Рішення № 98676506, 29.06.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2021 року м. Рівне №460/9254/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, відповідача: представник Мозоль Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у тому, що відповідач не розглянув клопотання у встановлений законом строк;

- зобов`язати відповідача розглянути клопотання ОСОБА_2 , поданого в інтересах позивача, про забезпечення реалізації визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення позивачу земельної ділянки в межах міста Рівне, Рівненської області для ведення садівництва - не більше 0,12 га; надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в межах міста Рівне, Рівненської області (картографічні матеріали якої вказані у клопотанні до відповідача) для ведення садівництва - не більше 0,12 га.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що в травні 2020 року через представника звернувся до Рівненської міської ради із клопотанням про виділення земельних ділянок в межах міста Рівне Рівненської області та надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок в межах міста Рівне Рівненської області. Позивач зазначає, що вказане клопотання не розглянуте відповідачем, а тому така бездіяльність відповідача є протиправною.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, подав відзив на позов. На обґрунтування заперечення відповідач зазначає, що проект рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка)” підготовлений Управлінням земельних відносин на підставі заяви громадянина ОСОБА_1 від 27.07.2020 та відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» оприлюднений на офіційному веб-сайті Рівненської міської ради 11.08.2020. Проект рішення був зареєстрований 23.09.2020 в організаційному відділу апарату ради та виконавчого комітету Рівнеради під номером 1367 та пройшов юридичну експертизу на відповідність вимогам положень законодавства та Регламенту. Постійна комісія з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування 7 скликання - розглянула оскаржуване у позовній заяві питання 24.09.2020. Відповідач вказує, що внаслідок припинення повноважень міського голови, секретаря та депутатів Рівнеради 7-го скликання в результаті чергових місцевих виборів у листопаді 2020 року, одночасно припинились повноваження постійних комісій Рівненської міської ради 7-го скликання. Профільна постійна комісія з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування 8 скликання - розглянула оскаржуване у позовній заяві питання, а саме проект рішення повторно - 17.02.2021. Не зважаючи на рекомендацію від постійної комісії проект рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка)” був внесений на розгляд Рівненської міської ради, що в свою чергу виключає існування протиправної бездіяльності з боку суб`єкта владних повноважень. Рівненським міським головою було видано розпорядження від 26.02.2021 № 227-р «Про шосте пленарне засідання першої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання». Розпорядженням призначено шосте пленарне засідання Рівненської міської ради на 11.03.2021, на якому будуть розглядатися проекти рішень, зокрема серед питань призначених до розгляду на 11.03.2021 був проект рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка)”. Проект рішення був внесений до порядку денного сесії Рівненської міської ради 11.03.2021 та був поставлений на голосування, проте не набрав необхідної кількості голосів на підтримку. Крім того вказує, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань регулювання земельних відносин, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.01.2021.

Ухвалою суду від 12.01.2021 розгляд справи відкладено до 04.02.2021.

04.02.2021 судове засідання у справі не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою суду від 08.02.2021 розгляд справи відкладено до 04.03.2021.

Ухвалою суду від 04.03.2021 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 25.03.2021.

Ухвалою суду від 25.03.2021 розгляд справи відкладено до 13.04.2021.

13.04.2021 судове засідання у справі не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою суду від 11.05.2021 відкладено підготовче судове засідання на 01.06.2021.

У зв`язку з відбуттям судді Жуковської Л.А. у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розпорядженням керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду №20 від 31.05.2021 відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/9254/20.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 460/9254/20 визначено головуючу суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою суду від 02.06.2021 прийнято адміністративну справу №460/9254/20 до провадження судді Рівненського окружного адміністративного суду Друзенко Н.В.; судове засідання по суті у справі ухвалено провести 29.06.2021.

Позивач в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав наведених у відзиві, просила відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні 29.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши думку учасників справи, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 22.05.2020 звернулися до Рівненської міської ради в порядку статті 118 Земельного кодексу України, із клопотанням в якому просив забезпечити реалізацію визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення йому земельних ділянок в межах міста Рівне, Рівненської області: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - не більше 0,25 гектара; для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Також позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок в межах міста Рівне, Рівненської області: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - не більше 0,25 гектара; для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

До клопотання були додані всі необхідні документи відповідно до положень Земельного кодексу України, зокрема копія паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Листом від 09.06.2020 № Л-1229/20 Рівненська міська рада повідомила, що розглянути клопотання по суті неможливо, оскільки у клопотанні ОСОБА_1 конкретно не вказано для якого саме цільового призначення надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки (а.с.21-22).

У відповідь на вищевказаний лист було направлено уточнюючий лист, в якому позивач просив забезпечити реалізацію визначеного законом права на набуття права власності на земельну ділянку на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в межах та/або поза межами м. Рівне: для ведення садівництва - не більше 0,2 гектара (а.с.23-24).

До уточнюючого листа долучено картографічні матеріали даної земельної ділянки, із зазначенням її цільового призначення, а також надали всі необхідні документи відповідно до положень Земельного кодексу України.

Листом від 06.08.2020 № 01-11/408/2 Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради просило продовжити термін розгляду звернення до прийняття рішення Рівненською міською радою (а.с.25).

У відповідь на адвокатський запит, Рівненська міська рада направила лист від 22.09.2020 № 05-1621, в якому повідомила, що 11.08.2020 проект рішення Рівненської міської ради 7 скликання «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка)» опублікований на сайті Рівненської міської ради. А також, що вказаний проект рішення включений в порядок денний для розгляду постійною комісією з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування (а.с.26-31).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в передбачені законом порядку та строки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами частини першої статті 35 ЗК України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні з клопотанням до Рівненської міської ради надано всі необхідні документи для розгляду питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину земельної ділянки у м. Рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка).

Також приписами частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України, особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17 та підтримана в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 440/1922/19.

Згідно з пунктом «в» частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Отже, Рівненська міська рада наділена повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність або у користування, яка знаходиться на території міста Рівне.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а (провадження № К/9901/7504/18).

Судом встановлено, що проект рішення Рівненської міської ради “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка)” підготовлений Управлінням земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради на підставі заяви громадянина ОСОБА_1 від 27.07.2020 та відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» оприлюднений на офіційному веб-сайті Рівненської міської ради 11.08.2020. Вказана обставина сторонами не заперечується.

Проект рішення був зареєстрований 23.09.2020 в організаційному відділу апарату ради та виконавчого комітету Рівненської міської ради під номером 1367 (а.с.134).

Постійна комісія з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування Рівненської міської ради 7 скликання розглянула заяву ОСОБА_1 24.09.2020 (а.с.136).

Внаслідок припинення повноважень міського голови, секретаря та депутатів Рівненської міської ради 7-го скликання в результаті чергових місцевих виборів у листопаді 2020 року, одночасно припинились повноваження постійних комісій Рівненської міської ради 7-го скликання.

Для забезпечення належного виконання Рівненською міською радою восьмого скликання своїх повноважень визначених законодавством, були прийняті ряд рішення, зокрема від 03.12.2020 № 3 «Про утворення постійних комісій Рівненської міської ради восьмого скликання», від 08.12.2020 № 5 «Про затвердження персонального складу постійних комісій Рівненської міської ради восьмого скликання та внесення змін до деяких рішень Рівненської міської ради», від 08.12.2020 № 6 «Про обрання голів постійних комісій Рівненської міської ради восьмого скликання».

Постійна комісія з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування Рівненської міської ради 8 скликання 17.02.2021 повторно розглянула проект рішення “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка)” та вирішено не підтримувати вказаний проект рішення (а.с.137).

Рівненським міським головою видано розпорядження від 26.02.2021 № 227-р «Про шосте пленарне засідання першої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання». Розпорядженням призначено шосте пленарне засідання Рівненської міської ради на 11.03.2021, на якому будуть розглядатися проекти рішень, зокрема серед питань призначених до розгляду на 11.03.2021 був проект рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка)” (а.с.138-140).

Як зазначає відповідач у відзиві та позов та пояснив представник відповідача у судовому засіданні проект рішення був внесений до порядку денного сесії Рівненської міської ради 11.03.2021 та був поставлений на голосування, проте не набрав необхідної кількості голосів на підтримку.

Таким чином, в ході розгляду даної справи судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка), міською радою у встановлений статтею 118 ЗК України місячний строк не розглянуто та відповідне рішення за результатами розгляду такого клопотання не прийнято.

Таким чином, відсутність рішення Рівненської міської ради про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстави для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Рівненської міської ради з приводу розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Враховуючи встановлену судом протиправну бездіяльність відповідача з приводу розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, Рівненську міську раду слід зобов`язати повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд зазначає, що вказане зобов`язання може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У відповідності до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, доводів сторін, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено аргументованих причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, правові підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської міської ради необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 560,30 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

А за правилами частини третьої цієї статті, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог цієї норми стороною позивача подано примірник договору про надання правової допомоги №18-05/20-1-ЗД-1/20 від 18.05.2020, додаткову угоду №1 від 01.12.2020 до договору про надання правової допомоги №18-05/20-1-ЗД-1/20 від 18.05.2020, за якою загальна вартість послуг адвоката становить 5000,00 грн, враховуючи наступний розрахунок: попереднє опрацювання матеріалів. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні. правовідносини. Формування правової позиції'. Аналіз судової практики, узагальнень Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини – 2000,00 грн, надання усних та письмових консультацій щодо можливості оскарження бездіяльності Рівненської міської ради, визнання бездіяльності Рівненської міської ради протиправною та щодо компенсації правової допомоги – 1000,00 грн, підготовка, написання позовної заяви – 2000,00 грн; квитанцію №0.0.1928818507.1 від 03.12.2020 на суму 5000,00 грн (а.с.32-37).

Дослідивши вказані докази, суд дійшов висновку, що заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Долученими до справи документами позивачем доведено факт надання Адвокатським об`єднанням “Казачук та партнери” правничої допомоги у суді першої інстанції, однак не в тому об`ємі, який зазначений у акті приймання-передачі і розрахунку.

Так, суд не може визнати обґрунтованим нарахування витрат у вигляді попереднього опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, формування правової позиції, аналіз судової практики, узагальнень Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини – 2000,00 грн, надання усних та письмових консультацій щодо можливості оскарження бездіяльності Рівненської міської ради, визнання бездіяльності Рівненської міської ради протиправною та щодо компенсації правової допомоги – 1000,00 грн, так як вказані етапи включаються у підготовку і написання позовної заяви, а тому на переконання суду останні безпідставно виділені в окремі види послуг з нарахуванням відповідної плати.

Таким чином розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджений належним чином складає: 5000 – 2000 - 1000 = 2000 грн.

Саме такий розмір вважатиметься співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом та обсягом наданих послуг.

При цьому, вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що позивачем заявлялися три вимоги немайнового характеру, а рішенням суду задоволено дві вимоги.

Таким чином, суд приходить до переконання, що на користь позивача належить присудити 66,6% судових витрат, у вигляді витрат на правову допомогу, тобто в сумі 1333,33 грн (2000 х 66,6 % =1333,33).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненської міської ради ( вул. Соборна, 12А, м.Рівне, 33028, ЄДРПОУ 34847334 ) задовольнити частково.

Бездіяльність Рівненської міської ради, яка полягала у несвоєчасному розгляді клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, - визнати протиправною.

Зобов`язати Рівненську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки у м.Рівне для ведення садівництва, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме по сплаті судового збору - 560,53 грн. та по оплаті витрат на правничу допомогу - 1333,33 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 09 липня 2021 року

Суддя Н.В. Друзенко