Рішення № 98677227, 28.07.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2613/21

28 липня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб`юка П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Калашник Н.Я., Смільської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним переведення позивача з пенсії державного службовця на пенсію відповідно до Закону №1058,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723/12 та визнати протиправним перерахування пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268, так як не це не було згоди позивача;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723/12 з 01.05.2020 виходячи із розміру заробітної плати, зазначеної у довідках виданих Хоростківською міською радою;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повернути всі втрачені документи про заробітну плату та стаж роботи в особисту справу позивача та притягнути до відповідальності осіб, винних у втраті документів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, з 27.11.2008 їй призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Відповідач 29.04.2020 повідомив позивачку листом, що її переведено на пенсію за нормами Закону України "Про загальнодержавне пенсійне забезпечення" №1058 автоматично без звернення особи на основі матеріалів пенсійної справи. Позивачка зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оскаржуючи дії такого переведення та просила здійснити перерахунок пенсії згідно з Законом України "Про державну службу" від 10.12.1993 №3723/12. У відповідь листом відповідача від 08.09.2020 відмовлено позивачу в задоволенні заяви. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Від відповідача на адресу суду 04.06.2021 надійшов відзив на позовну заяву (аркуші справи 26-29), в якому заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування зазначено, що позивачці з 27.11.2008 виплачувалась пенсія за віком, призначена відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Відповідач повідомив, що з 01.05.2020 особам, яким пенсії призначені відповідно до вказаного закону, розмір пенсійних виплат яких визначений за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" більший, проводилось автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за матеріалами пенсійної справи. Відповідач повідомляє, що оскільки розмір пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" був більший, з 01.05.2020 позивачці виплачується пенсія відповідно до цього закону. Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивачки за перерахунком розміру пенсії, не передбачено можливість її перерахунку, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такого перерахунку.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені у позовній заяві обґрунтування.

В судовому засіданні представники відповідача заперечили проти позовних вимог, просили суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 27.11.2008 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, отримує пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу", що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 28.01.2009, заявою про призначення пенсії, протоколом №2538 від 11.12.2008 (аркуші справи 6, 31, 37).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.04.2020 №439/03-05 позивачку повідомлено про те, що з 01.05.2020 їй призначено пенсію за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (аркуш справи 12). В обґрунтування відповідач посилався на те, що якщо розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено більшим від розміру пенсії, обчисленого відповідно до Закону України "Про державну службу", проводиться автоматичне, без звернення особи, переведення на пенсію на умовах, передбачених Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Позивачка 26.08.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перехід із пенсії за віком на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

За наслідками розгляду заяви, відповідач листом від 08.09.2020 №617/03-05 відмовив у проведенні перерахунку пенсії позивачці, вказавши, що оскільки розмір пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" був більший, з 01.05.2020 позивачці виплачується пенсія відповідно до цього закону (аркуш справи 16).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, вважаючи, що її права порушені, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Суд відмічає що згідно з ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 47 розділу XV Закону №1058-IV (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу"; "Про Національний банк України"; "Про дипломатичну службу"; "Про службу в органах місцевого самоврядування"; "Про прокуратуру"; "Про статус народного депутата України"; "Про судоустрій і статус суддів"; "Про судоустрій і статус суддів"; "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Про наукову і науково-технічну діяльність"; "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів"; Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 43 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматично, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Пунктом 43 розділу XV Закону №1058-IV (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Відповідно до п. 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, якщо розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону, буде більшим від розміру пенсії, обчисленого відповідно до Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379, проводиться автоматичне, без звернення особи, переведення на пенсію на умовах, передбачених Законом, за матеріалами пенсійних справ, про що органи Пенсійного фонду України інформують зазначених осіб шляхом надсилання листа або смс-повідомлення на номер мобільного телефону операторів мобільного зв`язку України. Особи, пенсію яким відповідно до абзацу другого цього пункту переведено на пенсію на умовах Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду України для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законодавчих актів, передбачених абзацом другим цього пункту, з установленням розміру пенсії/щомісячного довічного грошового утримання, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надійшла відповідна заява.

З огляду на наведені приписи законодавства позивачку переведено з пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Окрім цього, позивачкою не спростовано того факту, що розмір її пенсії з 01.05.2020, розрахований за нормами Закону № 1058-ІV, є більшим ніж розмір пенсії за віком згідно із Законом України "Про державну службу".

З огляду на викладене, слід відмітити, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області існували підстави саме для автоматичного переведення позивача на пенсію за Законом № 1058-ІV.

Суд зазначає, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 21.04.2021 по справі №520/12609/19 та від 12.05.2021 по справі №520/1972/19, відповідно до пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (у редакції Закону №2148-VІІІ) особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України «Про Кабінет Міністрів України», <…> «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», <…>, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматично, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Згідно з пунктом 43 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом №2148-VІІІ, з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу, в розмірі 1 %.

З аналізу наведених норм убачається можливість автоматичного переведення осіб, яким пенсія призначена, зокрема, за Законом №796-ХІІ, на пенсію на загальних умовах - за Законом №1058-IV, у тому разі, якщо розмір пенсії, умовно розрахованої для цих осіб за Законом №1058-IV із застосуванням пункту 43 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, виявиться більшим, ніж той, який ці особи фактично отримують за Законом № 796-ХІІ.

Відповідно до ч.5ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вказані висновки, суд вважає, що законодавством передбачена можливість автоматичного переведення осіб, яким пенсія призначена, зокрема, за Законом України «Про державну службу», на пенсію на загальних умовах - за Законом №1058-IV, у тому разі, якщо розмір пенсії, умовно розрахованої для цих осіб за Законом №1058-IV із застосуванням пункту 43 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, виявиться більшим, ніж той, який ці особи фактично отримують за Законом України «Про державну службу».

Таким чином, відповідачем правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства 01.05.2020 було автоматично, без звернення особи, переведено позивачку на пенсію на умовах, передбачених Законом, за матеріалами пенсійної справи, саме на підставі частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тому, у відповідача відсутні підстави для переведення позивачки на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».

Виходячи з встановлених обставин у цій справі, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723/12 та визнання протиправним перерахування пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268, так як не це не було згоди позивача; та відповідно, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723/12 з 01.05.2020 виходячи із розміру заробітної плати, зазначеної у довідках виданих Хоростківською міською радою.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Вказані обставини не мають відношення до предмету спору що розглядається судом у даній справі, а можуть бути предметом окремого позову щодо правомірності призначення та перерахунку пенсії позивача як державного службовця.

При цьому суд враховує роз`яснення, що викладені у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено повністю, суд не вирішував питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним переведення позивача з пенсії державного службовця на пенсію відповідно до Закону №1058, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.