Рішення № 98679216, 30.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 року м. Київ № 826/15239/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми ХХІ" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

17.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські ферми ХХІ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2018 №037383122.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що згідно податкового повідомлення-рішення від 21.06.2018 №037383122 до ТОВ «Українські ферми ХХІ» протиправно застосовано штраф у розмірі 4 200 грн (10% від суми податкового зобов`язання) на підставі статті 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) з огляду на необґрунтований висновок акту перевірки від 24.05.2018 №1722/26-15-12-12-12/40370262 про порушення ТОВ «Українські ферми ХХІ» на 1 день строку сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 42 000 грн, самостійно визначеного ТОВ «Українські ферми ХХІ» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік (граничний строк сплати 11.03.2018, фактично сплачено 12.03.2018).

Позивач зазначає, що граничним строком сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 42 000 грн, самостійно визначеного ТОВ «Українські ферми ХХІ» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік, є 11.03.2018. Водночас, 11.03.2018 був вихідний день, а тому граничний строк сплати вказаного зобов`язання переноситься на наступний робочий день, а саме 12.03.2018.

Таким чином, ТОВ «Українські ферми ХХІ» вчасно виконано податковий обов`язок зі сплати податкового зобов`язання самостійно визначеного ТОВ «Українські ферми ХХІ» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву ТОВ «Українські ферми ХХІ» у якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зауважив, що у ході перевірки ТОВ «Українські ферми ХХІ» встановлено та зафіксовано у акті від 24.05.2018 №1722/26-15-12-12-12/40370262 порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України шляхом затримки на 1 день сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 42 000 грн, самостійно визначеного ТОВ «Українські ферми ХХІ» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік, адже граничним строком сплати вказаного зобов`язання є 11.03.2018, а позивач здійснив оплату 12.03.2018.

Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

22.02.2018 ТОВ «Українські ферми ХХІ» подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2017 рік у якій самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 449 634 грн.

Частину вказаного податкового зобов`язання у розмірі 42 000 грн ТОВ «Українські ферми ХХІ» сплачено 12.03.2018. При цьому, 11.03.2018 був вихідним днем, неділя.

24.05.2018 ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «Українські ферми ХХІ» щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми зобов`язання з податку на прибуток.

За результатом вказаної перевірки складено акт від 24.05.2018 №1722/26-15-12-12-12/40370262, у якому зафіксовано порушення ТОВ «Українські ферми ХХІ» вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, шляхом затримки на 1 день строку сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 42 000 грн, самостійно визначеного ТОВ «Українські ферми ХХІ» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік. Вказано, що граничний строк сплати 11.03.2018, фактично сплачено 12.03.2018.

08.06.2018 позивач подав заперечення на акт перевірки від 24.05.2018 №1722/26-15-12-12-12/40370262, за результатом розгляду яких відповідач листом від 21.06.2018 №28803/10/26-15-12-12-18 повідомив ТОВ «Українські ферми ХХІ» про залишення без змін висновків вказаного акту перевірки.

21.06.2018 на підставі вказаного висновку перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №037383122, яким до ТОВ «Українські ферми ХХІ» за порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України та на підставі статті 126 ПК України застосовано штраф у розмірі 4 200 грн (10% від суми податкового зобов`язання.

ТОВ «Українські ферми ХХІ» оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення від 21.06.2018 №037383122 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України. Однак, рішенням ДФС України від 31.08.2018 №28288/6-99-99-11-03-01-25 вказану скаргу ТОВ «Українські ферми ХХІ» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 21.06.2018 №037383122 - без змін.

Позивач не погоджується із результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.06.2018 №037383122, вважає таке рішення протиправним, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно приписів пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 49.20 статті 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Таким чином, ПК України, станом на час виникнення спірних правовідносин, не визначено граничного строку сплати податків, якщо останній день сплати припадає на вихідний (святковий) день.

У відповідності до частини 1 статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 №1906-IV чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

За змістом пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Суд погоджується з позицією позивача про застосування до спірних правовідносин Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16.05.1972.

Згідно статті 1 Конвенції, вона застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом; органом арбітражу, якщо такий орган не встановив порядку обчислення строків; або сторонами, якщо порядок обчислення строків не був безпосередньо чи опосередковано узгоджений між сторонами і не визначається існуючою практикою відносин між сторонами.

В даному випадку законодавством не визначено перенесення граничного строку сплати податкового зобов`язання у разі, якщо останній день сплати припадає на вихідний (святковий) день, що цілком узгоджується з положеннями частини першої статті 1 Конвенції.

Відповідно до статті 5 Конвенції, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (означає день, у який цей строк спливає, стаття 2) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Також суд враховує, що згідно із пунктом 56.21 статті 56 ПК у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи, що норма пункту 57.1 статті 57 ПК початок перебігу строку сплати самостійно узгодженої платником податків суми податкового зобов`язання пов`язує із закінченням граничного строку подання податкової декларації, в разі коли останній припадає на вихідний або святковий день строк сплати суми податкового зобов`язання фактично продовжується на один день.

Відтак, якщо граничний строк сплати грошового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, встановлений строк продовжується на перший робочий день.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема в постановах від 15.03.2021 у справі №0440/6793/18, від 12.04.2019 у справі №809/1577/17, від 20.08.2019 у справі №1640/3125/18, від 18.05.2018 у справі №812/1312/17.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд зауважує, що вказані висновки узгоджуються із підходом законодавця до регулювання податкових відносин, який Законом України від 16.01.2020 №466-ІХ доповнив пункт 57.1 статті 57 ПК України тринадцятим абзацом наступного змісту: «Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку акту перевірки від 24.05.2018 №1722/26-15-12-12-12/40370262 про порушення ТОВ «Українські ферми ХХІ» вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, шляхом затримки більш на 1 день сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 42 000 грн, адже граничним строком сплати вказаного грошового зобов`язання був 11.03.2018, який припав на вихідний день (неділя), у зв`язку із чим сплата позивачем такого грошового зобов`язання на наступний робочий день 12.03.2018 здійснена в межах строку, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 ПК України.

Відповідно, наявні відсутні підстави для застосування до ТОВ «Українські ферми ХХІ» штрафу згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України, що свідчить про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2018 №037383122.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості застосування до позивача штрафу за порушення строку сплати податкових зобов`язань, а обставини справи свідчать про протилежне, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2018 №037383122.

Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Українські ферми ХХІ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2018 №037383122.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Українські ферми ХХІ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Українські ферми ХХІ» (місцезнаходження юридичної особи: 01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7, офіс 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 40370262).

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Суддя О.М. Чудак