. Заставна вартість будинку становить 74731,00 грн.

Відповідно до п. 3.1.4. договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання зобов`язань з цим договором або кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі забезпечені іпотекою зобов`язання та вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, зазначені п.1.2 цього договору.

Пунктом 5.1 зазначеного вище договору іпотеки передбачено, що у разі повного або часткового порушення будь-якого з умов основного зобов`язання або умов цього договору іпотекодержатель надсилає позичальнику/ іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.5.4 договору іпотеки № 014/07-169/42 від 28 січня 2008 року сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися: - за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаруса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку» (п.5.5.1 договору); згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя згідно зі ст.37 Закону України «Про іпотеку» (п.5.5.1 договору).

Підпунктом 5.5.1 договору іпотеки передбачено, що відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є змішаним договором, який одночасно містить умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя та, зокрема, згідно з підпунктом 5.5.1.2 надає іпотекодержателю право на власний розсуд задовольнити свої вимоги шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, що буде встановлена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності. Для реалізації іпотекодержателем права звернути стягнення на предмет іпотеки вказаним способом, іпотекодавець керуючись ст.ст. 237-239 ЦК України, доручає іпотекодержателю отримати витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо предмета іпотеки, а також представляти інтереси іпотекодавця з питань, пов`язаних із предметом іпотеки, підписувати відповідні заяви та запити, отримувати будь-які документи відносно предмета іпотеки на підставі цього договору без отримання будь-якої окремої довіреності.

На виконання вимог ч. 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства», найменування Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».

Між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» 17 червня 2016 року було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/21 та 21 червня 2016 року Додаткову угоду № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 141/21 від 17.06.2016 року, відповідно до умов яких ПАТ «Вектор Банк» набуло статусу нового кредитору та отримало право грошової вимоги за кредитним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вищезазначеного Договору про відступлення прав вимоги № 141/21 від 17.06.2016 року, укладеного між первісним кредитором та новим кредитором, первісний кредитор передав, а новий прийняв на умовах, визначених Договором, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/07-169/42 від 28.01.2008 року із загальною сумою заборгованості 191309,43 грн, з яких сума основного боргу за кредитом – 82648,16 грн, сума заборгованості за відсотками – 29220,65 грн, сума пені – 79440,62 грн.

Крім того, 22 червня 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» уклали Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до умов якого право вимоги за Іпотечним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , перейшло до ПАТ «Вектор Банк».

17 червня 2016 року ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уклали Договір відступлення права вимоги № 265/ФК-16 та 21 червня 2016 року Додаткову угоду № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 265/ФК-16 від 17.06.2016 року, відповідно до умов яких ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло статусу нового кредитору та отримало право грошової вимоги за вищезазначеним кредитним договором.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вищезазначеного Договору про відступлення прав вимоги № 265/ФК-16 від 17.06.2016 року, укладеного між первісним кредитором та новим кредитором, первісний кредитор передав, а новий прийняв на умовах, визначених Договором, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/07-169/42 від 28.01.2008 року із загальною сумою заборгованості 191309,43 грн, з яких сума основного боргу за кредитом – 82648,16 грн, сума заборгованості за відсотками – 29220,65 грн, сума пені – 79440,62 грн.

22 червня 2016 року ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уклали Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право вимоги за Іпотечним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до вимог статті 1048 ЦК України.

За змістом положень ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В порушення умов кредитного договору, ст.ст.509,526,1054 ЦК України відповідач кредитні зобов`язання за договором належним чином не виконує, останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено нею 30 квітня 2014 року в розмірі 349,53 грн та в рахунок погашення процентів в розмірі 450,47 грн, у зв`язку з чим станом на 22.06.2016 позивачем нарахована заборгованість в розмірі 191309,43 грн, яка складається з:

- 82648,16 грн – заборгованість за тілом кредиту,

- 29220,65 грн – заборгованість за процентами,

- 79440,62 грн – пеня.

З врахуванням загального строку позовної давності за період з 28.11.2016 по 28.01.2023 позивачем розрахована сума заборгованості за кредитом, яку він просить стягнути з відповідача, в розмірі 104274,66 грн, виходячи з того, що розмір щомісячного платежу на погашення заборгованості дорівнював 1393,84 грн, останній платіж - 1130,50 грн, (74 платежі * 1394,84 + 1130,50 = 104274,66).

На вказану суму позивачем нараховано три проценти річних за період з 24.12.2017 по 24.12.2020 в розмірі 9393,00 грн та інфляційне збільшення заборгованості за період з січня 2018 року по грудень 2020 року в розмірі 19666,22 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2020 року у цивільній справі 233/7759/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: жилий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 67,00 кв.м. та житловою площею 50,50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та жилий будинок з надвірними будівлям, загальною площею 149,5 кв.м. та житловою площею 50,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною встановленою за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, але не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/07-169/42 від 28 січня 2008 року, що був укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , у розмірі 191309,43 грн відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним рішенням суду було встановлено, що з виписки по рахунку відповідача, наданого позивачем, вбачається, що останнє погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором відбулось 30.04.2014 р. Розрахунок заборгованості здійснений позивачем станом на 22 червня 2016 року, а до суду із позовом позивач звернувся 08 листопада 2019 року, що підтверджується поштовим штампом на конверті. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту станом на 28 жовтня 2016 року, а також заборгованості за процентами та пені, що були нараховані станом на 22 червня 2016 року, пред`явлені позивачем поза межами строку позовної давності. А отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Разом з тим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, що складається із прострочених чергових платежів за період з 28.11.2016 року по 28.10.2019 року та суми тіла кредиту, що підлягає достроковому поверненню, в загальному розмірі 68523,06 грн є обґрунтованими. Крім того, вказаним рішенням суду було встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 16.04.2014 р. по 22.06.2016 р. в загальному розмірі 78992,79 грн (79565,28 – 572,49) є необґрунтованими.

Оскільки рішенням суду, що набрало законної сили, у цивільній справі, в якій брали участь ті самі особи, були встановлені обставини щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд дійшов висновку про те, що вказані обставини не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

Посилання позивача на те, що до суми заборгованості мають бути включені проценти, нарахування яких має здійснюватися до 28.01.2023, та які входять у фіксований щомісячний платіж в розмірі 1393,84 гр, сплата якого встановлена відповідно до графіку, є необґрунтованими з таких підстав.

Оскільки судом встановлено, що 08 листопада 2019 року позивач вже звертався із позовом до відповідача у цивільній справі 233/7759/19 з вимогами про стягнення вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про те, що нарахування процентів за користування кредитними коштами після спливу вказаного строку припиняється, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем здійснено розрахунок інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 19666,22 грн та трьох процентів річних в розмірі 9393,00 грн за період з січня 2018 року по грудень 2020 року на суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 104274,66 грн, в яку увійшли 75 щомісячних платежів за період з 28.11.2016 по 28.01.2023.

Проте вказаний розрахунок є необґрунтованим, оскільки судом встановлено, що кредитним договором були передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, а отже у зв`язку з неналежним виконанням позичальником цих зобов`язань вони набували статус прострочених з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Крім того, заборгованість за кредитом в сукупному розмірі 104274,66 грн включає окрім заборгованості за тілом кредиту також заборгованість за процентами, яка судом визнана такою, що нарахована безпідставно з причин, що наведені вище.

Саме лише посилання позивача на наявність в нього права отримувати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за відсутності обґрунтованого розрахунку розміру його майнових вимог не може бути самостійною підставою для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Своєю чергою позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, що передбачено п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

А отже, встановлення судом обставин, що призвели до необґрунтованості розрахунку сум, що стягуються, які мають системний характер, позбавляє суд можливості самостійно внести корегування в такий розрахунок та захистити право позивача на отримання суми боргу в розрізі кожного наступного простроченого платежу з січня 2018 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, яке було порушене відповідачем.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 19666,22 грн та трьох процентів річних в розмірі 9393,00 грн є необґрунтованими, а отже в цій частині у задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що є обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в загальному розмірі 68523,06 грн, що складається із прострочених чергових платежів за період з 28.11.2016 року по 28.10.2019 року та суми тіла кредиту, що підлягає достроковому поверненню.

Водночас позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту станом на 28 жовтня 2016 року, заборгованості за процентами, що були нараховані станом на 22 червня 2016 року, заборгованості за процентами, які мали би бути нарахованими станом на 28.01.2023, а також в частині стягнення інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 19666,22 грн та трьох процентів річних в розмірі 9393,00 грн, а всього в розмірі 64810,82 (133333,88 – 68523,06 = 64810,82) задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Оскільки судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконує умови кредитного договору, забезпеченого заставою, суд дійшов висновку про можливість звернення стягнення в рахунок погашення вказаної заборгованості на предмет застави на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. ч. 1 -2 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» за кредитним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 68523,06 грн, на предмет іпотеки – жилий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 67,00 кв.м та житловою площею 50,50 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на земельній ділянці Костянтинівської міської ради, та жилий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 149,5 кв.м та житловою площею 50,30 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на земельній ділянці Костянтинівської міської ради, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах зa початковою ціною при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Статтею 34 ЗУ «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Згідно з ч. 4 ст. 109 ЖК України виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Оскільки предметом данного позову не були позовні вимоги про виселення всіх мешканців з житлового будинку, який є предметом іпотеки, водночас судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою відділу реєстрації Костянтинівської міської ради від 13.01.2021 за вих. № 84/09, а факт проживання інших осіб у спірних житлових приміщеннях не було предметом розгляду, своєю чергою позовні вимоги про вилучення предмета іпотеки та передання його в управління TOB «ФК «Довіра та Гарантія» за своєю суттю є вимогою зобов`язати ОСОБА_1 самостійно покинути житлове приміщення та виселити всіх інших мешканців з житлового будинку без надання їм іншого житлового приміщення, суд дійшов висновку про те, що за таких обставин позовні вимоги TOB «ФК «Довіра та Гарантія» про вилучення предмета іпотеки та передання його в управління стягувачу не підлягають задоволенню.

Крім того, зважаючи на відсутність відповідних позовних вимог про виселення осіб з житлового приміщення, а також, враховуючи те, що заставна вартість предмета іпотеки, вказана в договорі іпотеки, значно перевищує розмір заборгованості, в рахунок якої судом вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки, який складається з двох житлових будинків, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про вилучення та передання одразу двох житлових будинків стягувачу в управління з правом укладати будь-які договори щодо них, в тому числі договір оренди, є непропорційним втручанням у право відповідача та його членів сім`ї на житло, гарантоване статтею 47 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

А отже, в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1080,00 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 265, 268, 273, 279, 354-355, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,–

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовольнити частково.

Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» за кредитним договором № 014/07-169/42 від 28.01.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 68523 (шістдесяти восьми тисяч п`ятисот двадцяти трьох) гривень 06 копійок, на предмет іпотеки – жилий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 67,00 кв.м та житловою площею 50,50 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на земельній ділянці Костянтинівської міської ради, та жилий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 149,5 кв.м та житловою площею 50,30 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на земельній ділянці Костянтинівської міської ради, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах зa початковою ціною при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволені іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» судовий збір в розмірі 1080 (однієї тисячі вісімдесяти) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, ЄДРПОУ 38750239; відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя