Рішення № 98679219, 30.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 року м. Київ № 826/13067/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

15.08.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 №0248591212 та №0248621212.

В обґрунтування позовної заяви з урахуванням відповіді на відзив зазначено, що згідно податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 №0248591212 та №0248621212 до ТОВ "М.С.Л." протиправно застосовано штраф на підставі статті 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) з огляду на необґрунтований висновок акту перевірки від 03.04.2018 №1650/26-15-12-12-12-30109292 про порушення ТОВ "М.С.Л." строку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток.

В акті перевірки від 03.04.2018 №1650/26-15-12-12-12-30109292 відповідачем встановлено порушення строків сплати зобов`язань щодо яких рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 задоволено позов Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до ТОВ "М.С.Л." про стягнення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 28 916 936,39 грн та розстрочено сплату такого богу впродовж 36 місяців із сплатою заборгованості щорічно рівними частинами у сумі по 9 638 645,47 грн, починаючи з 01.10.2016 по 01.10.2019 відповідно до наступного графіку: перший платіж - до 01.10.2017, другий платіж - до 01.10.2018, третій платіж - до 01.10.2019.

Таким чином відбулась трансформація правовідносин зі сплати узгоджених податкових зобов`язань, визначених в податковій декларації, у відносини з виконання судового рішення, шляхом сплати розстрочених сум, які підлягають стягненню згідно судового рішення. ТОВ "М.С.Л." на виконання судового рішення, сплачувало розстрочені суми, які підлягають стягненню згідно судового рішення, до бюджету, у строки визначені судовим рішенням. Отже, ТОВ "М.С.Л." не порушено строки сплати, визначені судовим рішенням.

Позивач зазначає, що притягнення до відповідальності, визначеної пунктом 126.1 статті 126 ПК України, можливе лише при порушенні строків, визначених ПК України, тоді як строки сплати податкових зобов`язань позивача визначені судовим рішенням. При цьому, такі строки позивачем порушені не були. Однак, відповідач необґрунтовано розповсюдив дію положення пункту 57.1 статті 57 ПК України на правовідносини, які ним не регулюються, у зв`язку із чим зробив невірний висновок про несвоєчасну сплату податкових зобов`язань.

Законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно зі статтею 126 ПК України у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом контролюючий орган застосовувати штраф при виконанні пункту 87.9 статті 89 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Вказані норми визначають, які дії зі сплаченими коштами зобов`язані здійснювати органи контролюючого органу в погашення податкового боргу. Разом з тим, вони не встановлюють відповідальності платника податків внаслідок вчинення вказаних дій контролюючим органом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву ТОВ "М.С.Л." у якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зазначеного, що ТОВ "М.С.Л." до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2017 року (від 02.08.2017 №9151686274), згідно якої загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) рік склала 2 775 657 грн (рядок 19 декларації) по строку сплати 19.08.2017. Станом на 19.08.2017 у ТОВ «М.С.Л.» в інтегрованій картці платника податку рахувалася заборгованість у розмірі 2 586 396,16 грн, з урахуванням переплати, яку сплачено в період з 21.08.2017 по 24.10.2017.

Щодо посилань позивача на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.09.2016 у справі №826/12186/16, відповідач зауважив, що в ході проведення камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати сум (зобов`язання) по податку на прибуток встановлено факт порушення строків сплат, а не податкових зобов`язань за 2015-2016 роки, а податкового зобов`язання за півріччя 2017 року, граничний термін сплати якого 19.08.2017, фактична сплата податку на прибуток, задекларованого в декларації з податку на прибуток за півріччя 2017 року, відбулась з 21.08.2017 по 24.10.2017.

Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду м Києва від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 задоволено позов Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до ТОВ "М.С.Л." про стягнення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 28 916 936,39 грн. Стягнутий борг виник у зв`язку із несплатою узгоджених податкових зобов`язань згідно податкових декларацій з податку на прибуток від 29.02.2016 за 2015 року, від 22.04.2016 за І квартал 2016 року та уточнюючої декларації з податку на прибуток від 01.06.2016.

Також вказаним судовим рішенням встановлено порядок його виконання, а саме: сплата ТОВ "М.С.Л." в дохід державного бюджету податкового боргу з податку на прибуток повинна здійснюватися шляхом розстрочення впродовж 36 місяців із сплатою заборгованості щорічно рівними частинами у сумі по 9 638 645,47 грн, починаючи з 01.10.2016 по 01.10.2019 відповідно до наступного графіку: перший платіж - до 01.10.2017, другий платіж - до 01.10.2018, третій платіж - до 01.10.2019.

02.08.2017 ТОВ "М.С.Л." до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію №9151686274 з податку на прибуток підприємства за півріччя 2017 року, згідно якої загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) рік склала 2 775 657 грн, граничний строк сплати 19.08.2017.

Станом на 19.08.2017 у ТОВ «М.С.Л.» в інтегрованій картці позивача з податку на прибуток рахувалася заборгованість у розмірі 2 586 396,16 грн.

Податкові зобов`язання, задекларовані ТОВ «М.С.Л.» у податковій декларації від 02.08.2017 №9151686274 сплачено в період з 21.08.2017 по 24.10.2017. При цьому, кошти, які сплачував позивач у вказаний період першочергово зараховувались у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, а їх залишок - в рахунок погашення поточних декларованих зобов`язань.

03.04.2018 ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «М.С.Л.» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати податку на прибуток.

За результатом вказаної перевірки складено акт від 03.04.2018 №1650/26-15-12-12-12-30109292 у якому зафіксовано порушення ТОВ «М.С.Л.» вимог пункту 57.3 статті 57 ПК України шляхом несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань визначених:

- судовим рішенням про розстрочення боргу у справі від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 у загальному розмірі 30 461,1 грн;

- податковою декларацією від 02.08.2017 №9151686274, у тому числі, із затримкою до 30 календарних днів включно податкового зобов`язання у загальному розмірі 1 140 000 грн, а також із затримкою понад 30 календарних днів включно податкового зобов`язання у загальному розмірі 1 476 543,6 грн.

27.04.2018 на підставі вказаного висновку перевірки ГУ ДФС у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0248591212, яким до ТОВ «М.С.Л.» за порушення пункту 57.3 статті 57 ПК України та на підставі статті 126 ПК України застосовано штраф у розмірі 295 308,72 грн (20% від суми податкового зобов`язання 1 476 543,6 грн);

- №0248621212, яким до ТОВ «М.С.Л.» за порушення пункту 57.3 статті 57 ПК України та на підставі статті 126 ПК України застосовано штраф у розмірі 114 000 грн (10% від суми податкового зобов`язання 1 140 000 грн).

11.05.2018 позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 №0248591212 та №0248621212 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України.

Однак, рішенням ДФС України від 04.07.2018 №22428/6/99-99-11-03-01-25 вказану скаргу ТОВ «М.С.Л.» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 №0248591212 та №0248621212 - без змін.

Позивач не погодився із результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 №0248591212 та №0248621212, вважає вказані рішення протиправними, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до приписів пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що у акті від 03.04.2018 №1650/26-15-12-12-12-30109292 зафіксовано порушення ТОВ «М.С.Л.» вимог пункту 57.3 статті 57 ПК України шляхом несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань визначених судовим рішенням про розстрочення боргу у справі від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 та податковою декларацією від 02.08.2017 №9151686274.

Разом з цим, судове рішення про розстрочення боргу у справі від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 стосується податкового боргу, який виник у зв`язку із несплатою ТОВ «М.С.Л.» узгоджених податкових зобов`язань згідно податкових декларацій з податку на прибуток від 29.02.2016 за 2015 року, від 22.04.2016 за І квартал 2016 року та уточнюючої декларації з податку на прибуток від 01.06.2016.

При цьому, на підставі податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 №0248591212 та №0248621212 до ТОВ «М.С.Л.» застосовано штрафні санкцій виключно за порушення строків сплати податкових зобов`язань, самостійно визначених позивачем у податковій декларації від 02.08.2017 №9151686274.

Отже, спірними рішеннями від 27.04.2018 №0248591212 та №0248621212 не застосовано до ТОВ «М.С.Л.» штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань, сплата яких розстрочена рішенням Окружного адміністративного суду м Києва від 12.09.2016 у справі №826/12186/16.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача у цій частині.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно пункту 131.2 статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Пункт 109.1 статті 109 ПК України визначає податкові правопорушення як протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 02.08.2017 ТОВ "М.С.Л." до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію №9151686274 з податку на прибуток підприємства за півріччя 2017 року, згідно якої загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) рік склала 2 775 657 грн, граничний строк сплати 19.08.2017.

Станом на 19.08.2017 у ТОВ «М.С.Л.» в інтегрованій картці позивача з податку на прибуток рахувалася заборгованість у розмірі 2 586 396,16 грн.

У рахунок сплати вказаних податкових зобов`язань, задекларованих ТОВ «М.С.Л.» у податковій декларації від 02.08.2017 №9151686274, позивачем у період з 21.08.2017 по 24.10.2017 сплачено 2 775 657 грн.

При цьому, кошти, які сплачував позивач у вказаний період першочергово зараховувались у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, а їх залишок - в рахунок погашення поточних декларованих зобов`язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно зі статтею 126 ПК України у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не надав контролюючому органу право застосовувати штраф при виконанні пункту 87.9 статті 89 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Суд не погоджується із вказаними доводами позивача, виходячи з наступного.

Аналіз положень пункту 87.9 статті 87 ПК України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами ПК України.

Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Відповідальність передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України у вигляді штрафу пов`язана із фактом наявності порушення, а саме несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання, і не залежить від способу, в який здійснювалась сплата (погашення) податкового боргу - добровільно чи в порядку пункту 87.9 статті 87 ПК України.

Отже, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відтак сплата податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів пункту 87.9 статті 87 ПК України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

У випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 ПК України, та у випадку несвоєчасного погашення якої, податковий орган нараховує штраф у розмірах, установлених статті 126 ПК України у залежності від терміну затримки.

Вказані висновки у повній мірі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 21.05.2020 у справі №2а-10115/12/1370 та від 05.03.2021 у справі №804/2073/17.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку акту перевірки від 03.04.2018 №1650/26-15-12-12-12-30109292 про порушення ТОВ «М.С.Л.» вимог пункту 57.3. статті 57 ПК України, шляхом несвоєчасної сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток, самостійно визначених ТОВ «М.С.Л.» у податковій декларації від 02.08.2017 №9151686274.

Відповідно, наявні підстави для застосування до ТОВ «М.С.Л.» штрафу згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України, що свідчить про правомірність податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 №0248591212 та №0248621212.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ТОВ «М.С.Л.» не доведено факту порушення його прав у межах спірних правовідносин, а встановлені судом обставини свідчать про протилежне. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (місцезнаходження юридичної особи: 01004, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 50-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 30109292).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Суддя О.М. Чудак