Рішення № 98677858, 29.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1667/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кочубеївської сільської ради об`єднаної територіальної громади про стягнення вихідної допомоги та компенсації за завдану моральну шкоду,

встановив:

16 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Кочубеївської сільської ради об`єднаної територіальної громади про стягнення вихідної допомоги і компенсації за завдану моральну шкоду, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Кочубеївської сільської ради об`єднаної територіальної громади щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 194677,77 грн.;

- стягнути з Виконавчого комітету Кочубеївської сільської ради об`єднаної територіальної громади на користь ОСОБА_1 194677,77 грн. вихідної допомоги;

- стягнути з Виконавчого комітету Кочубеївської сільської ради об`єднаної територіальної громади на користь ОСОБА_1 10000 грн. відшкодування моральної шкоди;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою від 21.04.2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб (у письмовому провадженні).

11.05.2021 року на вимогу суду надійшли матеріали від відповідача по справі та відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 18.06.2021 року судом вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та призначити підготовче засідання на 08.07.2021 року.

08.07.2021 року від сторін по справі надійшли заяви про закінчення підготовчого засідання в порядку письмового провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою від 08.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2021 року.

Від сторін по справі надійшли клопотання про розгляд справи за правилами письмового провадження без участі сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після припинення повноважень сільського голови Кочубеївської сільської ради позивач звернувся до відповідача з заявою від 23.11.2020 року про виплату вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток на підставі ст.44 КЗпП України. Однак відповідач, листом №15/02-23 від 27.11.2020 року відмовив йому у такій виплаті за відсутності правових підстав. Вважає, що вказана відмова суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його права, а також завдала йому моральних страждань, які позивач оцінює в 10000 грн.

Відповідачем подано відзив, в якому позов не визнає. Зазначає, що позивачу відмовлено у виплаті середньої заробітної плати, яку позивач отримував на посаді сільського голови, у розмірі шести середніх заробітних плат у зв`язку з тим, що до обрання його сільським головою він не був працевлаштований, а перебував на обліку в центрі зайнятості. Щодо виплати вихідної допомоги, то у трудовій книжці позивача не вказано, що його повноваження припинено за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, тому підстави для її виплати відсутні. За таких обставин просить відмовити у задоволення позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне: ОСОБА_1 з 17.11.2015 року обраний сільським головою Кочубеївської сільської ради, що підтверджується рішенням Кочубеївської сільської ради (першої сесії) від 17.11.2015 року №2.

Рішенням Кочубеївської сільської ради об`єднаної територіальної громади 1 сесії 7 скликання «Про початок повноважень Кочубеївського сільського голови» №2 від 13.11.2020 року визнано повноваження Кочубеївського сільського голови ОСОБА_2 (https://kochubeivska-gromada.gov.ua/docs/587968/).

13.11.2020, припинено повноваження сільського голови Кочубеївської сільської ради ради ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що підтверджується записом №22 від 13.11.2020 року в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 .

16.11.2020 року та 23.11.2020 року позивач звертався із заявами до відповідача, в яких просив вирішити питання про виплату йому вихідної допомоги при звільненні на підставі ст. 44 КЗпП України.

Листами від 20.11.2020 №7 та 27.11.2020 №15/02-23 відповідач відмовив позивачу, оскільки до обрання на посаду сільського голови позивач не був працевлаштований, то право на отримання середньої заробітної плати протягом 6 місяців за позивачем не зберігається.

Позивач не погодився з відмовою відповідача та звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої незалежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання виконання покладених на голів сільських, селищних, місцевих адміністрацій та їх заступників, припинення ними наданих повноважень, права і обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 09.04.99 №586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" (надалі - Закон №586-XIV).

Частиною першою статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" № 93-IV ( далі Закон № 93-IV) передбачено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Відповідно до частини другої статті 33 Закону № 93-IV депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 25.05.1997 № 280/97-ВР встановлено, що на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

На підставі системного аналізу наведених правових норм, суд вважає, що чинним законодавством гарантії трудових прав сільського голови після закінчення його повноважень прирівняно до таких гарантій депутатів місцевих рад.

При цьому, за такими особами на час виконання обов`язків на постійній основі зберігається попередня робота (посада), яку він обіймав на час свого обрання на виборну посаду. Із працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради (сільський голова), укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Отже, збереження за колишнім депутатом місцевої ради (сільським головою) на період працевлаштування середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді, законодавцем безпосередньо пов`язується із неможливістю надання йому роботи (посади), яку він обіймав до свого обрання на виборну посаду, і з якої був звільнений із зв`язку із таким обранням.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за приписами якої, працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Під рівноцінною роботою (посадою) треба розуміти роботу (посаду), не нижче за кваліфікацією чи посадою, за якою особа працювала до обрання на виборну посаду (відповідного голови/секретаря).

Отже, вказаними вище нормами законодавства встановлено право працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду у раді, на одержання після закінчення його повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації або надання йому рівноцінної роботи (посади), а за його згоди - на іншому підприємстві, в установі чи організації.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Для збереження на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради, але не більше шести місяців, середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у раді необхідне дотримання трьох умов:

1) перебування у трудових відносинах (працевлаштування) до обрання на виборну посаду;

2) звільнення з попереднього місця роботи у зв`язку з переходом на виборну посаду згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України;

3) неможливості надання попередньої роботи (посади), а за її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, що відповідно до записів у трудовій книжці позивач, до свого обрання на посаду сільського голови Кочубеївської сільської ради, перебував на обліку в Високопільському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, що підтверджується записом в трудовій книжці №10 від 13.08. 2001 року, тобто не перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією).

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що у позивача відсутні правові підстави для збереження за ним на період працевлаштування середньої заробітної плати, яку він одержував на посаді сільського голови, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, оскільки до його обрання сільським головою він не працював і не був звільнений з підстав, пов`язаних з необхідністю виконання обов`язків сільського голови.

Так, відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, що повноваження його як сільського голови припинено у зв`язку з призначенням нового голови на підставі ч. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Отже, оскільки позивача було звільнено на підставі ч. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а не на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України чи п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, суд дійшов висновку, що поширення на спірні правовідносини приписів ст. 44 КЗпП України є безпідставним.

Суд звертає увагу, що стаття 44 КЗпП не поширюється на ці правовідносини, оскільки підставою припинення повноважень позивача була обставина призначення нового сільського голови, тобто ч. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», коли у позивача виник обов`язок з припинення своїх повноважень у зв`язку з призначенням нового сільського голови, тобто є спеціальна норма Закону.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача про необхідність застосування пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, оскільки при формулюванні причин звільненні позивача не мають застосовуватись норми КЗпП, так як спірні відносини врегульовані «Про місцеве самоврядування в Україні», тому посилання позивача на ст. 44 КЗпП для виплати йому вихідної допомоги також є безпідставним.

Аналогічна позиція стосовно застосування п.5 ч.1 ст.44 КЗпП України викладена в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року по справі №823/117/17, від 14 лютого 2019 року по справа №824/395/16а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Решта вимог, як похідні задоволенню не підлягають.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Виконавчого комітету Кочубеївської сільської ради об`єднаної територіальної громади (74012, Херсонська область, с.Кочубеївка, вул. Менонітська, 80, код ЄДРПОУ 40241800) про стягнення вихідної допомоги та компенсації за завдану моральну шкоду - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.К. Василяка

кат. 106030000