Рішення № 98681043, 30.07.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1706/21

Провадження № 2/210/1122/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"30" липня 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Хлистуненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.02.1995 року у 02-00 годин на дільниці № 6 шахти № 1 ім. Артема РУ ім. Кірова, правонаступником якого є відповідач, під час виконання трудових обов`язків прохідника внаслідок обвалення гірничої маси загинув батько позивача – ОСОБА_3 . Даний факт підтверджується Актом форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом №1-2 від 24 лютого 1995 року. Вину загиблого батька позивача матеріалами розслідування не встановлено. Вказує, що відповідачем порушені належні, безпечні і здорові умови праці за що останній несе повну відповідальність.

Внаслідок смерті батька позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у наступному. Він втратив рідну йому людину, якого дуже любив, оскільки батько був близькою для нього людиною та був для нього прикладом у житті. На момент смерті батька позивачу виповнилось лише 7 років, отже до досягнення повноліття він був позбавлений батьківської опіки та матеріальної підтримки. Смерть батька призвела до того, що позивач тривалий час перебував в напруженому психічному стані, думки про його смерть не залишають навіть його до теперішнього часу. Внаслідок смерті батька суттєво погіршився матеріальний стан його сім`ї, оскільки заробіток батька був основним джерелом їх доходу. Неспроможність у повній мірі задовольнити свої нагальні потреби у зв`язку з низьким матеріальним станом завдало позивачу додаткових моральних страждань. Отже, смертю батька позивачу завдано значної тривалої моральної шкоди, тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 454 000,00 гривень без урахування утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою від 06.04.2021 року суд вирішив питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», Я. В. Стаднік, подала до суду відзив, згідно якого просила в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. У відзиві зазначив, що нещасний випадок з батьком позивача, ОСОБА_1 , стався 15.02.1995 року, на той час діяло законодавство, яким не передбачено право членів сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, а можливість відшкодування моральної шкоди передбачена лише тій особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб, тобто неможна відшкодовувати моральну шкоду членам родини померлої фізичної особи.

Крім того, представник відповідача, вказує, що відповідач є неналежним, оскільки підприємство позивача не перебуває на балансі відповідача, оскільки правонаступництво не відбулось.

Також, відповідно до ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Позивач в супереч вимогам розумності оцінює завдану їй моральну шкоду в сумі 454 000,00 гривень, однак позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, що вказували б на те, що вона дійсно зазнала моральних страждань, позивачем не доведено вину відповідача щодо завдання позивачу шкоди, в наслідок якої у неї виникло б право на відшкодування моральної шкоди.

З огляду на вище викладене, зважаючи на те, що відповідач не є належним відповідачем та з огляду на те, що позивачем не надано суду жодних допустимих і належних доказів які б підтверджували факт спричинення шкоди саме відповідачем, доказів що підтверджують протиправність дій відповідача і його вину, відсутність причинного зв`язку між протиправною дією та негативними наслідками з приводу завдання шкоди – позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази цивільної справи, відзив представника відповідача, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з дільницею № 6 шахти № 1 ім. Артема РУ ім. Кірова.

З Акту №1-2 про нещасний випадок від 24.02.1995 року встановлено, що 15.02.1995 року у 02-00 годин на дільниці № 6 шахти № 1 ім. Артема РУ ім. Кірова, під час виконання трудових обов`язків прохідника внаслідок обвалення гірничої маси загинув ОСОБА_3 (а.с. 3-4).

Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_3 є батьком позивача (а.с. 5).

Особою, яка допустила порушення законодавство про охорону праці визнано, відповідно гірничого майстра ОСОБА_4 , котрим було порушено посадову інструкцію.

За загальним правилом про дію нормативно-правового акту в часі до кожної події, факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце (ст. 58 Конституції України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України, відповідно в п. 5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Смерть батька позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовною заявою, настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі ст.ст. 440, 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин), шкода, спричинена особі чи майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному об`ємі особою, яка завдала шкоди. Моральна шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

При цьому, відповідно до ст. 441 ЦК УРСР, організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі ст. 450 ЦК УРСР, організації, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточуючих, зобов`язані відшкодувати шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки.

Крім того, згідно з п. 1 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків» (які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників в галузі охорони праці.

Вирішуючи питання про правонаступництво, суд враховує наступне:

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 цього Закону (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, – за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права й обов`язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5 (далі – Положення; втратило чинність 25 серпня 2015 року) було закріплено, що відокремлення – це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства зі складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань.

Тобто розподільний баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

На теперішній час майно шахти «Сєвєрная» знаходиться на балансі відповідача та є його структурним підрозділом. Із переходом майнових прав до відповідача відповідно і перейшли не тільки права користування та розпорядження майном, а і обов`язки, включаючи відшкодування моральної шкоди спричиненої працівникам які отримали ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків на вказаній шахті. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в своїх Постановах по аналогічним справам.

Вказана правова позиція вказана, зокрема, в ухвалі Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 212/8630/19 провадження № 61-5395ск20 від 13.04.2020 року.

Зважаючи на вищевказану правову позицію, суд доходить до висновку, що позовна заява подана до належного відповідача.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Також, у відповідності до вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності згідно ст. 83 ЦК України УРСР 1963 року не застосовуються. Дана норма також регламентується п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р., який діяв на час виникнення правовідносин, а саме ст.7 Закону передбачено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Статтею 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Факт перебування ОСОБА_3 , у трудових відносинах з відповідачем та те, що його смерть настала під час робочого часу та на території підприємства підтверджується Актом про нещасний випадок № 1-2. Зазначений Акт відповідачем не оскаржувався.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем не були в достатній мірі створені безпечні умови праці, а тому він також несе відповідальність, включаючи і компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду. Відповідачем не доводився факт відшкодування ним позивачу моральної шкоди.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Суд, доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Свої моральні страждання, пов`язані зі смертю батька в наслідок смерті на виробництві позивач оцінює в розмірі 454000,00 гривень.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Відтак, суд, враховуючи конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, який втратив турботу та підтримку батька, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди має бути стягнута з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в розмірі 300000,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 3000,00 гривень.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 440, 440-1, 441, 450, 456 ЦК УРСР, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 23, 76, 141, 258, 259, 263 – 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

\

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1, ЄДРПОУ 24432974, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у розмірі 300000,00 (триста тисяч) гривень без урахування утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1, ЄДРПОУ 24432974, на користь держави судовий збір в розмірі 3000 /три тисячі/ гривень 00 /нуль/ копійок.в решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення складено 30 липня 2021 року.

Суддя: О. В. Хлистуненко