Рішення № 98676571, 28.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2021 року м. Рівне №460/1519/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за заявою № 390 від 11 березня 2020 року; 2) зобов`язати відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 11 березня 2020 року. За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в березні 2020 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком на підставі статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідач відмовив позивачу в призначенні такої пенсії, оскільки право на достроковий вихід на пенсію вже використала дружна позивача. Не погодившись з таким рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, позивач оскаржив його до суду. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року по справі № 460/3996/20 відмову відповідача в призначенні позивачу дострокової пенсії визнано протиправною та зобов`язано повторно розглянути заяву останнього про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. На виконання судового рішення по справі № 460/3996/20 відповідач повторно розглянув заяву позивача про дострокове призначення пенсії за віком та прийняв рішення про відмову в її призначенні. Вказане рішення відповідач знову мотивував тим, що право на дострокове призначення пенсії за віком попередньо використала дружина позивача. Позивач наголошує на протиправності рішення пенсійного органу про відмову в призначенні йому пенсії з наведених підстав, що встановлено, зокрема, судовим рішенням по справі № 460/3996/20. За наведених обставин, позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років. Відповідач звертає увагу на те, що дружина позивача у період з 08 червня 2017 року по 22 січня 2018 року отримувала дострокову пенсію за віком як мати особи з інвалідністю з дитинства, тобто своє право на дострокове призначення пенсії вона використала. З огляду на вказане, відповідач стверджує, що підстави для призначення позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні. Також відповідач зауважив, що судове рішення по справі № 460/3996/20 було виконане ним в повному обсязі в межах покладених зобов`язань, а саме повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії. Оскільки нових обставин по справі позивача не виникло, тому відповідачем прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії. Таким чином, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 15 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

з 04 лютого 1989 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у шлюбі зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 04 лютого 1989 року Вілійською сільською радою Острозького району Рівненської області.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 26 вересня 1990 року М`якотівською сільською радою Ізяславського району.

Згідно із випискою із акта огляду МСЕК серії РВН № 0191049 від 20 жовтня 2011 року ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства, група інвалідності - друга, інвалідність встановлена довічно.

11 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про дострокове призначення пенсії за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява прийнята та зареєстрована відповідачем за № 390.

Листом від 18 березня 2020 року за № 1700-11-8/6144 відповідач повідомив позивача про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком, оскільки право на достроковий вихід на пенсію за віком використала його дружина.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року по справі № 460/3996/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11 березня 2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення дострокової пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного вище судового рішення відповідач повторно розглянув заяву позивача про призначення дострокової пенсії за віком та прийняв рішення про відмову в її призначенні з мотивів, аналогічних наведеним у відзиві. Про прийняте рішення відповідач повідомив позивача листом від 22 грудня 2020 року за № 1700-0304-8/41786.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до пункту частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

За змістом статті 1 Закону № 1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

За правилами пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058, право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому, до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.

Також статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) визначено, що жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94)

У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років.

Тобто, дострокова пенсія за віком призначається одному з батьків за вибором матері у випадку досягнення встановленого віку та наявності страхового стажу.

Судом встановлено, що станом на 11 березня 2020 року позивач досягнув віку 55 років та набув стаж на рівні 33 роки 9 місяців 13 днів.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Острозькому відділі обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. З 08 червня 2017 року по 22 січня 2018 року вона отримувала пенсію за віком згідно зі статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (як матір особи з інвалідністю з дитинства), а з 23 січня 2018 року отримує пенсію по інвалідності.

Отже, станом на 11 березня 2020 року (день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком) дружина ОСОБА_2 пенсію за віком, призначену їй як матері особи з інвалідністю з дитинства, не отримувала.

Суд зазначає, що ні Закон № 1058, ні Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), не визначають таку підставу для відмови у призначенні пенсії чоловіку, як використання права на призначення пенсії дружиною.

З огляду на викладене, висновок відповідача про відсутність у позивача права на дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону № 1058 у зв`язку з використанням його дружиною права на отримання пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства, є протиправним.

Поряд з цим, аналіз норм статті 17 Закону № 1788, статті 115 Закону № 1058 та Порядку № 22-1 вказує на те, що необхідною умовою призначення батьку дитини - інваліда з дитинства, дострокової пенсії за віком є згода матері такої дитини.

Матеріалами справи стверджується, що 28 грудня 2020 року дружина позивача ОСОБА_2 повідомила відповідачу про надання згоди на призначенні її чоловіку дострокової пенсії за віком.

Разом з тим, відповідач не взяв до уваги вказану вище заяву ОСОБА_2 та, відповідно, безпідставно відмовив позивачу в призначенні дострокової пенсії.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вказане, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 908грн відповідно до квитанції від 04 березня 2021 року № 9, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, Рівненська обл.; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за його заявою № 390 від 11 березня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 11 березня 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 28.07.2021

Суддя В.В. Щербаков