Рішення № 98678968, 29.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1310

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року м. Київ № 640/25676/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління ДПС в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку № 913/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30 березня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС в місті Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку другої групи з 31 березня 2018 року та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень протиправного рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що податковим органом було протиправно прийнято рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, оскільки, на переконання позивача, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Однак, позивач зауважує, що жодної перевірки у позивача контролюючим органом проведено не було та, відповідно, не було складено акту про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

В свою чергу, позивач звертає увагу, що спірне рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку було прийняте контролюючим органом на підставі картки особового рахунку платника податку, а не на підставі акту перевірки, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства України.

Не погоджуючись з вказаним вище прийнятим податковим органом рішенням про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 у справі № 640/25676/20, відкрито провадження в адміністративній справі за позовом заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідач не погоджуючись з викладеними позивачем у позовній заяві аргументами подав відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що аргументи викладені в позовній заяві позивачем, є безпідставними та необґрунтованими, а рішення прийняте податковим органом є правомірним та скасуванню не підлягає.

При цьому, в обґрунтування правомірності прийнятого податковим органом рішення, представник відповідача зазначив, що згідно з даними інтегрованих карток на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ОСОБА_1 наявний податковий борг з єдиного податку, а саме: 01 жовтня 2017 року - 3 078,03 грн; 01 листопада 2017 року - 3 089,98 грн; 01 грудня 2017 року - 3 103,28 грн; 01 січня 2018 року - 3 116,31 грн; 01 лютого 2018 року - 3 234,26 грн; 01 березня 2018 року - 3 248,90 грн.

Заборгованість по єдиному податку виникла у зв`язку з відсутністю інформації в інтегрованій картці платника про сплату щомісячних авансових внесків єдиного податку за квітень-серпень 2017.

А тому, за твердженнями представника податкового органу, на підставі викладеного та за недотримання платником єдиного податку ОСОБА_1 вимог чинного податкового законодавства Головним управління ДПС у місті Києві 30 березня 2018 року було прийнято рішення № 913/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку в останній день другого із двох послідовних кварталів.

На підставі викладеного та керуючись викладеними вище обставинами, представник податкового органу просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративного позову позивача.

В свою чергу, заперечуючи проти викладених представником податкового органу аргументів, позивачем було подано відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що у позивача відсутній податковий борг по єдиному податку протягом двох послідовних кварталів, що передують рішенню відповідача, на підтвердження чого до позовної заяви були долучені квитанції по оплаті єдиного податку від 05 травня 2017 року, від 08 червня 2017 року, від 09 липня 2017 року, від 09 серпня 2017 року, від 08 вересня 2017 року, від 08 жовтня 2017 року, від 09 листопада 2017 року, від 09 грудня 2017 року, від 17 січня 2018 року, від 15 лютого 2018 року, від 18 березня 2018 року.

Вказані вище обставини, на переконання позивача, спростовують твердження представника податкового органу про наявність у позивача заборгованості по єдиному податку за квітень-серпень 2017 року.

Також, у вказаній відповіді, позивач зауважив, що відповідачем в своєму відзиві не доведено того факту, що Головне управління ДПС в місті Києві приймаючи рішення про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку № 913/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30 березня 2018 року, діяло в межах своє компетенції га відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, позивач підтримав викладені в позовній заяві аргументи та просив суд задовольнити позовні вимоги адміністративного позову та визнати протиправним оскаржуване рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом в свою чергу було встановлено та проти чого не заперечуються сторони, з 01 липня 2017 року ОСОБА_1 був зареєстрований платником єдиного податку другої групи та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у місті Києві, з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2020 року був зареєстрований платником єдиного податку другої групи за ставкою 20 % до розміру мінімальної заробітної плати, реєстрація платника єдиного податку анульована за рішенням контролюючого органу.

29 червня 2020 року позивачем від податкового органу було отримано податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2020 року № 0277093317, відповідно до якого позивачу було нараховано штраф за несвоєчасну сплату авансових внесків єдиного податку, зокрема за період з 20 травня 2017 року по 20 березня 2018 року.

На підставі вказаного вище податкового повідомлення-рішення позивач через представника звернувся до податкового органу для отримання уточненої інформації про перебування в реєстрі платників єдиного податку.

21 липня 2020 року позивачем було отримано відповідь на адвокатський запит відповідно до якої податковим органом було зазначено: «Відповідно інтегрованої картки платника (ІКП) по єдиному податку з фізичних осіб (КБК 18050400) на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг, а саме: 01 жовтня 2017 року - 3 078,03 грн, 01 листопада 2017 року - 3 089,98 грн, 01 грудня 2017 року - 3 103,28 грн, 01 січня 2018 року - 3 116,31 грн, 01 лютого 2018 року - 3 234,26 грн, 01 березня 2018 року - 3 248,90 грн.

Заборгованість по єдиному податку виникла у зв`язку з несплатою щомісячних авансових внесків єдиного податку за квітень - серпень 2017 року.

Керуючись п. 299.10 ст. 299 Кодексу Головним управління ДФС у м. Києві за недотримання платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 вимог абз. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу прийнято рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку з 01 квітня 2018 року № 913/26-15-13-02-26/2672711832 від 30 березня 2018 року, яке надіслане відповідно до статті 42 Кодексу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (номер поштового відправлення 0101121910471) на адресу платника: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення 30.04.2018 повернуте Головному управлінню ДФС у м. Києві поштовим відділенням 02090 з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання.»»

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням суб`єкту владних повноважень, та заперечуючи проти обґрунтувань, на які посилається податковий орган при прийнятті вказаного вище рішення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (надалі - Податковий кодекс України), відповідно до статті 1 якого Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 300.1. статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до вказаного Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 вказаного Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених вказаною главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Як вбачається з норм Податкового кодексу України, однією з підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку є факт існування податкового боргу у такого платника податку.

Згідно з пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених пунктами 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 вказаного Кодексу.

Так, абзацом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що платник єдиного податку зобов`язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених вказаним Кодексом, у таких випадках та у строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Положеннями пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, виходячи з аналізу викладеної вище статті чинного податкового законодавства, суд приходить до висновку, що підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 року № 820/2074/17 та від 19 лютого 2019 року № 826/7216/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В той же час, з аналізу матеріалів справи, судом було встановлено, що жодних перевірок позивача контролюючим органом проведено не було, акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, не складалося.

З аналізу матеріалів справи та доводів податкового органу вбачається, що спірне рішення про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку № 913/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30 березня 2018 року, було прийняте контролюючим органом на підставі доповідної від 22 березня 2018 року № 3520/26-15-13-02-17 та даних інтегрованої картки платника про сплату щомісячних авансових внесків єдиного податку за квітень - серпень 2017 року, а не на підставі акта перевірки, як встановлено в пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин в сукупності, суд приходить до висновку, що спірне рішення прийняте не в порядку, не в спосіб та в супереч вимогам спеціального законодавства, що дає підстави суду для висновку про протиправність прийнятого позивачем оскаржуваного рішення.

При цьому, навіть з урахуванням встановленої вище протиправності оскаржуваного рішення, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що відповідно до наявних в матеріалах копій квитанцій по оплаті єдиного податку від 05 травня 2017 року, від 08 червня 2017 року, від 09 липня 2017 року, від 09 серпня 2017 року, від 08 вересня 2017 року, від 08 жовтня 2017 року, від 09 листопада 2017 року, від 09 грудня 2017 року, від 17 січня 2018 року, від 15 лютого 2018 року, від 18 березня 2018 року, вбачається, що позивачем було сплачено єдиний податок відповідно до вимог чинного законодавства та у встановлені терміни, що в свою чергу спростовує твердження відповідача про наявність у позивача заборгованості по єдиному податку за квітень-серпень 2017 року.

Також, для належного та об`єктивного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС в місті Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку другої групи з 31 березня 2018 року та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.

Таким чином, з урахуванням викладеного в сукупності та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача та про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку № 913/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30 березня 2018 року.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС в місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку другої групи з 31 березня 2018 року та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова