Рішення № 98683215, 29.07.2021, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/314/21

Номер провадження2/701/193/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого – судді - І. Д. Калієвського

за участю секретаря - Н.В. Філіпчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача: адвоката Наталушко Аліни Олегівни до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк», третьої особи: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни та третьої особи: Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган Оксани Василівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача та третіх осіб про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

На підставу своїх вимог спирається на те, що в березні місяці 2021 року позивачу стало відомо, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває ВП№61509192 відкрите на підставі виконавчого напису №1555 від 09.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на нерухоме майно житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На запит направлений 01.03.2021 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було отримано копію виконавчого напису №1555 від 09.10.2018 року. Зі змісту даного виконавчого напису вбачається, що нотаріусом запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно житловий будинок, який був переданий в іпотеку АТ КБ «Приват банк» на підставі договору іпотеки №СSMWGA0000000004, посвідчений 18.02.2008 року приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Старосвітською О.Г., за реєстраційним №632 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, задоволити вимоги АТ КБ «Приват банк» у розмірі: заборгованість за кредитом 46 885 грн. 83 коп.; заборгованість за відсотками 29 311 грн. 55 коп.; комісія 486 грн. 35 коп.; пеня 103 475 грн. 85 коп.; штраф - 9 007 грн. 98 коп. Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису 3500 грн. 00 коп., всього 192 667 грн. 56 коп.

Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса №1555 від 09.20.2018 року вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства, а тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.

В обгрунтування своєї позиції позивач зазначає, що уповноваженими особами АТ КБ «Приват банк» було введено в оману приватного нотаріуса Бондар І.М., та подано для вчинення виконавчого напису завідомо неправдиві відомості. Відповідно до рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02.02.2015 року у справі №701/1305/14-ц визнано недійсним договір іпотеки, укладений 18 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приват банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Старосвітською О.Г., за реєстраційним №632, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення у встановленому законом порядку вступило в законну силу. АТ КБ «Приват банк» був стороною по справі та йому достовірно відомо про вказане рішення суду. Більш того станом на день посвідчення виконавчого напису - 09.10.2018 року заборгованість перед АТ КБ «Приват банк» не була безспірною, про що також добре відомо представникам АТ КБ «Приват банк» оскільки в провадженні Верховного суду перебувала справа №701/1174/16-ц предметом якої було стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яку останній повністю не визнавав. Більш того, Ухвалою Верховного суду від 16.02.2018 року у справі №701/1174/16-ц зупинено виконання рішення Маньківського районного суду Черкаської області в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват банк» 89988,58 грн., заборгованості за кредитним договором №СSMWGA0000000004 від 18 лютого 2008 року до закінчення касаційного розгляду справи. Остаточне рішення по вказаній справі у формі Ухвали Верховного суду було прийняте 11.06.2020 року, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 9 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банк «Приват банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. Наразі в провадженні державного виконавця Вельган О.В., відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало ще одне виконавче провадження №64294833, відкрите на підставі виконавчого листа №701/1174/16-ц від 06.08.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 89 998 грн. 58 коп., за кредитним договором №СSMWGA0000000004 від 18 лютого 2008 року. Тобто, відповідач двічі намагався стягнути заборгованість по одному тому ж кредитному договору.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - падання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року. Згідно з пунктом 2 Переліку документів для одержання виконавчого напису додаються оригінал кредитного договору та засвідчена виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Жодної вимоги про усунення порушень за кредитним договором ОСОБА_1 , не отримував, а тому не може бути підтверджено виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Отже, при вчиненні приватним нотаріусом оспорюваного виконавчого напису було порушено вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме щодо тридцятиденного строку вчинення виконавчого напису з моменту одержання заставодавцем письмової вимоги про усунення порушень, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач та представник позивача до суду не з`явилися, але надали суду письмову заяву, згідно якої позов підтримали та просили справу слухати в їх відсутності.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, але згідно письмових пояснень (а.с.72-76) просить відмовити у задоводлені позову та розглядати справу у його відсутність.

Третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у його відсутність.

Третя особа: Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган О.В., в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у його відсутність.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

В провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває ВП№61509192 відкрите на підставі виконавчого напису №1555 від 09.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на нерухоме майно житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.8,10).

На запит направлений 01.03.2021 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.9) було отримано копію виконавчого напису №1555 від 09.10.2018 року (а.с.8).

Зі змісту даного виконавчого напису вбачається, що нотаріусом запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно житловий будинок, який був переданий в іпотеку АТ КБ «Приват банк» на підставі договору іпотеки №СSMWGA0000000004, посвідчений 18.02.2008 року приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Старосвітською О.Г., за реєстраційним №632 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, задоволити вимоги АТ КБ «Приват банк» у розмірі: Заборгованість за кредитом 46 885 грн. 83 коп.; Заборгованість за відсотками 29 311 грн. 55 коп.; Комісія 486 грн. 35 коп.; пеня 103 475 грн. 85 коп.; Штраф - 9 007 грн. 98 коп. Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису 3500 грн. 00 коп., всього 192 667 грн. 56 коп.(а.с.8).

Позивач обгрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що уповноваженими особами АТ КБ «Приват банк» було введено в оману приватного нотаріуса Бондар І.М., та подано для вчинення виконавчого напису завідомо неправдиві відомості. Відповідно до рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02.02.2015 року у справі №701/1305/14-ц визнано недійсним договір іпотеки, укладений 18 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приват банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Старосвітською О.Г., за реєстраційним №632, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення у встановленому законом порядку вступило в законну силу. АТ КБ «Приват банк» був стороною по справі та йому достовірно відомо про вказане рішення суду. (а.с.12-15).

Також позивач зазначає, що станом на день посвідчення виконавчого напису - 09.10.2018 року заборгованість перед АТ КБ «Приват банк» не була безспірною, оскільки в провадженні Верховного суду перебувала справа №701/1174/16-ц предметом якої було стягнення заборгованості з ОСОБА_1 і ухвалою Верховного суду від 16.02.2018 року у справі №701/1174/16-ц зупинено виконання рішення Маньківського районного суду Черкаської області в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват банк» 89988,58 грн., заборгованості за кредитним договором №СSMWGA0000000004 від 18 лютого 2008 року до закінчення касаційного розгляду справи. Остаточне рішення по вказаній справі у формі ухвали Верховного суду було прийняте 11.06.2020 року, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 9 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банк «Приват банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. (а.с.16,17-19).

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно положень ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповіднодо ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно положень ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Із матеріалів справи вбачається оскаржуваний виконавчий напис був вчинений нотаріусом з порушенням вимог глави 14 Закону України «Про нотаріат» та глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 року №296/5, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною на день вчиненя виконавчого напису.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи поданих позивачем достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає суду змогу дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обгрунтоване рішення по суті спору, тому позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким що не підлягає до виконання підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв`язку із задоволенням позову, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд,-

В И РІ Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати виконавчий напис №1555 вчинений від 09.10.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського буд. 1д, м. Київ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І.Д.Калієвський