Рішення № 98677595, 30.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 р. № 215/5782/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилася у неналежному застосуванні управлінської функції, у порушенні правового режиму, форми розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.08.2020 і не підкоренню ст. 3, 43, 46, 92 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилася у не винесенні за результатами розгляду заяви від 18.08.2020 рішення, постанови, тобто, правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно п. 18, 19 ч.1 ст. 4 КАСУ і ст.3, 19, 43 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилася у не наданні штатного розкладу, копії положення установи, юридичної адреси, номера телефонів, E-mail, ЄДРПОУ належно завірені, у не вжитті заходів для забезпечення права на отримання інформації, права на отримання належно завіреної копії заяви від 18.08.2020, запрошення для позивача, з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду його заяви до правової позиції ст. 3, 22, ч. 3 ст. 32, 34, 59 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилася у порушенні права на свободу від шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням системи органу державної влади, у не вжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 18.08.2020 та зазначити закон вимоги якого порушено ним згідно ст. 249 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надіслав до відповідача звернення відповідно до Закону України "Про звернення громадян", проте відповідач застосував не належним чином свою управлінську функцію і заяву ОСОБА_1 від 18.08.2020 належним чином не розглянув, не прийняв відповідне рішення, не повідомив про дату, час та місце розгляду заяви позивача, та належної відповіді на подану заяву у встановлений Законом строк позивач не отримав. Таку бездіяльність відповідача щодо розгляду поданої заяви позивач вважає протиправною, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.10.2020 у справі №215/5782/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Держпраці у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд Харківського окружного адміністративного суду.

19.11.2020 зазначену справу відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями передано у провадження судді Волошину Д.А.

Ухвалою судді від 14.01.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 по справі № 215/5782/20 - скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача 16.07.2021 надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив, що звернення гр. ОСОБА_1 від 18.08.2020 (щодо неотримання ним трудової книжки після звільнення з ТОВ «Скаді РК» у березні 2015 року), яке було скероване до Головного управління Держпраці у Харківській області з Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, яке було зареєстровано у відповідача за вх. №С-1217 від 15.09.2020, було розглянуто в межах наданих повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держпраці у Харківській області із заявою від 18.08.2020, у якій просив:

1) надати запрошення для нього, з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду його заяви від 18.08.2020, а після розгляду висновки викласти в рішенні, постанові, тобто індивідуальному правовому акті, складеному за підсумком всебічного розгляду питання заяви;

2) розпорядженням зобов`язати правонаступника чи ТОВ "Скаді РК" внести запис до його трудової книжки про звільнення по згоді;

3) надати копію з реєстраційної книги з номером, датою прийняття і видачі трудової книжки;

4) розпорядженням зобов`язати правонаступника ТОВ "Скаді РК" надати документ для державної служби зайнятості для виконання Закону України "Про зайнятість населення" щоб забезпечити його права на соціальний захист;

5) розпорядженням зобов`язати правонаступника чи ТОВ "Cкаді РК" видати йому довідку про роботу на даному підприємстві із зазначенням спеціальності кваліфікації посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь час роботи належної форми для ПФУ;

6) зобов`язати правонаступника чи ТОВ "Cкаді РК" видати його належно оформлену трудову книжку, а при її втраті її дублікат;

7) належним чином в його інтересах звернутися до суду для стягнення з ТОВ "Скаді РК" на його користь заборгованості з його заробітної плати з урахуванням компенсації індексації та визнання його таким який був звільнений з моменту отримання ним трудової книжки надати йому копію позову;

8) розпорядженням направити додану заяву від 18.08.2020 до ТОВ "Скаді РК" за адресою м. Харків, пров. Сімферопольський, 6 для розгляду і надати її вихідний та вхідний реєстраційні номера;

9) надати копію належно оформлених відомостей про отримання ним заробітної плати;

10) частково загладити його моральні страждання сумою у 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 2102 грн х 2000 = 4204000 грн;

11) надати копію цієї заяви з реєстраційними номерами належно завірену;

12) надати штатний розклад Головного управління Держпраці у Харківській області з зазначенням тарифних окладів;

13) надати копії положення установи, юридичну адресу, номери телефонів, е-мейл, ЄДРПОУ належно завірені.

Як вказує представник відповідача у відзиві на позов, відповідь на звернення позивача від 18.08.2020 Головним управлінням Держпраці у Харківській області надано, на підтвердження чого додає до матеріалів справи лист Головного управління Держпраці у Харківській області від 15.09.2020 за №С-1217/02.03/12-08/9661 в якому зазначено, що з питань, викладених у зверненні, Головним управлінням Держпраці у Харківській області у грудні 2015 року було проведено захід державного нагляду (контролю). За результатом, позивачу надавалась відповідь від 18.12.2015 (вих. №С-151/УГЛ/02.03/12.-15/2457), яку було направлено поштою на адресу, вказану у зверненні ( АДРЕСА_1 ). Відповідно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» повторні звернення від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються.

Втім, на підтвердження направлення вказаного листа позивачу, будь-яких доказів представником відповідача не надано.

Разом з тим, позивач станом на день звернення до суду стверджує, що належну відповідь на звернення не отримував, а тому, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що грубо порушує законні права та його інтереси, звернувся до суду за захистом його прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення врегульовано Законом України "Про звернення громадян".

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з статтею 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Тобто, Головне управління Держпраці у Харківській області, як орган місцевого самоврядування, до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, зобов`язана об`єктивно і вчасно розглядати заяви (клопотання), перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 20 того ж Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Під час з`ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся через Департамент соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації до Головного управління Держпраці у Харківській області із заявою від 18.08.2020 щодо надання документів та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просив розглянути його заяву та висновки викласти в рішенні, постанові, тобто індивідуальному правовому акті, складеному за підсумками всебічного розгляду питання, викладеного в заяві.

Наведене свідчить про те, що позивачем реалізовано надане йому чинним законодавством право на звернення до органу державної влади із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Процедуру приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян та ведення діловодства за зверненнями громадян у Державній службі України з питань праці (далі - Держпраці) та її територіальних органах визначає Порядок розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній службі України з питань праці та її територіальних органах, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України 16.11.2016 № 1339 (далі - Порядок №1339).

Згідно з п. 3 Розділу І Порядку №1339 громадяни України мають право звернутися до Держпраці та її територіальних органів відповідно до функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Пунктом 18 Розділу ІІ Порядку №1339 встановлено, що повторні звернення від одного й того самого громадянина з одного й того самого питання, якщо перше вирішено по суті, а також скарги, подані з порушенням строків, передбачених статтею 17 Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними, розгляду не підлягають.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймається керівництвом Держпраці та її територіальних органів, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Згідно з п. 19 Розділу ІІ Порядку №1339 під час реєстрації звернень громадян засобами Системи створюється реєстраційно-контрольна картка, яка шляхом заповнення відповідних реквізитів забезпечує ідентифікацію конкретного документа, відображення процесу опрацювання відповідно до резолюції, здійснення контролю за дотриманням строків розгляду звернення.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІІ Порядку №1339 звернення громадян підлягають розгляду керівництвом Держпраці та її територіальних органів відповідно до розподілу функціональних повноважень.

На підтвердження надання відповіді на подане позивачем звернення від 18.08.2020, відповідач до відзиву на позов додав відповідь на таке звернення, викладене у листі від 15.09.2020 №С-1217/02.03/12-08/9661 який, як зазначає представник відповідача, з додатком був скерований на адресу гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 простим поштовим відправленням, втім доказів направлення та отримання відповіді на таке звернення матеріали справи не містять.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що 15.09.2020 уповноваженою посадовою особою відповідача на звернення позивача від 18.08.2020 було повідомлено, що з питань, викладених у зверненні, було проведено захід державного нагляду (контролю) та надана вмотивована відповідь ще у грудні 2015 року (вих.№С-151/УГЛ/02.03/12.-15/2457 від 18.12.2015), роз`яснено приписи Закону України «Про звернення громадян» та повторно надано копію відповіді вих.№С-151/УГЛ/02.03/12.-15/2457 від 18.12.2015, проте доказів направлення та отримання позивачем даної відповіді також матеріали справи не містять.

Статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Втім суд позбавлений можливості перевірити факт отримання позивачем відповіді на його звернення, у зв`язку із відсутністю в матеріалах справи доказів направлення такої відповіді позивачу.

Законом України "Про доступ до публічної інформації" та Законом України "Про звернення громадян" не визначено, яким видом поштового відправлення розпорядник інформації повинен надіслати відповідь у разі її надіслання засобами поштового зв`язку (простий лист, рекомендований, з повідомленням про вручення, з оголошеною цінністю).

Однак, зважаючи на імперативно встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на інформаційний запит, а також його статус у відповідних правовідносинах як суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що відповідач повинен довести не лише факт складання відповіді на запит у встановлений законом термін, а й факт надіслання відповіді на адресу позивача.

Аналізуючи норми Закону №393/96-ВР, зокрема положення статті 15, суд дійшов висновку, що обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника.

З огляду на зміст указаного зобов`язання, орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.

Суд зазначає, що в спірних правовідносинах обов`язок повідомляти громадян про наслідки розгляду їхніх звернень має підтверджуватися доказами, що свідчать про надсилання (вручення) відповіді на звернення на адресу заявника (заявнику).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2019 року (справа №826/11164/16).

У відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено, що ОСОБА_1 надано письмову відповідь, яка направлена простим поштовим відправленням (відповідно до правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.

Позивач у позові зазначає, що відповіді на свій запит він не отримав.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до частини 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" від 04.10.2001 №2759-III передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Аналізуючи вказані норми, можна зробити висновок, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на звернення позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 витребувано у Головного управління Держпраці у Харківській області, зокрема, докази направлення та вручення позивачу прийнятого рішення.

Разом з тим, жодного з вказаних документів, як і будь яких інших документів на підтвердження фактичного направлення позивачу відповіді на його звернення відповідачем до суду не надано.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виявилася у не винесенні за результатами розгляду заяви від 18.08.2020 рішення, постанови, тобто, правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно п. 18, 19 ч.1 ст. 4 КАСУ і ст.3, 19, 43 Конституції України суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві зазначив, що ОСОБА_1 звернувся із зверненням від 18.08.2020 з аналогічного питання, яке у 2015 році вже було розглянуто, вирішено по суті відповідачем та надано вичерпну відповідь позивачу, в свою чергу ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» регламентує, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

З приводу цього суд зазначає, що відповідно до статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 15 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

До суду відповідачем надано звернення ОСОБА_1 , подане у 2015 році через Урядову гарячу лінію 09.11.2015 №СТ-4316774 засобами телефонного зв`язку, в якому заявник звернувся по питанню невиплати розрахункових коштів. Повідомляє, що працював у ТОВ “Скаді РК" (м. Харків, провулок, Сімферопольський, 6, тел. 057727084). Зазначив що був звільнений 03.03.2015, проте станом на 09.11.2015 не отримав розрахункові кошти з березня 2015 р. З даного приводу заявник звертався до директора (ПІБ заявник вказати не зміг) зазначеного ТОВ, проте, питання не вирішено. Прохання вжити заходів для виплати заборгованих коштів у повному обсязі. Заявник висловив прохання звернення надіслати на розгляд до Державної служби України з питань праці та надати відповідні роз`яснення також від Державної служби України з питань праці.

Проаналізувавши звернення позивача, подані у 2015 році та у 2020 році, суд зазначає, що, хоча підстави для звернень ОСОБА_1 щодо неналежного звільнення одні й ті ж самі, проте питання, викладені у зверненнях, різні.

Звернення, подане позивачем 09.11.2015, стосувалось питання невиплати розрахункових коштів при звільненні, а у заяві від 18.08.2020 позивач просив вчинити дії щодо оформлення та видачі його трудової книжки, надання інформації щодо даних відповідача та зобов`язання вчинити дії щодо ТОВ "Скаді РК" з приводу надання останнім документів органам пенсійного фонду та державній службі зайнятості.

Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.08.2020 та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками її розгляду.

Відтак, суд дійшов висновку, що відсутність відповідей на питання, порушених у зверненні позивачем, свідчить про те, що орган його розглянув не у спосіб, визначений законом, оскільки не розглянув заяву позивача від 18.08.2020 по суті та не надав відповідь заявнику. Отже, у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

- дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

- бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

- рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Гарнага проти України" від 16.08.2013 року зазначено, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [ВП], заява № 30210/96, п. 158, ECHR 2000-ХІ).

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що правильним та ефективним способом порушеного права буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 18.08.2020 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2020 з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні суду.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Артема, буд. 40, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 39779919) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Харківській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.08.2020.

Зобов`язати Головне управління Держпраці у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2020 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин