Рішення № 98678439, 30.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 року м. Київ № 640/7924/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії України про стягнення середнього заробітку,

установив:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії України, в якій просить:

стягнути із Вищої кваліфікаційної комісії суддів України середній заробіток 660925,48 грн за десять місяців та два дні з 13.03.2020 - з моменту винесення Окружним адміністративним судом міста Києва судового рішення у справі № 640/10039/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України по 15.01.2021 - по день фактичного розрахунку, день виконання цього рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 15.01.2021 повністю виконане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №640/10039/19 за її позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Козьякова Сергія Юрійовича , про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Відтак, позивач вказує, що стягненню на її користь підлягає середній заробіток за весь час по день фактичного виконання рішення суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідачем подано пояснення, в яких представник стверджує, що положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю (КЗпП України) в даному випадку не застосовуються, а тому вимоги позивача безпідставні.

Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №640/10039/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 8-к/тм від 14.01.2019 залишено без розгляду.

Визнано протиправним та скасовано наказ голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова С.Ю. № 78-к/тм від 21.03.2019 про застосування до ОСОБА_1 двох дисциплінарних стягнень: догани та повідомлення про неповну службову відповідність.

Визнано протиправним та скасовано наказ голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича № 163-к/тр від 10.05.2019 про звільнення ОСОБА_1 11.05.2019 із посади головного спеціаліста сектору з питань доступу до публічної інформації, прийому та звернень громадян Вищої кваліфікаційної комісії суддів України "за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Присяги державного службовця, пункт 4 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору з питань доступу до публічної інформації, прийому та звернень громадян Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Стягнуто з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.05.2019 по 13.03.2020 у розмірі 661 208,92 грн.

Стягнуто з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Присуджено на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

Допущено негайне виконання судового рішення в частині:

1) поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору з питань доступу до публічної інформації, прийому та звернень громадян Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 12.05.2019;

2) стягнення з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі стягнення за один місяць - 65 497,12 грн, без урахування податків та обов`язкових платежів.

17.03.2020 судом в частині допущення до негайного виконання судового рішення видано виконавчі листи.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що 28.04.2020 наказом керівника секретаріату Комісії № 98-к/тр «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору з питань доступу до публічної інформації, прийому та звернень громадян Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 12.05.2019 та виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі стягнення за один місяць - 65 497,12 грн.

В подальшому, 18.06.2020 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №640/10039/19 подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 апеляційну скаргу повернено особі, яка її подала.

Окружним адміністративним судом міста Києва 21.07.2020 видано три виконавчих листи у справі № 640/10039/19, які ОСОБА_1 пред`явлено до виконання 23.07.2020.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.03.2020 № № 553-ІХ тимчасово, з дня набрання чинності цим Законом до 01.01.2021 не застосовується частина перша статті 25 Бюджетного кодексу України, якою передбачено здійснення Казначейством безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Надалі Конституційним Судом України 28.08.2020 за результатами розгляду справи №1-14/2020 (230/20) ухвалено рішення № 10-р/2020, яким, зокрема, положення абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.03.2020 № 553-ІХ визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Також на рішення суду першої інстанції 06.08.2020 Козьяковим С.Ю. , як третьою особою подано апеляційну скаргу, за якою ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження та зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №640/10039/19, а ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Козьякова С.Ю. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2020 у справі № 640/10039/19.

Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 10.12.2020 подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про відстрочення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №640/10039/19, яка зареєстрована судом 11.12.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2020 заяву Комісії про відстрочення виконання рішення суду у справі № 640/10039/19 залишено без розгляду.

Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 28.12.2020 підтверджено реєстраційний рахунок, код економічної класифікації видатків бюджету та код програмної класифікації видатків бюджету для здійснення безспірного списання на підставі виконавчих листів Окружного адміністративного суду міста Києва, виданих 21.07.2020 у справі №640/10039/19, та надіслано до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі листи № 23-1847/20 та №23-1849/20.

На підставі виконавчих листів, виданих Окружним адміністративним судом міста Києва 21.07.2020 у справі № 640/10039/19, Управлінням Державної казначейської служби України у Печерському районі 30.12.2020 та 15.01.2021 на користь ОСОБА_1 проведено стягнення судового збору, моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відповідного реєстраційного рахунку Комісії.

Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №640/10039/19 здійснено 15.01.2021.

Вважаючи такі дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо затримки у виконанні рішення суду протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.

Суд зауважує, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, вихідна допомога при звільненні тощо).

Під час розгляду справи №640/10039/19 судом встановлено протиправність наказу голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича про звільнення ОСОБА_1 № 163-к/тр від 10.05.2019 з 11.05.2019 та стягнуто з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.05.2019 по 13.03.2020 у розмірі 661 208,92 грн.

Верховний Суд України у постанові від 15.09.2015 у справі №21-1765а15 зазначав, що аналіз статей 116-117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 висловлено правову позицію, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналіз наведених норм матеріального права, з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Під час розгляду справи №640/10039/19 судом встановлено, що з 16.01.20219 по 08.02.2019, з 11.02.2019 по 08.05.2019 та з 10.05.2019 по 22.5.2019 перебувала на лікуванні, що підтверджується відповідними листками непрацездатності. З урахуванням наведених обставин, здійснюючи обрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі №640/10039/19, суд враховував фактично відпрацьовані позивачем останні два місяці, що передували лікуванню та відсутності з цих причин на робочому місці позивача, а саме листопад та грудень 2018 року.

Згідно з довідкою Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.07.2021 №161 розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 3118,91 грн, а середньомісячної - 65497,11 грн (з розрахунку за листопад-грудень 2018 року).

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №640/10039/19, крім частини негайного виконання, підлягало виконанню відповідачем після набрання ним чинності, тобто після 13.07.2020, а не з дати його прийняття, як стверджує позивач. Відтак, розмір затримки виконання рішення суду становить 127 робочих днів (з 14.07.2020 по 14.01.2021 включно; липень - 14 днів, серпень - 20 днів, вересень - 22 дні, жовтень - 21 день, листопад - 21 день, грудень - 22 дні, січень - 7 днів), а сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду становить 396221,57 грн (3118,91 грн*127 робочих днів).

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховний Суд України також неодноразово висловлював таку правову позицію. Зокрема, у постанові від 15.09.2015 (справа № 21-1765а15), проаналізувавши вимоги статей 116, 117 КЗпП України, вказав, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність затримки розрахунку з позивачем, а тому, з огляду на вимоги, встановлені частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 908, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії України про стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 396221,57 грн (триста дев`яносто шість тисяч двісті двадцять одна гривня п`ятдесят сім копійок).

Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору розмірі 908,00 грн (дев`ятсот гривень нуль копійок).

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач - Вища кваліфікаційна комісія України (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Липська, будинок 18/5, місто Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37316378).

Суддя О.М. Чудак