Ухвала суду № 98685320, 27.07.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

263/12845/20

1-кп/264/246/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021 колегія суддів Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., суддів Пустовойт Т.В., Іванченко А.М., за участю секретаря судового засідання Ситнік О.С., прокурора Севальникова Д.В., захисника Строгого В.Ф., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.1 ст.309, ч.3 ст.358, ч.5 ст.27, ст.290 КК України, зокрема, питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу,

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні судом було поставлене питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.1 ст.309, ч.3 ст.358, ч.5 ст.27, ст.290 КК України, оскільки строк дії попереднього судового рішення спливає 30 липня 2021 року.

Прокурор вважав доцільним продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого, оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України, які були підставою обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, а саме обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість скоєного злочину та можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від суду, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може здійснювати незаконний вплив на свідків та потерпілих, які ще не допитані. Застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 неможливе.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Строгий В.І. заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник зазначив, що з огляду на очевидну недопустимість доказів, ОСОБА_1 має бути негайно звяльнений з-під варти.

Суд, вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачується у скоєні, зокрема, особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст.177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою обрання запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні, зокрема, особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років або довічне позбавлення волі, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення та таких доказів, які б це спростовували, суду не надано.

Крім того, суд вважає, що заявлені на досудовому слідстві ризики не зменшилися, так як при наявності обґрунтованої підозри у скоєні інкримінованих кримінальних правопорушень та тяжкості покарання, яке може загрожувати ОСОБА_1 , обвинувачений може переховуватися від суду. Наявність у ОСОБА_1 громадянств Республіки Греція та Російської Федерації, а також його перебування у розшуку протягом тривалого часу під час досудового слідства і проживання його родини за межами України переконує суд в існуванні ризику втечі обвинуваченого та даний ризик в судовому засіданні не спростовано.

Крім того, ОСОБА_1 може впливати на свідків та потерпілих в цьому провадженні, які ще не допитані судом.

Таким чином, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ще на 60 днів. В даному випадку обмеження його права на свободу є виправданим і необхідним, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час розгляду справи судом та виключити ризики, пов`язані із звільненням його з-під варти.

Щодо клопотання захисника про звільнення ОСОБА_1 з-під варти з огляду на очевидну недопустимість доказів, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Враховуючи, що процес вивчення доказів судом триває, дане клопотання є передчасним та не може бути покладено в основу вирішення питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 24 вересня 2021 року включно.

В задоволенні клопотання захисника Строгого В.Ф. про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти – відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя : Ю. О. Матвєєва

Суддя: Т.В. Пустовойт

Суддя: А.М. Іванченко