Рішення № 98676301, 30.07.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6163/21 Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Диканської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Диканської селищної ради, відповідно до якої просить визнати бездіяльність Диканської селищної ради щодо розгляду звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Диканської селищної ради, с. Гавронці, протиправною та зобов`язати Диканську селищну раду надати мені - ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Диканської селищної ради, с. Гавронці.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не здійснено розгляду звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Диканської селищної ради, с. Гавронці, чим не виконано рішення суду у справі № 440/627/21 з урахуванням ухвали про заміну боржника. Окремо наголосив, що підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

08 липня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Наголошував, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його права, оскільки ним фактично подано новий позов стосовно спору, що вже розглянутий судом в межах справи № 440/627/21. Крім того, наголосив, що відповідачем винесено рішення № 48 від 23.06.2021, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу з підстав відсутності генерального плану с. Гавронці /а.с. 23-27/.

26 липня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просив задовольнити позов, а також уточнено позовні вимоги шляхом викладення їх в наступні редакції:

Визнати протиправним рішення 12 сесії 8 скликання Диканської селищної ради № 48 від 23.06.2021, щодо розгляду звернення ОСОБА_1 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Диканської селищної ради, с. Гавронці, та зобов`язати Диканську селищну раду (кодЄДРПОУ: 21046503) надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Диканської селищної ради, с. Гавронці /а.с. 44-46/.

ОСОБА_1 звернувся до Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області із заявою від 29 липня 2020 року (вх.№ 22) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці. До вказаної заяви ОСОБА_1 було додано графічний матеріал із зазначенням місця розташування земельної ділянки та копії паспорта та ідентифікаційного коду.

Рішенням 57 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області від 11 серпня 2020 року "Про відмову у наданні безоплатно земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " позивачу відмовлено у наданні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га у зв`язку з тим, що за бажаним місцем розташування земельної ділянки відсутні вільні землі запасу із зазначеною площею.

Не погодившись з рішенням 57 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №440/5045/20, яке набрало законної сили 18 грудня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення 57 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області від 11 серпня 2020 року "Про відмову у наданні безоплатно земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 "; зобов`язано Стасівську сільську раду Диканського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 липня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці, та прийняти рішення, передбачене частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області зі зверненням від 24 грудня 2020 року (вх. від 24 грудня 2020 року), в якому просив здійснити виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №440/5045/20 та надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці.

Вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність щодо повторного розгляду його звернення від 29 липня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 № 440/627/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Стасівської сільської ради (вул. Миру, буд. 40, с. Стасі, Диканський район, Полтавська область, 38541, ідентифікаційний код 21046743) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Стасівської сільської ради (вул. Миру, буд. 40, с. Стасі, Диканський район, Полтавська область, 38541, ідентифікаційний код 21046743), яка полягає у неприйнятті рішення за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 29 липня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці. Зобов`язано Стасівську сільську раду (вул. Миру, буд. 40, с. Стасі, Диканський район, Полтавська область, 38541, ідентифікаційний код 21046743) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 липня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці, та за результатами розгляду заяви по суті звернення прийняти рішення відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України та частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Стасівської сільської ради (вул. Миру, буд. 40, с. Стасі, Диканський район, Полтавська область, 38541, ідентифікаційний код 21046743) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок). Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

Ухвалою суду від 21 квітня 2021 року у вказаній справі заяву ОСОБА_1 від 07 квітня 2021 року про заміну боржника у виконавчих листах у справі №440/627/21 за позовом ОСОБА_1 до Стасівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Замінено боржника, Стасівську сільську раду (ідентифікаційний код 21046743) її правонаступником, а саме: Диканською селищною радою (ідентифікаційний код 21046503, місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 133, смт. Диканька, Полтавська область, 38500), у виконавчому листі №440/627/21, виданому Полтавським окружним адміністративним судом 13 квітня 2021 року, про зобов`язання Стасівської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 липня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці, та за результатами розгляду заяви по суті звернення прийняти рішення відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України та частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Замінено боржника, Стасівську сільську раду (ідентифікаційний код 21046743) її правонаступником, а саме: Диканською селищною радою (ідентифікаційний код 21046503, місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 133, смт. Диканька, Полтавська область, 38500), у виконавчому листі №440/627/21, виданому Полтавським окружним адміністративним судом 13 квітня 2021 року, про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Стасівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору у сумі 454,00 грн.

На виконання такого рішення суду Диканською селищною радою розглянуто заяву ОСОБА_1 від 29 липня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці, за результатами якого рішенням 12 сесії 8 скликання Диканської селищної ради № 48 від 23.06.2021 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувсь до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що будь-який громадянин України має право звернутися до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Тобто Земельним кодексом України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або мотивовану відмову в наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, розпорядчий індивідуальний правовий акт про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність оформляється рішенням ради.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, відповідно до приписів частини першої якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 07.06.2019 у справі №826/17196/17, від 25.02.2020 у справі №723/1964/14-а, від 22.04.2020 у справі №818/1707/16.

Статтею 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до частини першої статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з приписами частини другої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Таким чином, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у розмірі не більше 2,0 гектарів.

У своїй заяві від 29.07.2020 позивач просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці. Графічний матеріал з бажаним місцем розташування земельної ділянки позивач додав до вказаної заяви.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження невідповідності бажаної земельної ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, як того вимагає ст. 118 Земельного кодексу України, а лише зазначено, що відсутній Генеральний план с. Гавронці і тому визначити відповідність розташування земельної ділянки містобудівній документації не має можливості.

Суд звертає увагу, що відмова можлива лише у випадку встановлення та відповідного підтвердження факту наявності невідповідності бажаної земельної ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, а не узв`язку із тим, що відповідач, що він сам і зазначає, не має можливості визначити чи відповідає розташування земельної ділянки містобудівній документації, у зв`язку із тим, що відсутній Генеральний план с. Гавронці.

Однак, відсутність генерального плану с. Гавронці через бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо вчинення дій направлених на його розроблення та затвердження жодним чином не може бути підставою для не можливості реалізації фізичними особами права на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території вказаного населеного пункту від такого органу місцевого самоврядування, оскільки дії щодо розробки та затвердження генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації знаходяться поза межами повноважень такої фізичної особи та не залежать від її волі.

Відтак, сама лише відсутність генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, що зазначено в оскаржуваному наказі в якості підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не може бути підставою для відмови у наданні такого дозволу відповідно до приписів Земельного кодексу України.

У спірному рішенні відповідачем не зазначено, яким саме вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, чи схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, чи проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не відповідає місце розташування об`єкта – обраної позивачем земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17, від 5 березня 2019 року у справі №360/2334/17, від 28 січня 2020 року у справі №2240/2962/18 та 28 лютого 2020 року у справі № 806/3304/18.

Для вирішення спору суд також врахував правову позицію ВС щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а (провадження №К/9901/7504/18). ВС у вказаному рішенні вказав про невмотивованість відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць тощо.

Отже, загальне формулювання в спірному рішенні про невідповідність місця розташування об`єкта містобудівній документації, а саме генеральному плану населеного пункту с. Гавронці, не доводить його обґрунтованості та вмотивованості, перешкоджає позивачу можливості усунути ймовірні недоліки його клопотання. У заявлених спірних правовідносинах відповідач у спірному рішенні не вказав, у чому конкретно полягає така невідповідність місця та чому вона не дозволяє йому видати відповідний дозвіл. Таких обставин не підтверджено сукупністю достовірних доказів.

Відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням меж і способу дій, визначених законом.

Оскільки спірне рішення не відповідає критерію обґрунтованості, воно є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

За встановлених вище обставин та наведених норм права, суд дійшов висновку, що відповідачем у порушення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність рішення 12 сесії 8 скликання Диканської селищної ради № 48 від 23.06.2021 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», а відтак воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку вимозі про зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл, суд наголошує на наступному.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, за змістом указаної норми процесуального закону, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цій справі оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні. Суд не може досліджувати інших обставин, що можуть бути перешкодою в наданні такого дозволу, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.

Окремо суд зауважує, що не приймає посилання позивача на звернення за захистом до суду втретє, оскільки в межах зазначених вище справ вирішувався спір зі Стасівською сільскої радою та з інших підстав.

З огляду на вищевикладене, вимога про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ:5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,0 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці задоволенню не підлягає, натомість, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці, та прийняти в порядку, межах і спосіб, визначених законом, з урахуванням висновків суду рішення.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати протягом чотирнадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ст.1 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є прийняте відповідачем протиправне рішення, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Диканської селищної ради (вул. Незалежності, буд. 133, смт. Диканька, Полтавська область, 38500, ідентифікаційний код 21046503) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 12 сесії 8 скликання Диканської селищної ради № 48 від 23.06.2021, щодо розгляду звернення ОСОБА_1 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Диканської селищної ради, с. Гавронці.

Зобов`язати Диканську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902, зона 02, квартал 001, орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці, та прийняти в порядку, межах і спосіб, визначених законом, з урахуванням висновків суду рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Диканської селищної ради (вул. Незалежності, буд. 133, смт. Диканька, Полтавська область, 38500, ідентифікаційний код 21046503) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень КАСУ. Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський