Рішення № 98680967, 27.07.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2021 р. м. Київ Справа № 911/716/21

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув матеріали

за позовом Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика"

03057, м. Київ, вул. Мірошниченко Євгенії, буд. 10, код ЄДРПОУ 01432761

до Броварської районної ради Київської області

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 15, код ЄДРПОУ 23583547

про стягнення матеріальної шкоди

за участі представників сторін:

позивача: Магдій В.Т., посвідчення №ВХТ 203700 від 16.01.2016; довіреність №81 від 21.12.2020;

відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 712/21 від 11.03.2021) Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" до Броварської районної ради Київської області про стягнення матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача права на компенсацію відповідачем збитків, що понесені позивачем внаслідок здійснення робіт по підготовці до будівництва виробничої бази Київської геофізичної розвідувальної експедиції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №8015/21 від 06.04.2021), згідно з якою позивач усунув недоліки позовної заяви.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2021 судом прийнято позовну заяву (вх. №712/21 від 11.03.2021) до розгляду, відкрито провадження у справі №911/716/21 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 18.05.2021.

У судове засідання 18.05.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2021 судом відкладено підготовче засідання у справі №911/716/21 на 08.06.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної позовної давності (вх. №12632/21 від 21.05.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №12633/21 від 21.05.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №14334/21 від 08.06.2021).

У судове засідання 08.06.2021 з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі №911/716/21 на 06.07.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву (вх. №15303/21 від 23.06.2021).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №15938/21 від 02.07.2021).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.07.2021.

У судове засідання 27.07.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.07.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача права на компенсацію відповідачем витрат, що понесені позивачем внаслідок здійснення робіт із відводу та планування території у зв`язку із вилученням із землекористування позивача земельної ділянки та надання її в користування іншим землекористувачам.

2. Аргументи Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика"

Київській геофізичній розвідувальній експедиції, яка є підрозділом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», розпорядженнями Ради Міністрів УРСР № 96-Р від 18.02.1987 та № 90-Р від 09.03.1989 відведено у постійне користування земельну ділянку загальною площею 8,1 га, з них: 5.8 га - під виробничу базу експедиції; 2,3 га – під окружну дорогу Калиновського промвузла.

Позивачем проведені роботи по підготовці до будівництва виробничої бази експедиції, великий об`єм робіт по завезенню грунтів для планування території, вартість яких складає: балансова вартість – 981002,00 грн., знос – 706373,90 грн., залишкова вартість – 274628,10 грн.

Рішенням Броварської районної ради Київської області від 08.02.1994 вилучено із земель позивача земельну ділянку площею 6,3 га та переведено до земель запасу Калинівської сільської ради народних депутатів.

Рішенням Броварської районної ради Київської області від 21.08.1997 вилучено із земель позивача земельну ділянку площею 1,8 га та переведено до земель запасу Калинівської сільської ради народних депутатів.

Крім того, відповідно до вказаних рішень, зазначено, що питання надання земель запасу в користування іншим підприємствам і організаціям можливе тільки за умови компенсації затрат позивача по відводу і плануванню території.

Як вбачається з листа Калинівської селищної ради від 31.12.2010, вилучені земельні ділянки надані в користування фізичним та юридичним особам.

На адресу відповідача неодноразово направлялись листи з вимогою відшкодування збитків, проте, вони залишені без реагування.

Ураховуючи те, що спірні земельні ділянки перебувають у користуванні інших осіб, а відповідачем не виконано вимоги вищенаведених рішень, у частині відшкодування затрат позивача на відвід і планування території, наявні підстави для стягнення збитків у розмірі 274628,10 грн.

3. Аргументи Броварської районної ради Київської області

Броварська районна рада не надавала вилучені землі в користування іншим фізичним чи юридичним особам, оскільки не мала на це відповідних повноважень, у розумінні вимог статей 10, 12 Земельного кодексу України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з статтею 10 Земельного кодексу України (в редакції 22.06.1993) до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною;

Відповідно до частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (в редакції 22.06.1993) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: добровільної відмови від земельної ділянки.

Згідно з статтею 31 Земельного кодексу України (в редакції 22.06.1993) вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів: із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу.

Відповідно до статті 10 Земельного кодексу України (в редакції 11.01.2005 – рішення сесії № 356 від 01.03.2005 про надання земельної ділянки у користування) до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належить: а) розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад.

Статтею 12 Земельного кодексу України (в редакції 11.01.2005) визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібні правовідносини викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, у контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягає доведенню позивачем перед судом.

Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Здійснивши аналіз статей 11 та 1166 Цивільного кодексу України можливо зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

За змістом частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Київській геофізичній розвідувальній експедиції розпорядженнями Ради Міністрів УРСР № 96-Р від 18.02.1987 та № 90-Р від 09.03.1989 відведено в постійне користування земельну ділянку загальною площею 8,1 га, з них: 5.8 га - під виробничу базу експедиції; 2,3 га – під окружну дорогу Калиновського промвузла.

Рішенням Броварської районної ради Київської області від 08.02.1994 на підставі згоди КГРЕ від 18.02.1994 вилучено із землекористування Київської геофізичної розвідувальної експедиції земельну ділянку площею 6,3 га та переведено її до земель запасу Калинівської сільської ради народних депутатів.

За пунктом 4 Рішення - вирішувати питання надання земель запасу в користування іншим підприємствам і організаціям тільки за умови компенсації затрат КГРЕ по відведенню та плануванню.

Рішенням Броварської районної ради Київської області від 21.08.1997 на підставі згоди КГРЕ від 01.08.1997 вилучено із землекористування Київської геофізичної розвідувальної експедиції земельну ділянку площею 1,8 га та переведено її до земель запасу Калинівської сільської ради народних депутатів.

07.12.2010 на адресу Голови Броварської районної ради народних депутатів позивачем направлено лист № 01-229 про надання інформації про надання земель в користування іншим підприємствам та організаціям для вирішення компенсації затрат КГРЕ, або про повернення земельної ділянки із запасу земель Калинівської сільської ради в розмірі 1,8 га в користування.

Листом № 955 від 31.12.2010 Калинівська селищна рада повідомила, що: земельну ділянку площею 3.7352 га надано в користування на умовах оренди ТОВ «Медична компанія «Медікус» на підставі рішення сесії від 01.03.2005 № 356; земельну ділянку площею 1,6299 га надано в користування на умовах оренди ТОВ «Медікус Калинівка» на підставі рішення сесії від 25.03.2010 № 898; рішенням сесії від 25.03.2010 № 897 наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки площею 0,4200 га – Карлову О.Ф.; рішенням сесії від 25.03.2010 № 896 наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки площею 0,9800 га – ОСОБА_1 ; решта земель, які були у постійному користуванні Київської геофізичної розвідувальної експедиції знаходяться під землями загального користування (окружною дорогою Калинівського промвузла).

Згідно з довідкою Київської геофізичної розвідувальної експедиції від 03.12.2013 № 01-426 вартість будівництва виробничої бази, яка знаходиться за адресою: смт Калинівка, Броварського району, станом на 31.10.2013, складає: балансова вартість – 981002,00 грн., знос – 706373,90 грн., залишкова вартість – 274628,10 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За результатами аналізу статей 11 та 1166 Цивільного кодексу України можливий висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

За змістом частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відносно елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, суд зазначає таке.

На підтвердження розміру завданої шкоди до матеріалів справи долучено довідку Київської геофізичної розвідувальної експедиції від 03.12.2013 № 01-426 про вартість будівництва виробничої бази, яка знаходиться за адресою: смт Калинівка, Броварського району, станом на 31.10.2013, що складає: балансова вартість – 981002,00 грн., знос – 706373,90 грн., залишкова вартість – 274628,10 грн.

Проте, жодних документів на підтвердження понесення фактичних витрат (видаткових накладних, бухгалтерських документів на підтвердження здійснення господарських операцій, договорів, актів виконаних робіт, з яких можливо встановити реальні витрати позивача) на відвід та планування території та будівництва виробничої бази, яка знаходиться за адресою: смт Калинівка, Броварського району, балансова вартість якої складає 981002,00 грн., до матеріалів справи не долучено.

Крім того, позивачем жодним документом не підтверджено фактичний знос майна у розмірі 706373,90 грн., з чого виникає залишкова вартість компенсації у розмірі 274628,10 грн., яка заявлена до стягнення у даній справі.

Враховуючи приписи статтей 22, 623, 1166 Цивільного кодексу України, саме на позивача покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому, позивач повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально, проте, як вбачається з матеріалів справи позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки, матеріали справи не містять доказів фактичних витрат позивача на відведення та планування території, будівництва виробничої бази та її фактичний знос, отже, неможливо встановити завдання відповідачем позивачу збитків у розмірі 274628,10 грн., які виникли в наслідок вилучення із землекористування позивача земельних ділянок та в подальшому передачу їх у користування третіх осіб, без виконання вимог пункту 4 Рішення Броварської районної ради Київської області від 08.02.1994, у частині відшкодування понесених витрат на відвід та планування спірних земельних ділянок (тобто, позивачем доведено протиправність поведінки відповідача, з огляду на те, що земельні ділянки фактично передані іншим особам, без виконання пункту 4 Рішення Броварської районної ради Київської області від 08.02.1994, проте, з огляду на недоведеність розміру збитків, суд позбавлений можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема, у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай, справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені і в статтях 7 (рівність перед законом і судом) та 13 (змагальність сторін) Господарського процесуального кодексуУкраїни.

Принцип змагальності сторін забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Принцип змагальності закріплений, зокрема, у частині 3 статті 13, частини 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку із висновками суду про відсутність підстав для задоволення позову, питання спливу позовної давності судом не розглядається.

6. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. У задоволенні позову (вх. № 712/21 від 11.03.2021) Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" (03057, м. Київ, вул. Мірошниченко Євгенії, буд. 10, код ЄДРПОУ 01432761) до Броварської районної ради Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 15, код ЄДРПОУ 23583547) про стягнення матеріальної шкоди - відмовити повністю.

2. Судові витрати позивача залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.07.2021.

Суддя С.О. Саванчук