Ухвала суду № 98677521, 29.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

29 липня 2021 р. № 520/10599/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІСНА КОМПАНІЯ КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ДАРІЛКА" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІСНА КОМПАНІЯ КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ДАРІЛКА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконними та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області №1232507/40102314 від 23.07.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної №12 від 19.05.2019, №1232508/40102314 від 23.07.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної №13 від 23.05.2019, №1240049/40102314 від 30.07.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної №31 від 31.05.2019, №1240047/40102314 від 30.07.2019 відмову у реєстрації податкової накладної №34 від 31.05.2019, №1240040/40102314 від 30.07.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної №35 від 31.05.2019;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №12 від 19.05.2019, №13 від 23.05.2019, №31 від 31.05.2019, №34 від 31.05.2019, №35 від 31.05.2019.

Ухвалою судді від 18.06.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІСНА КОМПАНІЯ КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ДАРІЛКА" залишено без руху, надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 11350,00 грн, власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслана позивачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак на адресу суду повернувся конверт з відміткою про неможливість вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином ухвала про залишення позовної заяви без руху належним чином вручена позивачеві 25.07.2021.

12.07.2021 представник позивача подав до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 11350,00 грн, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначив, що на момент з 23.07.2019 та 30.07.2019 регулювання спірних правовідносин здійснювалося Податковим кодексом України, ним були і встановлені строки звернення до суду 1095 днів. Це підтверджувалось у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19), від 14 лютого 2019 року (справа №813/4921/17). У зв`язку з цим, після отримання перелічених у позові рішень про відмову у реєстрації податкової накладної позивач мав правомірні сподівання, що строк для звернення до адміністративного суду із даним позовом становить 1095 днів, що визначається за правилами п. 56.18 та п. 102 Податкового кодексу України. При цьому, підхід до застосування правових позицій має бути незмінним, а саме з дотриманням принципу юридичної (правової) визначеності, а нові позиції Верховного Суду поширюються тільки на майбутні правовідносини та справи. Таким чином використання строків постанови Верховного Суду від 11.10.2019 №640/20468/18 під час прийняття заяви призведе до порушення принципу юридичної (правової) визначеності.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду, суд повторно наголошує, що за приписами ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 цієї статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Водночас, пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Судом також враховано правовий висновок судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладений у постанові від 11.10.2019 по справі №640/20468/18, відповідно до якого рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Зазначена правова позиція Верховного Суду була викладена у 2019 році до спливу строку на оскарження вищезазначених рішень, у зв`язку з чим підлягає застосуванню.

Судом роз`яснено позивачеві в ухвалі від 18.06.2021, що йому необхідно навести суду поважні причини пропуску строку звернення до суду та наявність підстав для його поновлення.

Натомість, позивачем у заяві про поновлення строку взагалі не зазначено щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів.

При цьому, незважаючи на те, що судом у постанові від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 сформульовано правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами про визнання протиправним рішення контролюючого органу у сфері оподаткування.

Відтак, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання їх зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 1.380.2019.006517 від 20 листопада 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/12325/20).

Таким чином, позивачем не наведено будь-яких поважних причин пропуску ним строку звернення до суду із даними позовними вимогами. Доказів, з яких би суд міг це встановити ані матеріали позову, ані заява про поновлення строку звернення до суду не містять.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 17 липня 2019 року по справі № 640/46/19 та вказане не може вважатись поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки судова палата в постанові від 11.10.2019 по справі № 640/20468/18 відступила від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, викладеного в постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19), від 14 лютого 2019 року (справа № 813/4921/17), та сформулювала інший правовий висновок, який застосований судом, як останнім, згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, із даною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 11.06.2021, тобто після спливу шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.

Зазначена правова позиція була оприлюднена до закінчення шестимісячного строку на оскарження зазначених рішень, однак позивач звернувся до суду з відповідним позовом майже через два роки.

Посилання представника позивача на справу № 600/345/21-а судом також не приймаються до уваги, оскільки ним не конкретизовано на яке саме судове рішення йде посилання, а згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень по даній справі наявне лише рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.05.2021, в якому позивач просить суд, зокрема, зобов`язати Військову частину А 0284 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Отже, суд не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, зазначені позивачем в заяві від 12.07.2021 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.

Керуючись статтями 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІСНА КОМПАНІЯ КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ДАРІЛКА" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.А. Волошин