Рішення № 98677306, 28.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28.07.2021р. справа №520/370/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом осіб) справу за позовом

ОСОБА_1 до треті особи -Департамент реєстрації Харківської міської ради Мурадов Захір Мулкумович та ОСОБА_2 ,проскасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -встановити:

Матеріали позову одержані судом для продовження розгляду - 18.06.2021р. Рішення про відкриття провадження було прийнято - 23.06.2021р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 23.07.2021р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом – заявник, громадянин, Власник майна), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) скасування рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 24.11.2020р. №55312426; 2) зобов`язання зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі за текстом - Квартира).

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно з приводу зупинення розгляду заяви стосовно реєстрації права власності на об`єкт нерухомості є протиправним, а тому повинно бути вчинено управлінське діяння з приводу реєстрації права власності.

Відповідач, Департамент державної реєстрації Харківської міської ради (далі за текстом - Департамент), із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що обсяг та зміст матеріалів звернення не містив достатніх правових підстав для вчинення реєстраційної дії. Посилався на ту обставину, що надані заявником рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень та описи вкладення в цінні листи та вимоги від 11.06.2015 р., 17.05.2017 р., 25.09.2020 р. на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не давали змоги встановити факт та дату вручення письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання з повернення боргу за договором позики.

Також відповідач надав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, мотивоване тим, що лише за такої процедури розгляду можливо забезпечити повне та всебічне встановлення обставин справи.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У силу приписів ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

При вирішенні питання про прийняття позову до розгляду судом було з`ясовано, що відповідно до ч.4 ст.12, ч.4 ст.257 КАС України на даний спір не поширюється дія імперативного правила відносно форми адміністративного судочинства.

Також відповідно до положень ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ознак існування значного суспільного інтересу до розгляду справи судом не виявлено, підстави для визнання спору складним відсутні, адже зміст, характер та правова природа спірних правовідносин, предмет доказування, обсяг та характер доказів ані поодинці, ані у поєднанні не зумовлюють складності даної справи.

Для повного та всебічного встановлення обставин справи характер спірних правовідносин та предмет доказування в даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, а в обґрунтування зворотного відповідачем жодних доводів не наведено, клопотання про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Треті особи, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , правом на подання письмових пояснень по суті позову не скористалися.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

16.03.2012р. між заявником (у якості позикодавця) та власниками Квартири - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (далі за текстом - позичальники) було вчинено письмовий правочин у формі договору позики іноземної валюти у розмірі 19.500,00 доларів США (далі за текстом - Договір позики №1).

У цей же день між названими вище особами було укладено письмовий договір іпотеки Квартири.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 07.12.2015р. у справі №640/16616/15-ц із позичальників на користь заявника було стягнуто 19.647.276,82грн. у якості еквіваленту неповернутої за позикою від 16.03.2012р. суми боргу у розмірі 830.800,00 доларів США.

18.11.2020р. представник заявника шляхом подання письмового звернення порушив перед Департаментом питання з приводу набуття заявником права власності на Квартиру у порядку ст.37 Закону України "Про іпотеку".

До вказаного звернення, за твердженням заявника, були долучені наступні документи (у контексті доказів стосовно поштових відправлень): вимога ОСОБА_1 від 10 червня 2015 року про усунення порушення виконання зобов`язання з повернення боргу за договором позики із двома описами вкладення в цінний лист, чотирма квитанціями про сплату послуг поштового зв`язку та чотирма конвертами, що повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання»; вимога ОСОБА_1 від 17 травня 2017 року про усунення порушення виконання зобов`язання з повернення боргу за договором позики із двома описами вкладення в цінний лист, чотирма квитанціями про сплату послуг поштового зв`язку, одним конвертом, що повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та трьома роздруківками з офіційного сайту «Укрпошта» з інформацією про вручення трьох листів; вимога ОСОБА_1 від 17 травня 2017 року про усунення порушення виконання зобов`язання з повернення боргу за договором позики (25 вересня 2020 року направлену повторно на виконаний положення п. п. 2. п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») із двома описами вкладення в цінний лист, чотирма квитанціями та накладними про сплату послуг поштового зв`язку, двома конвертами, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання», трьома роздруківками з офіційного сайту «Укрпошта» з інформацією про повернення конвертів відправнику, однією роздруківкою з офіційного сайту «Укрпошта» з інформацією про вручення одного рекомендованого листа та одним рекомендованим повідомленням про вручення цього рекомендованого листа.

24.11.2020р. Реєстратором було видано рішення №55312426 з приводу зупинення розгляду згаданої вище заяви від 18.11.2020р.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для вчинення саме такого владного управлінського волевиявлення реєстратором були обрані положення п.14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затверджений постановою КМУ від 25.12.2015р. №1127; далі за текстом – Порядок №1127), а у якості фактичних підстав послугували судження про ненадання зацікавленою особою усіх передбачених ч. 2 ст. 61 Порядку №1127 документів.

Не погодившись із відповідністю закону вчиненого владним суб’єктом управлінського волевиявлення, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, суд вважає, що усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суспільні відносини з приводу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, а також державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, правил функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі за текстом – Реєстр), процедури реєстрації речових прав та обтяжень речових прав, коло суб`єктів державної реєстрації прав, зміст їх компетенції, обсяг управлінських повноважень та механізми реалізації функцій унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-IV (далі за текстом - Закон №1952-IV).

Частиною 3 ст.10 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 91) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).

У силу ч.8 ст.18 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Звідси слідує, що обсяг матеріалів звернення зацікавленої особи повинен явно та очевидно містити об`єктивні дані, які б виключали випадки зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав.

Запроваджені ч.8 ст.18 Закону №1952-IV вимоги до обсягу та змісту матеріалів звернення кореспондують із запровадженим ч.11 ст.18 Закону №1952-IV обов`язком заявника повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.

За правилами ст.22 Закону №1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства (ч.1 ст.22); Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів (ч.2 ст.22).

Як то визначено ч. 1 ст. 23 Закону №1952-IV, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у випадках: подання документів або відомостей, визначених цим Законом, не в повному обсязі; невідповідності документів вимогам, установленим статтею 15 цього Закону; невідповідності реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) відомостям, наданим відповідно до статті 13 цього Закону; несплати адміністративного збору або сплата не в повному обсязі; подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання.

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону №1952-IV у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

При цьому, згідно з ч.1 ст.24 Закону №1952-IV підставами для відмови в державній реєстрації прав є: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).

Звідси слідує, що стан оформлення приєднаних до матеріалів звернення документів одночасно є підставою як для прийняття державним реєстратором рішення у порядку ч.1 ст.23 Закону №1952-IV про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію у зв"язку із поданням документів не у повному обсязі, так і для прийняття державним реєстратором рішення у порядку п.3 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV про відмову у державній реєстрації речового права у зв`язку із невідповідністю поданих документів вимогам закону.

Проте, дискреція (свобода адміністративного розсуду) державного реєстратора на кваліфікацію документів зацікавленої особи як поданих у неповному обсязі (через відсутність у реально поданих документів окремих реквізитів, позначок, відомостей тощо) або як оформлених усупереч закону (через відсутність у реально поданих документів окремих реквізитів, позначок, відомостей тощо) не повинна набувати ознак надмірного формалізму, стаючи на заваді вирішенню по суті ініційованого приватною особою питання.

У свою чергу, умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна деталізовані також і нормами Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016р. №553; далі за текстом - Порядок №1127).

Пунктом 61 вказаного Порядку №1127 установлено, що для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Державний реєстратор, стверджуючи про неподання заявником доказів, які б дозволяли встановити факт та дату вручення письмової вимоги іпотекодержателям, визнав, що до заяви від 18.11.2020 р. заявником були долучені такі документи (у розрізі поштових відправлень): вимога про усунення порушення виконання зобов`язання з повернення боргу, адресована ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від 10.06.2015; поштове відправлення (накладна) 6100129245847 від 11.06.2015 з описом вкладення у цінний лист та листом та довідкою; поштове відправлення (накладна) 6100129214950 від 11.06.2015 з листом та довідкою; поштове відправлення (накладна) 6100129214976 від 11.06.2015 з листом та довідкою; поштове відправлення (накладна) 6100129245855 від 11.06.2015 з описом вкладення у цінний лист та листом та довідкою; вимога про усунення порушення виконання зобов`язання з повернення боргу, адресована ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від 17.05.2017; поштове відправлення (накладна) 6100134424903 від 17.05.2017 з описом вкладення у цінний лист про відправлення вимоги про сплату боргу від 17.05.2017 року; поштове відправлення (накладна) 6100134424911 від 17.05.2017 з описом вкладення у цінний лист про відправлення вимоги про сплату боргу від 17.05.2017 року; поштове відправлення (накладна) 6100144898261 від 25.09.2020 з описом вкладення у цінний лист про відправлення вимоги про сплату боргу від 17.05.2017 року; поштове відправлення (накладна) 6100144898296 від 28.10.2020; поштове відправлення (накладна) 6100144995623 від 25.09.2020 з описом вкладення у цінний лист про відправлення вимоги про сплату боргу від 17.05.2017 року; поштове відправлення (накладна) 61001448983000 від 01.10.2020 без опису вкладення у цінний лист про відправлення вимоги про сплату боргу; опис вкладення у цінний лист про відправлення вимоги про сплату боргу від 17.05.2017 року; довідка від 17.11.2020.

При цьому, ані у тексті рішення, ані у тексті відзиву владний суб`єкт не зазначив, які саме з наданих документів не відповідають вимогам пп. 2 п. 61 Порядку №1127, не конкретизував поза розумним сумнівом критеріїв та ознак невідповідності.

Викладене у відзиві на позов твердження відповідача про те, що під час розгляду заяви державним реєстратором було встановлено, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відсутнє інше нерухоме майно, окрім квартири, яка є предметом іпотеки, і це також послугувало підставою для зупинення розгляду заяви, судом не може бути сприйняте як юридично спроможне, оскільки у силу правової позиції Верховного Суду у справі №509/4156/15-а від 17.12.2018р., адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владний суб`єкт не довів об"єктивної вимушеності вчинення саме волевиявлення з приводу зупинення процедури розгляду звернення заявника від 18.11.2020р. у зв"язку із поданням документів не у повному обсязі та не доказав відсутності змоги прийняття рішення по суті звернення, тобто вдався до надмірного формалізму, що не узгоджується із приписами ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

До того ж, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. у справі №820/3914/17 саме по собі порушення процедури прийняття акту адміністративного органу може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував з достатньою повнотою, норму закону визначив належну, положення цієї норми права витлумачив вірно.

Отже, у спірних правовідносинах вчинене владним суб`єктом порушення управлінське волевиявлення спричинило погіршення правового становища приватної особи.

Тому суд вважає за необхідне, усунувши юридичну перешкоду у вигляді відповідного правового акту індивідуальної дії, обтяжити владного суб`єкта обов`язком продовжити процедуру державної реєстрації припинення обтяження речового права.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розглядаючи по суті заяву про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у розумінні ч.1 ст.132 та п.1 ч.3 ст.132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу є витратами, пов`язаними із розглядом справи, і тому входять до складу судових витрат.

Частиною 4 ст.132 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Окрім вимоги про підтвердження витрат належно оформленими письмовими документами, згідно з ч.5 ст.132 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; а відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З огляду на положення ч.3 ст.134, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.7 ст.134, ч.7 ст.139 КАС України, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини у справі ««Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), правового висновку постанови Верховного Суду від 16.03.2021р. у справі №520/12065/19 до кола критеріїв та юридично значимих факторів у питанні розподілу між учасниками справи витрат на професійну правничу допомогу належать: 1) документальне підтвердження реальності витрат (обсяг документально підтвердженої роботи адвоката); 2) вимушеність чи неминучість витрат; 3) складність справи; 4) ціна позову чи значення справи для учасника спору; 5) поведінка сторони; 6) причини виникнення спору; 7) своєчасність подання доказів понесення витрат; 8) наявність заперечень іншого учасника справи відносно розміру витрат; 9) результат вирішення спору.

При цьому, у силу правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28.12.2020р. по справі №640/18402/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася заявнику адвокатом Поліщуком О.Л. на підставі договору про надання правничої допомоги №01-12/01-21.

Калькуляцією-рахунком від 12.01.2021р. визначено, що на надання правничої допомоги у межах даної справи адвокатом витрачено 4 години, вартістю по 1.280,00грн. кожна, а загалом 5.120,00 грн.

Також 12.01.2021р. складено акт приймання-передачі наданих послуг до вказаного договору, згідно з яким адвокат надав, а клієнт отримав послуг з надання правничої допомоги на суму 5.120,00 грн. Проте, вказаний документ містить суттєвий недолік змісту, оскільки складений між адвокатом Поліщуком О.Л. та ОСОБА_4 , у той час як позивачем по даній справі і замовником за договором є ОСОБА_1 .

На підтвердження факту оплати позивачем наданих послуг надано квитанцію від 12.01.2021 р. на суму 5.120,00 грн.

Суд відзначає, що суть правової допомоги у межах даної справи полягає у складанні тексту позову. Ініційований заявником спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним, судові засідання по справі не проводилися. Заявником були заявлені вимоги зобов"язувального, спонукального характеру. Результатом вирішення спору є часткове задоволення вимог заявника.

З огляду на викладене, суд вважає справедливим покласти на відповідача тягар з відшкодування заявнику 1.500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Також заявником при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанцією від 12.01.2021 р. Отже, відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір", співвідносно до обсягу задоволених вимог, присудженню за рахунок владного суб`єкта підлягає судовий збір у сумі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - залишити без задоволення.

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко О.О. від 24.11.2020р. №55312426

Зобов`язати Департамент реєстрації Харківської ради продовжити розгляд заяви ОСОБА_1 від 18.11.2020р. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради (40214227; місцезнаходження - 61003, м. Харків, майдан Павлівський, буд. 4) на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_2 ) 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. у якості компенсації видатків на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради (40214227; місцезнаходження - 61003, м. Харків, майдан Павлівський, буд. 4) на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_2 ) 420 (чотириста двадцять) грн.40 коп. у якості компенсації видатків на сплату судового збору.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко