Рішення № 98679075, 30.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 року м. Київ № 826/10730/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у місті Києві

третя особа Національна поліція України

про визнання протиправним та скасування наказу від 18.06.2018 №587 о/с,

зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач), третя особа Національна поліція України, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві № 587 о/с від 18.06.2018 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача не було взагалі підстав, визначених статтею 57 Закону України «Про національну поліцію», для призначення її атестації, оскільки позивач призначений до поліції в порядку переатестації з органів внутрішніх справ, не було ніяких об`єктивних причин для сумніву у відповідності його займаної посаді. Крім того, позивач вважає, що висновки атестаційної комісії щодо невідповідності її займаній посаді та звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність взагалі нічим не обґрунтовані, оскільки вона добре характеризується по службі, відповіла на всі питання під час співбесіди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено, що розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи що позивача було прийнято на службу в поліцію без проведення конкурсу або тестування, що було обумовлено відсутністю порядку його проведення. Проведення ж атестування позивача після призначення на службу до поліції є наслідком виконання приписів пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення», частини четвертої статті 52 та частини першої статті 57 Закону України «Про національну поліцію». На думку відповідача, звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції є правомірним, оскільки прийнятий на підставі протокольного рішення атестаційної комісії, яким встановлено, що позивачка не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Також відповідачем надано суду копію матеріалів особової справи ОСОБА_1 та довідку про середню заробітну плату на час звільнення ОСОБА_1 .

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якому позивачка звертає увагу на те, що відповідач намагався підмінити конкурс шляхом проведення атестації. Разом з тим, такий конкурс відповідно до частини четвертої статті 52 Закону України «Про національну поліцію» повинен передувати призначенню на посаду, а не проводитися вже після призначення на посаду або прийняття на службу до поліції.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до послужного списку ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України з вересня 2005 року.

З 24.10.2010 ОСОБА_1 призначено слідчим відділення розслідування економічних злочинів слідчого відділу Солом`янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (Наказ № 950 о/с від 30.09.2010).

З 07.11.2015 ОСОБА_1 призначено слідчим Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (Наказ № 8 о/с від 07.11.2015).

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві № 11 від 15.12.2015 «Про створення атестаційних комісій Головного управління» затверджено склад атестаційних комісій та прийнято рішення про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Відповідно до Атестаційного листка від 23.12.2015 (а.с. 86) ОСОБА_1 пройшла тестування за результатами якого отримала такі показники: за тестом на загальні здібності та навички - 34 бали з 60 та за тестом на знання законодавчої бази - 21 бал з 60 (що є меншим обов`язкового мінімуму 25).

24.12.2015 членами атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві № 5 за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення, Головою атестаційної комісії поставлено на голосування рішення, а саме: « 4. займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» за дане рішення проголосували одноголосно («за» 6 голосів) відповідно до протоколу від 24.12.2015 року.

З висновком атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві № 5 від 24.12.2015 позивач ознайомився 06.01.2016.

Наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 18.06.2018 №587 о/с капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно пункту 5 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (через службову невідповідність). Підставою звільнення зазначено лист ОСОБА_1 із висновком атестаційної комісії від 24.12.2015.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар`єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Частиною першою статті 58 Закону №580-VIII передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків.

Згідно пункту 5 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Згідно частини другої та третьої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Відповідно до пунктів дев`ять та десять розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

На виконання вимог частини п`ятої статті 57 Закону №580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015 затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських (далі - Інструкція № 1465).

Відповідно до пункту третього Розділу І Інструкції №1465 атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно з пунктом восьмим розділу IV Інструкції №1465 в атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов`язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров`я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Відповідно до пунктів п`ятнадцять та шістнадцять розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов`язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 прийнята на службу до поліції 07.11.2015 на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

Отже, питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено в листопаді 2015 року на момент видання наказу про призначення на посаду.

Разом з цим, приписами пункту дев`ятого Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції.

Перелік підстав проведення атестування поліцейських, передбачений статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію», є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише поліцейські: а) які претендують на вищу посаду; б) щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду; в) щодо яких вирішується питання про звільнення через службову невідповідність. Відповідно, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

При цьому, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» підстав проведення атестування повинна бути пов`язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов`язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар`єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України «Про Національну поліцію».

Суд зазначає, що мета атестування, закріплена в частині першій статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв`язку з вичерпними підставами, визначеними в частині другій згаданої статті.

Також суд вважає, що рішення керівника поліції не може бути самостійною підставою для проведення атестування, оскільки вичерпний перелік підстав для проведення атестування визначений в частині другій статті 57 Закону України «Про Національну поліцію». Натомість, частина четверта статті 57 цього Закону визначає особу, яка, за наявності підстав, уповноважена видати розпорядчий документ про проведення атестування.

Під час розгляду даної справи відповідачем не доведено наявність підстав для проведення атестування, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Проведення атестації без необхідних передумов і за відсутності підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», суперечить вимогам цього закону.

Також суд зазначає, що статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено такої підстави для проведення атестування як проходження його в добровільному порядку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що проведення атестування позивача здійснено неправомірно, без наявності визначених законом підстав на його проведення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №818/1032/16, від 01.07.2020 у справі № 818/1266/16, від 16.07.2020 у справі № П/811/119/16, від 24.07.2018 у справі №802/1488/16-а, від 21.03.2019 у справі №814/1863/16.

Крім того, суд також звертає увагу, що за приписами частини першої статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12 січня 2012 року №4312-VI атестації не підлягають, зокрема працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Отже, частиною першою статті 12 Закону №4312-VI закріплено, що атестуванню не підлягають, зокрема працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року, є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, які, у свою чергу, не суперечать нормам Закону №580-VIII, а тому поширюються на відносини з атестування поліцейських.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення атестації ОСОБА_1 відпрацювала на посаді слідчого Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та взагалі в органах Національної поліції України лише один місяць, що відповідно до приписів статті 12 Закону №4312-VI також виключає наявність правових підстав для її атестування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 822/242/16.

За таких обставин суд приходить до висновку, що проведення атестування позивача здійснено неправомірно, без наявності визначених законом підстав на його проведення.

Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки судом встановлено протиправність наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві № 587 о/с від 18.06.2018 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, зазначені обставини прямо вказують на наявність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на службі на посаді слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві з 18.06.2018 та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання про порядок обчислення належного до виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та нормативно-правове урегулювання спірних правовідносин суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.12.2018 по справі № 826/25887/15, де зазначено наступне.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.

Так, відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Ця норма є бланкетною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.

Такий "Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 2 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Вперше Закон № 580-VIII був опублікований в офіційному виданні - газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року (№ 141-142), отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, окремі положення закону набрали чинності 07 серпня 2015 року, а Закон в цілому - 07 листопада 2015 року.

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності, 27 травня 2016 року (Офіційний вісник України від № 39).

Пунктом шостим розділу ІІІ Порядку № 260 та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом дев`ятим розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 814/1993/16.

З довідки про доходи № 1510 від 30.07.2018 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції України в місті Києві вбачається, що ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували звільненню, тобто за травень та червень 2018 року, нараховано заробітної плати на загальну суму 196,96 грн., кількість відпрацьованих днів - 1, середньоденне грошове забезпечення становить 196,96 грн.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді.

Отже, період, за який нараховується середній заробіток становить з 18.06.2018 по 30.07.2021 - 1139 календарних днів.

Таким чином, сума за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню складає 224 337,44 грн. (1139 день * 196,96 грн.).

Із цієї суми, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 5 908,80 грн. підлягає негайному виконанню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

За наведених вище обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241- 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві № 587 о/с від 18.06.2018 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

3. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15; код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 червня 2018 року по 30 липня 2021 року у розмірі 224 337,44 гривень (двісті двадцять чотири тисячі триста тридцять сім гривень 44 коп.).

5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві та стягнення з Головного управління Національної поліції у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Літвінова