Ухвала суду № 98676164, 30.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11251/21

УХВАЛА

30 липня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМС України у м. Києві №146638 від 20.08.2018 року про скасування дозволу на імміграцію громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і посвідки на постійне проживання НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 06.07.2021 року адміністративний позов залишений без руху, позивачу повідомлено про необхідність усунути, зазначені в ухвалі суду недоліки, у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши інші підстави для поновлення строку.

На виконання ухвали суду від 06.07.2021 року, позивач надав до суду клопотання про поновлення строку звернення з адміністративним позовом.

Так, позивач в клопотанні про поновлення строку звернення з адміністративним позовом, зазначає, що позивач, звернувшись до осіб, які брали на себе зобов`язання організувати належне оформлення дозвільних документів для законного проживання на території України позивача, отримав від них інформацію, що сталася помилка (непорозуміння), яка має бути виправлена. При цьому позивачу було підготовлено і вручено адміністративний позов, позовні вимоги за яким є аналогічними дійсному позову. Позивач отримав усну інструкцію здати позовну заяву до суду що і зробив 05.06.2019, про що в Одеському окружному адміністративному суді було заведено адміністративну справу № 420/3386/19.

Представник позивача вказує, що на той час у позивача не було підстав не довіряти особам, які брали на себе відповідні зобов`язання, і він вважав, що вони діють сумлінно і добросовісно в його інтересах.

Додатковим аргументом на переконання того, що дійсно сталося непорозуміння, представник позивача зазначає те, що посвідка позивача НОМЕР_1 значилася і продовжує значитися в офіційному сервісі на сайті ДМС України як дійсна.

Представник позивача наполягає на тому, що довіра позивача до осіб, котрі брали на себе зобов`язання щодо оформлення йому дозвільних документів і переконували у тому, що адміністративний позов буде вирішено швидко, ГУ ДМС у м. Києві, отримавши запит суду, одразу виправить помилку, а факт звернення із адміністративним позовом виключає можливість державних органів видворити позивача сприяли тому, що у позивача було враження правильності його дій.

Але головне для цілей даної заяви, представник позивача вважає те, що позивач не зволікав із захистом своїх прав, а звернувся до осіб, котрим на той момент довіряв, а згодом до органів державної влади України в особі адміністративного суду, і мав право розраховувати на те, що його питання буде вирішено відповідно до закону, а тому строку на звернення до суду не порушив.

За твердженнями представника позивача, позивач тривалий час був введений в оману стосовно розгляду його справи, сподівався на сумлінність осіб, що нібито надавали йому допомогу, тому вважав, що справа перебуває у провадженні суду. Позивач не був сповіщений про те, що його позовна заява по справі № 420/3386/19 вважається повернутою, а справа не розглядається.

Також представник позивача вказує, що позивач, хоч і не знає законодавства України, тим не менш був поінформований від своїх земляків-іммігрантів, що факт звернення до суду робить неможливим його видворення за межі України, а проживання його в Україні, за умови, що він залишається документованим національним паспортом країни походження, визнається законним до вирішення судом спору по суті. Разом з тим, позивач продовжував перевіряти дійсність вилученої у нього посвідки на сайті ДМС України, і весь час отримував інформацію, що його посвідка ІН 159157 серед таких, які визнані недійсними, не значиться. Ця обставина давала позивачу підстави вважати, що вилучення ТУ ДМС України в Одеській області посвідки позивача все ж таки було помилковим.

Також, як і в адміністративному позові, представник позивача зазначає про те, що позивач весь час починаючи з першого його затримання співробітниками міграційної служби у 2019 році не зволікав та звертався до осіб, яким довіряв щодо вирішення його питання про документування посвідкою.

Разом з тим, представник позивача посилається на те, що на веб-порталі «Судова влада України» за формою запиту сторони по справі «Каірбай Асхат» відомості були відсутні. Готуючи відзив на адміністративний позов по справі №522/16035/20 представник відшукав на веб-порталі «Судова влада України» адміністративну справу № 420/3386/19 (прізвище позивача вказане не « ОСОБА_3 », а « ОСОБА_4 », що утруднювало пошук).

Саме з цього часу (18.09.2020) ОСОБА_2 і представнику стало відомо, що адміністративний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Представник позивача зазначає, що строк на оскарження рішення про скасування дозволу на імміграцію і посвідки представник і позивач рахували з 17.09.2020, оскільки саме в цей день отримали копію оскаржуваного рішення, тому вважали необхідним заходом провести відповідну перевірку до подачі позову, задля того, що не нашкодити ОСОБА_2 внаслідок неможливості підготувати тактику захисту заздалегідь.

Крім того, представник позивача зазначає, що ним двічі були подані до Одеського окружного адміністративного суду адміністративні позови, проте поданий засобом електронного зв`язку у жовтні 2020 року позов не був зареєстрований з технічних причин, а у відкритті провадження за поданим до Одеського окружного адміністративного суду позовом у червні 2021 року відмовлено.

Тобто, з наведених обставин вбачається, що позивач був обізнаним про наявність оскаржуваного рішення ще у 2019 році.

Разом з тим, наведені представником доводи не свідчать про те, що позивач не мав об`єктивної можливості отримати оскаржуване рішення раніше ніж у грудні 2020 року.

Більш того, наведені обґрунтування свідчать про те, що позивач розумів наслідки вилучення у нього посвідки на постійне проживання та розумів необхідність звернення до державних органів з метою свого документування на території України, у зв`язку з чим неодноразово звертався з адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.

В свою чергу не отримання позивачем судової кореспонденції направленої на адресу, зазначену позивачем в позові не свідчить про добросовісність дій, як учасника судового процесу та не може бути визнаною причиною яка об`єктивно перешкоджала позивачу у захисті порушених на його думку прав.

Крім того, з зазначеного представником в адміністративному позові та в заяві про поновлення строку звернення до суду вбачається, що до суду позивач звертався, оскільки був обізнаний про те, що на час розгляду справи є неможливим його видворення в країну походження. При цьому продовжуючи договірні відносини з особами, які обіцяли «вирішити питання», замість того, щоб звернутися з відповідним пакетом документів до уповноважених органів особисто, як то передбачено Законом.

Щодо зазначення прізвища позивача « ОСОБА_4 », а не « ОСОБА_3 », то суд зазначає, що саме так своє прізвище зазначив позивач, тому доводи представника щодо утруднення з цих підстави пошуку інформації щодо розгляду його справи є необґрунтованими.

Стосовно інформації зазначеної на офіційному сервісі на сайті ДМС України, суд зазначає, що на цій саме сторінці зазначено, що дані надаються з інформаційною метою, сервіс не надає юридичного підтвердження статусу документа. Відсутність даних про документ у зазначених базах даних не може гарантувати чинність документа.

Таким чином, маючи інформацію про те, що дозвіл на імміграцію скасовано, та посвідку на постійне проживання у позивача вилучено, необґрунтованими є посилання на інформацію зазначену на даному сайті.

Іншим доводам представника позивача оцінка надана в ухвалі суду від 06.07.2021 року.

За встановлених судом обставин, позивач очевидно був обізнаний про прийняте відносно нього рішення, тобто про неможливість реалізації ним відповідних прав, і не був позбавлений можливості оскаржити відповідне рішення протягом встановленого КАС України строку, пред`явивши відповідний позов, в ході розгляду якого він мав би можливість ознайомитися з пов`язаними з прийняттям відповідного рішення документами, заявити клопотання про витребування доказів тощо. Зазначені ж представником позивача обставини, з якими він пов`язує час пред`явлення ним позову, за жодних умов не можуть бути визнаними такими, які є об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 та ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Враховуючи зазначене, позивачем пропущено строки звернення до суду з даним адміністративним позовом, а зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не є поважними.

Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд повертає адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 256, 295 КАС України суддя

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення – повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.293-295 КАС України.

Суддя П.П. Марин