Постанова № 98682648, 28.07.2021, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/1112/21

Провадження № 2-а/538/12/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Бондарь В.А.,

за участю секретаря судового засідання – Горілей Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Батальойону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департамету патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАА № 557640 від 25.06.2021 року, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Батальойону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департамету патрульної поліції, згідно якого просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії БАА № 557640 від 25.06.2021 року, винесену інспектором Батальойону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області лейтенантом поліції Дармостук В.Я. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП закрити.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 25.06.2021 року він керував транспортним засобом в складі тягача марки MAN TGS 26.440 (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки ВЕСТТ 930014 (номерний знак НОМЕР_2 ). В Полтавській області, на 78 км, автомобільній дорозі М-05 його було зупинено інспектором Батальойону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області лейтенантом поліції Дармостук В.Я. та винесено відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 557640.

Зазначив, що відповідно до вищевказаної постанови він визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Як зазначено в оскаржуваній постанові: "водій, керуючи тягачем з напівпричепом, перевозив вантаж (сільгосптехніку), ширина якого більша ніж 2,6 м, без відповідного дозволу виданого органами Національної поліції України, чим порушив п. 22.5 ПДР України" та накладено на нього штраф у розмірі 510,00 гривень.

Вважає, що постанова є необґрунтованою, незаконною, а отже підлягає скасуванню, зазначає, що інспектор не надав будь - яких доказів, які б свідчили про факт вчинення ним адміністративного правопорушення, розгляд адміністративної справи у встановленому законом порядку не проводився, при визначенні розміру вантажу не застосовувались спеціальні сертифіковані засоби вимірювання.

25.06.2021 року він здійснював перевезення вантажу відповідно до узгодженого дозволу № 2021-13851201-557 НГ від 10.06.2021 року на участь у дорожньому русі транспортних засобів вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Під час зупинки ТЗ та винесення оскаржуваної постанови ним були надані працівнику поліції для перевірки всі необхідні документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України, зокрема і Дозвіл № 2021-13851201-557 НГ від 10.06.2021 року. Відповідно до вказаного дозволу він має право на перевезення вантажу параметри якого не більше: ширина - до 3,5 м, довжина - до 22 м, висота - до 4,49 м, загальною вагою - до 46,00 т, навантаження на найбільш навантажену вісь - до 11 т, і вантаж може виступати за задній габарит ТЗ не більше 3 м. Зокрема, він має право на проїзд по автомобільній дорозі М-05. Посилання інспектора на те, що вантаж мав ширину більше ніж 2,6 м є непідтвердженим належними та допустимими доказами, оскільки інспектор не здійснював вимірювання габаритних параметрів вантажу відповідно до чинного законодавства у спеціально відведеному місці, в тому числі певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам із складенням відповідного документу. Крім того, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти. Фактична зупинка ТЗ була здійснена на узбіччі дороги при відсутності стаціонарного чи пересувного пунктів, в темну годину доби, лише за наявності автомобіля поліції без застосування сертифікованого приладу. Враховуючи вищенаведене, позивач просить задовольнити адміністративний позов.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явився, але подав заяву про слухання справи без його участі, позов підтримує.

Представник відповідача Батальойону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департамету патрульної поліції в судове засідання не з"явився по невідомим суду причинам, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, ніяких заяв, заперечень або відзивів на позов не надав.

За відсутності учасників процесу розгляд адміністративної справи здійснено в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що постановою серії БАА № 557640 від 25.06.2021 року, винесеною інспектором Батальойону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області лейтенантом поліції Дармостук В.Я., позивача ОСОБА_1 за порушення п. 22.5 ПДР (25.06.2021 року о 13.00 годині на а/д М-05 Київ-Одеса 78 км, водій керуючи тягачем з напівпричіпом ВЕСТТ 930014, НОМЕР_2 , перевозив вантаж (сільгосптехніку) ширина якого більша 2,6 м без відповідного дозволу виданого органами Національної Поліції України), було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с.6).

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст. 246 КУпАП).

Згідно з ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зі змісту постанови серії БАА № 557640 від 25.06.2021 року встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП за перевезення вантажу шириною більше 2,6 м, без відповідного погодження із органами Національної поліції, чим порушено п. 22.5 ПДР. Тобто позивача притягнуто до відповідальності за перевищення габаритних параметрів.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки MAN, модель TGS 26.440, дана модель є вантажним сідловим тягачем-Е (а.с.7).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , марки ВЕСТТ, модель 930014, дана модель є спеціалізованим напівпричепом Н/ПР- платформа-Е (а.с.7).

Враховуючи характеристики зазначені у свідоцтві про реєстрацію ТЗ даний транспортний засіб є великогабаритним та великоваговим.

Відповідно до ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно примітки до цієї статті, дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.

Таким чином встановлено, що дана примітка унеможливлює притягнення особи за правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Суд вважає, що обвинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб`єктом владних повноважень в постанові, тобто в своєму рішенні, про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Ст. 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

На думку суду, враховуючи примітку до ч. 1 ст. 132-1 КУпАП підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП не встановлено, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Крім того, основним документом, що надає право на рух великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, є дозвіл, що видається перевізнику Національною поліцією за наявності узгодження з дорожніми, комунальними підприємствами і організаціями.

Як встановлено під час розгляду справи в суді, позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом в складі тягача марки MAN, TGS 26.440 (номерний знак НОМЕР_1 ) з причіпом ВЕСТТ, 930014 (номерний знак НОМЕР_2 ).

При цьому до матеріалів справи позивачем надано копію дозволу № 2021-13851201-557 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, строк дії якого з 10.06.2021 року по 09.07.2021 року, згідно якого, вантажному автомобілю MAN, TGS 26.440, державний номерний НОМЕР_5 , з причіпом ВЕСТТ, 930014 державний номерний знак НОМЕР_2 , дозволено перевозити вантаж - довжиною 22 м, шириною 3,50 м, висотою 4,49 м, загальною вагою 44 т, з навантаженням на найбільш навантажену вісь 12 т, вантаж виступає за задній габарит ТЗ 3,0 м (а.с.10).

Як зазначено позивачем, 25.06.2021 року він здійснював перевезення вантажу відповідно до вищевказаного дозволу. Даний факт відповідачем ніяк не спростовано.

Крім того, відповідно до абз. 1 ч. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджений постановою КМУ від 18 січня 2001 року № ЗО - рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до абзацу 17 п. 1.10 ПДР «габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно- вагового контролю».

Відповідно до п. З Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 жовтня 2013 року № 1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансбезпеки та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Крім того, існує Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879. Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (вісі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (п.1 Порядку № 879). Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (вісі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (підп. 2 п. 2 Порядку № 879). В підп. 6 п. 2 Порядку № 879 вимірювальним і зважувальним обладнанням вважаються технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики. В п. 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 16, 18, 19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. За результатами точного габаритно- вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати. Згідно п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансбезпеки щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Пунктом 25 Порядку № 879 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до пп. 7-9 п. 2 Порядку № 879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю. Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобі. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти. Як вбачається з вище вказаного, працівник поліції взагалі не застосовував передбачені чинним законодавством правил проведення габаритно-вагового вимірювання, що підтверджує відсутність належних та допустимих доказів порушення позивачем чинного законодавства.

Окрім того, відповідно до ст. ст. 3, 7 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», що регулює види діяльності, щодо яких з метою забезпечення єдності вимірювань та простежуваності здійснюється державне регулювання стосовно вимірювань, одиниць вимірювання та засобів вимірювальної техніки. Зокрема до сфери законодавчо регульованої метрології належить контроль безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів; вимірюванням вважається процес експериментального визначення одного або декількох значень величини, які можуть бути обґрунтовано приписані величині. Згідно ч. 4 ст. 8 Закону законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

В даному випадку відповідачем не надано жодних доказів дотримання вказаної вище процедури, зокрема, здійснення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам із складенням відповідного документу.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачами в порушення ст. 77 КАС України не надано доказів вчинення позивачем будь-яких порушень, внаслідок яких у інспектора виникло б право притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративний проступок - це насамперед дія або бездіяльність, що при наявності певних ознак розглядається законом як порушення встановлених правил поведінки громадян у певних сферах громадського життя. До таких правил, зокрема, належать правила у сфері безпеки дорожнього руху.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, притаманні об`єкту, об`єктивній і суб`єктивній сторонам та суб`єкту правопорушення.

Дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення.

Інші докази на підтвердження встановлених відповідачем обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Враховуючи, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачити на її користь, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та як наслідок неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії БАА № 557640 від 25.06.2021 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено 454, 00 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області.

Керуючись Законом України "Про дорожній рух", ст. ст. 7, 122, 245, 247, 251, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Батальойону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департамету патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАА № 557640 від 25.06.2021 року - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 557640 від 25.06.2021 року, винесену інспектором Батальойону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області лейтенантом поліції Дармостук Вадимом Ярославовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень -скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції України (р/р 35217001092745, МФО 820172, ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області (вул. Сухоярська, 18-А, м. Біла Церква, 09109, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 454 (чотириста п"ятдесят чотирі) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лохвицького

районного суду В.А. Бондарь