Рішення № 98680992, 21.07.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Черкаси справа № 925/521/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: Бірюков С.В. - адвокат за ордером;

від відповідача: Ярмолінський Ю.В. адвокат за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом приватного підприємства "Металтрейдінг" (м. Дніпро) до товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Корсунь" (м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область) про стягнення 292 249,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 292 249,86 грн. боргу за поставлений товар на підставі видаткових накладних.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

05.05.2021 позивачем подано суду заяву про зміну підстав позову в якій просить суд стягнути з відповідача лише 186 099,69 грн. заборгованості на підставі договору № 01-14/12/20 від 14.12.2020, укладеного між сторонами у справі та на підставі накладних. При цьому заява про зменшення розміру позовних вимог суду не подана. Отже суд розцінює, що позивач підтримує позовні вимоги лише на суму 186 099,69 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав змінені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив через його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.07.2021 виготовлено вступну та резолютивну частини рішення суду.

У відповідності до ст. 13,74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається наступне:

У відповідності до ч. 3 ст. 46 ГПК України у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за 5 днів до початку першого судового засідання у справі.

Перше судове засідання у справі призначалося на 07 травня 2021 року, а 30 квітня 2021 відповідачем, із дотриманням вимог ст. 46 ГПК України, було направлено суду заяву про зміну підстав позову, які суд прийняв до розгляду. На підставі даної заяви та пояснень представника позивача в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач уточнив правову підставу позову, розмір основного боргу і просить стягнути з відповідача лише 186 099,69 грн. на підставі укладеного між сторонами Договору № 01-14/12/20 від 14.12.2020 та видаткових накладних № 1311 від 24.12.2020 і № 1238 від 17.12.2020 (а.с. 17,18), за якими товар відповідачу було відпущено на виконання цього договору.

Представник позивача пояснив, що решта первинних документів, які подано у справу, до предмету позову та стягуваної суми не стосуються, а лише ілюструють існування між сторонами господарських стосунків та спосіб їх оформлення.

За доводами позивача, 14.12.2020 між приватним підприємством "МеталТрейдінг" (далі - Постачальник, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Корсунь" (далі - Покупець, відповідач у справі) було укладено договір № 01-14/12/20 (а.с. 43-44).

Договір набирає законної сили з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами ( п. 9.1. договору).

Вказаний договір № 01-14/12/20 від 14.12.2020 (а.с. 43) у копії подано суду разом із заявою про зміну підстав позову, але без підпису уповноваженої особи та печатки ТОВ «Промислова група «Корсунь».

За умовами даного договору Позивач, як Постачальник, зобов`язався передати у власність відповідача, як Покупця, металопродукцію на умовах, встановлених у договорі, або Специфікації (п. 1.1.).

Найменування товару, асортимент, якість, кількість та ціна одиниці і загальна сума товару вказуються у видаткових накладних, що є невід`ємними частинами договору. Також узгодження таких даних можливе шляхом підписання специфікацій та виставлення рахунків, факт оплати яких буде підтвердженням узгодження ціни та асортименту товару (п. 1.2.).

За своїм правовим змістом цей договір є договором поставки та відповідає положенням ст. 712 ГПК України. У відповідності до цієї норми за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач доводить, що оригінал договору у нього відсутній, бо він не був повернутий відповідачем у справі після його підписання та скріплення печатками. Відповідач зі свого боку стверджує, що даний договір ним ніколи не підписувався та не укладався із позивачем.

В ході розгляду справи позивач продемонстрував суду та відповідачу ноутбук із перепискою з електронної пошти про отримання ним копії цього договору від відповідача (на прохання позивача для розблокування податкових накладних) з підписами обох сторін та їх печатками. Фото з екрана ноутбука з примірником цього договору долучено судом до справи ( 141-143).

Суд зазначає, що примірники копій договору № 01-14/12/20 від 14.12.2020 (а.с. 43 та 141-143) які наявні у справі, є лише копіями (електронними копіями) письмового доказу.

Позивач не доказав суду, що він володіє вказаним договором як електронним документом, бо немає доказів його формування позивачем, направлення його позивачем відповідачу та скріплення його електронним цифровим підписом позивача.

Так, за правилами ст. 5,6 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 - електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У відповідності до положень ч. 1,3 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Тому до копії договору № 01-14/12/20 від 14.12.2020 у справі та до інших доказів слід застосовувати правила ст. 91 ГПК України.

На вимогу суду сторонами не подано для огляду оригінал договору № 01-14/12/20 від 14.12.2020 року, бо (зі слів представників) цей договір відсутній у позивача через неповернення його від відповідача після підписання та відсутній у відповідача, бо він його ніколи не підписував.

У відповідності до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Представник відповідача заперечив проти існування оригіналу як договору № 01-14/12/20 від 14.12.2020, так і накладних № 1311 та № 1238, за якими стягується заборгованість, бо ці документи відповідачем не підписувалися і вважає, що їх було виготовлено самим позивачем для звернення до суду.

Таким чином, оскільки позивач не надав суду оригінал договору № 01-14/12/20 від 14.12.2020, цей договір судом до уваги як доказ не береться та умови договору не можуть бути застосовані судом для вирішення спору між сторонами.

Позивач доказує, що саме на виконання умов договору між сторонами № 01-14/12/20 від 14.12.2020 ним було поставлено відповідачу товар на суму 64311,60 грн. по видатковій накладній № 1311 від 24.12.2020 та на суму 384538,26 грн. по видатковій накладній № 1238 від 17.12.2020 (а.с. 17,18).

Як вже вказав суд, оригінали цих накладних позивачем суду теж не надані.

В тексті вказаних накладних не міститься посилання на договір між сторонами № 01-14/12/20 від 14.12.2020.

Позивач доводить зв`язок договору між сторонами № 01-14/12/20 від 14.12.2020 та вказаних накладних через рахунок на оплату № 1238 від 17.12.2020 на суму 398888,28 грн. (а.с. 42), який було надано в справу після подання заяви про зміну підстав позову. Позивач при цьому вказує, що із посиланням на цей рахунок відповідач частково розрахувався за товар, який йому було поставлено - копії платіжних доручень а.с. 45-48.

Зі свого боку відповідач заперечив проти цих доводів тим, що рахунок він не отримував, а посилання на його реквізити у призначеннях платежів було формальним.

Також відповідач вважає, що цей рахунок на оплату № 1238 від 17.12.2020 було складено позивачем перед зверненням до суду та було навмисно внесено до нього посилання на договір № 01-14/12/20 від 14.12.2020.

Суд вказує, що рахунок на оплату № 1238 від 17.12.2020 по сумі 398888,28 грн. (а.с. 42) не відповідає сумам (ні порізно, ні сукупно) з видаткових накладних № 1311 та № 1238, а призначення платежів у платіжних дорученнях (а.с. 45-48) на часткову сплату коштів позивачу стосується лише оплати кругів, при тому що в рахунку на оплату № 1238 від 17.12.2020 мова йде про круги, листи, труби, шестигранники, танспортно-експедиційні послуги, послуги порізки.

На оплату якого товару по рахунку № 1238 від 17.12.2020 позивач зарахував отримані від відповідача кошти - суду не пояснено.

Через відсутність доказів направлення рахунку на оплату № 1238 від 17.12.2020 відповідачу та за сукупністю вищевказаних обставин щодо відомостей в рахунку, суд вважає, що у справу не подано належних, достовірних та переконливих доказів ознайомлення відповідача із рахунком на оплату № 1238 від 17.12.2020 (а.с. 42), тому цей документ неможливо прийняти як доказ виконання відповідачем умов договору № 01-14/12/20 від 14.12.2020.

Оскільки оригіналів видаткових накладних № 1311 від 24.12.2020 та № 1238 від 17.12.2020 (а.с. 17,18) суду з боку позивача не пред`явлено, дані докази на підтвердження поставки товару між сторонами з будь-якої правової підстави судом до уваги не беруться.

Зобов`язанням за правилами ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З пояснень представника позивача судом з`ясовано, що розрахунок позовних вимог позивачем обґрунтовано таким чином:

Позивач доводить, що ним було поставлено відповідачу товар на суму 64311,60 грн. по видатковій накладній № 1311 від 24.12.2020 та на суму 384538,26 грн. по видатковій накладній № 1238 від 17.12.2020, а всього на суму 448 849,86 грн.

При цьому у позові вказано, що борг за цими поставками становить лише 442 249,86 грн. і причину різниці в сумах позивач не пояснив.

Позивач вказує, що платіжними дорученнями (а.с. 45-49) відповідач сплатив за товар в загальному розмірі 284 538,26 грн.

Залишок боргу таким чином становить 157 711,60 грн. (442 249,86 – 284 538,26).

До вказаного боргу позивач додав 18% як збільшення ціни товару згідно п. 5.3. Договору № 01-14/12/20 від 14.12.2020, яким передбачено, що у разі порушення термінів оплати, вказаних у п. 3.3. цього договору, Постачальник має право в односторонньому порядку збільшити ціну поставленого товару на 18%.

Таким чином, позивач за уточненими позовними вимогами просить стягнути з відповідача 186 099,68 грн. ((442 249,86 – 284 538,26) + 18%).

Позивач пояснив, що борг стягується без боргу за актами надання послуг № 99 від 20.01.200 та № 100 від 20.01.2021 та без сум з інших видаткових накладних, які позивачем подано в справу.

Оскільки позивачем не подано на вимогу суду оригінали договору № 01-14/12/20 від 14.12.2020 та видаткових накладних № 1311 від 24.12.2020 і № 1238 від 17.12.2020, то ці докази на доведення позовних вимог (здійснення поставок товару та розрахунок боргу) судом до уваги не беруться.

Інших доказів на доведення обґрунтованості правової підстави позову з боку позивача суду не подано, тому суд приходить до висновку, що правомірність позовних вимог суду не доведена належними і допустимими доказами, тому у позові слід відмовити повністю.

При відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 29 липня 2021

Суддя Н.М. Спаських