Рішення № 98677778, 29.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2641/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді,

встановив:

10 червня 2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до Херсонської обласної прокуратури (далі - відповідач), у якому просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі №540/2435/20 за період з 18.11.2020 по 26.05.2021 в розмірі 156 035,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду в справі №540/2435/20 від 17.11.2020 року його було поновлено на рівнозначній посаді в Херсонській обласній прокуратурі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 89508,92 грн. Вказує, що заробітна плата за період від часу ухвалення вказаного судового рішення до часу фактичного поновлення на роботі (26.05.2021 року) – 129 робочих днів не нараховувалась та не виплачувалась. Зазначене, на думку позивача, є підставами для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 20.07.2021 року суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №540/2641/21 за правилами загального позовного провадження.

19 липня 2021 року представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду в справі №540/2435/20 від 17.11.2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 року оскаржено до Верхового Суду. На момент розгляду справи судом касаційної інстанції остаточного рішення в справі №540/2435/20 не прийнято, а тому підстави для задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення відсутні.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив.

Рішенням від 17.11.2020 у справі №540/2435/20 Херсонський окружний адміністративний суд, серед іншого, вирішив:

- позовну заяву ОСОБА_1 до прокуратури Херсонської області, Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Херсонської обласної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Херсонської області від 03.08.2020 р. № 391к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальним органам поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру";

- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Херсонській обласній прокуратурі з 04.08.2020 року;

- стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.08.2020 року по 17 листопада 2020 року включно у сумі 89508,92 грн. з відрахуванням податків та зборів;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Херсонській обласній прокуратурі з 04.08.2020 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду в зазначеній частині залишено без змін.

Наказом керівника Херсонської обласної прокуратури №486к від 27.05.2021 року скасовано наказ прокурора Херсонської області від 03.08.2020 р. № 391к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальним органам поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області з 5 серпня 2020 року. Підставою наказу є рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року у справі № 540/2435/20.

Фактично позивача поновлено на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області з 27.05.2021, а тому він вважає, що наявні підстави для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.11.2020 по 26.05.2021.

При вирішенні спору по суті суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини» «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

У силу ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Положеннями ст. 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз зазначених вище норм вказує на те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення такого працівника на роботі.

Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а зазначив, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі №540/2435/20, яке в цій частині залишено без змін судом апеляційної інстанції, встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 1209,58 грн.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням ч.4 ст.78 КАС України, суд вважає за необхідне взяти за основу розмір середньоденної заробітної плати позивача, встановлений у зазначеному рішенні суду.

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, судом враховано період з 18.11.2020 по 26.05.2021 (фактично поновлений 27.05.2021, як зазначено в позовній заяві), така кількість днів становить 129.

З урахуванням викладеного, сума, яка підлягає стягненню, дорівнює 156035,82 грн. (1209,58 грн. (середньоденний розмір заробітної плати) х 129 (кількість робочих днів за час затримки виконання судового рішення), з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Щодо доводів відповідача про наявність касаційного провадження в справі №540/2435/20, як наслідок відсутність підстав для виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, то суд вважає за потрібне зазначити таке.

Так, зокрема в рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі № 540/2435/20, яке набрало законної сили, в резолютивній його частині судом зазначено про допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Херсонській обласній прокуратурі з 04.08.2020 року.

Тобто рішення суду звернуто до негайного виконання і не виконувалося відповідачем до 27.05.2021 року.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися, чи позивач буде пред`являти виконавчий документ до виконання в частині поновлення його на посаді.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Стосовно тлумачення в даній справі норм законів суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в п.67 в справі «Вєренцов проти України» (Заява N 20372/11) зазначив, що як би чітко не було положення сформульоване, у будь-якій галузі права … існуватиме неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба у роз`ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, на користь позивача за рахунок відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн. .

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Херсонської обласної прокуратури (73000, м.Херсон, вул.Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року в справі №540/2435/20 за період з 18.11.2020 року по 26.05.2021 року включно у сумі 156035,82 грн. (сто п`ятдесят шість тисяч тридцять п`ять гривень 82 коп.) з відрахуванням податків та зборів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 106030000