Рішення № 98680792, 28.07.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7467/21

Провадження № 2/161/2473/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 липня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Пушкарчук В.П.

при секретарі – Фурман Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,

В С Т А Н О В И В:

22.04.2021 року КП «Луцька міська клінічна лікарня» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину. На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 17.08.2020 року ОСОБА_1 було вчинено кримінальне правопорушення, внаслідок якого потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження та перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Луцька міська клінічна лікарня» в період з 17.08.2020 року по 21.08.2020 року у відділенні ургентної хірургії. Внаслідок злочинних діянь відповідача КП «Луцька міська клінічна лікарня» було завдано матеріальну шкоду, у зв`язку з понесеними ним затратами на лікування потерпілого, розмір якої становить 2364 грн. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.12.2020 року в справі № 161/16377/20 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Вказаним вироком було фактично встановлено причинно-наслідковий зв`язок між завданням ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 та спричиненою КП «Луцька міська клінічна лікарня» матеріальною шкодою. Враховуючи наведене, просить суд сягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 2364 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.05.2021 року змінено назву позивача КП «Луцька міська клінічна лікарня» на КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади»

До початку судового засідання представник позивача подав суду заяву, в якій просив справу слухати в його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.12.2020 року в кримінальній справі № 161/16377/20, ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

Вищевказаним вироком встановлено, що ОСОБА_3 17 серпня 2020 року, близько 21.30год. на четвертому поверсі під`їзду №1 будинку АДРЕСА_1 , діючи із прямим умислом, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, в ході раптово виниклих особистих неприязних відносин із потерпілим ОСОБА_2 , умисно нанесла не менше чотирьох ударів гострим колючо-ріжучим предметом, ззовні схожим на клинок, у ділянку спини потерпілого ОСОБА_2 . Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , 17 серпня 2020 року близько 21.35год. ОСОБА_1 поблизу під`їзду №1 буд. АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, умисно нанесла не менше трьох ударів гострим колюче-ріжучим предметом, ззовні схожим на клинок, у ділянку спини потерпілого ОСОБА_2 . Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинила потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді рани на рівні 4 ребра по паравертебральній лінії зліва, що проникає у грудну порожнину, рани на поперековій ділянці зліва, що проникає у заочеревинний простір, рани на рівні 9 ребра по лопатковій лінії зліва, що не проникає в грудну порожнину, рани на поперековій ділянці зліва та справа, що не проникають в заочеревинний простір, рани в ділянці правого плечового суглобу.

Згідно висновку судово-медичного експерта №642 від 25.08.2020 тілесне ушкодження у вигляді рани, що проникає в грудну порожнину, за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, всі решта ран відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для їх загоєння та лікування необхідний час більше 6 діб.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вищенаведене свідчить про доведеність наявності причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями ОСОБА_1 та фактом завдання потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, за наслідком яких останній проходив лікування у КП «Луцька міська клінічна лікарня».

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року (далі – Порядок), сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат па його лікування на день.

Згідно п. 3 вказаного Порядку – у разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовами вказаних юридичних осіб.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 Постанови «Про відшкодування витрат па стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07.07.1995 року, термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину па стаціонарному лікування визначається па підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 було госпіталізовано до КП «Луцька міська клінічна лікарня» на лікування, де останній перебував з 17.08.2020 року по 21.08.2020 року у відділенні ургентної хірургії.

Як вбачається із довідки КП «Луцька міська клінічна лікарня» № 2347/2.8.20 від 24.12.2020 року, вартість лікування потерпілого ОСОБА_2 за період з 17.08.2020 року по 21.08.2020 року склала 2364 грн. (з розрахунку: 5 днів лікування вартістю по 591 грн. за кожен день) (а.с. 4).

Таким чином, витрачені закладом охорони здоров`я кошти на лікування потерпілого ОСОБА_2 підлягають стягненню в повному обсязі із ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину в повному обсязі.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Крім того, згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» (на момент звернення до суду з даним позовом – КП «Луцька міська клінічна лікарня»), як юридична особа, при зверненні до суду з позовом майнового характеру повинна була б сплатити судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».

Однак, у даній категорії справі позивач, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», звільнений від сплати судового, а тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 2270 грн.

На підставі ст. 1206 ЦК України, Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 354 ЦПК України, –

В И Р І Ш И В :

Позов Комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину – задовольнити.

Cтягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади», витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , в розмірі 2364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2270 (дві тисячі двісті сімдесят ) грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 30 липня 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області В.П. Пушкарчук