Постанова № 9867852, 03.06.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2010 р. Справа № 2а - 3603/09/1470

м.Миколаїв

18:25

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н.А.,

за участю представників:

позивача: Глушко Д.В. дов. №16225/9/10-016 від 17.06.2009,

відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомСпеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017 доТОВ "ВК Миколаїв", вул. Космонавтів, 81, кв. 2,Миколаїв,54055 простягнення штрафної (фінансової) санкції по рішенням №00003538/0, №00003338/0, №00003438 від 25.04.2007 року, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21157,5 грн. штрафної (фінансової) санкції по рішенням №00003538/0, №00003338/0, №00003438 від 25.04.2007.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішення про застосування фінансових санкцій в адміністративному чи судовому порядку не скасовані, а отже підлягають виконанню з боку відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, просить в позові відмовити, вказуючи на те, що:

-позивачем при зверненні до суду порушено річний строк для стягнення штрафних санкцій, що тягне за собою застосування строку позовної давності;

-спеціалізовані ДПІ по роботі з ВПП в Україні створені та функціонують незаконно, без достатніх на те законодавчих підстав;

-на податковому обліку знаходиться в ДПІ Ленінського району м.Миколаєва, а не у СДПІВПП;

- відповідачем оскаржена в касаційному порядку постанова Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №22а-5718/08, якою задоволена апеляційна скарга СДПІВПП та скасована постанова господарського суду від 17.01.2008 по справі №7/765/07 про скасування рішень СДПІВПП про застосування фінансових санкцій, зі стягненням яких зараз звернулась СДПІВПП.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у адміністративному позові.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 03.06.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

Відповідно до ч.17 п.5 Положення про Державну податкову адміністрацію України затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 №886/2000 ДПА України відповідно до покладених на неї завдань і повноважень має право утворювати міжрайонні, обєднані державні податкові інспекції та в їх складі відповідні підрозділи податкової міліції, а також інші спеціалізовані державні податкові інспекції.

Згідно п.11 Положення про Державну податкову адміністрацію України ДПА України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах, міжрайонні, обєднані державні податкові інспекції, а також спеціалізовані державні податкові інспекції.

На підставі Наказу ДПА в Миколаївській області від 29.06.2006 №307 «Про реорганізацію ДПІ у м.Миколаєві»Державна податкова інспекція у м.Миколаєві 02.10.2010 була реорганізована шляхом перетворення у спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві (далі СДПІВПП). Тому посилання відповідача на те, що СДПІ розпочинаючи, проводячи перевірку, а також приймаючи рішення про застосування фінансових санкцій, не є тим органом, якому на підставі Конституції України та у відповідності зі законом України «Про державну податкову службу в Україні»надано право здійснювати контроль за додержанням законодавства про застосування РРО, не приймаються судом до уваги.

Відповідач, зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на обліку в СДПІВПП як платник податків з 01.06.2005р. та з 09.06.2005 є платником податку на додану вартість (арк.спр.7, 34).

16.03.2007р., 19.03.2007р. та 20.03.2007р. позивач здійснив перевірку діяльності трьох господарських одиниць відповідача супермаркетів, які розташовані за адресою: пр.Леніна, 98, м.Миколаїв; вул.Космонавтів, 81/2, м.Миколаїв; пр.Миру, 1/1, м.Миколаїв та належать відповідачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності, про що було складено акти перевірок №14000292/23-50 від 20.03.2007, № №14000290/23-50 від 16.03.2007 та №14000291/23-50 від 19.03.2007 (арк.спр. 8-9, 10-11, 12-13).

За результатами перевірок було встановлено порушення відповідачем норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме п.п.1, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За наслідками перевірки позивачем прийнято три рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до відповідача на загальну суму 21157,50 грн., а саме: рішення №00003538/0 від 25.04.2007 на суму 3740,0 грн. (арк.спр.14); рішення 00003338/0 від 25.04.2007 на суму 8917,50 грн. (арк.спр.14); рішення №00003438/0 від 25.04.2007 на суму 8500,0 грн. (арк.спр.14):

Вказані рішення були отримані відповідачем 25.04.2007р., що підтверджується підписом працівника відповідача на корінці рішень, і що відповідачем не заперечується (арк.спр.14).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем рішення податкового органу про застосування штрафних фінансових санкцій №00003538/0, №00003338/0, №00003438/0 від 25.04.2007, були оскаржені у судовому порядку.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 17.01.2008 по справі №7/765/07 позов ТОВ «ВК Миколаїв»задоволено, вищевказані рішення ДПІ скасовані.

В подальшому, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009 по справі № 22а-5718/08, яка набрала законної сили, за скаргою СДПІ ВПП, постанова господарського суду Миколаївської області скасована.

Посилання відповідача, в якості заперечення проти стягнення застосованої до нього фінансової санкції, на оскарження постанови Одеського апеляційного адміністративного суду до касаційної інстанції, не приймається судом до уваги, оскільки рішення СДПІ ВПП №00003538/0, №00003338/0, №00003438/0 від 25.04.2007 вже були предметом розгляду у судовому порядку і з приводу їх законності та правомірності прийняте рішення, яке набрало законної сили (постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009).

Зауваження відповідача стосовно того, що він знаходиться на податковому обліку у ДПІ Ленінського району м.Миколаєва, а не у позивача, не приймаються судом до уваги, оскільки 01.06.2005 року відповідач взятий на облік платника податків у СДПІ ВПП у м.Миколаєві, що підтверджується довідкою від 10.01.2007 (арк.спр.7) і на момент здійснення позивачем вказаних перевірок знаходився на обліку в СДПІ ВПП, що дає право на здійснення перевірки, а довідка ДПІ Ленінського району м.Миколаєва про взяття на облік відповідача платником податків (арк.спр.34), надана відповідачем до суду, свідчить лише про те, що з 13.01.2010 відповідач обліковється в ДПІ Ленінського району, що не заперечується позивачем.

Згідно ст.25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суми фінансових санкцій підлягають перерахуванню субєктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Пункт 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», надає право позивачу не тільки застосовувати штрафні санкції, але й стягувати їх у судовому порядку, в тому числі і штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач на час розгляду справи не надано суду доказі погашення заборгованість перед бюджетом по сплаті штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21157,50 грн.

Посилання відповідача на п.1 ч.2 ст.258 ЦК України в своїх запереченнях, як на обґрунтування своєї позиції щодо застосування судом позовної давності на вимоги про стягнення штрафу є недоречним, оскільки відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлене законом. Отже строк позовної давності, зазначений у п.1 ч.2 ст.258 ЦК України не може бути застосований до правовідносин, які виникли між відповідачем, як платником податків та позивачем, як органу Державної податкової служби щодо здійснення позивачем повноважень передбачених Законом України «Про державну податкову службу України»та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Стаття 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідачем заявлено про пропущення позивачем строку в заяві від 22.04.2010 (арк.спр.35).

Між тим, суд не вбачає підстав для застосування строків звернення до адміністративного суду, оскільки річний строк СДПІ ВПП не порушено, враховуючи, що відповідач повинен був виконати рішення про застосування фінансових після набрання законної сили постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009. В звязку з тим, що ТОВ «ВК Миколаїв»не сплатило суму штрафу добровільно, позивач 23.07.2009 звернувся до суду про стягнення фінансової санкції по зазначеним рішення в примусовому порядку. Тобто, СДПІ ВПП звернулася до суду в трьох місячний термін після того, як дізналася про порушення інтересів держави.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.71, ч.4 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Миколаїв», вул.Космонавтів, 81, к.2, м.Миколаїв, 54028 (р/р 26005380696631 в Київській ОФ АКБ «УСБ», МФО 321013, код ЄДРПОУ 33573373) на користь Державного бюджету України 21157,5 грн. (двадцять одна тисяча сто пятдесят сім грн.. 50 коп.)штрафних (фінансових) санкцій по рішенням №00003538/0, №00003338/0, №00003438 від 25.04.2007.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності зі ст.163 КАС України

та підписана суддею 11.06.2010 року