Рішення № 98679088, 29.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року м. Київ № 640/3482/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0924401208 від 11.12.2018

за участі представників сторін:

від позивача - Мельникова Л.В.

від відповідача - Ісаєв С.П.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0924401208 від 11.12.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 зупинено провадження в адміністративній справі №640/3482/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/2814/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2021 суд поновив провадження у справі, замінив відповідача на правонаступника та перейшов до розгляду адміністративної справи № 640/3482/19 в порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0924401208 став акт камеральної перевірки №5185/26-15-12-08-20/21018433. З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення товариством порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, оскільки встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом згідно податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2018 року та звіту про фінансові результати, що, на думку податкового органу, призвело до заниження об`єкту оподаткування на суму 23 801 000 грн. та податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду в сумі 4 284 180 грн. Позивач зазначає, що вказана розбіжність виникла внаслідок збою програмного забезпечення «Медок» та не свідчить про заниження платником податку суми податкового зобов`язання, оскільки податок на прибуток було сплачено товариством у встановлені ПК України строки.

У відзиві на позовну заяву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що позивач в декларації з податку на прибуток за три квартали 2018 року невірно відобразив фінансовий результат, у зв`язку з чим, встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування код рядка 02 (0,00 грн.) згідно податкової декларації з податку на прибуток (від 09.11.2018 № 9246756862) та код рядка 2290 (23801000.00 грн.) згідно звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), за три квартали 2018 року (від 25.10.2018 № 9234072842), що призвело до заниження об`єкту оподаткування в сумі 23 801 000,00 грн. та податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду (код рядка 19) в сумі -4284180,00 грн. Також, контролюючим органом було встановлено розбіжності в сумі 552106000.00 грн. між код рядка 01 Декларації з податку на прибуток підприємства (дохід від-будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку) 0.00 грн. та сумою доходів, задекларованою в Звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) 55 210 6000, 00 грн.. що не вплинуло на визначення об`єкту оподаткування.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що контролюючий орган не має права проводити камеральну перевірку даних податкової декларації на прибуток, шляхом співставлення даних декларації із даними фінансової звітності товариства, оскільки це є предметом документальної перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2018 ТОВ "Рейл Інжиніринг" подало до ДПІ у Печерському районі декларацію з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2018 року; згідно з платіжним дорученням від 19 листопада 2018 року №229 позивач сплатив самостійно визначену суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1 406 160,00 грн.

12.11.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби України винесено акт камеральної перевірки №5185/26-15-12-08-20/41018433, яким встановлено порушення платником податків порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, тобто встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування код рядка 02 (0,00 грн.) згідно податкової декларації з податку на прибуток (від 09.11.2018 № 9246756862) та код рядка 2290 (23801000.00 грн.) згідно звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), за три квартали 2018 року (від 25.10.2018 № 9234072842), що призвело до заниження об`єкту оподаткування в сумі 23801000,00 грн. та податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду (код рядка19) в сумі -4284180,00 грн. Також, контролюючим органом було встановлено розбіжності в сумі 552106000.00 грн. між код рядка 01 Декларації з податку на прибуток підприємства (дохід від-будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку) 0.00 грн. та сумою доходів, задекларованою в Звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) 552106000.00 грн., що не вплинуло на визначення об`єкту оподаткування.

Крім того, контролюючий орган встановив, що платником податку занижено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 4 284 180, 00 грн.

На підставі вказаного акту камеральної перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0924401208 від 11.12.2018 на суму 5 355 225, 00 грн., яким яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак рішенням Державної фіскальної служби №8103/6/99-99-11-04-0-25 від 19.02.2019 відмовлено в задоволенні скарги, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмова в задоволення скарги, стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Розглядаючи дану справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1 ПКУ порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється ПКУ.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов`язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2018 позивачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за три квартали 2018 року, що і стало предметом камеральної перевірки.

У свої запереченнях на податкове повідомлення - рішення, представник позивача посилався, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних не може бути предметом камеральної перевірки, на що суд зазначає наступне.

Так, виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних інтегрованої картки платника податків не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Достовірність, повнота нарахування та сплата, зокрема податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України

Зазначене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення останнього, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року (справа №804/6286/17), від 1 жовтня 2018 року (справа №821/1648/17), від 29 серпня 2019 року (справа 808/818/15).

З наявної у справі податкової декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2018 року вбачається, що у рядку 02 (фінансовий результат то оподаткування (прибуток або збиток). Визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) - 0

у рядку 04 об`єкт оподаткування (рядок 02 рядок 03РІ (+/-) відображено 0 грн. у рядку 06 податок на прибуток (позитивне значення ) (рядок 04 рядок 05ПЗ) х і 18.002/10 - 0 грн.

у рядку 6 (податок на прибуток) у сумі 0 і грн.;

у рядку 17 (податок на прибуток за звітний ( податковий) період у сумі 0 грн.

у рядку 18 (податок на прибуток за результатами плазами попередньою звітного (податкового періоду з урахуванням уточнень) у сумі 2 878 020, 00 грн.; |

у рядку 19 (податок на прибуток, нарахований за результатами останнього податкового періоду) у сумі - 2 878 020, 00 грн.

Крім того, в акті перевірки відповідач вказав, що в інтегрованій картці платника податку на прибуток за кодом бюджетної класифікації 11021000 (податок на прибуток іноземних підприємств) станом на 19.11.2018 відображено до зменшення задекларовану суму «-» 2 878 020.00 грн. та відповідно збільшено переплату на зазначену суму.

Станом на 20.11.2018 сума переплати з податку на прибуток склала 4 284 180, 00 грн.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (п. 49.9 ст. 49 ПК України).

Згідно із п. п. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п`яти робочих днів з дня її отримання, у разі у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку.

З наведеного слідує, що прийняття та реєстрація податкової декларації - це обов`язок контролюючого органу. Про неприйняття податкової декларації контролюючий орган повідомляє платника податків письмово із зазначенням причин відмови в прийнятті/реєстрації податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, подана декларація була прийнята відповідачем, про що свідчить штамп на титульному аркуші декларації та в подальшому стала об`єктом камеральної перевірки.

Позивач у своїх поясненнях зазначив, що виявив вказані розбіжності у податковій декларації з податку на прибуток за три квартали 2018 року лише після надходження на адресу ТОВ "Рейл Інжиніринг" податкового повідомлення-рішення від 11.12.2018 №0924401208 про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток за наслідками камеральної перевірки спірної податкової декларації.

Крім того, позивач вказав , що проти виявлених розбіжностей не заперечує, вказує, що останні трапилися внаслідок технічного збою програми Medoc.

З цього приводу Верховний Суд у постановах від 13.06.2019 у справі №820/5299/17, від 19.09.2019 у справі №815/4013/14 сформував правовий висновок, зміст якого зводиться до того, що норма пункту 50.1 статті 50 ПК України покладає на платника податку обов`язок у разі виявлення помилок у раніше поданій податковій декларації надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період. При цьому обмеження щодо права виправити помилку у раніше поданій податковій звітності, передбачене у пункті 50.2 статті 50 ПК України, стосується випадків проведення документальної планової чи позапланової перевірки.

Водночас камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових. Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Враховуючи те, що позивач після проведення камеральної перевірки, оформленої Актом перевірки, не мав можливості самостійно виправити виявлені арифметично-логічні помилки в податковій звітності з податку на прибуток підприємств, контролюючий орган до отримання уточнюючого розрахунку видав оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що одним із невід`ємних прав платника податків, відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.

У свою чергу, акт камеральної перевірки №5185/26-15-12-08-20/41018433 від 12.11.2018 не містить пропозиції платнику податків надати власні пояснення з приводу виявлених порушень, крім того, контролюючим органом, в порушення вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було надано суду жодних доказів надсилання такого акту на адресу позивача, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позивач не знав про допущену арифметичну помилку раніше.

Також, суд бере до уваги постанову Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №К/9901/4570/17, згідно з якою, суд дійшов висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Як встановлено судом, контролюючий орган за результатами камеральної перевірки дійшов висновку, що вірною сумою податку на прибуток є 1 406 160, 00 грн., однак, платник податку у податковій декларації вказав іншу суму, а саме 2 878 020, 00 грн., що призвело до заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Однак, суд не погоджується з вказаними висновками, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що платником податку самостійно вірно визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість, про що свідчить наявне у справі платіжне доручення від 19.11.2018 №229 на суму 1 406 160, 00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було сплачено податок на додану вартість у належному розмірі та в межах строку, а технічні помилки допущені ним під час складання декларації не можуть бути підставою для нарахування відповідачем штрафних санкцій за заниження суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

Суд звертає увагу контролюючого органу, що при перевірці відомостей, зазначених у податковій декларації, контролюючий орган не повинен обмежуватися лише формальним критерієм, крім того, позивачем була подана скарга на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, в якій останній виклав власні пояснення щодо вказаних обставин. Доказів того, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем було враховано вказане платіжне доручення суду не надано.

Також, позивач просив суд не враховувати обставини, встановлені в межах адміністративної справи №640/2814/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов`язання відповідача не вважати подану 09.11.2018 податкову звітність з податку на прибуток за три квартали 2018 року податковою декларацією в зв`язку з заповненням її з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України; зобов`язання відповідача надати позивачу письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2018 року з підстав відсутності у ній одного з обов`язкових реквізитів податкової декларації протягом п`яти днів з дня набрання рішенням законної сили, оскільки судом не було надано оцінку фактичним обставинам у межах даної справи.

Крім того, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.09.2019 по справі №640/2814/19 дійшов правового висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде саме оскарження податкового повідомлення-рішення від 11.12. 2018 №0924401208.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інжиніринг» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корп. 10-а, код ЄДРПОУ 41018433) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 11.12.2018 №0924401208, форми «Р», на суму 5 355 225, 00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інжиніринг» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корп. 10-а, код ЄДРПОУ 41018433) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПУ 44116011) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено: 30.07.2021

Суддя А.С. Мазур