Рішення № 98680767, 27.07.2021, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/45/21

Провадження № 2/159/368/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл.

в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,

при секретарі Щесюк Н.Й.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Петрушина А.С.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Зуба В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Ковельська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення; визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна,

в с т а н о в и в:

Позивач 31.12.20 р. звернулась до суду з вказаним вище позовом, що надійшов до суду 05.01.21 р.. Просить встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.05 р. по 09.04.20 р.; провести поділ майна як такого, що є спільним сумісним майном подружжя, а саме: визнати за нею право власності на:

- Ѕ земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Ѕ автомобіля марки «Фіат Добло», д. н. з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ,

- Ѕ грошових коштів, переданих на зберігання відповідачеві в сумі, що за станом на 31.12.20 р. у еквіваленті складає 17 971 239 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з початку 2005 р. до моменту смерті останнього. У будь - якому іншому шлюбі ні вона, ні ОСОБА_5 не перебували. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. За час спільного їх проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син – ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_4 – через 4 міс. після смерті ОСОБА_5 вона народила дитину – ОСОБА_7 . За час їх спільного з ОСОБА_4 проживання вони мешкали у будинку її батьків за адресою: АДРЕСА_2 ; вели спільне господарство і мали спільний бюджет. 22.02.05 р. вона з ОСОБА_4 уклала церковний шлюб, під час чого були присутні родичі з обох сторін та відповідач як рідний брат ОСОБА_4 – зі своєю родиною. Після цього церковного шлюбу вона з ОСОБА_4 та сином як одна родина поїхали на відпочинок за кордон. Їх стосунки мали ознаки розподілу обов`язків дружини та чоловіка; вони були поєднані спільним побутом, вели спільний бюджет, господарство і бізнес; перед усіма близькими та знайомими вони виявляли себе як сім`я – подружжя, ОСОБА_4 особисто контролював витрати за комунпослуги по їх місцю проживання. У 2012 р. між нею та ОСОБА_4 за 6 000 доларів США був придбаний вказаний вище автомобіль, що був зареєстрований на ім`я відповідача, але перебував у їх володінні і розпорядженні. 13.01.14 р. за час спільного проживання однією сім`єю і ведення спільного побуту, господарства, бюджету вони за її особисті кошти та кошти ОСОБА_4 придбали спірну земельну ділянку, яку зареєстрували на ім`я ОСОБА_4 , а у подальшому планували використати для побудови будинку для проживання їх родини. ОСОБА_4 належало також інше рухоме та нерухоме майно, але документи на право власності на нього знаходяться у відповідача і останній відмовляється передати чи надати їх їй. Їх родині також належали грошові кошти, забрані за весь час їх спільного проживання і зароблені ОСОБА_4 та нею торгівлею автотранспортними засобами і автомобільними запчастинами, у різних грошових одиницях (долар США, Євро, злотий РП, гривня), що у еквіваленті складає 17 971 239 грн за курсом Нацбанку України за станом на день написання розглядуваної позовної заяви. У кінці 2019 р. стан здоров`я ОСОБА_4 став погіршуватись і після їх звернення до лікарні його було направлено у м. Луцьк, де на початку лютого 2020 р. було призначено лікування. Вони продовжили лікування вдома. На початку березня 2020 р. ОСОБА_4 після було госпіталізовано, однак, через 2 тижні - виписано без покращення і через 5 днів, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер. Всі витрати, пов`язані з похованням, вона зробила за власні кошти. Відразу після смерті ОСОБА_4 відповідач обманним шляхом заволодів вказаними вище грошовими коштами, вмовивши її передати їх йому на зберігання. Так вона 15 – 16.04.20 р. передала відповідачеві 400 000 доларів США різними купюрами; 27.04.20 р. – 11 945 доларів США, 10 120 Євро, 35 960 злотих, 222 500 гривень; через день, протягом 2 – х тижнів сумами по 600 000 грн передавалась третя частина грошей, а 04.07.20 р. була передана сума 1 200 000 грн, що загалом становить 5 400 000 грн. Після цього вона неодноразово вимагала у відповідача повернути гроші, однак, безрезультатно. У подальшому з метою неповернення грошових коштів відповідач 15.10.20 р. звернувся у поліцію про викрадення грошових коштів невстановленими особами. Тому вона 18.11.20 р. звернулась у поліцію із заявою про заволодіння відповідачем належними їй грошовими коштами шляхом обману, чим їй спричинено майнову шкоду у особливо великому розмірі. Відповідач як спадкоємець другої черги звернувся у Ковельську держнотконтору із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 .. Так як вона фактично є спадкоємицею четвертої черги спадкування, у неї виникла необхідність поділу майна як набутого у спільну сумісну власність під час проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу; виокремлення її частки зі складу спадщини після смерті ОСОБА_4 .. Покликаючись на ст. 3, 60, 61, 63, 74, ч. 1 ст. 135 СК України, ст. ст. 328, 355, 368, 370, 392, 1 216, ч. 1 ст. 1 218, ч. 1 ст. 1 226, ч. 2 ст. 1 258, 1 259 ЦК України, судову практику, просить позов задовольнити.

За ухвалою суду від 06.01.21 р. позовну заяву було залишено без руху.

20.01.21 р. позивач усунула недоліки позовної заяви.

За ухвалою суду від 11.02.21 р. було відкрито провадження у справі.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданих до неї документів було отримано відповідачем під розпис 22.02.21 р., а третьою особою – 19.02.21 р..

01.03.21 р. до суду надійшла заява – пояснення третьої особи у справі, обґрунтована тим, що вона не є учасником спірних правовідносин; при посвідченні оспорюваного договору купівлі – продажу земельної ділянки нотаріусом було враховано, що покупець не перебуває у шлюбі. Тому просить у задоволенні прозову відмовити.

09.03.21 р. відповідачем подано до суду та до суду надійшов 11.03.21 р. відзив на позовну заяву, за яким відповідач позову не визнав у повному обсязі. У відзиві відповідач зазначив, що вбачає підстави для залишення позову без задоволення. Дійсно позивач періодично проживала з його покійним братом – ОСОБА_4 , однак, вони жили не як чоловік та жінка у розумінні шлюбних відносин. Останні роки позивач знаходилась за кордоном, а його брат – виховував її сина вдома. Спільних дітей у позивача та його брата не було. Спільного бюджету позивач та його брат не мали, не були пов`язані між собою спільним побутом, не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету, не проводили разом дозвілля, не мали спільних подружніх прав та обов`язків, спільних витрат, харчувались окремо та спільного майна не набували. Позивач про його брата не піклувалась, лише використовуючи його матеріально. Його брат давно зустрічався із позивачем, однак, разом вони не проживали. На початку їх відносин позивач зрадила його брата та той, дізнавшись, що старший син позивача – ОСОБА_6 - не від нього, перестав до позивача ходити. Цього свого сина позивач зареєструвала на своє прізвище. Коли дитині було майже рік, його брат пробачив позивача і провернувся до неї, вони почали знову зустрічатись, однак, часто сварились, жили погано, жили – кожен своїм життям. Позивач надавала послуги з манікюру та педикюру, а його брат із товаришем – займався продажем автомобілів. Його брат позивачеві у грошових питаннях не довіряв. З – за кордону позивач приїхала вагітною, однак, приховувала це і про це стало відомо лише після смерті брата. Коли його брат був у лікарні, позивач частково дізналась у того про бізнес (фірму) та гроші. Після смерті брата позивач почала казати про те, що на неї треба перереєструвати автомобіль, земельну ділянку, та щоб він віддав їй гроші. Позивач стосунку до майна брата не має, участі у його створенні вона не приймала. Позов не підтверджено належними та допустимими доказами. Спірний автомобіль належить йому. Спірну земельну ділянку його брат придбав у свою особисту приватну власність як особа, яка не перебуває у шлюбі. Доказів протилежного позивач не надала. Грошові кошти позивач йому на зберігання не передавала. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Копію відзиву з доданими до нього документами позивачем отримано під розпис 11.03.21 р..

16.03.21 р. до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву, обґрунтована тим, що доводи відповідача є голослівними. Вона за час проживання з ОСОБА_4 мала доход від зайняття манікюром. Твердження відповідача про недовіру з боку ОСОБА_4 щодо грошових коштів спростовується поясненням відповідача у тій їх частині, що після смерті ОСОБА_4 вона передавала йому грошові кошти. У відзиві відповідач побічно визнає, що вона і ОСОБА_4 - проживали спільно останніми роками. Не заперечує, що протягом 2017 – 2020 р. р. вона, дійсно, декілька разів була за кордоном на заробітках, а тому мала доход у спірний період.

Копію відповіді позивача на відзив на позовну заяву відповідачем отримано під розпис 18.03.21 р..

23.03.21 р. відповідач подав до суду заперечення на відповідь позивача на відзив на позовну заяву, обґрунтовану тим, що доводи відповіді є голослівними та факту передачі йому позивачем грошових коштів він не визнавав, так як такого не було. Юридичного факту, про становлення якого просить позивач, він також не визнавав та не визнає.

Копію заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив на позовну заяву позивачем отримано під розпис 23.03.21 р..

У судовому засіданні позивач та її представник – адвокат, позов, кожен зокрема, підтримали у повному обсязі та надали суду пояснення, аналогічні доводам позовної заяви. Просять позов задовольнити.

Позивач додатково суду пояснила, що вона із ОСОБА_4 тривалий час проживали як подружжя у її будинку по АДРЕСА_2 . Цей будинок перейшов у її власність у 2013 р. як подарунок її матері. Вони за цей час придбали спільно майно, зокрема, спірні земельну ділянку та автомобіль. Будь - яке майно на її ім`я не реєструвалось. За час проживання із ОСОБА_4 вона працювала та мала доход, хоча отримувала допомогу на своїх дітей від держави як одинока матір, так як шлюбу не реєструвала, а лише - вінчалась, вважаючи це більш важливим для своїх з ОСОБА_4 стосунків; також – для зручності оформлення документів при виїзді за кордон із дитиною. На дату вінчання її із ОСОБА_4 у неї вже народилась дитина – син ОСОБА_8 . На обряді вінчання були присутні обоє батьків ОСОБА_4 , родичі з його родини. Вони із ОСОБА_4 вели спільне господарство, придбавали продукти харчування, побутову техніку: телевізор, комбайн кухонний, пароварку, холодильник, також – меблі; спільно вирішували питання, пов`язані з відпочинком, оплачували комунпослуги тощо. ОСОБА_4 біля будинку побудував альтанку для сім`ї. На рахунках по оплаті комунпослуг, що видані на її ім`я, у її відсутність після фактичної оплати їх ОСОБА_4 , він на них робив власноручні відмітки. Вони мали спільний бізнес, пов`язаний з автомобілями та запчастинами, у якому вона приймала участь порадами; закупівлею за кордоном запчастин, які привозила на фірму у м. Ковель Волинської області. Обоє її дітей по батькові зазначені однаково - ОСОБА_9 . Спірний автомобіль попередньо був зареєстрований на іншу – сторонню особу, а так як вона мала намір оформити субсидію, то придбане авто було зареєстроване не на неї, а на відповідача. Автомобіль знаходився у дворі вказаного вище будинку. Спірну земельну ділянку вони також придбавали спільно за кошти їх спільного бюджету. Підшукав її ОСОБА_4 та вони мали намір побудуватись на ній. Спірні грошові кошти зберігались вдома у вказаному вище будинку. Спірна грошова сума нею зазначена у загальній сумі у еквіваленті у гривнях з врахуванням курсу валют на дату подання позову. Під час їх передачі на зберігання відповідачеві - за пропозицією останнього задля безпеки – частинами протягом 1 – 2 тижнів після смерті ОСОБА_4 .. Свідків при цьому не було. Документально таку передачу оформлено не було, так як вона відповідачеві довіряла. Відповідач спочатку просив передати йому гроші, що у доларах, потім – іншу частину, щоб це було таємно від сторонніх осіб. В липні 2020 р. вона поставила перед відповідачем вимогу повернення спірних грошей, так як стосунки з відповідачем погіршились. Відповідач також просив її повернути йому автомобіль та документи, на що вона - попросила повернути гроші, а відповідач – відмовив. Вона звернулась до нотаріуса по питанню спадкування після смерті ОСОБА_4 ..

У судовому засіданні відповідач та його представник – адвокат, позову, кожен зокрема, не визнали у повному обсязі та надали суду пояснення, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву. Просять у задоволенні позову відмовити.

Відповідач додатково пояснив, що його брат - ОСОБА_4 - не є біологічним батьком обох дітей позивача. Брат ніколи не був у шлюбі, хотів, але не міг мати власних дітей. Позивач із його братом спільно не проживала, вони лише зустрічались. З 2004 по 2009 р. його не було в Україні. Коли він приїхав, то брат вже не проживав вдома – у їх квартирі по бульв. Лесі Україники - постійно, де зареєстрований, а періодично проживав у будинку позивача. Позивач, народивши сина, оформила державну допомогу як одинока мати. Ні він, ні їх із братом батьки про сина позивача нічого не знали, а дізнались, вже коли дитині було біля року і вони були запрошені на святкування та дізнались, що у його брата є «ніби – то» син. Позивач та його брат жили – кожен своїм життям. Спільного майна у позивача та його брата не було. Стосунку до бізнесу його брата позивач не мала. Позивач доходу не мала, а брат – займався бізнесом із товаришем - ОСОБА_10 , мав доход і платив за все. Коли позивач приїхала додому з – за кордону, то побачила, що у будинку вже є новий холодильник, телевізор, кухня, що куплені його братом. Ці речі брат з невідомих йому причин купував у будинок позивача. Брат оплачував подорожі та відпочинок позивача, її сина, її матері. До спірного авта позивач стосунку також не має. Цей автомобіль був зареєстрований на дружину товариша його брата, у 2019 р. його брат зателефонував і сказав, що хоче зареєструвати цей автомобіль на його ім`я, що і зробив. Брат ОСОБА_11 на ім`я ОСОБА_12 повідомив братові про те, що є земельна ділянка у с. Городильці і її можна придбати, і брат – придбав. Спірні гроші – це заощадження його родини: його, його брата та їх батьків, що зберігались у будинку позивача, де часто знаходився брат, після смерті їх матері, так як батьки їх померли, а він - був у роз`їздах. Ці гроші зберігались у придбаній його братом дерев`яній шафі, були замкнені під ключем. Один ключ був у брата, інший – у нього. Позивач доступу до цих грошей мне мала та всі дії з грошима вони проводили з братом при зачинених дверях. Ці гроші зберігались у двох відділеннях у шафі: у нижньому – його гроші, ключ до якого мав лише він; у верхньому – гроші брата, ключ до якого мав лише брат. Класти гроші у своє відділення він приходив не рідше 2 р. на місяць, а пересвідчитись у їх схоронності – і частіше. Гроші, належні йому, він забрав відразу після похорон брата. Потім він забрав гроші, які лежали у шафі не під ключем та які брат використовував на розвиток фірми. Інші гроші він забрав частинами, бо позивач ставила вимогу про перереєстрацію на неї земельної ділянки та ін.; гроші стали пропадати. З цього він зробив висновок, що позивач знайшла ключ від відділення з грошима. Частину грошей позивач сама привезла йому просила сховати у селі, коли був пам`ятний день - 4 липня – та коли пропонувала поїхати на кладовище і відвідати могилу брата. Останні роки проживання позивача із його братом, позивач знаходилась за кордоном, мала намір переїжджати за кордон на постійне проживання. Однак син позивача – ОСОБА_8 – не захотів їхати за кордон, про що повідомив йому особисто. Син позивача казав йому особисто, що «тато тут нічого не будував, бо тато був тут ніхто, все тут – бабине». Позивач за життя його брата приховувала свою другу вагітність, що він робить висновок з того, що брат йому про це нічого не казав. Коли брат вже був у лікарні, позивач випитувала його про гроші, про фірму, створену його братом та ОСОБА_13 , на розвиток якої він надавав свої особисті кошти, яку мала намір привласнити, поділити. Похорони його брата були на АДРЕСА_2 .

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників - адвокатів, показання свідків, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підставні та підлягають до часткового задоволення.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов`язків подружжя, крім випадків, коли він відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації ацс.

Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

За змістом ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Поняття сім`ї у значенні ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод включає в себе не тільки зареєстровані подружні відносини, але й інші «сімейні» зв`язки, що передбачають, що їх учасники живуть спільно поза законним шлюбом (наприклад, рішення у справі «Шальк і Копф проти Австрії» (Schalk and Kopf v. Austria) від 22 листопада 2010 р.) У своїй практиці Європейський Суд здебільшого виходить із розуміння поняття сім`ї у значенні «сімейне життя», що обмежується core family (рішення у справі «Маркс проти Бельгії» (Marckx v. Belgium) від 13 червня 1979 р.).

Відповідно до копії паспорта позивача серії НОМЕР_3 , вона є ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає з 27.08.07 р. по АДРЕСА_2 ; дані про реєстрацію її шлюбу відсутні.

У позивача є неповнолітній син – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про батька якого у актовому записі про народження цієї дитини внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що стверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. ст. 126, 133, 135 СК України № 00 026 936 219 від 07.07.20 р..

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 10.04.20 р. Ковельським МРВ ДРАЦСу Західного МРУ МЮ (м. Львів), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ковелі Волинської області.

У позивача також є неповнолітня дочка – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка народилась після смерті ОСОБА_4 , та батьком якої у свідоцтві про її народження зазначений ОСОБА_14 .

Як пояснила суду заявниця, у свідоцтвах про народження обох її вказаних вище дітей у графі «батько» запис здійснено за її заявою в порядку ст. 135 СК України.

Аналізуючи вказані вище документи, суд враховує та приймає до уваги вік позивача та ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адресу проживання позивача та наявність у неї неповнолітнього сина – ОСОБА_8 , який народився за життя ОСОБА_4 та до моменту вінчання позивача із ОСОБА_4 ..

Та обставина, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідач є рідними братами, стверджується копіями свідоцтв про народження останніх.

Та обставина, що батьки ОСОБА_4 та відповідача померли до того, як помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , стверджується копіями свідоцтв про смерть ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ..

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу

Як зазначено у ст. ст. 1 216, 1 218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 222 ЦК України, спадкоємцями за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Як зазначено у ч. 2 ст. 1 223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1 261 – 1 265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом ст. 1 258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1 259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, зокрема.

Відповідно до ст. 1 264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином відповідач відповідно до ст. 1 262 ЦК України є спадкоємцем свого брата – ОСОБА_4 ..

Факт, про встановлення якого просить заявниця, дійсно, стосується її спадкових прав з огляду на положення ст. 1 264 ЦК України.

Як показав у судовому засіданні 31.05.21 р. свідок ОСОБА_17 , позивач є його сусідою. Вона постійно - 16 р. – проживала із ОСОБА_4 і дитиною по сусідству - по АДРЕСА_2 ; бачились вони щоденно, 1 – 2 рази у місяць він бував у них вдома. Хлопчик називав ОСОБА_18 лише батьком та останній ставився до хлопця саме як до сина: дуже любив, ні у чому не відмовляв, доглядав, гуляв з ним, займався та придбавав йому іграшки. У будинку позивача остання із ОСОБА_19 провели воду, вели господарство, їх син бавився з його внуком під час літніх канікул. Позивач з ОСОБА_19 як чоловіком повінчалась, про що він 2 – 3 роки тому побачив на фотознімках. Позивач мала підзаробітки, виїжджала на заробітки за кордон. ОСОБА_20 мав роботу неподалік на фірмі у ОСОБА_10 . ОСОБА_21 придбав новий автомобіль синього кольору, що стояв у дворі позивача та яким сам користувався дуж рідко. Йому особисто ОСОБА_21 сказав, що авто придбав для сім`ї. Він бачив як ОСОБА_21 навчав позивача керувати цим автомобілем. Згодом стан здоров`я ОСОБА_18 погіршився і він дуже скоро помер. Доглядала його позивач із своєю матір`ю. Лише під час похорон ОСОБА_18 він дізнався, що позивач з ним не була у шлюбі, є вагітною, що було видно із її зовнішнього вигляду. Відповідача як брата ОСОБА_18 він вперше побачив під час похорон останнього.

Аналізуючи показання цього свідка у сукупності з іншими докази у справі, суд приходить до висновку, що його показаннями стверджено ту обставину, що позивач та ОСОБА_4 за життя тривалий час – більше 5 – ти років - проживали спільно у будинку позивача по АДРЕСА_2 , разом із неповнолітнім сином позивача – ОСОБА_9 ; позивач та ОСОБА_4 вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, а тому у них виникли взаємні права та обов`язки та, з врахуванням правил ч. 2 ст. 3 СК України, вони складали сім`ю попри те, що у шлюбі між собою не перебували. Цей свідок був їх сусідою і мешкає навпроти будинку, у якому вони проживали, а тому його показання щодо періоду спільного проживання позивача та ОСОБА_4 однією сім`єю, щодо спільності їх побуту не викликають у суду сумнівів. Ці показання, крім того, відповідачем жодним чином не спростовані. Разом з тим цими показаннями спростовано доводи відповідача у тій їх частині, що його брат лише перідично проживав із позивачем.

Як показала у судовому засіданні 31.05.21 р. свідок ОСОБА_22 , її стосунки з позивачем – двоюрідною сестрою - дружні. Відповідача знає як брата ОСОБА_23 .. Позивач постійно проживала з ОСОБА_19 тривалий час у будинку її батьків без укладення шлюбу. Жили вони як сім`я і ОСОБА_21 добре ставився до позивача, придбавав все необхідне, добре ставився до дитини та доглядав її. Позивач, у свою чергу, добре ставилась до ОСОБА_23 .. Позивач має підзаробітки. ОСОБА_21 працював у м. Ковелі Волинської області, мав фірму, займався запчастинами. У дворі позивача стояли якість автомобілі. Вона була присутньою на вінчанні позивача та ОСОБА_18 , що мало місце тоді, коли дитині позивача було біля року. Вона та позивач і ОСОБА_21 часто зустрічались сім`ями на свята, у т. ч. – вдома у позивача, та ОСОБА_21 пригощав її. Там же вона кілька разів зустріла у гостях і відповідача. Вона була на похоронах ОСОБА_24 був на вул. Соборній і похороном займалась позивач.

Аналізуючи показання цього свідка, суд враховує, що цей свідок особисто була присутньою на вінчанні позивача і ОСОБА_4 , що стверджується і світлиною з вінчання, що надана суду позивачем. Вказаний свідком рік вінчання і те, що синові позивача – ОСОБА_9 , на той час було біля року, співпадає з даними про дату народження останнього та підтверджує доводи позивача про сімейний характер її стосунків із ОСОБА_4 вже на час вінчання. Свідок показала також про те, що ОСОБА_4 ставився до неповнолітнього ОСОБА_8 з батьківською турботою, придбавав йому все необхідне та доглядав його. Наведене свідчить про те, що між позивачем та ОСОБА_4 у вказаний нею спірний період, дійсно, склались стосунки, притаманні подружжю. Показання цього свідка відповідачем також жодним чином не спростовані.

Як показав у судовому засіданні 31.05.21 р. свідок ОСОБА_25 , позивача - знає, є кумами - він хрестив малого ОСОБА_8 і при хрещенні був присутній ОСОБА_21 ; відповідача - знає візуально. Чоловік позивача – ОСОБА_8 – тривалий час – більше 15 р. – постійно проживав разом з нею у шлюбі по вулиці, як він пригадує, ОСОБА_26 чи ОСОБА_27 - разом з її батьками. Раніше ОСОБА_8 проживав у будинку, що на привокзальній площі, а ще раніше - вони деякий час зустрічались. Він біля 12 – 15 років тому вітав позивача з ОСОБА_9 з їх весіллям. Під час вінчання він присутнім не був. Він інколи був у них вдома на свята і запрошував їх до себе в гості. У позивача і ОСОБА_8 була дитина, потім ще народилась дівчинка. ОСОБА_8 ставився до дитини як батько до сина. Головою сім`ї був ОСОБА_8 , який мав фірму та продавав запчастини. Йому відомо, що ОСОБА_28 та ОСОБА_8 займались запчастинами і потім ця фірма стала належати ОСОБА_8 , що йому стало відомо від самого ОСОБА_8 . Позивач їздила на заробітки, так як займається косметологією, і тоді дитину доглядав ОСОБА_8 . ОСОБА_8 придбав автомобіль синього кольору, на якому їздить позивач; цим же автомобілем позивач і ОСОБА_8 приїжджали в гості до нього; до сестри, яка живе у його будинку, хоча - на іншому поверсі. Коли ОСОБА_8 захворів, то його доглядала дружина – позивач та матір останньої і сестра позивача. Про це йому відомо, так як він із ОСОБА_9 спілкувався по телефону. Помер ОСОБА_8 у себе вдома - на АДРЕСА_3 ОСОБА_8 займалась позивач. Відповідача він побачив на похоронах ОСОБА_8 . Лише після смерті ОСОБА_8 від позивача йому стало відомо, що вони не були одружені і тому позивач просила його свідчити в суді.

Аналізуючи показання цього свідка, суд враховує, що ними також стверджено доводи позивача у тій їх частині, що вона тривалий час проживала однією сім`єю із ОСОБА_4 та їх стосунки носили характер сімейних, притаманних подружжю, так як вони спільно приймали гостей, спільно бували у гостях, у відсутність позивача ОСОБА_4 доглядав неповнолітнього сина – ОСОБА_8 ; під час хвороби ОСОБА_4 позивач доглядала його і опікувалась ним, що, на думку суду, свідчить про наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків саме подружжя.

Будучи допитаною в суді 27.07.21 р. свідок ОСОБА_29 показала, що з 2 000 р. по даний час проживає неподалік будинку позивача і часто ходить повз нього на роботу, заходила в гості. Вона бачила, що позивач та ОСОБА_8 і з дитиною проживають як сім`я. Вони проживали як подружжя, обробляли город, доглядали прибудинкову територію, ділились із нею урожаєм та розсадою полуниці. ОСОБА_8 проживав там постійно і ходив по АДРЕСА_2 на роботу. Він добре ставився до неповнолітнього ОСОБА_8 , проводжав його у школу. Позивач із хлопчиком їздила на море відпочивати. Позивач інколи їздила на заробітки, навчалась. Коли хворіла матір ОСОБА_8 , яка проживала у будинку на привокзальній площі, то позивач доглядала її та вона їй допомагала у цьому. Матір ОСОБА_8 також добре ставилась до позивача. Останнім часом коли чоловік позивача – ОСОБА_8 – став хворіти, то позивач часто зверталась до неї як медпрацівника за порадою, за допомогою знайти лікаря для консультування, лікування. Вона останній період життя ОСОБА_8 вона приходила на прохання позивача робити чоловікові ін`єкції за призначенням лікарів. Позивач постійно доглядала ОСОБА_8 аж до смерті останнього.

Показаннями вказаних вище свідків в тій, зокрема, їх частині, що позивач та ОСОБА_4 тривалий час - біля 15 р. - проживали спільно у будинку позивача як сім`я, виховували неповнолітню дитину – ОСОБА_8 , під час хвороби ОСОБА_4 позивач доглядала за ним та коли той помер – займалась його поховання, стверджуються доводи позивача про сімейний характер стосунків. Показаннями цих свідків стверджуються також доводи позивача про ведення нею та ОСОБА_4 спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, та відповідачем у судовому засіданні такі доводи позивача не спростовані.

Всі троє допитаних свідків однозначно ствердили ту обставину, що позивач та ОСОБА_4 (за життя) проживали спільно у будинку позивача як сім`я протягом тривалого проміжку часу – біля 15 р. та підтримували між собою притаманні сім`ї стосунки. У період хвороби ОСОБА_4 , зокрема, він проживав у будинку позивача, остання за ним доглядала та опікувалась ним до самої його смерті. Помер ОСОБА_4 у будинку позивача та похорон його відбувався там же; похованням займалась саме позивач.

Обставини, наведені вище та з приводу яких надали показання свідки, відповідачем не спростовані. Останній у своїх поясненнях, крім того, визнав, що син позивача – ОСОБА_8 – називав його брата татом; підтвердив, що саме у будинку позивача, де проживав його брат, використовувались придбані братом холодильник, телевізор, меблі.

На користь доводів позивача про те, що із ОСОБА_4 вона проживала однією сім"єю, суд відносить і те, що згідно із меддокументацією на ім`я ОСОБА_4 (медкарта стацхворого № 500 від 19.03.20 р.), при його госпіталізації 19.03.20 р. позивач зазначена як член його сім`ї – дружина, та адресою місця проживання – вказана адреса будинку позивача.

Крім того, як стверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00026143273 від 10.04.20 р., такий у зв`язку із смертю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримано саме позивачем.

При цьому суд враховує, що та обставина, що свідок ОСОБА_25 показав про те, що ОСОБА_4 (за життя) проживав та помер на вул. Московській, слід оцінювати критично, так як цей свідок вказав, що йому важко пригадати точно назву вулиці; на весіллі їх особисто він не був, та, відповідно, у нього склалась асоціація про: весілля, вінчання, а ці події, однозначно, є ознаками створення сім`ї.

Відповідно до копій фотознімків про вінчання молодят, що надані суду позивачем, на них, дійсно, зображено вінчання позивача.

При дослідженні цих фотознімків, позивач додатково пояснила, що на них вона зображена під час вінчання у 2007 р. як наречена, а нареченим – є ОСОБА_4 ; на фото вона у день вінчання зображена також спільно із батьками ОСОБА_4 .. На частині фотознімків останній зображений як спільно з нею, так і спільно із дитиною – неповнолітнім ОСОБА_9 , до якого ставився як батько, друзями - у побуті, на дозвіллі, відпочинку.

Суд також враховує, що наведений позивачем довід про факт вінчання її з ОСОБА_4 у 2007 р. та фотографування з його та ОСОБА_4 батьками, зокрема, відповідач не оспорює та визнає. Відповідно того, що за копіями вказаних вище фотознімків про перебування у побуті і під час дозвілля, святкування, на них, дійсно, зображено позивача з ОСОБА_4 та дитиною; ОСОБА_4 та дитину – ОСОБА_8 (останній – сфотографований у різному віці, тобто, в різні роки), відповідач не оспорює.

Разом з тим суд відкидає як неналежний доказ копії рахунків за спожитий газ за лютий, квітень, липень 2019 р., що сформовані на ім`я позивача про оплату послуг за адресою її проживання, так як з них не вбачається, що у будинку по АДРЕСА_2 проживає більше 2 – х осіб (позивач, її син); що у будинку проживав ще і ОСОБА_4 ; що він сплачував за такими рахунками тощо.

Позивач, як стверджується довідками управління соцзахисту населення виконкому Ковельської міськради Волинської області № 639/3.19, 638/3.19 від 12.05.21 р., як одинока матір є отримувачем соцдопомоги з 2006 р. по 2015 р., з 2018 р. по 2030 р.; отримувала допомогу як малозабезпечена сім`я з липня 2020 р. по грудень 2020 р..

Аналізуючи вказані вище довідки, суд враховує, що за отриманням такої соцдопомоги позивач звернулась з врахуванням того, що у шлюбі не перебуває, має неповнолітнього сина, що не заперечується сторонами; у 2020 р. у позивача народилась ще одна дитина, офіційно матеріальне становище сім`ї вона у 2020 р. декларує як «малозабезпечена», що сторонами не заперечується.

Даних про те, що позивач чи ОСОБА_4 (останні - за життя) перебували у шлюбі з іншими (третіми особами), суду не надано.

Суд, разом з тим, враховує, що позивачем не надано суду доказів того, що вона із ОСОБА_4 проживала однією сім`єю як чоловік та дружина саме з 01.05.05 р..

Тому позовні вимоги позивача в частині визнання факту, що має юридичне значення, слід задовольнити частково, визнавши, з врахуванням того, для якої мети вона просить суд встановити факт, що має юридичне значення, факт проживання позивача однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 не менше 5 р. по день його смерті (відкриття спадщини), що сталась ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Відповідно до ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь - яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як зазначено у ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як визначено ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

За змістом ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як зазначено у ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як визначено ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до ст. ст. 368, 370 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.

За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, зокрема.

За змістом ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Позивач стверджує, що нею спільно з ОСОБА_4 за час їх спільного проживання як подружжя, хоча і без реєстрації шлюбу, було у спільну сумісну власність набуто спірну земельну ділянку, спірне авто, спірні грошові кошти у загальній сумі, що є еквівалентною сумі 17 971 239 грн за станом на 05.01.21 р., що складалась з різних сум у різних купюрах та різній валюті.

Відповідно до копії договору купівлі – продажу земельної ділянки від 13.01.14 р., такий було укладено між ОСОБА_30 та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки пл. 1 033 кв. м., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, дійсно, була придбана ОСОБА_4 у його особисту приватну власність, з врахуванням того, що він у шлюбі не перебував.

Право власності на спірну земельну ділянку було оформлено на ім`я ОСОБА_4 як одноосібного покупця, що стверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16051800 від 13.01.14 р..

Аналізуючи вказаний вище договір, суд враховує, що спірну земельну ділянку слід визнати спільним сумісним майном позивача та ОСОБА_4 , так як вона придбана ним, дійсно, як особою, яка у шлюбі не перебуває, а саме: з врахуванням цієї обставини – у особисту приватну власність - за час його проживання однією сім`єю із позивачем.

Як пояснила у судовому засіданні позивач, вона допустила описку у зазначенні точної адреси земельної ділянки, однак, зазначила саме вказану вище земельну ділянку.

Тому суд вбачає підстави для того, щоб визнати придбану ОСОБА_4 спірну земельну ділянку, спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_4 та визнати право позивача на Ѕ її частку як частку у їх спільному сумісному майні.

Тому у цій частині позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію т/з серії НОМЕР_5 , саме відповідач з 25.01.19 р. є власником автомобіля марки «Фіат Добло», д. н. з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , синього кольору (далі – спірний автомобіль).

Аналізуючи докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що спірний автомобіль було придбано, дійсно, за час проживання ОСОБА_4 однією сім`єю із позивачем.

Однак доказів того, що цей автомобіль було придбано саме ОСОБА_4 , та без згоди на те позивача відчужено відповідачеві, позивач суду не надала.

Титульним власником автомобіля на даний час є відповідач і позивач не оспорила у встановленому законом порядку реєстрацію цього авта на ім`я та у власність відповідача.

Як слідує з копії поліса обов`язкового страхування від 14.01.20 р., ОСОБА_4 було укладено договір щодо забезпеченого т/з – автомобіля марки «Фіат Добло», 2004 р. в., д. н. з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Однак сама позивач ствердила, що спірний автомобіль, власником якого зазначений відповідач, використовувався фактично їх сім`єю, тому суд не вбачає у тій обставині, що ОСОБА_4 уклав договір страхування належного відповідачеві авта, переконливого доказу того, що спірний автомобіль був у власності ОСОБА_4 ..

Як вбачається з показань свідків, вони бачили легкове авто такого ж кольору на подвір`ї будинку, де проживали спільно позивач та ОСОБА_4 ; бачили, що автомобілем синього кольору зрідка користувався ОСОБА_4 та приїжджав із позивачем у гості саме синім автомобілем.

Однак з показань свідків жодним чином не випливає, що вони бачили саме спірний автомобіль, так як ніхто з них не свідчив про марку та номер авта, а свідок ОСОБА_22 показала, що на подвір`ї позивача під час її спільного проживання з ОСОБА_4 стояли і інші автомобілі.

Крім того суд враховує, що позовні вимоги позивача стосовно спірного автомобіля, не містять вимоги про визнання незаконною реєстрації цього авта у власності відповідача.

Відповідач же стверджує, що спірний автомобіль, придбавав, дійсно, ОСОБА_4 у іншої особи, однак, саме для нього і тому він є власником спірного авта.

Позивач не спростувала таких доводів відповідача.

Тому у цій частині у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Позивач у суді ствердила, що після смерті ОСОБА_4 вона частинами передавала на зберігання відповідача грошові кошти, що знаходились у її будинку. Відповідач цю обставину не заперечив.

Позивач у суді ствердила, що спірні грошові кошти, які вона частинами передавала відповідачеві, належали до її із ОСОБА_4 спільного сімейного бюджету. Відповідач цю обставину заперечив у повному обсязі.

Суд враховує, що позивач не надала суду доказів того, що нею за час спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 у спірний період було набуто грошові кошти саме у сумі, що за станом на 01.01.21 р. є еквівалентною сумі 17 971 239 грн.

Так позивач не надала суду доказів про свої доходи, про доходи ОСОБА_4 у спірний період. А відповідно до довідок управління соцзахисту населення виконкому Ковельської міськради Волинської області № 639/3.19, 638/3.19 від 12.05.21 р., вона є отримувачем соцдопомоги з 2006 р. по 2015 р., з 2018 р. по 2020 р. включно.

Тому суд не може вважати такою, що доведена належними та допустимими і достатніми доказами ту обставину, що у будинку позивача зберігалась саме вказана позивачем сума спірних грошових коштів, що належали до її та ОСОБА_4 спільного сімейного бюжету на день відкриття спадщини у зв`язку із смертю ОСОБА_4 і саме вона була передана відповідачеві частинами на зберігання.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем не висловлено заперечень стосовно пояснень відповідача у тій їх частині, що він часто заходив у будинок позивача із своїм ключем і ховав гроші у відділенні шафи, ключ до якого мав лише він; що перевіряв схоронність грошей у будинку позивача з відома ОСОБА_4 і заперечень проти такої його діяльності у її будинку позивач не мала.

Відповідально до копії витягу з ЄРДР № 120 200 301 100 013 67, 16.10.20 р. було внесено відомості за ч. 5 ст. 185 КК України за заявою ОСОБА_2 про викрадення у нього невстановленими особами з його квартири належних йому грошових коштів в сумі 7 170 000 грн, 54 000 доларів, 44 500 Євро, 285 000 польських злотих.

Відповідально до копії витягу з ЄРДР № 120 200 351 100 004 63, 19.11.20 р. було внесено відомості за ч. 1 ст. 190 КК України про заволодіння ОСОБА_31 шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_3 ..

Однак суд вважає, що та обставина, що сторони подали до поліції заяви про, відповідно, незаконне заволодіння та викрадення, грошових коштів, має бути перевірена в порядку КПК України та не може бути беззаперечним доказом доводів позивача щодо її вимог в частині спірних грошових коштів.

Тому у цій частині позовні вимоги позивача не є належно доведеними і у задоволенні позовних вимог позивача у цій частині слід відмовити у повному обсязі.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, суд вважає, що оскільки судом задоволено вимогу немайнового характеру, задоволено вимогу майнового характеру лише частково (на Ѕ вартості спірної земельної ділянки – 34 399 грн: 2 = 17 199 грн, 50 коп.), то сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду судовий збір є судовими витратами позивача і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 – 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, ст. ст. 3, 21, ч. 1 ст. 36, ст. ст. 60, 61, 63, 65, 70, 74 СК України, ст. 11, 15, 16, 3328, 355, 368, 370, 364, 392, 1 216, 1 258, 1 218, 1 262, ч. 1 ст. 1 222, ст. 1 264, ч. 2 ст. 1 223 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше 5 р. по день смерті останнього, що сталась ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Визнати земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , виділивши у власність ОСОБА_3 Ѕ (одну другу) частку вказаної вище земельної ділянки.

В решті позову – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт серії НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і. н. НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_3 , 1 059 (одну тисячу п"ятдесят дев"ять) грн, 53 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і. н. НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_3 , прож. за адресою: АДРЕСА_4 ;

представник позивача – адвокат Петрушин Анатолій Степанович, адреса: 43000, м. Луцьк, вул. Гордіюк, 20 «а»/71;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт серії НОМЕР_6 , прож. за адресою: АДРЕСА_5 .

представник відповідача – адвокат Зуб Василь Васильович, адреса: 45008, м. Ковель Волинської області, вул. Незалежності, 94.

Головуючий:І. М. Логвинюк

Повний текст рішення суду складено 30.07.21 р..