Ухвала суду № 98678167, 29.07.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

29 липня 2021 року справа № 580/5367/21

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гарань С.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Мошнівської сільської ради, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ освіти виконавчого комітету Мошнівської сільської ради, про визнання протиправним рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 до Мошнівської сільської ради, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ освіти виконавчого комітету Мошнівської сільської ради, в якому просить:

- визнати протиправним пункти 1, 2, 4-9 рішення Мошнівської сільської ради від 01.06.2021 № 10-368/VIII “Про ліквідацію Софіївського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області”.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, з контексту наведених норм вбачається, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

За частиною четвертою статті 140 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною третьою статті 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі – Закон № 280/97-ВР) встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з пунктом 30 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого в процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання в концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади. Реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

Отже, до компетенції сільської ради належить здійснення розпорядчих функцій та прийняття рішень, зокрема, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади, в тому числі відповідних навчальних закладів.

Із позовної заяви суддею встановлено, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Мошнівської сільської ради від 01.06.2021 № 10-368/VIII “Про ліквідацію Софіївського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області”, однак у спірних правовідносинах Мошнівська сільська рада діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як засновник відповідних закладів освіти, а тому оспорюване рішення в цьому випадку не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України.

Згідно положень ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право: 1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об`єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад; 2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об`єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад; 3) мати об`єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №260/91/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду в від 27 травня 2020 року у справі №813/1232/18.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” повторно наголосив на тому, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі “Занд проти Австрії” (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін “судом, встановленим законом” у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”.

Для визначення “суду встановленого законом”, зокрема для визначення суду належної юрисдикції, у процесуальному законодавстві України, застосовано підхід віднесення до юрисдикції загальних судів всіх справ, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, діяльність органу місцевого самоврядування – Мошнівської сільської ради щодо створення, ліквідації чи управління об`єктом комунальної власності є діяльністю по розпорядженню власністю територіальної громади, яка містить ознаки приватноправового спору з майнових відносин, тому Мошнівська сільська рада приймаючи оскаржуване рішення реалізовувала організаційно-господарську діяльність, відповідно, оскаржене рішення від 01.06.2021 № 10-368/VIII “Про ліквідацію Софіївського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області”, у спірних правовідносинах, не є рішеннями суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а є рішенням власника (засновника), яким такий власник (засновник) реалізує своє право на створення, припинення та управління комунальною установою.

Наведені обставини виключають можливість розгляду даної справи Черкаським окружним адміністративним судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України суддя вважає за необхідне роз`яснити, що розгляд даної справи відноситься до суду загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.

Одночасно із поданням вказаного позову до суду позивачем надано заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію пунктів 2, 5, 6.2, 7, 9 рішення від 01.06.2021 № 10-368/VIII “Про ліквідацію Софіївського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області”.

Разом з тим, оскільки наведені вище обставини виключають можливість розгляду даної справи Черкаським окружним адміністративним судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, то відсутні підстави для розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, ухвалою суду від 21.07.2021 ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження у справі № 580/5046/21 про визнати протиправним (нечинним) пункти 1-9 рішення Мошнівської сільської ради від 01.06.2021 № 10-368/VIII “Про ліквідацію Софіївського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області”.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України суд повторно наголошує позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 170, 171, 256, 293, 295 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі №580/5367/21 за позовом ОСОБА_1 до Мошнівської сільської ради, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ освіти виконавчого комітету Мошнівської сільської ради, про визнання протиправним рішення.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали надіслати позивачеві, разом із позовною заявою, усіма доданими до неї матеріалами та заявою про забезпечення позову.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.М. Гарань