Рішення № 98677887, 29.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2772/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – ГУ ПФУ, позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терерук В.В. від 03.06.2021 у виконавчому провадженні № 63555841 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області штрафу розмірі 5100,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем, на думку ГУ ПФУ, протиправно складено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн, оскільки виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження частково виконано. Виконати рішення суду в іншій частині позивач не в змозі через брак коштів.

Вважає, що Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач, ВПВР) не перевірено виконання рішення суду в повній мірі, що зумовило передчасне винесення постанови про накладення штрафу. Стверджує, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , при цьому, виплата перерахованого розміру пенсії, за період з 01.08.2014 по 30.04.2018 у сумі 88725,92 грн забезпечено шляхом занесення боргу до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Тому виплата заборгованості відбудеться після виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень. На підставі викладеного позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року позовну заяву залишено без руху через наявні в ній недоліки.

02.07.2021 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем, у зв`язку з чим ухвалою суду від 19.07.2021 року провадження в справі відкрито.

Положеннями ч.4 ст.287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно з приписами статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

З урахуванням того, що ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі вручена представникам ГУ ПФУ та ВПВР під розписку 22.07.2021 та 20.07.2021 (підтвердження містять матеріали адміністративної справи), суд вважає таких осіб належним чином повідомленими про місце судового розгляду та порядок в якому буде розглянута справа.

Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, з урахуванням скорочених строків розгляду справ даної категорії та відсутності клопотань сторін про розгляд справи за їх участю, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, відзиву на позов, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, встановив наступні обставини.

Так з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 27.10.2020 з метою виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року по справі №540/936/20 видано виконавчий лист №1239 2020р., відповідно якого зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати за період з 01.08.2014 р. по 14.05.2015 р. та виплатити за період з 01.08.2014 р. по 01.05.2018 р. ОСОБА_1 заборгованість по пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Виконавчий лист звернуто до примусового виконання, у зв`язку з чим постановою від 10.11.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тетеруком В.В. відкрито виконавче провадження № 63555841 з виконання зазначеного вище виконавчого листа.

В пункті 2 наведеної постанови вказано, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена в адресу позивача та згідно відмітки на супровідному листі отримана 16.11.2020 року.

В подальшому, до відповідача надійшов лист ГУ ПФУ за вих. № 2100-0802-8/49608 від 26.11.2020 року, в якому зазначено, що ГУ ПФУ в Херсонській області на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 540/936/20 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 року по 30.04.2018 року. Загальний розмір боргу складає 88725,92 грн.

Виплата боргу буде здійснена за наявності фінансування за відповідною бюджетною програмою.

03.06.2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тетеруком В.В. винесено постанову про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання без поважних причин рішення Херсонського окружного адміністративного суду №540/936/20 на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства суд дійшов наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 124 Конституції України та стаття 370 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Нормами ст. 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Варто також зауважити, що у справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа "Сук проти України").

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Таким чином виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ).

Згідно ст. 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, право державного виконавця на застосування штрафу з`являється за існування кількох умов: обов`язку боржника вчинити певні дії, повідомлення його про такий обов`язок та невиконання боржником такого обов`язку в передбачені строки без поважних причин.

Існування кожної з умов має бути встановлено державним виконавцем та в подальшому, в разі судового оскарження, підлягає перевірці судом.

Стосовно наявності правових підстав для накладення штрафу на позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та визнається позивачем, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року у справі № 540/936/20 виконано частково, зокрема, позивачем проведено перерахунок пенсії за період з 01.08.2014 по 30.04.2018 року, що підтверджується протоколом перерахунку (а.с.7).

Однак, сума боргу, що утворилась при перерахунку за попередні періоди в розмірі 88725,94 грн (підтверджується поданим ГУ ПФУ розрахунком, а.с.7) стягувачу не виплачена.

Таким чином, в частині виплати суми боргу, що утворилась при перерахунку за попередні періоди в розмірі 88725,94 грн рішення суду залишилось невиконаним.

В листі до відповідача та в позовній заяві позивач вказує, що сума боргу буде погашена після надходження відповідних коштів з Державного бюджету в порядку черговості, після виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів Головному управлінню.

Тобто, позивачем зазначено певний алгоритм виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Суд вказує, що наведений позивачем спосіб виконання дійсно був передбачений Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок № 649).

Системний аналіз наведеного Порядку дає підстави дійти висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій та довічного грошового утримання судді у відставці за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження після виділення коштів Пенсійним фондом України.

Отже, Порядок № 649, був підзаконним нормативно-правовим актом, розробленим та затвердженим Кабінетом Міністрів України на виконання своїх конституційних повноважень для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат. Вказаний порядок регламентував дії органів Пенсійного фонду України при виконанні рішень судів.

Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року по справі № 640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Відповідно ч.2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Тобто з 23.07.2020 року алгоритм виконання рішень судів, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили перестав існувати.

Відповідно наявних в матеріалах справи розрахунку суми, що підлягають виплаті за рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 №540/936/20 за період з 01.08.2014 по 30.04.2018 року виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року по справі № 540/936/20 здійснювалось позивачем після втрати чинності Порядком №649. Отже, використання алгоритму виконання рішення передбаченого нормами Порядку №649 є необґрунтованим.

Після втрати чинності Порядком №649 будь-які інші нормативно-правові акти, які б встановлювали спеціальний порядок виконання рішень судів органами Пенсійного фонду України не приймались. А тому рішення суду мало виконуватись позивачем в загальному порядку.

Таким чином, в даному конкретному випадку, граничним строком виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 по справі № 540/936/20, враховуючи звернення його до примусового виконання, є десятий робочий день з дня отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №63555841 від 10.11.2020 року отримана ГУ ПФУ 16.11.2021 року, тобто мала бути виконана боржником в повному обсязі до 30.11.2021 року.

Проте, станом на дату прийняття відповідачем спірної постанови про накладення штрафу (03.06.2021 року), рішення суду від 28.05.2021 року по справі № 540/936/20 виконано не було. Зазначене свідчить про правомірність висновків відповідача стосовно наявності підстав для застосування до ГУ ПФУ штрафу на підставі ч.2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Стосовно аргументів позивача щодо відсутності коштів для виплати заборгованості, що утворилась при виконанні рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 року по справі № 540/936/20, суд вказує наступне.

Так, після отримання ГУ ПФУ постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, на підтвердження часткового виконання рішення суду позивачем надано до державного виконавця лист №2100-0802/8/49608 від 26.11.2020 року, до якого, згідно опису додатків, додано розрахунок суми, що підлягає виплаті за рішенням суду (а.с.9).

Жодних доказів відсутності в ГУ ПФУ коштів на виплати сум заборгованості за рішенням суду державному виконавцю надано не було, інформація зазначеного змісту надавалась виключно шляхом її зазначення в відповідному листі.

Отже, відсутність коштів на виплати сум заборгованості не може бути прийнята судом як доказ поважності невиконання ГУ ПФУ рішення суду та вимог державного виконавця, оскільки будь-які докази таких тверджень державному виконавцю не надавались.

Тому відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено здійснення примусового виконання виконавчих документів, не мав обґрунтованих підстав вважати, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 по справі №540/936/20 не виконується з поважних підстав.

Окрім викладеного, посилання відповідача на відсутність фінансування на проведення виплат заборгованості внаслідок перерахунку пенсії як на підставу для невиконання рішення суду є необґрунтованим, оскільки чинне законодавство не звільняє особу від такого обов`язку в разі відсутності в неї коштів.

Положеннями ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувані своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для нього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії".

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що наявні в справі докази свідчать про правомірність прийнятої відповідачем в рамках виконавчого провадження №63555841 постанови від 03.06.2021 року про накладення штрафу на ГУ ПФУ, на користь держави в розмірі 5100,00 грн, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ГУ ПФУ не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 105000000